ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
|
21.12.06 Справа № 02/128-38
|
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю "АМТ-ТРУБИ",смт. Iваничі, без номера та без дати
на рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.2006 року
у справі № 02/128-38, суддя Костюк С.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Полімерна Група",м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-ТРУБИ",смт. Iваничі
про стягнення 233 748 грн. 75 коп.
За участю представників сторін:
від позивача - Олейніков О.В.- адвокат
від відповідачане з"явився
Роз"яснено права й обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України (1798-12)
.
Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представник позивача відмовився. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.
Рішенням господарського суду Волинської області від 17.07.2006р. у справі №02/128-38 (суддя Костюк С.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Полімерна Група", м.Київ задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-ТРУБИ",смт. Iваничі 219497,57 грн. (з них 167608 грн. заборгованості, 30690,07 грн. пені за прострочку платежу, 16815,25 грн. нарахувань від інфляції та 4384,25 грн.-3% річних), 5312,98 грн. судових витрат (з них 2194,98грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 грн. витрат на оплату послуг адвоката), в решті позовних вимог відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов"язання по оплаті за отриманий по товарно-транспортній накладній від 14.10.2005р. та видатковій накладній №ЦПГ-0112 від 18.10.2005р. товар, в терміни встановлені специфікаціями до договору не виконав, тому сума основного боргу підлягає стягненню в примусовому порядку з врахуванням інфляційних та 3% річних. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов"язань підлягає стягненню пеня відповідно до п.7.4 договору.
Щодо стягнення відсотків за користування чужими коштами в сумі 14251,18 грн., суд прийшов до висновку про безпідставність таких вимог, з огляду на те, що договором такий розмір процентів не передбачено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд покликаючись, що:
-позивачем не виконано п.2.1,2.2 договору щодо надання сертифікату відповідності на поставлену продукцію;
-акт звірки, який долучений позивачем, підписаний не встановленими особами;
-специфікації №2,3,4 підписані комерційним директором Палко В.Й., який не мав права підпису і на момент підписання перебував у відрядженні в м.Києві, а тому і не міг підписувати специфікації;
-отже, в даному випадку сторони не узгодили порядок розрахунків на жовтень 2005 року;
-накладні за 12.10. та 13.10.2006р. підписані не уповноваженою особою, що являється порушенням п.1.4 договору;
-документація приходила на адресу вул.Луцька,25, хоча про зміну адреси постачальника було повідомлено.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи скаржника відхилив, покликаючись, що відсутність сертифікатів не ставить в залежність щодо оплати за отриману продукцію, посвідчене відрядження на Палко В.Й., копія Статуту відповідачем не були надані в першій інстанції, перебування Палко В.Й. на посаді комерційного директора визнається органом юридичної особи, згідно ч.3 ст.92 ЦК України (435-15)
обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах з третіми особами немає юридичної сили, відрядження комерційного директора до міжнародного виставкового центру не є обставиною, що обмежила свободу пересування або діяльності Палко В.Й., листом №154 від 17.11.2005р., підписаним генеральним директором Чушкіним В.А., відповідач підтвердив укладення специфікацій №3 та №4 та узгодження вартості продукції та термінів її сплати.
В судове засідання відповідач не з"явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить реєстр про відправлення рекомендованої кореспонденції від 12.12.2006р.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
2.08.2005р. між ТзОВ "Українська Полімерна Група"(постачальник) та ТзОВ "АМТ-Труби (покупець) укладено договір поставки №0208/205-ПЕ відповідно до якого постачальник зобов"язався поставити покупцю товар, у власність, а покупець прийняти та оплатити його.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що поставка товару супроводжується передачею покупцю розхідної та податкової накладної постачальникам.
Представник покупця повинен представити постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей.
Відповідно до п.5.4 договору датою поставки рахується дата виписки розхідної накладної, яка передається покупцю.
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що покупець здійснює 100 пердоплату вартості товару на підставі рахунку постачальника, якщо інше не передбачено в специфікації.
По видатковій накладній №УПГ-0112 від 18.10.2005р.,через представника Палко В.Й. по довіреності ЯЛЕ №154351 від 12.10.2005р. відповідачем отримано продукцію на суму 167808 грн.
Пунктом 2 специфікації №4 від 17.10.2005р. сторони передбачили оплату продукції в строк не пізніше 15 банківських днів з дати її поставки, та вказали, що у випадку порушення строків оплати згідно п.7.4 договору передбачена сплата неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого погодженого товару за кожень день прострочки.
