460/2377/20 Про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України щодо відмови перерахувати особі пенсію як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, зобов`язання УПФУ перерахувати особі пенсію як особі, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи - 20.07.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 (головуючий суддя: Махаринець Д.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2022 (головуючий суддя: Большакова О.О., судді: Затолочний В.С., Качмар В.Я.) у справі №460/2377/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області або відповідач), в якому просила:

визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII (796-12) );

зобов`язати нарахувати і виплатити за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати;

визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті позивачу за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров`ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду III групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою;

зобов`язати нарахувати і виплатити за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 і без обмеження будь-яким строком додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком щомісячно.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.11.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2022 позов в частині позовних вимог за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 по 18.09.2020 залишено без розгляду.

Одночасно в решті позовних вимог у позові відмовлено (рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.01.2021).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позовних вимог в частині без розгляду, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та у цій частині позовних вимог направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. Зазначає, що у зв`язку із набуттям статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи набула право на отримання згідно зі статтями 39, 50 Закону №796-XII доплати до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Проте нарахування і виплату вказаних доплат та пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж було передбачено чинним законодавством. Зокрема, позивачка звертає увагу на те, що положення законів України, якими обмежувалася дія норм статей 39, 50 Закону №796-XII в спірні періоди були визнані неконституційними. З огляду на вказане, в спірні періоди відповідач мав нарахувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії, додаткову пенсію в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 39, 50, 54 Закону №796-XII, а не у встановлених Кабінетом Міністрів України. За наведених обставин, позивачка просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що нарахування та виплата позивачці пенсійних виплат здійснюється відповідно до положень норм законодавства.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску такого. Суди зазначили, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Відповідно з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Водночас у цьому випадку суди констатували, що отримання позивачкою листа-відповіді пенсійного органу від 07.02.2020 у відповідь на її заяву про перерахунок пенсії не змінює моменту, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, оскільки зацікавленість щодо розміру пенсійних виплат та активні дії щодо отримання інформації про розрахунок її пенсії, у тому числі, за період з 22.05.2008 по липень 2011, з 01.01.2014 по серпень 2014 та з 01.01.2016, така почала вчиняти лише на початку 2020 року.

При вирішенні цієї справи, суди послалися на правову позицію Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, викладену у постановах від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду. З посиланням на положення статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-IV скаржниця наполягає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення позов може бути подано без обмеження будь-яким строком. За позицією скаржниці, її пенсія стала нарахованою у момент призначення і залишається такою до її чергової зміни. При вирішенні цієї справи скаржниця просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, викладену у справах №510/1286/16-а, №815/1226/18 і №480/1704/19.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України (2747-15) , частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії відповідно до Закону №796-XII (796-12) за період з травня 2008 року. Закон №796-XII (796-12) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України (2747-15) у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

У цій справі позивачка лише на початку 2020 року звернулася до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії, що свідчить про те, що лише у 2020 році ОСОБА_1 виявила належну зацікавленість та вчинила активні дії щодо отримання інформації про розрахунок її пенсії починаючи з 22.05.2008.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у пункті 42 постанови від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Судами попередніх інстанцій установлено, що із цим позовом до суду позивачка звернулася 19.03.2020, а тому з врахуванням шестимісячного строку звернення до суду, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для залишення частини позовних вимог за період до 18.09.2019 без розгляду.

Водночас суди попередніх інстанцій правильно вирішивши питання строків, помилково зазначили рік по який підлягає залишенню позов без розгляду, а саме замість 18.09.2019 вказали 18.09.2020.

Проте зазначена помилка суду не спростовує правильності висновків судів з питань обчислення строків і не впливає на кінцевий результат, а може бути виправлена шляхом постановлення процесуального документу в порядку, визначеному статтею 253 КАС України.

Щодо посилань скаржниці на положення статті 87 Закону № 1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, то такі колегія суддів визнає безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Також колегія суддів вважає помилковими посилання скаржниці на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, та постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №480/1704/19, оскільки ця справа (№460/6074/20) і справи №815/1226/18, №510/1286/16-а, №480/1704/19 не є однопредметними і виникли за різного правового регулювання. Так, зокрема у справі №480/1704/19 спір стосувався вже нарахованих на підставі судового рішення сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ; у справі №815/1226/18 спір виник через неврахування пенсійним органом при обчисленні позивачу пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат; а у справі №510/1286/16-а спір стосувався поновленню раніше призначеної пенсії особам, які виїхали до Ізраїлю.