ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 липня 2022 року

справа № 280/3620/20

адміністративне провадження № К/990/12646/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у складі суддів Іванова С. М., Чепурнова Д. В., Чередниченка В. Є.,

у справі №280/3620/20

за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області

до Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд державного майна України,

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" (далі - Підприємство, відповідач у справі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд державного майна України, про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 4 916 349,78 грн за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має узгоджений податковий борг у розмірі 4916349,78 грн, який самостійно не сплачений. Зважаючи на відсутність у відповідача коштів на рахунках, наявні підстави для надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року (суддя Артоуз О. О.) адміністративний позов Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено, надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 4916349,78 грн за рахунок майна Державного підприємства "Мелітопольський Завод "Гідромаш", що перебуває у податковій заставі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року в адміністративній справі №280/3620/20 скасовано та прийнято нову постанову, в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено.

24 травня 2022 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга позивача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) та витребувано справу з суду першої інстанції.

16 червня 2022 року справа №280/3620/20 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суді від 24 квітня 2020 року у справі №822/1262/17, від 8 червня 2021 року у справі №922/4133/19. Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права.

Позивач в касаційній скарзі доводить, що судом апеляційної інстанції при прийняті рішення по справі №280/3620/20 невірно застосовані норми матеріального права, а саме не враховано, що погашення податкового боргу шляхом продажу майна контролюючим органом не підпадає під дію мораторія, передбаченого Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року №2864-ІІІ (2864-14) (далі - Закон №2864-ІІІ (2864-14) ).

Посилаючись на статті 1, 2 Закону №2864-ІІІ, позивач наголошує, що дія цього Закону застосовувалась до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. З 01 січня 2011 року питання погашення податкового боргу регулюються Податковим кодексом України (2755-17) та встановлює механізм і процедуру такого погашення. Крім того, дія цього Закону розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі №822/1262/17.

Головне управління ДПС у Запорізькій області, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для віднесення майна Підприємства, яке описано в податкову заставу, до складу основних засобів виробництва та тим самим не враховано позицію у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року №922/4133/19.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі №922/4133/19 в подібних правовідносинах, де розглядався порядок віднесення майна до складу цілісного майнового комплексу, прийшов до висновку, що порядок формування державним підприємством майнового комплексу визначено Положенням про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу майнового цілісного комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29 грудня 2010 року №1954 (z0109-11) . Отже, без належних доказів на підтвердження вказаної процедури суди не мають підстави для віднесення майна державного підприємства, яке описано в податкову заставу, до складу основних засобів виробництва (цілісного майнового комплексу підприємства).

Скаржник просить постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року скасувати, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року по адміністративній справі №280/3620/20 залишити в силі.

Відзив Підприємства на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не надходив. Поштові відправлення не прийняті відділенням поштового зв`язку Київ-29, про що начальником відділу канцелярії управління забезпечення автоматизованого документообігу суду, головним спеціалістом і провідним документознавцем цього відділу складено акт від 27 травня 2022 року № 21.

20 червня 2022 року від Фонду державного майна України до Верховного Суду надійшли пояснення, у яких акцентовано увагу на тому, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" не мають право вчинятися правочини та/або господарські зобов`язання, зокрема, щодо відчуження майна такого Товариства без згоди органу приватизації. Учасник справи просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

З урахуванням змін до КАС України (2747-15) , які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Державне підприємство "Мелітопольський Завод "Гідромаш" має податковий борг в сумі 4 916 349,78 грн, який складається з: земельного податку з юридичних осіб - 3 741 317,39 грн; податку на прибуток - 170,00 грн; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 859 326,94 грн; рентної плати за користування надрами - 8 548,10 грн; екологічного податку - 75,91 грн (надходження від викидів забруднюючих речовин); податку на доходи фізичних осіб - 281 463,50 грн; військового збору - 25 447,94 грн.

З метою погашення податкового боргу боржнику направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу № 2548-17 форми "Ю" від 04 серпня 2016 року на суму 42 911,77 грн.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області з метою стягнення податкового боргу направлялись до Запорізького окружного адміністративного суду позови про стягнення податкового боргу.

27 листопада 2017 року Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову по справі № 808/2572/17, якою адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 25657,22 грн, стягнуто з Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 181945,88 грн, стягнуто з Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" плату за користування надрами у розмірі 2616,81 грн.

Постанова від 27 листопада 2017 року в апеляційному порядку не оскаржувалась, та відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 18 грудня 2017 року.

24 червня 2019 року Запорізьким окружним адміністративним судом винесено рішення по справі № 280/1782/19, яким адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" суму податкового боргу у розмірі 570 181,51 грн, а саме: з податку на прибуток в розмірі 170,00 грн; надходження від викидів забруднюючих речовин у розмірі 26,64 грн; земельного податку у розмірі 518295,59 грн; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 46 744,15 грн, плата за користування надрами у розмірі 4 945,13 грн. Рішення від 24 червня 2019 року в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 25 липня 2019 року.

В подальшому, контролюючим органом з метою виконання рішень суду та стягнення у дохід держави суми податкового боргу з Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" на адреси банків, які обслуговують боржника, контролюючим органом направлено інкасові доручення (розпорядження) на адреси банків від 23 березня 2018 року, 11 жовтня 2019 року, 16 жовтня 2019 року, 05 грудня 2019 року, які були повернуті банками у зв`язку з тим, що кошти на рахунках платника відсутні та арештом рахунків боржника.

06 листопада 2019 року посадовою особою Головного управління ДФС у Запорізькій області прийняте рішення про опис майна в податкову заставу № 12825.

