ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
справа № 758/2977/18
адміністративне провадження № К/9901/15968/19
№ К/9901/11640/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №758/2977/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови, касаційні провадження у якій відкриті за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Енергетичної митниці Державної фіскальної служби на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 (головуючий суддя Костюк Л.О., судді: Кузьменко В.В., Мельничук В.П.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови Енергетичної митниці Державної фіскальної служби від 27.02.2018 у справі про порушення митних правил №0011/90300/18.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 заяву представника ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 25000,00грн.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, сторони у справі звернулись з касаційними скаргами до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2019 відкрито касаційне провадження №К/9901/11640/19 у справі №810/840/18 за касаційною скаргою позивача.
Ухвалою суду від 11.06.2019 відкрито касаційне провадження №К/9901/15968/19 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.
Ухвалами від 18.07.2022 у касаційних провадженнях №К/9901/11640/19 та №К/9901/15968/19 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 19.07.2022.
У касаційній скарзі позивач вказує, що не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неспівмірності понесених позивачем витрат у розмірі 997187,82грн. з наданою останньому правничою допомогою, не вважає обґрунтованою суму 25000грн., визначеною судом, що присуджена до відшкодування. Позивач зазначає, що предметом спору є постанова митного органу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на позивача адміністративного стягнення у розмірі 7' 027' 389' 072,36грн., що могло вплинути на ділову репутацію позивача. Крім того, як зауважує позивач, оскаржуваною постановою встановлено зловживання митним органом процесуальними правами, що призвело до затягування розгляду справи та проведення 8 судових засідань до моменту ухвалення рішення по суті. Представник позивача звертає увагу, що останнім підготовлено відзив на касаційну скаргу, пояснення, клопотання, заперечення, заяви з додатками у кількості понад 220 аркушів. Також, представник позивача не погоджується з висновком суду про неспівмірність розміру понесених позивачем витрат. Посилаючись на частину четверту, пункт 2 частини п`ятої статті 134 КАС України вказує, що від сторони не вимагається наведення обґрунтування, чому саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Також, представник позивача зазначає, що зменшуючи суму витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача з власної ініціативи, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат, суд порушив приписи статті 134 КАС України. Крім того, на думку представника позивача, висновок суду про неможливість встановити обсяг та кількість витрачених адвокатом годин на надання послуг та виконання робіт, спростовується наявними у справі доказами, а саме: описом виконаних робіт, звітами про виконані роботи та розрахунками гонорарів. Представник позивача вбачає, що з наданих доказів суд міг достеменно встановити обсяг і кількість витраченого адвокатами і помічниками адвоката часу на виконання робіт та наданих послу. Окрім того, представник позивача не погоджуєтача, доводи Енергетичної митниці, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволеннюкасаційної скарги. У відзиві податковий орган вказує, що додаткових доказів, що могли б підтвердити склад та розмір витрат, пов`язаних з витратами на правову допомогу, позивачем не подано. Суму, що на думку позивача, підлягає стягненню, позивач обґрунтовує, виходячи з загальної кількості годин, витрачених адвокатами та їх помічниками за період розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Як звертає увагу відповідач, позивачем було надано докази про сплату послуг на суму 477519,24грн., у свою чергу, оплата послуг на решту суми, що заявлена до стягнення, позивачем не підтверджена. З вказаного слідує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі заявленому до відшкодування, є недоведеними, оскільки їх основою виступають власні розрахунки
Відповідач скористався процесуальним правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві податковий орган вказує, що додаткових доказів, що могли б підтвердити склад та розмір витрат, пов`язаних з витратами на правову допомогу, позивачем не подано. Суму, що на думку позивача, підлягає стягненню, позивач обґрунтовує, виходячи з загальної кількості годин, витрачених адвокатами та їх помічниками за період розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Як звертає увагу відповідач, позивачем було надано докази про сплату послуг на суму 477519,24грн., у свою чергу, оплата послуг на решту суми, що заявлена до стягнення, позивачем не підтверджена. З вказаного слідує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі заявленому до відшкодування, є недоведеними, оскільки їх основою виступають власні розрахунки самого позивача, оплата яких нічим не підтверджена. Доводи представника позивача, що виражені у загальній кількості годин надання послуг адвокатами та їх помічниками, не є встановленим судом фактом та не знаходять свого підтвердження відповідними доказами. Відповідач відзначає, що адвокатське об`єднання не надавало позивачу професійну правничу допомогу протягом усього процесу, а супроводжувало спір лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що також підтверджує неспівмірність заявленої до відшкодування суми. Посилаючись на висновки Верховного Суду, відповідач наголошує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача на додаткову постанову у цій справі.
