380/3677/20 Про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з митних органів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 19.07.2022 Прийняття

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач 1), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач 2), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 64-о "Про звільнення ОСОБА_1";

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митних правопорушень та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС;

1.3. стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, незважаючи на положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), відповідачами у передбачені наказом ДФС України від 25.11.2019 № 30-рг про реорганізацію Львівської митниці ДФС строки (три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи), а також пунктом 3 доручення Міністра фінансів України від 29.11.2019 № 170000-08-10/31208 (16.12.2019) не було забезпечено здійснення комплексу заходів, передбачених законодавством про працю та державну службу щодо письмового попередження працівників про наступне вивільнення. У зв`язку з чим не було забезпечено дотримання вимог законодавства про працю, яке значно покращувало умови для держслужбовців, які підлягали вивільненню. Позивач наголошував, що внаслідок реорганізації органу не відбулося скорочення штату працівників, однак жодної вакантної посади в Галицькій митниці Держмитслужби йому запропоновано не було. Звернув увагу на те, що з позивачем не було проведено повного розрахунку при вивільненні та не проведено консультацій з профспілками. Вважає, що такими діями відповідачів порушено гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) його право на працю.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив публічну службу в митних органах з 1992 року по 2015 рік та з 2016 року по 2020 рік, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 .

4. Наказом Львівської митниці ДФС "Про переведення працівників" від 23.10.2017 №764-о ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного інспектора відділу проваджень у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС, звільнивши із займаної посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС.

5. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" (858-2019-п) утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

6. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 14.11.2019 проведено державну реєстрацію як юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.

7. Відповідно до пункту 1 наказу ДФС України "Про реорганізацію митниць ДФС" від 25.11.2019 № 30-рг розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 цього наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, а пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

8. Наказом ДФС України № 14-рг від 24.03.2020 у пункті 4 наказу № 30-рг від 25.11.2019 внесено зміни та замінено слова "три місяці" словами "шість місяців".

9. У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

10. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної митної служби" від 04.12.2019 №1217-р (1217-2019-р) (далі - розпорядження № 1217-р) погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" від 06.12.2019 № 227 функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

11. З дня набрання чинності розпорядженням № 1217-р (08.12.2019) повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

12. Наказом Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 № 666 "Про попередження про наступне вивільнення", наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС (Дацій Т.М.) серед іншого письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII (889-19) ) згідно списку, до якого був включений позивач.

13. Наказом Львівської митниці ДФС від 07.02.2020 № 03 скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 № 666 "Про попередження про наступне вивільнення" як такий, що не реалізований.

14. Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 № 07 "Про попередження про наступне вивільнення" наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно списку. Позивач включений до списку осіб, які підлягають попередженню про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС, згідно цього наказу під номером 24.

15. З попередженням від 10.03.2020 про наступне вивільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті Закону № 889-VІІІ (889-19) , пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України позивач ознайомився 10.03.2020. У цьому ж попередженні позивачу одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

16. Львівською митницею ДФС надано інформацію Первинній профспілковій організації працівників у Львівській митниці листом № 41/10/13-70-04 від 12.03.2020 і запропоновано провести консультації. У зв`язку із перебуванням голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС на листку тимчасової непрацездатності консультації було проведено 03.04.2020, що підтверджується Протоколом засідання профспілкового комітету працівників у Львівській митниці.

17. Львівською митницею ДФС подано Львівському міському центру зайнятості звітність за формою звітності № 4-ПН "Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці" (вх. № 280 від 12.03.2020). У вказаній інформації датою запланованого звільнення зазначено 13.04.2020.

18. Наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 64-о ОСОБА_1 звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митних правопорушень та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС з 15.04.2020 відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою прийняття цього наказу зазначено: попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

19. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 (повний текст якої виготовлено 17.05.2021), позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС "Про звільнення ОСОБА_1" № 64-о від 13.04.2020, поновлено позивача на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС, а також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2020 по день постановлення рішення суду в сумі 85571,64 грн без відрахування податків і зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8950,00 грн допущено до негайного виконання.

20. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний наказ відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, натомість містить лише формальний перелік пунктів, передбачених частиною першою статті 87 Закону № 889-VІІІ, які за своєю юридичною природою є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу "правової визначеності", адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення. Це породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

20.1. Поряд із цим суд першої інстанції дійшов висновку, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення. Своєю чергою надання Законом № 889-VIII (889-19) можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади. Тож, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, його звільнення, за висновком суду, не може бути визнано обґрунтованим, отже оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю.

