813/625/17 Про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість - 19.07.2022 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за адміністративним позовом Львівського комунального підприємства №504 до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 (суддя - Грень Н.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді: Большакова О.О., Глушко І.В.) у справі №813/625/17 (876/3268/18).

Львівське комунальне підприємство №504 звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Личаківська ОДПІ) від 11.08.2016 №0000241408 та від 23.12.2016 №001822101.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Личаківська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх доводів Личаківська ОДПІ зазначає, що при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій не враховано всіх обставин, які стали підставою для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку дотримання Львівським комунальним підприємством №504 вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 11.08.2016 № 293/14-08/20822365 та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2016 №0000241408, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 109463,06 грн.

Також, Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку дотримання Львівським комунальним підприємством №504 вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та перевірку за період з 25.08.2016 - 01.05.2016; 25.10.2016 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.07.2016; 30.11.2016 - 31.08.2016; 27.09.2016 - 01.07.2016; 25.08.2016 - 31.05.2016; 25.10.2016 - 31.07.2016; 24.11.2016 - 31.08.2016; 23.09.2019 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.08.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2016 № 358/13-06-12-01/20822365 та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №001822101, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 27766,57 грн.

Також судами встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 в адміністративній справі № 23.03.2015 в адміністративній справі № 813/643/15 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Львівського комунального підприємства №504 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, на 12 місяців, а саме із сплатою податкового боргу у розмірі 137967,70 грн. рівними частинами щомісячно по 11497,30 грн., починаючи з 01.05.2015 по 01.05.2016.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлюють відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом. У даному ж випадку сплата податкових зобов`язань була розстрочена позивачу та строки сплати податкового зобов`язання були визначені постановою суду.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом вказаних положень, передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу).

Згідно з частинами першою, третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

При цьому, за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Крім того, за доводами контролюючого органу, штрафні санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень нараховано не лише за несвоєчасну сплату розстрочених сум, а й за несвоєчасну сплату узгоджених сум, які зазначені у податкових деклараціях, та за несвоєчасну сплату узгоджених сум, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, під час вирішення справи судами попередніх інстанцій не досліджувалися зазначені обставини, у зв`язку з чим передчасним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність нарахування контролюючим органом штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що судами залишились невстановленими обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору, Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 у справі №813/625/17 (876/3268/18) скасувати.