522/834/17 Про визнання протиправними та скасування наказу про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт, та наказу про скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації - 20.07.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області (далі - Управління ДАБК) та ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2020 року (прийняте судом у складі судді Домусчі Л.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року (ухвалену судом у складі: Головуючого судді Косцової І.П., суддів: Вербицької Н.В., Джабурії О.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління ДАБК, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, про скасування наказів, -

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати:

- наказ № 01-13/50ДАБІ від 09.11.2016 про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082152230729 від 12.08.2015 (далі - Спірний наказ);

- наказ №01-13/51ДАБІ від 09.11.2016 про скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142162742201 від 30.09.2016 (далі - Спірний наказ).

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що Декларація про початок виконання будівельних робіт №ОД 082152230729 від 12.08.2015 та Декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142162742201 від 30.09.2016 є такими, що відповідають вимогам законодавства та зареєстровані у відповідності до діючих норм. Позивачем зазначено, що на час реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт та введення об`єкту будівництва до експлуатації позивач отримав всі необхідні дозвільні документи та розробив у встановленому законом порядку проектну документацію. При цьому позивач посилається на порушення відповідачем вимог законодавства в частині порядку проведення позапланової перевірки та дотримання процедури повідомлення його про її початок та її результати.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління ДАБК №01-13/50 ДАБК від 09.11.2016 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082152230729 від 12.08.2015.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління ДАБК №01-13/51 ДАБК від 09.11.2016 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142162742201 від 30.09.2016.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, а саме не надано доказів належного повідомлення позивача про її проведення. Крім того, судом встановлено, що перевірка проводилась після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості, тобто на момент, коли Декларація про початок виконання будівельних робіт та Декларація про готовність об`єкта до експлуатації вичерпали свою дію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації свідчить про "автоматичне" узаконення самочинного будівництва, що відповідно свідчить про неправомірність її скасування відповідачем за результатами перевірки, ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного суду від 07.04.2020 у справі № 23.06.2020, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 8 Закону України "Про звернення громадян" та пункту 7 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 533 щодо проведення повторної перевірки на підставі повторних звернень.

Посилається на те, що на час реєстрації права власності на спірну будівлю були чинні заборони, встановлені судовими рішеннями про забезпечення позовів в інших справах, та була чинною постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі № 815/6834/15 про зобов`язання ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок по АДРЕСА_1 .

Отже, на думку ОСОБА_1 реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 (або АДРЕСА_2 ) було проведено всупереч судових рішень, якими прямо заборонено проведення будь-яких реєстраційних дій та якими визнано вказаний об`єкт самочинним будівництвом.

Зазначає, що рішення про реєстрацію права власності на квартири оскаржуються виконавчим комітетом Одеської міської ради в судовому порядку у справі № 520/11330/17.

Висновки апеляційного суду про те, що реєстрація права власності виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення не відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постанова від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та від 24.01.2020 у справі № 910/10987/20.

Неправильними, як зазначає ОСОБА_1, є висновки суду про те, що, отримавши повторні звернення від тих самих осіб, з приводу тих самих порушень, відповідач мав продовжити перевірку, призначену 25.10.2016, а не ініціювати нову.

На час видання направлення від 08.11.2016 № 000131 направлення від 25.10.2016 № 000075 втратило чинність і в рамках вказаного направлення відповідач не міг проводити перевірку за зверненнями від 02.11.2016, 03.11.2016, 07.11.2016, у зв`язку із чим, висновок суду у вказаній частині не відповідає вимогам пункту 7 Порядку та статті 8 Закону України "Про звернення громадян". Висновок Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах відсутній.

Йдеться у скарзі й про те, що позивача було повідомлено про проведення позапланового контролюючого заходу.

25.01.2021 Управління ДАБК звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та передати справу до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Доводи касаційної скарги Управління ДАБК є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі ОСОБА_1 .