Як вбачається, відповідач також не погодився з додатковою постановою та оскаржив судове рішення у касаційному порядку. У касаційній скарзі митний орган вказує, що результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллями і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі. Разом з тим, витрати на професійну правничу допомогу у цій справі є значно завищеними. Наданий позивачем опис виконаних робіт містить стандартний обсяг послуг, необхідний для вирішення справи, при цьому, відсутні роботи, які б підтверджували об`єктивно завищену ціну за надані послуги. Таким чином, як вважає відповідач, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є непідтвердженими, необґрунтованими та неспівмірними з наданими послугами, а тому заява про їх відшкодування не підлягає задоволенню. Відповідач просить касаційну скаргу Енергетичної митниці задовольнити, скасувати додаткову постанову про стягнення на користь позивача понесені витрати у розмірі 25000грн., у задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат, відмовити.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, відповідно до вимог якого, позивач просить залишити касаційну скаргу Енергетичної митниці без задоволення. Вказує, що вартість юридичних послуг є обгрунтованою, погодинні ставки юристів відповідають ставкам юридичних фірм в Україні. Крім того, "Василь Кісіль і Партнери" є визнаною юридичною фірмою протягом більше 25 років, що підтверджується численними міжнародними та українськими рейтингами. Позивач вважає необхідним врахувати, що згідно з дослідженнями видання "Юридична практика" за 2017 рік середні погодинні ставки юридичних фірм в Україні є наступними: юрист 48-300 дол США, старший юрист 64-900 дол США, радник 95-460 дол США, партнер 150-600 дол США. Як слідує, погодинна ставка адвоката - партнера Фірми у розмірі 250 євро, адвоката - радника Фірми у розмір 200 євро, ставки помічників адвоката - юристів Фірми у розмірі 120 та 90 євро, відповідно, які виконували роботи надавали послуги) позивачу у зв`язку з розглядом справи в суді, є середньозваженими та відповідають погодинним ставкам юристів юридичних фірм в Україні. Крім того, позивач зауважує, що КАС України (2747-15) не передбачено і не вимагається надання доказів на підтвердження часу, витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг). Також від сторони не вимагається наведення обґрунтування чому саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Позивач наголошує, що кількість часу на виконання робіт і надання послуг підтверджується наданими суду доказами (детальними звітами з описами виконаних робіт), наявними в матеріалах справи процесуальними документами, протоколами, журналами судових засідань тощо. Поряд з цим, позивач звертає увагу, що Фірма, а саме адвокат і його помічники, надавали позивачу професійну правничу допомогу та представляли інтереси позивача в суді у цій справі, починаючи з розгляду справи у першій інстанції, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, заявлений до відшкодування розмір витрат включає лише вартість наданих послуг у суді апеляційної інстанції. Відтак, на думку позиваача, доводи Енергетичної митниці, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню
На підставі положень статті 345 КАС України касаційний суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови Енергетичної митниці Державної фіскальної служби від 27.02.2018 у справі про порушення митних правил №0011/90300/18 про визнання позивача, як голови правління ПАТ "НАК "Нафтогаз України" винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 7'027'389'072,36грн. Позивач також просив закрити справу про порушення митних правил №0011/90300/18 у зв`язку з відсутністю у діях ПАТ "НАК "Нафтогаз України" складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, позов задоволено частково.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, постановив рішення про скасування постанови начальника Енергетичної митниці ДФС Піковського І.О. від 27.02.2018 у справі про порушення митних правил №0011/90300/18 про визнання ОСОБА_1, голови правління ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, накладення на громадянина ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 7'027'389'072,36грн. Суд вирішив закрити справу про порушення митних правил №0011/90300/18 у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
В іншій частині у задоволенні вимог відмовлено. Суд вказав, що вимога про закриття справи про порушення митних правил №0011/90300/18 у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, саме у діях ПАТ "НАК "Нафтогаз України", є необґрунтованою.
