826/11125/16 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб - 16.08.2022 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Костюк Л.О., Файдюк В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі - Банк), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулось до суду із позовом до Інспекції, за участі Банку, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 №0003821201.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: Інспекцією був порушений порядок повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки, який визначений статтями 77 та 79 Податкового кодексу України, оскільки перевірка, результати якої оформлені актом від 25.01.2016 № 152/26-56-12-01-05/ НОМЕР_1, була проведена без належного повідомлення платника податків про таку перевірку, оскільки копію наказу та повідомлення про проведення такої перевірки було вручено ОСОБА_1 лише 10.02.2016; Інспекцією в ході проведеної перевірки для цілей податку на доходи фізичних осіб при обчисленні об`єкта оподаткування за 2014 рік з отриманого ОСОБА_1 додаткового блага внаслідок прощення Банком боргу за валютним кредитом були безпідставно враховані не тільки основна сума кредиту, а і нараховані на нього відсотки, штрафи і пені за прострочення сплати боргу; на переконання позивача, в результаті реалізації договірних взаємовідносин з Банком у нього фактично не відбулося збільшення загального майнового права чи приросту його активів у тій чи іншій формі, а тому об`єкт оподаткування в розумінні положень статті 14, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України відсутній.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 №0003821201.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в порушення вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України Інспекція не повідомила ОСОБА_1 у визначений законодавством строк про рішення про проведення перевірки, оскільки копія наказу про проведення такої перевірки та повідомлення про дату початку та місце її проведення були вручені ОСОБА_1 лише 10.02.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0408016842302, з огляду на що протиправно прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення на підставі неправомірно проведеної перевірки. Також, суди виходили з того, що Інспекція неправильно визначила базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що позивач не заперечує факт анулювання Банком заборгованості по кредитному договору, тоді як в силу положень підпунктів 14.1.56, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України при визначенні доходу, отриманого платником податків внаслідок анулювання боргу за кредитним договором, не виокремлено складових частин суми такого боргу, з огляду на що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є вся сума анульованого боргу позичальника, включаючи відсотки та пеню, що нараховані за користування кредитом.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.08.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 16.08.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Інспекція на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України провела документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 25.01.2016 № 152/26-56-12-01-05/ НОМЕР_1, за висновками якого ОСОБА_1 були порушені вимоги: підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, що мало вираз у недекларуванні ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, в результаті чого ОСОБА_1 занизив податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 340015,68 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 №0003821201, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на 340015,68 грн. - за податковим зобов`язанням та на 85003,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також судами було встановлено, що копія наказу від 13.01.2016 № 10 разом із письмовим повідомленням № 75/25-56-12-01-30 від 13.01.2016 про дату початку та місце проведення такої перевірки були надіслані ОСОБА_1 14.01.2016 рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0408016842302 та вручені ОСОБА_1 лише 10.02.2016.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України (2755-17) ) Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами 4, 6 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 ПК України, згідно з підпунктами 78.1.1, 78.1.2 якої документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Положеннями пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, законодавством встановлений обов`язок контролюючого органу повідомити платника податків про дату початку та місце проведення перевірки, а платнику, в свою чергу, гарантується право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Невиконання вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Так, у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 25.01.2016 № 152/26-56-12-01-05/ НОМЕР_1, на підставі висновків якого було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 №0003821201, ОСОБА_1 було повідомлено лише 10.02.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0408016842302, що є підставою для до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 - залишити без змін.