Зокрема, Управління ДАБК посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняти рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, також судами не взято до уваги висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Зазначає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, визнано протиправною та скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт. Достовірність даних внесених до декларації про початок виконання будівельних робіт від 12.08.2015 № ОД 082152230729 було перевірено судом.

Посилається також на те, що виявлені порушення свідчать про факт самочинного будівництва, що має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи, тому перевірка у цій частині може здійснювалися у даному випадку.

Суд посилається про проведення перевірки вже після реєстрації права власності, але по справах №№ 916/1986/18, 465/1461/16-а судом не взято до уваги висновок про те, що виключенням із загального правила є факт самочинного будівництва.

Зазначає, що Верховний Суд має переглянути свою позицію щодо того, що неповідомлення про проведення позапланової перевірки при здійсненні самочинного будівництва не може бути підставою для скасування рішення органу ДАБК, інакше суд позбавляє орган влади його дискреційних повноважень, та суті і задачі проведення архітектурно-будівельного контролю у принципі.

Йдеться у касаційній скарзі й про те, що судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 та від 25.01.2021 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалами від 04.02.2021 та від 16.02.2021 відкрив касаційне провадження за скаргами ОСОБА_1 та Управління ДАБК.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № 562 від 17 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., належить на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0799 га.

27 листопада 2014 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради за № 01-13/329ог позивачу надано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з намірами забудови будівництво індивідуального житлового будинку та відкритого басейну зі знесенням існуючих на ділянці будівель та споруд.

У подальшому позивач звернувся до Центру НТТМ академії будівництва України, яким 12 грудня 2014 року розроблено Проектну документацію будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

04 березня 2015 року отримано Технічні умови приєднання до електричних мереж та електроустановок № 17-15 Пд; 14 липня 2015 року отримано Технічні умови на приєднання багатоквартирного житлового будинку до централізованої системи водопостачання та водовідведення м. Одеси № 4142-29/1649.

12 серпня 2015 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію № ОД082152230729 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1, замовник будівництва - ОСОБА_2

30.09.2016 Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142162742201.

У зв`язку зі зверненнями ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інших стосовно дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності за адресою АДРЕСА_1, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (553-2011-п) , 08 листопада 2016 року видано направлення №000131 для здійснення позапланової перевірки будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Направлення видане на підставі наказу Управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 24 ДАБК від 04.10.2016 та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства (від 03.11.2016 року вх.№ 01-8/509вх, від 02.11.2016 року вх.№01-8/503-вх, від 07.11.2016 року вх.№01-8/526вх).

За результатами проведення вказаної перевірки посадовою особою відповідача, із залученням спеціалістів Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, відділу ЖКГ та благоустрою Київської районної адміністрації Одеської міської ради 08 листопада 2016 року складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил за адресою: АДРЕСА_1 .

09 листопада 2016 року за №01-8/509вх посадовою особою відповідача, яка проводила перевірку, складено доповідну записку на ім`я начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, у якій зазначено, що під час комісійного виїзду 08 листопада 2016 року на місце за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що гр. ОСОБА_2 здійснив будівництво 4-х поверхового житлового будинку із порушенням вимог законодавства, в результаті чого вказаний об`єкт вважається самочинним.

Крім цього зазначено, що гр. ОСОБА_2 в декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 надані недостовірні дані та виконані будівельні роботи без отримання права на виконання таких робіт, чим порушується п. 2 ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст. 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Передбачений в проектній документації, зазначений в декларації про початок виконання будівельних робіт та в декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, відкритий басейн відсутній, об`єкт не готовий до експлуатації, чим порушується п. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

09 листопада 2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.11.2016 та доповідної записки головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Заїченко С.А. видано наказ №01-13/50 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082152230729 від 12.08.2015 з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейна за адресою: АДРЕСА_1, замовник - ОСОБА_2 та наказ №01-13/51 "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142162742201 від 30.09.2016 з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейна за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_2 .

Про видання вищезазначених наказів відповідачем складено лист ОСОБА_2 від 14.11.2016.

Законність наказів про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт та про скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації є предметом спору у справі, що розглядається.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону Кабінет Міністрів України постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (пункт 5 Порядку № 553).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 7 Порядку № 553).

Вказаний пункт Порядку також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Зокрема, підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у пункті 7 Порядку № 553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.

Як встановили суди попередніх інстанцій, направлення від 08.11.2016 № 000131 на проведення позапланової перевірки видане на підставі наказу Управління ДАБК № 24 ДАБК від 04.10.2016 та звернення фізичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства (від 03.11.2016 вх.№ 01-8/509 вх, від 02.11.2016 вх.№01-8/503-вх, від 07.11.2016 вх.№01-8/526вх).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що наказ Управління ДАБК №24 ДАБК від 04.10.2016 уповноважує заступника начальника управління - начальника інспекційного відділу 31 Якименка Р.К. направляти головних спеціалістів на проведення позапланових перевірок, а також підписувати направлення на проведення позапланових перевірок протягом 4 кварталу 2016 року. Тобто окремого наказу щодо проведення перевірки на об`єкті позивача Управлінням не приймалось.

Звернення від 02.11.2016 вх.№01-8/503-вх є перенаправленою на адресу відповідача скаргою ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України на незаконно збудовану багатоповерхівку за адресою: АДРЕСА_1 .

Звернення від 03.11.2016 вх.№ 01-8/509вх є перенаправленою на адресу відповідача заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та інших до голови Одеської обласної державної адміністрації про скасування реєстрації декларації від 12.08.2015 №ОД 082152230729 про початок виконання ОСОБА_2 будівельних робіт по АДРЕСА_1 .

Звернення від 07.11.2016 вх.№01-8/526вх є також перенаправленими від Державної архітектурно-будівельної інспекції України скаргами (колективними зверненнями) ОСОБА_1 та інших, що надходили безпосередньо на адресу держархбудінспекції та листами Адміністрації Президента України від 13.10.2016 №22/0484428-15, Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №41-КО-02641415 про скасування реєстрації декларації від 12.08.2015 № №ОД 082152230729 про початок виконання ОСОБА_2 будівельних робіт по АДРЕСА_1 .

Дослідивши зміст вказаних заяв, суб`єктний склад заявників, суди попередніх інстанцій встановили, що вони всі підписані ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та направлені до різних органів влади щодо недотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 9-1 розділу V "Прикінцеві положення" Закону №3038-VI (3038-17) з 04.10.2016 функції державного архітектурно-будівельного контролю на території Одеської міської ради здійснює Управління ДАБК, а тому всі вказані звернення були перенаправлені відповідачу для їх розгляду та відповідної реакції.

Поряд з тим, з матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2016 року Управлінням ДАБК, відповідно до Порядку № 553, видано направлення №000075, яким направлено посадову особу Управління для здійснення позапланової перевірки об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане направлення видано на підставі наказу Управління ДАБК №24 ДАБК від 04.10.2016 року та звернення фізичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства від 18.10.2016 №01-10/32-3Г.

Суди встановили, що звернення від 18.10.2016 вх. №01-10/32-3Г подано ОСОБА_1, ОСОБА_3 до відповідача щодо скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 .

Також відповідачем надані до суду інші звернення, зареєстровані за вх.№01-10/32-3Г у період з 29 вересня по 25 жовтня 2016 року, подані ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо недотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши направлення №000075 від 25.10.2016 та направлення №000131 від 08.11.2016, суди дійшли висновку про те, що підстави їх видачі, суб`єкти звернення та об`єкт перевірки є ідентичними.

При цьому, в матеріалах справи наявні акт про недопущення посадових осіб на об`єкт будівництва від 26.10.2016, протокол про адміністративне правопорушення від 26.10.2016, на підставі яких постановою №033/16 від 07.11.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судами встановлено, що відповідачем подальших дій для проведення перевірки на підставі направлення №000075 від 25.10.2016 не вчинялось, повторні виходи на об`єкт посадовими особами не здійснювались.

Разом із тим, під час судового засідання 14.12.2020 представник відповідача підтвердив, що звернення від 02.11.2016 вх.№01-8/503-вх, від 03.11.2016 вх.№ 01-8/509 вх, від 07.11.2016 вх.№01-8/526вх. були повторними.

Таким чином, суди правильно зазначили, що на час отримання звернень ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 02.11.2016 вх.№01-8/503-вх, від 03.11.2016 вх.№ 01-8/509вх, від 07.11.2016 вх.№01-8/526вх, на підставі яких призначено перевірку 08.11.2016, відповідач уже фактично відреагував на ті ж самі звернення, з тих самих підстав, у межах наданих йому повноважень та ініціював проведення позапланової перевірки 26.10.2016.

Відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного й того ж громадянина, з одного й того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

У відповідача на час отримання вказаних звернень уже була розпочата перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі колективних звернень.

З огляду на зазначене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що звернення від 02.11.2016 вх.№01-8/503-вх, від 03.11.2016 вх.№ 01-8/509 вх, від 07.11.2016 вх.№01-8/526вх є повторними у розумінні статті 8 Закону України "Про звернення громадян", а тому у відповідача були відсутні підстави для реагування на них шляхом призначення повторної позапланової перевірки.

В даному випадку, отримавши повторні звернення від тих самих осіб, з приводу тих самих порушень, відповідач мав продовжити перевірку, призначену 25.10.2016, а не ініціювати нову.

Таким чином, направлення від 08.11.2016 № 000131 на проведення позапланової перевірки видано за відсутності звернень фізичних осіб, в яких би наводились інші підстави для проведення перевірки, а відтак, за відсутності підстав, визначених пунктом 7 Порядку № 553.

Крім цього, як вірно встановлено судами, 11.10.2016 державним реєстратором Одеської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Кравцем О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні учасниками справи підтверджено, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 є одним і тим же будинком.

Отже, відповідачем проводилась перевірка відомостей, внесених до декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, вже після реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за фізичним особами та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суди першої та апеляційної інстанцій слушно послалися на правову позицію Верховного Суду, висловлену, зокрема у постановах від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, згідно з якою після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. Тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до частин дев`ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Отже, оскільки спірні накази видано відповідачем стосовно декларацій, які вичерпали свою дію і втратили юридичне значення після оформлення права власності на новостворений об`єкт архітектури, то такі дії відповідача, всупереч положень частини другої статті 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, вчинені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За такої правової регламентації, що міститься у законодавстві, яким врегульовано спірні правовідносини, а також з урахуванням сформованої Верховним Судом правозастосовчої практики у подібних справах (постанови Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №804/1510/16, від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 20.05.2021 у справі № 826/7115/17), підстав для відступу від якої не вбачається, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправного характеру спірних наказів та наявність у зв`язку з цим підстав для їх скасування і задоволення позову. Доводи ж касаційних скарг таких висновків не спростовують і не містять належних, вагомих і достатньо обґрунтованих міркувань, які б давали підстави вважати інакше.

Крім того, як зазначили суди, відповідно до пункту 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Вказана вимога зобов`язує Управління ДАБК повідомити суб`єкта містобудування про призначену позапланову перевірку.

Відповідач вказує на те, що листом від 03.11.2016 ОСОБА_2 було повідомлено про проведення перевірки.

Однак вказаний лист та докази його вручення до суду надані не були.

Крім того представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позивача не повідомлялось про проведення перевірки, оскільки це не суперечить вимогам Порядку № 553.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно не погодилися із вказаним твердженням відповідача, оскільки право особи бути повідомленим про проведення перевірки встановлене пунктами 9, 12, 13, 21 Порядку № 553, які визначають право особи приймати участь у проведенні перевірки, надавати пояснення, ознайомлюватись з результатами контролю тощо.