У відповідності до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України податковим керуючим 07 листопада 2019 року складено акт опису майна № 146-56-08 про опис майна у податкову заставу платника Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш", який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 08 листопада 2019 року за № 34086078 та 11 листопада 2019 року за № 34086686.

23 грудня 2019 року податковим керуючим складено акт опису майна № 156-56-08 про опис майна у податкову заставу платника податків Державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш", який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 28 грудня 2019 року за № 34930122.

З огляду на наведені обставини, податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 4916349,78 грн за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався на тому, що факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Суд першої інстанції зазначив, що лише сукупність відповідних обставин є підставою для контролюючого органу звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, а саме: наявність податкового боргу; наявність майна платника податків, описаного у податкову заставу; відсутність коштів на рахунках платника податків в обслуговуючих банках. При цьому, зауважив, що під час розгляду справи сторонами у справі не оспорюється сума заборгованості та правомірність прийняття актів опису майна.

Крім того, Запорізький окружний адміністративний суд надав оцінку доводам відповідача щодо обмежень, які встановлені у зв`язку прийняттям рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш", при цьому суд дослідив Наказ Фонду державного майна України від 03 грудня 2019 року №1211, яким прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" шляхом продажу на аукціоні з умовами, Лист Фонду державного майна України від 03 грудня 2019 року №10-21-21320, відповідно до якого повідомлено, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш" діють обмеження, визначені частиною четвертою та п`ятою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" від 18 січня 2018 року №2269-VIII. Пославшись на положення статті 95 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для прийняття рішення контролюючим органом про погашення усієї суми податкового боргу є відповідне рішення про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. При цьому, для подальшого продажу майна відповідача необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, відтак продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. Таким чином, отримання згоди органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого на продаж майна здійснюється в процесі реалізації рішення про надання дозволу на погашення боргу за рахунок продажу майна, що перебуває у заставі. Щодо норм статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", які встановлюють обмеження для підприємств (товариства) та їх уповноважених органів управління, суд зауважив, що такі обмеження не встановлені для контролюючих органів для звернення до суду з вимогами про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, реєстрація яких здійснена до прийняття рішення про приватизацію боржника.

Натомість, суд апеляційної інстанції скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду, не зважаючи на те, що контролюючим органом дотримана процедура погашення податкового боргу, визначена Податковим кодексом України (2755-17) . Цей суд висновувався на тому, що відповідач є підприємством державної форми власності, держава володіє 100% статутного капіталу підприємства, тому в силу статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" заходи стягнення, передбачені статтею 95 Податкового кодексу України, зокрема продаж майна, не можуть бути застосовані до відповідача. Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин положення статей 1, 2 Закону № 2864-III та здійснив висновок про те, що майно ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", яке описано в податкову заставу, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, а частка державної власності в статутному капіталі відповідача становить не менше 25%, а отже відсутні правові підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Правове регулювання

Статтею 19 Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом пункту 95.9. статті 95 Податкового кодексу України, у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Державний орган приватизації зобов`язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу. Закон України від 29 листопада 2001 року № 2864-III "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Стаття 1 цього закону, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 Закону № 2864-III для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. При цьому, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється, зокрема, відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.

Вирішуючи спори у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постановах від 11 лютого 2020 року справа №818/1604/16, від 31 березня 2020 року у справі № 818/2857/14, від 19 січня 2021 року у справі № 808/3932/15, від 25 березня 2021 року у справі № 806/1453/17, від 15 червня 2021 року у справі №815/5238/15, установлював, що майно підприємств (відповідачів у справах), яке описане в податкову заставу належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, а частка державної власності в статутному капіталі відповідачів становить не менше 25 %, та приходив до висновку про відсутність підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, застосовуючи положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) .

У цій справі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 11 лютого 2020 року справа №818/1604/16, вказав на те, що майно ДП "Мелітопольський завод "Гідромаш", яке описано в податкову заставу, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, однак такий висновок є немотивованим, у судових рішеннях судів попередніх інстанцій відсутній аналіз майна відповідача, описаного в податкову заставу, з посиланням на відповідні докази, тобто не конкретизовано яке саме майно описано контролюючим органом і які документи доводять його належність до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства.

Крім того, суди попередніх інстанцій не досліджували питання балансової вартості майна, яке за загальним правилом має відповідати сумі податкового боргу (пункт 89.2 ПК України (2755-17) ).

Верховний Суд звертає увагу на наказ Фонду державного майна України від 06 січня 2021 року № 5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році", зокрема, на додаток 2 до цього наказу "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду". Так, до об`єктів малої приватизації віднесений Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Мелітопольський завод "Гідромаш", що знаходиться за адресою Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 191, натомість відповідно до актів опису майна від 07 листопада 2019 року, від 23 грудня 2019 року, контролюючим органом також описане майно, що знаходиться за іншими адресами. Суди попередніх інстанцій не установили чи віднесене майно підприємства, що описано в податкову заставу, до об`єктів приватизації, яка його балансова вартість та чи є воно основним засобом виробництва, що забезпечує ведення виробничої діяльності підприємства.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не встановлено всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Щодо підстав касаційного оскарження, колегія суддів зазначає, що застосування норм права та аналіз подібності правовідносин цієї справи та справи №822/1262/17, висновки якої, на думку скаржника не враховані судом апеляційної інстанції, можливий за умови повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено докази у справі, що є порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року скасувати, справу №280/3620/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк