120/5741/21-а Про стягнення з управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 19.07.2022 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, ухвалене суддею Богоносом М.Б

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суд від 05 січня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Залімського І.Г., суддів: Сушка О.О., Мацького Є.М.,

1. 04 червня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (далі - відповідач, ЦЗМУ ПВКП МЮ України), де просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 19 травня 2018 року по 19 березня 2021 року в сумі 384 696,31 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом відповідача від 16 травня 2018 року № 102/ОС-18 позивача було звільнено зі служби у зв`язку із скороченням працівників з 18 травня 2018 року, однак на день звільнення відповідачем не повністю проведено із ним розрахунку по усім видам забезпечення, а саме не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, а тому відповідно до статті 117 КЗпП України він має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач проходив службу у Центрально - Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

3.1. Наказом відповідача від 16 травня 2018 року № 102/ОС-18 позивача було звільнено зі служби у зв`язку із скороченням працівників з 18 травня 2018 року.

3.2. З метою нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач у лютому 2021 року звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

3.3. 19 березня 2021 року відповідачем на картковий рахунок позивача здійснено нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 16967,12 грн.

3.4. Ураховуючи, що відповідачем не проведено повний розрахунок при звільненні з метою стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЦЗМУ ПВКП МЮ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 травня 2018 року по 19 березня 2021 року в сумі 16 966,37 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4.1. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено зі служби 18 травня 2018 року, проте лише 19 березня 2021 року відповідачем повністю здійснено виплати належних позивачу при звільненні сум компенсації за неотримане речове майно в розмірі 16967,12 грн. Таким чином, час затримки остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби включає період з 19 травня 2018 року по 19 березня 2021 року.

4.2. При цьому, суд першої інстанції при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі уважав за необхідне урахувати висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування принципу співмірності викладені, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 524/1714/16-а, від 30 жовтня 2019 року у справі № 806/2473/18.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суд від 05 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року скасовано та залишено позов без розгляду.

5.1. Залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України без поважних причин.

5.2. Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

5.3. Суд апеляційної інстанції уважав, що посилання позивача на те, що про проведений остаточний із ним розрахунок йому стало відомо лише 25 травня 2021 року із відповіді відповідача наданої на запит його адвоката, не є такими, що свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, адже позивач не зазначав з яких причин йому не було відомо про зарахування коштів на його банківський рахунок саме 19 березня 2021 року.

5.4. Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків за пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. 07 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суд від 05 січня 2022 року у справі № 120/5741/21-а, де позивач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 17 березня 2021 року у справі № 420/5943/20 щодо застосування частини третьої та четвертої статті 123 КАС України.

6.2. В обґрунтування цієї підстави касатор зазначає, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

6.3. Зокрема, наголошує, що саме, 25 травня 2021 року після отримання на електронну пошту відповіді на адвокатський запит № 11 від 22 травня 2021 року позивачу стало відомо, що грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 виплачена не у повному обсязі.

6.4. За твердженнями скаржника, позивач правомірно скористався правом надання до суду пояснення щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду шляхом подання разом із позовною заявою клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин поважності такого пропуску.

6.5. Скаржник зазначає, що 18 червня 2021 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/5741/21-а клопотання ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку для звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий строк.

6.6. Щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржник указує, що застосовані судом при розрахунку розміру суми середнього заробітку критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня року у справі № 761/9584/15-ц щодо застосування принципу співмірності, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку, однак обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, а тому вимагатимуть від суду індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв.

6.7. В той же час Вінницьким окружним адміністративним судом не встановлено розмір усіх належних сум, які підлягали виплаті при звільненні позивачу, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18 липня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

9. 31 травня 2022 року від ЦЗМУ ПВКП МЮ України надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

9.1. Зокрема, відповідач зазначає, що мотиви та підстави, зазначені в цій скарзі щодо скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року є необґрунтованими, натомість рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків, викладених в рішеннях Великої Палати Верховного Суду, з повним дотриманням норм матеріального право враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

9.2. Щодо оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відповідач указує, що суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що з дня зарахування на банківські рахунки позивача грошової компенсації за неотримане речове майно почав перебіг місячний строк для звернення до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а відтак позивачем пропущено такий строк.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

11. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 17 березня 2021 року у справі № 420/5943/20, а саме застосування частини третьої та четвертої статті 123 КАС України.

12. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

13. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

14. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

15. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

16. Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

17. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

18. Позивач, не погодившись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, оскаржив його в апеляційному порядку.

19. Як слідує із змісту оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, застосувавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини першої статті 319 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

20. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав визнавати поважними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

21. У контексті спірних правовідносин Суд зазначає, що Верховний Суд у справах №420/1927/20, №0440/6027/18, №1640/2719/18, №520/5875/19 вже вирішував питання, що стосується меж перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, зокрема правомірності залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, якщо рішення суду першої інстанції не оскаржується з цих підстав.

22. Зокрема, у справі № 520/5875/19 суд апеляційної інстанції, так само як і в цій справі, не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, застосувавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини першої статті 319 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Залишаючи позовну заяву позивача у справі №520/5875/19 без розгляду, суд апеляційної інстанції також виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.

23. У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №520/5875/19 Верховний Суд зазначив, що межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

24. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 цього ж Кодексу).

25. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

26. Нормами абзацу другого частини першої статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

27. Беручи до уваги викладене, Верховний Суд постанові від 21 липня 2021 року у справі № 520/5875/19 дійшов висновку, що розгляд судом справи, позов у якій подано за межами строків звернення, не відноситься до порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, у зв`язку з чим наявність таких обставин не дає суду апеляційної інстанції повноважень для скасування рішення суду, якщо доводи про пропуск строку звернення до суду не були підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

28. Наявність у суду апеляційної інстанції повноважень скасовувати рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду не надає права суду апеляційної інстанції застосовувати ці повноваження з власної ініціативи.

29. Аналогічні висновки щодо застосування статей 308, 319 КАС України в подібних правовідносинах викладені також у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 0440/6027/18, від 12 січня 2021 року у справі № 1640/2719/18, від 23 лютого 2021 року у справі № 420/1927/20 і Суд не знаходить підстав для відступу від вказаної правової позиції під час розгляду цієї справи.

30. При цьому, як слідує зі змісту апеляційної скарги позивача та відзиву на апеляційну скаргу, доводи про подання позивачем позову за межами строків звернення до суду та необхідність залишення позову без розгляду не були підставою, на якій ґрунтувалися вимоги позивача про скасування рішення суду першої інстанції та заперечення відповідача проти таких вимог.

31. А відтак суд апеляційної інстанції не мав підстав для перевірки рішення суду першої інстанції в частині висновків про дотримання позивачем строків звернення до суду.

32. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі апеляційного перегляду та помилково застосував наслідки визначені пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, використавши свої повноваження без законних на те підстав, визначених нормами КАС України (2747-15) .

33. Наявність такої підстави серед повноважень суду апеляційної інстанції за змістом норм статті 319 КАС України не надає права суду застосовувати ці повноваження з власної ініціативи. Повноваження суду апеляційної інстанції обмежені встановленими статтею 308 КАС України межами.

34. Таким чином доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 123 КАС України знайшли своє підтвердження.

35. При цьому, суд апеляційної інстанції всупереч статті 308 КАС України не переглянув рішення суду першої інстанції по суті спору, не надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи та не перевірив законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині розрахунку судом суми середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за неотримане речове майно з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 524/1714/16-а, від 30 жовтня 2019 року у справі № 806/2473/18.

36. Своєю чергою суд касаційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції на предмет правильного застосування норм матеріального права лише після перегляду його судом апеляційної інстанції.

37. Отже, Верховний Суд позбавлений можливості надати оцінку доводам касаційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права через не вірне застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування принципу співмірності у наведених скаржником постановах, оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції по суті спору не переглядалося.

38. За такого правового врегулювання справа підлягає направленню для продовження апеляційного розгляду.

39. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

40. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

41. Таким чином, Суд скасовує постанову апеляційного суду, який безпідставно застосував наслідки, встановлені статтею 123 КАС України, чим порушив норми процесуального права, що призвело до необґрунтованого скасування рішення суду першої інстанції без надання оцінки по суті спору в частині розрахунку суми середнього заробітку та залишення позову без розгляду і направляє справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.