Вказане порушення процедури проведення перевірки є досить суттєвим та впливає на право особи бути присутньою при проведенні перевірки, надавати пояснення, ознайомлюватись з результатами державного архітектурно-будівельного контролю, таке інше, а тому акти, складені внаслідок проведення такої перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Суди попередніх інстанцій слушно послалися на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 210/3059/17, від 17.07.2019 у справі № 822/714/16, від 08.08.2019 у справі №822/712/16, від 08.11.2019 у справі № 400/2866/18.

Також, як встановили суди, у судовому засіданні треті особи надали пояснення, що під час проведення перевірки 08.11.2016 посадові особи відповідача на територію об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не заходили, оскільки ОСОБА_2 та його представник були відсутні, а захід контролю було проведено з територій суміжних домоволодінь, що належать третім особам.

Відповідно до пункту 15 Порядку №553 форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 15.05.2012 №540 затверджено:

уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання підготовчих та будівельних робіт згідно з додатком 1;

форму акта про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Тобто, при відсутності суб`єкта містобудування, за умов належного сповіщення останнього про проведення позапланової перевірки, відповідач повинен був скласти акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, а не приступити до проведення перевірки без доступу до об`єкту будівництва, здійснивши виключно огляд його з територій суміжних домоволодінь, що належать третім особам.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що внесені фактичні відомості до акта викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності.

Також у акті від 08.11.2016 зазначено, що ОСОБА_2 відмовився від підпису, хоча у графу "у присутності суб`єкта, що перевіряється" відомості не внесені.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено поясненнями третіх осіб, ОСОБА_2 08.11.2016 не був присутнім під час проведення перевірки, а тому вказане свідчить, що відповідачем внесено до акта перевірки від 08.11.2016 недостовірні відомості.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми права, які регулюють спірні правовідносини, надали правильну оцінку обставинам справи та дійшли обґрунтованого висновку про те, що Спірні накази є протиправними.

Доводи касаційної скарги Управління ДАБК про те, що судами неправомірно прийнято рішення в порушення предметної підсудності розгляду справи за позовом щодо оскарження наказів відповідача, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 353 КАС порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Водночас, згідно з абзацом десятим частини третьої статті 353 КАС судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Як видно з матеріалів справи, Управління ДАБК при розгляді справи судом першої інстанції не заявляло про непідсудність справи (про протилежне не зазначено і у касаційній скарзі), поважності причин незаявлення про непідсудність справи у касаційній скарзі не вказано.

Отже, не залежно від того, чи ухвалено судове рішення судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених, зокрема статтею 20 КАС, за вказаних вище обставин, таке рішення не підлягає скасуванню.

Доводи, викладені у касаційних скаргах фактично зводяться до того, що, на думку скаржників, реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено всупереч судових рішень, якими визнано вказаний об`єкт самочинним будівництвом, а також скаржники зазначають про те, що суди мали перевірити чи здійснено позивачем будівництво багатоквартирного житлового будинку замість індивідуального житлового будинку, чи належним чином розроблений проект, чи допущено істотні порушення будівельних та протипожежних норм та правил, що є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом. Проте, дані питання не є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що, не дивлячись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено порушення процедури проведення перевірки, самостійною підставою для скасування Спірних наказів є те, що їх видано відповідачем стосовно декларацій, які вичерпали свою дію і втратили юридичне значення після оформлення права власності на новостворений об`єкт архітектури.

Доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Так, у справі № 916/2791/13 у порядку господарського судочинства вирішувався позов про зобов`язання відповідача знести самовільно побудовану споруду.

У справі № 680/214/16-ц у порядку цивільного судочинства вирішувався позов про визнання недійсною декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування її реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки, скасування рішень приватних нотаріусів (державних реєстраторів) і зобов`язання знести самочинне будівництво.

У справі № 910/10987/18 у порядку господарського судочинства вирішувався позов про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором.

Тоді як, у розглядуваній справі предметом оскарження є накази про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а отже правовідносини у цій справі та у справах №№ 916/2791/13, 680/214/16-ц, № 910/10987/18 не є подібними.

Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ №№ 916/2791/13, 680/214/16-ц, № 910/10987/18 обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року залишити без змін.