320/6454/19 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб - 17.08.2022 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Єгорова Н.М., судді - Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У листопаді 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 серпня 2019 року №0010301303, №0010311303 та №0010321303.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 5 серпня 2019 року №0010311303; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 5 серпня 2019 року № 0010301303 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 285284,14 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 71321,03 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 5 серпня 2019 року №0010321303 в частині нарахування податкового зобов`язання з військового збору в розмірі 22327,35 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5581,83 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також, цим судовим рішенням стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у сумі 95167,19 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року апеляційні скарги ФОП ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року - без змін.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з відповідача понесені в суді апеляційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року заяву ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.

Не погоджуючись із додатковою постановою апеляційного суду, вважаючи, що вона прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. На обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначає, що подані ним до апеляційного суду докази понесених витрат на правничу допомогу повною мірою підтверджували здійснення таких витрат, їх необхідність була очевидною, а розмір ставки за надання правової допомоги був цілком прийнятним. Відтак, на думку позивача, він мав законне право на компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у заявленому розмірі, втім, суд апеляційної інстанції необґрунтовано стягнув такі витрати у значно меншому розмірі. Окрім того, стверджує, що судом апеляційної інстанції безпідставно враховано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки такі надійшли не від відповідача у справі, а від ГУ ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС, який не є учасником справи.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Київській області просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін як законне й обґрунтоване.

Ухвалою від 5 серпня 2022 року Верховним Судом задоволено заявлене позивачем та податковим органом обопільне клопотання про заміну відповідача у справі, ГУ ДПС у Київській області, його правонаступником, - Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) як відокремленим підрозділом ДПС.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України обумовлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI наведено наступні визначення:

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, з урахуванням заперечень відповідача щодо їх співмірності, проаналізувавши надані позивачем документи, суд апеляційної інстанції вважав розумно обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок ГУ ДПС у Київській області, в розмірі 1500,00 грн (із заявлених 10000,00 грн) за визначеними в акті приймання-передачі наданих послуг складовими таких професійних правничих.

Аналізуючи зроблені апеляційним судом висновки у взаємозв`язку із доводами касаційної скарги, колегія суддів КАС ВС виходить з того, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, ціни позову та (або) значенню справи для позивача.

Утім, надаючи оцінку наданим позивачем письмовим доказам суд апеляційної інстанції не оцінив повною мірою наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, не дослідив обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, їх результат, складність та якість складених процесуальних документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, та, що важливо, ціну позову (1143061,65 грн), як істотний критерій визначення важливості (значення) для позивача, конкретні обставини справи (яка не є справою незначної складності та є багатоепізодною), кількість (обсяг) матеріалів, з яких вона складається, а також значення справи для її учасників.

Так, відповідач надав заперечення щодо заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції. Суд звертає увагу, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України (2747-15) законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме, як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20), від 3 серпня 2022 року (справа №280/4264/21).

При цьому, дійшовши висновку про завищення розміру витрат на правничу допомогу та визначаючи співмірний розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 1500 грн, суд апеляційної інстанції не дослідив подане відповідачем клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на предмет наявності у ньому обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат. Натомість, позивач у касаційній скарзі акцентує на відсутності у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу аргументованих доводів відповідача з посиланням на конкретні обставини щодо їх зменшення. На переконання Суду, позивач (заявник) навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, натомість доводи відповідача, викладені у запереченні на заяву про відшкодування таких витрат, значною мірою є надуманими та ґрунтуються на припущеннях.

Позивач також наголошував, що за умовами укладеного з адвокатським об`єднанням договору про надання правової допомоги від 28 жовтня 2019 року №32/19 (у редакції додаткової угоди від 14 травня 2021 року №4) сторони погодили фіксований розмір оплати участі адвоката за представництво позивача в суді у відповідній сумі за окреме судове засідання незалежно від обсягу наданих послуг чи витраченого адвокатом часу.

В контексті встановлених обставин та у взаємозв`язку із наведеними вище нормами права Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні такими, що зроблені за формального підходу до вирішення питання обґрунтованості понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

З огляду на приписи статті 341 КАС України, якими окреслено межі касаційного перегляду, Верховний Суд вважає, що наявні передбачені пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.