Представником позивача до апеляційного суду подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 997187,82грн.
Додатковою постановою суду апеляційної інстанції заяву представника позивача задоволено частково. Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 25000,00грн.
Колегія суддів частково погодилась з доводами представника позивача, але вважала, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу, є неспівмірним та підлягає зменшенню. Як слідує з оскаржуваного судового рішення, суд врахував ціну позову у справі, кількість судових засідань у яких брав участь адвокат, затрачений час в ході розгляду справи в судовому засіданні та підготовки відзиву на апеляційну скаргу, а також інший витрачений адвокатом час під час надання позивачу правничої допомоги та дійшов висновку, що вказана сума витрат у розмірі 997187,82грн. є неспівмірною з наданою позивачу правничою допомогою. Відтак, суд дійшов висновку зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, до суми 25000,00грн.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг сторін у справі, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для судового рішення, з направленням справи на новий розгляд, з огляду на наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до положень статті 134 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Частинами першою, сьомою, дев`ятою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У цій справі на підставі матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції представником позивача надано копії: договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) №1320-17-2 (А), копію рахунку від 20.12.2018 №30850, копію платіжного доручення №8174878001 від 27.12.2018, копію акту приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування від 27.12.2018, опис виконання робіт (надання послуг), копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення помічників адвоката та копії трудових книжок.
Також, представником позивача до суду подано докази на підтвердження витрат, які позивач сплатив та має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, та на підтвердження інтересу до даної справи, а саме: копію рахунку від 22.03.2019 №31371, роздруківки публікацій у ЗМІ на підтвердження публічного інтересу до даної справи.
Крім того, представником позивача до суду подано доповнення та пояснення до заяви про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та приєднано: звіт про виконання роботи та розрахунок гонорару на основі погодинних ставок ВКП (серпень - грудень 2018 року); звіт про виконання роботи та розрахунок гонорару на основі погодинних ставок ВКП (січень 2019 року); звіт про виконання роботи та розрахунок гонорару на основі погодинних ставок ВКП (лютий - березень 2019 року); довідка від 02.04.2019 року про погодинні ставки юристів (адвокатів, помічників адвокатів); копія статті; копія рахунку від 20.12.2018 №30850; копія акту приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування від 27.12.2018; копія рахунку від 22.03.2019 №31371, копія рахунку від 18.02.2019 №31181; копія рахунку від 21.03.2019 №31350; копії трудових книжок; роздруківки з журналу; ухвала Господарського суду Житомирської області від 11.09.2018 у справі 906/728/15, постанова Північно - Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 року у справі №906/728/15; додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2018 у справі №910/4881/18; постанова Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, апеляційним судом з`ясовано, що предметом спору є постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на позивача адміністративного стягнення у розмірі 7'027'389'072,36грн.
Суд вказав, що апеляційну скаргу Енергетичною митницею ДФС подано до Подільського районного суду м. Києва у серпні 2018 року, розгляд апеляційної скарги вперше призначено на 15.08.2018, відповідачами неодноразово заявлено завідомо безпідставні клопотання, відводи як колегії суддів у складі Ключковича В.Ю., Кузьменка В.В., Літвіної Н.М., так і колегії суддів у складі Костюк Л.О., Кузьменка В.В., Мельничука В.П., які були визнані необґрунтованими (ухвалами від 31.08.2018, 11.02.2019 року), а також залишені без розгляду під час слухання справи (20.03.2019 ), а ті які заявлені в судовому засіданні 20.03.2019 визнано зловживанням зі сторони Енергетичної митниці ДФС своїми процесуальними правами, що призвело до істотного затягування розгляду апеляційної скарги та проведення 8 засідань до моменту винесення остаточного рішення у справі.
Суд апеляційної інстанції врахував, що представником позивача підготовлено відзив на апеляційну скаргу, пояснення, клопотання, заперечення, заяви з додатками у кількості понад 220 аркушів, прийнято участь у восьми судових засіданнях у суді апеляційної інстанції.
