160/4613/21 Про стягнення з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь особи невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за відповідний період, заборгованості з індексації грошового забезпечення за відповідний період, та зобов`язання Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити особі середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку - 18.08.2022 Прийняття

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів - Мельника В.В., Сафронової С.В.,)

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПОРУ

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі також - відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 18 лютого 2016 року по 26 квітня 2018 року в розмірі 2586 гривень 00 копійок; стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 01 листопада 2017 року в розмірі 3179 гривень 13 копійок; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позов задоволено частково: стягнуто з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 18 лютого 2016 року по 26 квітня 2018 року в розмірі 2586 гривень 00 копійок; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 01 листопада 2017 року в розмірі 3179 гривень 13 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, повернуто апеляційну скаргу відповідача у справі, вказавши про те, що адміністративну процесуальну дієздатність особи, яка підписала апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, не підтверджено.

5. 24 вересня 2021 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу відповідача у справі залишено без руху та запропоновано скаржнику, зокрема, надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням обґрунтованих та поважних причин для такого поновлення.

7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №160/4613/21.

8. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, відповідачем не усунуто недоліки встановлені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, вказавши, що факт попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не є підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

9. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що повторну апеляційну скаргу подано невідкладно після повернення вперше поданої апеляційної скарги (24 вересня 2021 року), зазначивши, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (ухвала, якої повернуто вперше подану апеляційну скаргу) надійшла на адресу відповідача 15 вересня 2021 року.

10. Окрім того, Департамент патрульної поліції Національної поліції України наголошує на те, що судом апеляційної інстанції фактично позбавлено відповідача права на апеляційне оскарження.

11. Відзив від позивача на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

13. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

14. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

15. За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

16. Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

17. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

18. Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

19. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. При цьому за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

21. Частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

22. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

24. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

25. Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

26. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

27. Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

28. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

29. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

30. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України (254к/96-ВР) та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод (995_004) .

31. Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, повний текст якого отримав 09 серпня 2021 року, 17 серпня 2021 року, проте ухвалою від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у справі, вказавши про те, що адміністративну процесуальну дієздатність особи, яка підписала апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, не підтверджено. Вказану ухвалу про повернення апеляційної скарги отримано скаржником 15 вересня 2021 року.

32. Суд наголошує на тому, що вперше апеляційну скаргу подано відповідачем через вісім днів, після отримання рішення суду першої інстанції, відповідач не затягував подання скарги до закінчення тридцятиденного строку на апеляційне оскарження (залишився ще 21 день). Вдруге апеляційну скаргу відповідачем подано 24 вересня 2021 року, тобто через десять днів після прийняття ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги.

33. Зазначене дає підстави вважати, що вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги. Окрім того, свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження є повторне звернення до суду апеляційної інстанції невідкладно з моменту прийняття ухвали у справі.

34. Таким чином, Суд звертає увагу на те, що в діях відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

35. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної та належної оцінки доводам відповідача у справі щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

36. Одночасно, Верховний Суд зазначає, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (форма та зміст), дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій спрямованих на повторне звернення до суду апеляційної інстанції у найкоротші строки, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.

37. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду Третього апеляційного адміністративного суду.