Оплата відповідачем проведена частково на суму 200 грн. Борг становить 167608 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши встановлені у ній фактичні обставини, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав:
Між сторонами у справі укладено договір, який за правовою природою є договором поставки і до правовідносин сторін належить застосувати положення ст.ст.265 - 270 ГК України (436-15)
.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України (436-15)
, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Ч.2 ст. 266 ГК України (436-15)
передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.4 ст.268 ГК України (436-15)
, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Свої зобов"язання за договором позивач виконав, передав покупцю продукцію обумовлену в специфікації №4 від 17.10.2005р.
Покупець оплату за отриману продукцію повністю не провів, тому господарським судом підставно стягнено борг в примусовому порядку.
Відсутність сертифікату на відповідну партію продукції чи ненадання її постачальником не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.У випадку передбаченому п.2.2 договору, покупець має право вимагати від постачальника її надання.
За несвоєчасну оплату, на підставі п.7.4 договору, ст.625 ЦК України (435-15)
, місцевим господарським судом правомірно стягнено пеню, річні та борг з врахуванням індексу інфляції, з огляду на те, що з боку боржника є прострочення грошового зобов"язання, оскільки термін оплати сторони визначили в специфікації, а саме-не пізніше 15 банківських днів з дня поставки.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (435-15)
, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи апелянта про неузгодженість між сторонами специфікації, оскільки така підписана не уповноваженою особою, яка в той час перебувала у відрядженні, колегією суддів відхиляється як необгрунтовані. Листом №154 від 17.11.2005р., №45 від 13.02.2006р. підписаними генеральним директором Чушкіним В.А. та в.о. генерального директора п. Воробчук В.М. (лист від 13.02.2006р.), підтверджується схвалення підписаних сторонами специфікації №3 та №4.
Щодо стягнення 14251,18 грн. відсотків за користування чужими коштами, то такі до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.536 ЦК України (435-15)
за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України (435-15)
).
Сторони в договорі не передбачили розмір процентів за користування грошовими коштами.Отже, за відсутності такої домовленості в договорі, останні до стягнення не підлягають.
Як вбачається із матеріалів справи ухвала суду від 3.07.2006р. про відкладення розгляду справи на 17.07.2006р. направлена на адресу відповідача м.Нововолинськ,вул..Луцька,25 і повернена органом зв"язку з відміткою "ліквідований"(а.с. 58,59).
Явку представників сторін визнано обов"язковою.
В той же час, як відповідач повідомив суд про зміну місця знаходження про що свідчить довідка про включення до ЄДРПОУ (а.с.34) за новою адресою: смт.Iваничі,вул.Луцька,3.
Місцевий господарський суд на дану обставину уваги не звернув і належним чином відповідача про час розгляду справи не повідомив, ухвалу про відкладення розгляду справи направив на стару адресу, яка була повернена суду.
Оскільки, розглядаючи спір в судовому засіданні та приймаючи рішення, місцевий господарський суд не повідомив відповідача належним чином про день розгляду справи, що відповідно до ст.104 ГПК України (1798-12)
є підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.99,101,103 - 105 ГПК України (1798-12)
, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-ТРУБИ",смт. Iваничі, задоволити частково.
2.Рішення господарського Волинської області від 17.07.2006 року
у справі № 02/128-38 скасувати.
3.Прийняти у справі нове рішення.
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-Труби" (45400, Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Луцька,25, код ЄДРПОУ 33273949, п/р №26006054300390 Нововолинськ, ф-л ВГРУ "Приватбанк", МФО 303440) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська Полімерна Група"(01133 м.Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 33403524, п/р № 26009002384001 ВАТ КБ "Надра"м. Київ, МФО 320003) 219497,57 грн. (з них 167608 грн. заборгованості, 30690,07 грн.пені за прострочку платежу, 16815,25 грн. нарахувань від інфляції та 4384,25 грн. - 3%річних), а також 5312,98 грн. судових витрат по справі (з них 2194,98 грн. держмита,118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 грн.витрат на оплату послуг адвоката).
4.В решті позовних вимог та відшкодуванні судових витрат відмовити.
5.Доручити господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.
6.Матеріал справи повернути в господарський суд Волинської області.
7.Постанова набирає чинності з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
|
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.
|
|