20.2. Суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що в період з 01.03.2020 по 24.03.2020 строк проведення реорганізації Львівської митниці ДФС не був продовжений, у зв`язку з чим дії по виконанню плану заходів, пов`язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, вчинялись у цей період з порушенням строку, а також враховуючи, що позивача попереджено про наступне вивільнення 10.03.2020 (тобто у проміжку часу коли згідно наведених обставин не було законних підстав для вчинення дій щодо реорганізації Львівської митниці ДФС), дійшов висновку, що попередження останнього про наступне вивільнення здійснено з порушенням порядку, визначеного положеннями частини шостої статті 49-2 КЗпП України та частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

21. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 виправлено описку допущену у вступній частині складеної у повному обсязі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі № 380/3677/20, правильно зазначивши у її вступній частині дату - " 05.05.2021" замість дати її прийняття - " 17.05.2021".

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

22. Касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби надійшла до Верховного Суду 14.06.2021, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 (повний текст якої виготовлено 17.05.2021) та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

23.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" (440-20) (набрав чинності з 13.02.2020).

23.2. Скаржник наголошує, що у зв`язку із цими змінами відбулася суттєва зміна правового регулювання процедури припинення державної служби внаслідок реорганізації державного органу, суть яких полягає у тому, що починаючи з 13.02.2020 для припинення державної служби внаслідок, зокрема реорганізації державного органу суб`єкт призначення не має обов`язку пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

23.3. На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт реорганізації державного органу, який фактично не потягнув змін в організації праці, не може бути підставою для безумовного звільнення працівника з роботи, на переконання скаржника, прямо суперечить положенням пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, позаяк така підстава як "реорганізація державного органу" є самостійною підставою для припинення державної служби й ніяким чином не пов`язана з іншими підставами (для звільнення).

24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.08.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою після усунення недоліків на виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.

25. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18 липня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження за наявними документами у матеріалах справи.

Позиція інших учасників справи

26. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.08.2021 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою позивачем ОСОБА_1 отримано 30.08.2021, а відповідачем Львівською митницею ДФС - 30.08.2021, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102933832780 та 0102933832799 відповідно. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу вказані учасники справи не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи

27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 64-о з посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митних правопорушень та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

30. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

31. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач був звільнений у період реорганізації Львівської митниці ДФС, яка розпочата наказом ДФС України "Про реорганізацію митниць ДФС" від 25.11.2019 № 30-рг.

32. Незадовго до цього, а також упродовж проведення процедури реорганізації Львівської митниці ДФС норми Закону № 889-VIII (889-19) та КЗпП України (322-08) зазнали суттєвих змін, які змінили порядок вивільнення державних службовців.

33. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

34. З метою визначення норм права, які на момент виникнення спірних правовідносин підлягали застосуванню до процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу, слід провести ретроспективний та системний аналіз відповідних положень Закону № 889-VIII (889-19) у взаємозв`язку з нормами КЗпП України (322-08) .

35. У первинній редакції, чинній до 25.09.2019, пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII передбачав, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

36. При цьому частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII у її первинній редакції було унормовано, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (абзац перший). Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абзац другий).

37. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 № 117-IX (117-20) (далі - Закон №117-IX (117-20) ), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.

38. Внаслідок цих законодавчих змін у частині першій статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції підпункту 53 пункту 6 розділу I Закону № 117-ІХ (117-20) ) виокремлені дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);

- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).

39. Законом № 117-ІХ (117-20) були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

40. Цим же Законом № 117-ІХ (117-20) стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

41. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

42. За змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX (117-20) ), у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

42.1. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

43. 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX (378-20) (далі - Закон № 378-IX (378-20) ), пунктом 2 розділу І якого стаття 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнена новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII (889-19) , здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".

У зв`язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.

44. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 № 440-IX (440-20) (далі - № 440-IX), підпунктом в) пункту 106 розділу І якого частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". У зв`язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим - четвертим.

45. Вищенаведені норми були чинними на момент їх застосування до спірних правовідносин та неконституційними не визнавалися.

46. Внесення таких послідовних змін до Закону № 889-VIII (889-19) та КЗпП України (322-08) , якими законодавець визначав особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю, свідчить про намір законодавця обмежити дію законодавства про працю на державну службу та максимально спростити порядок звільнення державних службовців з метою швидкого та ефективного перезавантаження влади в Україні задля вирішення питання відновлення суспільної довіри до державної влади.

47. За змістом ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.08.2021 касаційне провадження у цій справі відкрите з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 440-IX (440-20) .

48. Верховним Судом після відкриття цього касаційного провадження сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20, від 08.12.2021 у справі №380/3646/20, від 23.12.2021 у справі № 380/3551/20, від 16.02.2022 у справі №380/3389/20, від 16.02.2022 у справі № 380/3435/20, від 16.02.2022 у справі №380/3654/20, від 16.02.2022 у справі № 380/4357/20, від 22.02.2022 у справі №380/3547/20, від 09.06.2022 у справі № 380/3833/20, від 09.06.2022 у справі №380/3269/20, від 07.07.2022 у справі № 380/3754/20 та інш. досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX (117-20) ) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX (440-20) ).

49. Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для їхнього неврахування і надалі зауважує таке.

50. Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

51. Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

52. Отже вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону № 889-VIII (889-19) .

53. Верховний Суд, зокрема у постановах від 16.02.2022 у справах № 380/3389/20, №380/3435/20, № 380/3654/20 наголосив, що правовідносини щодо звільнення між роботодавцем та працівником, зокрема, у разі реорганізації підприємства виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення.

54. У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що з попередженням від 10.03.2020 про наступне вивільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті Закону № 889-VІІІ (889-19) , пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України позивач ознайомився 10.03.2020.

55. При цьому одночасно у цьому ж попередженні позивачу повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

56. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення, а так само і на час видання спірного наказу, у цій справі врегульована положеннями Закону № 889-VIII (889-19) (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX (117-20) та № 440-IX (440-20) ).

57. У світлі аргументів касаційної скарги Галицької митниці Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже неодноразово (див. пункт 47 цієї постанови) досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX (117-20) ) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX (440-20) ).

58. У наведених постановах Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

59. Аналізуючи положення Закону № 889-VIII (889-19) , яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами № 640/11024/20, №380/3646/20, №380/3551/20, №380/3389/20, № 380/3435/20, №380/3654/20, № 380/4357/20, №380/3547/20, № 380/3833/20, №380/3269/20, № 380/3754/20 та інші дійшов висновку, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

60. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що у редакції статей 41, 87 Закону №889-VIIІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX (117-20) , які набули чинності з 25.09.2019, та із Законом № 440-IX (440-20) , які набули чинності з 13.02.2020) були чинними як на момент попередження позивача про наступне звільнення (10.03.2020), так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача (13.04.2020) та підлягали застосуванню.

61. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень КЗпП України (322-08) , оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов`язку суб`єкта призначення виконати такий обов`язок.

62. Поряд із цим колегія суддів уважає помилковим висновок судів попередніх інстанції, що спірний наказ прийнято без конкретизації причин та підстав, оскільки зі змісту цього наказу вбачається, що у ньому вказано підставу для його видання (попередження про наступне вивільнення, у якому чітко й конкретно окреслено, що воно надається у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС) та чітко зазначено підстави звільнення (пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), в наказі, підписаному головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, зазначено дату припинення трудових відносин.

63. Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про порушення порядку попередження позивача, визначеного положеннями частини шостої статті 49-2 КЗпП України та частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв`язку з тим, що в період з 01.03.2020 по 24.03.2020 строк проведення реорганізації Львівської митниці ДФС не був продовжений, що свідчить про порушення строків виконання плану заходів, пов`язаних із реорганізацією Львівської митниці ДФС, та відсутністю законних підстав для вчинення дій щодо реорганізації указаної установи у цей період, з огляду на таке.

64. Відповідно до пункту 1 наказу ДФС України "Про реорганізацію митниць ДФС" від 25.11.2019 № 30-рг розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.

65. За приписами статті 104 Цивільного кодексу України реорганізація є формою припинення юридичної особи. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦКУ).

66. Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджено, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (1074-2011-п) .

67. Згідно пункту 18 Порядку № 1074, до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідного органу виконавчої влади або територіального органу.

68. Визначення строку реорганізації Львівської митниці ДФС належить до повноважень голови Комісії з реорганізації ДФС України, в тому числі і продовження встановлених ним раніше строків. Наказом ДФС України № 14-рг від 24.03.2020 у пункті 4 наказу № 30-рг від 25.11.2019 в частині визначення строку внесено зміни та замінено слова "три місяці" словами "шість місяців".

69. Невиконання усіх необхідних заходів з реорганізації у визначені головою Комісії з реорганізації строки не зупиняє та не відміняє саму реорганізацію, яка триває до моменту внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи у зв`язку з реорганізацією. Пункт 1 наказу ДФС України "Про реорганізацію митниць ДФС" від 25.11.2019 № 30-рг, яким розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС, не скасовувався і не відмінявся.

70. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX (440-20) ) у взаємозв`язку з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX (117-20) ), колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення Львівською митницею ДФС встановленої чинним на той час законодавством процедури при вирішенні питання про звільнення позивача та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

71. Своєю чергою суди першої та апеляційної інстанції не проаналізували належним чином обставини, які склались у спірних правовідносинах, неправильно розтлумачили вищенаведені норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

72. Частинами першою, третьою статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

73. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

74. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нову постанову, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

75. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою в позові відмовити.

76. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 380/3678/20 скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.