На підставі вищезазначеного, враховуючи імідж адвокатського об`єднання, яке надавало професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, оскільки відповідно до рішення суду позовні вимоги позивача були задоволені, на його користь підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, які надавались йому в ході розгляду справи адвокатом згідно з поданими документами та розрахунком.
Разом з тим, суд вказав, що представником позивача, позивачем не підтверджено у повному об`ємі витрати понесені на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, а саме не надано підтвердження щодо оплати рахунку від 18.02.2019 №31181, від 22.03.2019 №31371; від 21.03.2019 №31350.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 25000,00грн.
У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновком апеляційного суду, відповідно до якого, представником позивача, позивачем не підтверджено у повному об`ємі витрати понесені на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, а саме не надано підтвердження щодо оплати відповідних рахунків.
Представник позивача посилається на положення абзацу третього частини першої статті 134 КАС України, та вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, визначаються, у тому числі на підставі їх вартості, що, зокрема, підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Як вказує представник позивача, розподілу згідно з законом, підлягають витрати на правничу допомогу не лише ті, що сплачені, але й ті, що підлягають сплаті.
Разом з тим, заявник касаційної скарги не враховує, що як визначено частиною третьою статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, - встановлюється для цілей розподілу судових витрат.
У свою чергу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Разом з тим, Верховний Суд не може не погодитись з доводами представника позивача, що відмовляючи задоволенні у відшкодуванні витрат з підстав непідтвердження оплати відповідних рахунків, суд не встановив розмір витрат, які на думку суду, не підтверджені оплатою та не підлягають відшкодуванню, з вказаних судом підстав.
Поряд цим, не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 134 КАС України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Як слідує з аналізу положень частини сьомої статті 134 КАС України, яка визначає, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, вказана норма не наділена імперативним характером.
Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Необхідно відзначити, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вищезазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.06.2018 у справі 826/1216/16.
Відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 73 КАС України).
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За змістом частини четвертої статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.
Як слідує, у рішенні наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, суд встановив суму у розмірі 25000,00грн.
Розглядаючи справу у порядку касаційного провадження, касаційний суд констатує, що в оскаржуваному рішенні не наведено мотивів та обґрунтувань щодо визначення розміру витрат у сумі 25000грн. Апеляційний суд не посилається на докази, які на його думку є належними і достатніми, для визначення розміру витрат у конкретній сумі.
Суд погоджується з доводами касаційної скарги позивача, що апеляційний суд жодним чином не обґрунтував та не навів жодних мотивів у судовому рішенні, визнаючи обґрунтованим розмір витрат у сумі 25000грн.
Крім того, на підставі матеріалів справи, касаційний суд дійшов висновку про правомірність доводів касаційної скарги позивача щодо необґрунтованості позиції суду в оскаржуваному рішенні, що з наданих адвокатом позивача документів на підтвердження виконання послуг та робіт щодо здійснення професійної правничої допомоги, обсяг їх встановити не можливо.
Апеляційний суд вказав, що представником позивача підготовлено відзив на апеляційну скаргу, пояснення, клопотання, заперечення, заяви з додатками у кількості понад 220 аркушів, прийнято участь у восьми судових засіданнях у суді апеляційної інстанції.
Касаційний суд не може визнати належно мотивованим судове рішення, у якому враховано, у тому числі, кількість підготовлених адвокатом аркушів документів, імідж адвокатського об`єднання, при цьому, не надано належної оцінки доказам, що представлені стороною для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, що входить до предмета доказування у справі.
Також, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги відповідача, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.
Верховний суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Таким чином, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, касаційний суд вбачає підстави скасувати оскаржуване судове рішення, а заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Верховний Суд як суд касаційної інстанції за наслідками розгляду справи дійшов висновку, що оскаржуване рішення визначеним статтею 242 КАС України критеріям не відповідає.
Суд касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи необхідно повно та об`єктивно встановити обставини справи, дати належну оцінку доказам, в залежності від встановленого, застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Касаційну скаргу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №758/2977/18 скасувати. Справу №758/2977/18 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду