620/3299/19 Про визнання протиправним припису, складеного головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби області - 20.07.2022 Прийняття

до головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулі Валентини Олексіївни, Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області

про визнання протиправним припису.

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" (далі - КП "ВУКГ") звернулося суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним припис від 25 вересня 2019 року № 35, складений головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулею В.О.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис від 25 вересня 2019 року №35, складений головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулею В.О.

4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що КП "ВУКГ" є виконавцем послуг з вивезення та захоронення побутових відходів у м. Ніжин на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 14 липня 2016 року №192 "Про введення в дію рішення комісії з визначення переможця конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Ніжин та встановлення терміну надання послуг".

7. 18 червня 2019 року до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області надійшло колективне звернення щодо порушення з боку позивача вимог законодавства про захист прав споживачів. Так, у зверненні було зазначено про незаконне нарахування підприємством комунальних послуг з вивезення твердих побутових відходів, яке здійснюється на підставі публічного договору.

8. В період з 17 вересня 2019 року до 24 вересня 2019 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову перевірку КП "ВУКГ" щодо додержання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, результати якої оформлені актом від 24 вересня 2019 року № 132.

9. Проведеною перевіркою виявлені порушення частини 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 3 "Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 (1070-2008-п) , статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів".

10. Зокрема, під час перевірки було встановлено, що із зазначеними в акті перевірки споживачами Типовий договір укладено не було, проте суб`єкт господарювання послугу надає, за яку вони оплачують своєчасно, окрім одного споживача ОСОБА_1, який індивідуальний договір про надання послуг з поводження (вивезення та захоронення) з твердими побутовими відходами з суб`єктом господарювання не уклав. За період з 01 грудня 2016 року по 31 серпня 2019 року суб`єктом господарювання споживачу було нараховано плату за вищевказану послугу в сумі 536, 84 грн.

11. На підставі висновків акту перевірки, головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Анулею В.О. складено припис від 25 вересня 2019 року № 35, яким позивача зобов`язано:

- укласти договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами з вищевказаними споживачами у письмовій формі у відповідності до "Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 (1070-2008-п) ;

- провести перерахунок нарахувань за послугу збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів споживачу ОСОБА_1 в бік зменшення в сумі 536,84 грн за період з 01 грудня 2016 року по 31 серпня 2019 року.

12. Позивач, не погоджуючись з таким приписом, та вважаючи, що він винесений без достатніх на те правових підстав, звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що на підставі колективного звернення споживачів, за погодженням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області проведено позапланову перевірку КП "ВУКГ" щодо дотримання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. Перевірка проведена з дотриманням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , у порядку та строки, визначені чинним законодавством.

14. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про наявність порушень, мотивуючи це тим, що під час позапланової перевірки КП "ВУКГ" було виявлено та зафіксовано в акті, що договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами в м. Ніжин укладений зі споживачами, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у формі публічного договору. Типовий договір із вказаними споживачами укладений не був.

У свою чергу, ОСОБА_1 ні публічний договір, ні Типовий договір про надання послуг з поводження (вивезення та захоронення) з твердими побутовими відходами з суб`єктом господарювання не уклав. Проте, за період 01 грудня 2016 року по 31 серпня 2019 року, КП "ВУКГ" споживачу було нараховано плату за вищевказану послугу в сумі 536,84 грн.

З посиланням на положення статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суд першої інстанції зробив висновок про те, що не споживач, а саме позивач зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем індивідуальний договір на надання житлово-комунальних послуг згідно із Типовим договором, чого КП "ВУКГ" зроблено не було.

15. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, задовольняючи позов, керувався тим, що вимоги оскаржуваного припису щодо укладення договорів про надання послуг з поводження з побутовими відходами з вищевказаними споживачами у письмовій формі відповідно до Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070 (1070-2008-п) , є передчасними до закінчення граничного терміну для укладення таких.

16. Колегія суддів вважала безпідставними вимоги про проведення перерахунку нарахувань за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, які надавались на підставі публічного договору та фактично отримувались в період з 01 грудня 2016 року по 31 серпня 2019 року, оскільки на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання. Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України, статей 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

17. У касаційній скарзі заявник стверджує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів із споживачами не відповідав типовому договору.

18. Скаржник вважає, що мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом. Натомість в договорі та Законі України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) прямо не передбачено акцептування пропозиції оферти у вигляді конклюдентних дій, що свідчить про прийняття умов договору. Також скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що для відповідного договору не передбачена обов`язкова письмова форма.

19. Крім того, Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував законодавчо визначений принцип свободи договору.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги з посиланням на правові позиції: Верховного Суду, висловлену у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №646/834/17, та Вищого господарського суду України, висловлену у постанові від 16 травня 2017 року у справі №910/14243/16.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

22. Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

23. Відповідно до статті 7 цього ж Закону, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

24. Приписом у цій справі зобов`язано позивача укласти договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами з вищевказаними споживачами у письмовій формі у відповідності до "Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070 (1070-2008-п) та провести перерахунок нарахувань за послугу збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів споживачу ОСОБА_1 в бік зменшення в сумі 536,84 грн за період з 01 грудня 2016 року по 31 серпня 2019 року.

25. У статті 35-1 Закону України "Про відходи" передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов`язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту. Договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів.

26. Згідно з частинами 1-2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

27. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ (2189-19) набрав чинності з 1 травня 2019 року.

28. До 1 травня 2019 року зберігав чинність Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (1875-15) .

29. Підпунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV було визначено обов`язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

30. Пунктом 3 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 (1070-2008-п) визначено, що договір про надання послуг укладається між споживачем та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів відповідно до Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами.

31. Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

32. Відповідно до частини 4 вказаної статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

33. Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок про те, що надання послуг з поводження з побутовими відходами здійснюється виключно на договірній основі, а укладений договір має відповідати положенням Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами. При цьому відповідність договору положенням Типового договору була визначена як Законом № 1875-IV (1875-15) , так і Законом №2189-VІІІ (2189-19) .

34. Судами встановлено, що КП "ВУКГ" було укладений Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів із споживачами, публічна оферта до якого опублікована в газеті "Вісті" Ніжинської міської ради від 14 листопада 2016 року № 46 (1113).

Згідно з Публічним договором про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів КП "ВУКГ" надає населенню послуги зі збирання та утилізації побутових відходів, його умови відповідають умовам Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 (1070-2008-п) в редакції, чинній на час його укладення.

У пункті 10.3 Публічного договору визначено, що він набирає чинності через 30 днів з дня його офіційного оприлюднення в засобах масової інформації і діє до 14 липня 2024 року.

35. В оскарженому приписі відповідач посилався на те, що чинним законодавством передбачено укладання тільки типового договору, а не публічного договору на надання послуг з вивезення побутових відходів.

36. Конкретизація умов публічного договору не свідчить автоматично про невідповідність його типовому договору. При цьому конкретних невідповідностей Публічного договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів положенням Типового договору наведено не було.

37. З огляду на це колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів із споживачами не відповідав типовому договору.

38. Відповідно до частин 1-4 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

39. Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

40. Положення частини 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ про те, що договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин є новими у порівнянні з попереднім Законом.

41. Водночас пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (2189-19) передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто, до 01 травня 2019 року), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону (тобто, до 01 травня 2020 року). У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

42. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що з огляду на положення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів зберігає чинність на умовах, визначених у ньому, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом, тобто до 01 травня 2020 року.

43. У зв`язку з цим, вимоги оскаржуваного припису щодо укладення договорів про надання послуг з поводження з побутовими відходами з вищевказаними споживачами у письмовій формі у відповідності до Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 (1070-2008-п) є передчасними до закінчення граничного терміну для укладення таких.

44. Як Законом № 1875-IV (1875-15) , так і Законом №2189-VІІІ "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) визначено обов`язок споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

45. У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2019 року у справі №646/834/17 визначено правову позицію про те, що саме на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення та захоронення твердих побутових відходів.

46. Слід погодитися з судом апеляційної інстанції стосовно того, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору.

47. Щодо доводів скаржника про те, що у спірних правовідносинах не можна було розцінювати мовчання як прийняття умов Публічного договору, Суд враховує таке.

48. Частинами першою, другою статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

49. Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

50. Суд апеляційної інстанції вважав, що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання). Положення Закону України "Про житлово комунальні послуги" (2189-19) свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.

51. Вказаний висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №646/834/17.

52. Колегія суддів не вбачає підстав від відступу від цієї позиції.

53. Щодо доводів касаційної скарги стосовно не врахування судом апеляційної інстанції принципу свободи договору, слід зазначити те, що свобода договору відноситься до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

54. Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України (435-15) визначив, що свобода договору не є безмежною. Виходячи з меж здійснення цивільних прав (стаття 13 ЦК України), у випадках, передбачених законом, реалізація абсолютного права на свободу волевиявлення щодо укладення договору може бути обмежена іншим суб`єктивним правом - вимагати укладення такого договору.

55. У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 641/7403/16-ц зроблено висновок про те, що відсутність письмового договору на надання послуг між сторонами не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення суми боргу за утримання будинку та прибудинкової території, виходячи з того, що свобода договору, закріплена у статті 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

56. Колегія суддів також звертає увагу на те, що частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

57. Аналіз вказаної норми свідчить про те, що не всі господарські договори укладаються на засадах вільного волевиявлення. Більше того, вказана норма чітко визначає, що при укладенні договору приєднання інша сторона не має права наполягати на зміні його змісту.

58. Враховуючи те, що Публічний договір про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів із споживачами містив у собі елементи договору приєднання, то споживачі не могли керуватися свободою договору при підписанні цього Публічного договору. При цьому у разі його невідповідності чинному законодавству будь-який споживач міг оскаржити умови такого договору до суду.

59. Отже, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, достатніх для скасування оскарженої постанови.

60. У цій справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

61. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

63. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судове рішення апеляційного адміністративного суду, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держспоживслужби в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 620/3299/19 - без змін.