Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від прокурора не з'явились, (Лісовий В.В. був присутній у судовому засіданні

12.12.2006),

від позивачів не з'явились,

від відповідача Троценко Ю.В.,

від третіх осіб не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2005

у справі № 36/84

за позовом Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі

1 Погарщинської сільської ради,

2 Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації,

3 Фінансового управління Лохвицької районної державної адміністрації

до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

третя особа відповідача Полтавське обласне головне управління земельних ресурсів

Полтавська обласна виробнича асоціація "Родючість"

про стягнення 63710, 00 грн.

Постанова прийнята 19.12.2006 у зв'язку з оголошенням перерви у судовому засіданні 12.12.2006 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 63 710,00 грн. відшкодування сільськогосподарських втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2005 у справі № 36/84 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь: позивача-1 – 38 226,00 грн., позивача-2 – 15 927,50 грн., позивача-3 – 9 556,50 грн., в доход Державного бюджету – 637,10 грн. державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Відповідач вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що втрати були відшкодовані шляхом поставки сільськогосподарським товаровиробникам мінеральних добрив у 1999 і 2000 роках, законодавство, яке діяло на момент проведення поставок мінеральних добрив не забороняло відповідачу проводити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в рахунок майбутніх періодів і не передбачало єдиної грошової форми для такого відшкодування.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи, тим, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва проводиться на підставі ст. 207 Земельного кодексу України (ст. 90 Земельною кодексу України від 1990р.), розміри і порядок визначення втрат регламентовано постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.97 (1279-97-п) ; проект відведення земельної ділянки, затверджений розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації 23.04.2003 № 117, тому обов'язок по відшкодуванню втрат виник у відповідача лише після його затвердження; оскільки правовідносини з відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва виникли з 23.04.2003, тому судом вірно застосовано Земельний кодекс України (2768-14) , що набрав чинності 01.01.2002.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, встановив наступне:

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 23.04.2003 № 117 "Про погодження місць розташування об'єктів, передачу в оренду та вилучення і надання земельних ділянок в користування" було затверджено проект відведення, вилучено та надано в оренду ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" для несільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 0,66 га ріллі в довгострокову оренду строком на 25 років із земель сільськогосподарського призначення фермерського господарства "Москаленко", для будівництва експлуатаційних свердловин №№ 308, 309 Глинсько-Розбишівського родовища та під'їзду до неї, на території Погарщинської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Згідно п. 3 даного розпорядження підприємства, установи, організації, яким передані в оренду та надані в користування земельні ділянки зобов'язані були відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва відповідного до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 207 Земельного кодексу України (чинного на момент видачі розпорядження від 08.06.2004 № 156) втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, проведеного у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (1279-97-п) , були нараховані втрати сільськогосподарського виробництва на загальну суму 63 710,00 грн.

Рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача сільськогосподарських втрат мотивовано, зокрема, тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 (1279-97-п) відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, проводиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їх земельних ділянок, а так як проект відведення земельної ділянки був затверджений розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 23.04.2003 № 117, то і обов'язок по відшкодуванню втрат сільськогосподарського виробництва виник у відповідача лише після затвердження у встановленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки.

Також, суд першої інстанції на підставі того, що у чинному Земельному кодексі України (2768-14) передбачено зарахування коштів на спеціальні бюджетні рахунки, зробив висновок, що законодавство містить лише одну форму проведення компенсації втрат сільськогосподарських угідь – грошову.

Заперечення відповідача про проведення ним відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зумовлених вилученням сільськогосподарських угідь, поставкою мінеральних добрив, не прийнято судом першої інстанції до уваги у зв'язку з тим, що поставка аміачної селітри в рахунок відшкодування втрат у відсутність затверджених проектів відведення земельних ділянок здійснена без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.10.2005 у справі №5/346 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів, Полтавської обласної ради, Лохвицької районної ради, Новосанжарської районної ради, Гадяцької районної ради, Погарщинської сільської ради, Старосанжарської сільської ради, Качанівської сільської ради, Токарівської сільської ради, Гиряво-Ісковецької сільської ради, Червонозаводської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Полтавської обласної асоціації "Родючість" про повернення безпідставно набутого майна, в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" відмовлено повністю.

Так, в рішенні Господарського суду Полтавської області від 20.10.2005 у справі №5/346 встановлено, що підставою поставки мінеральних добрив було рішення п'ятої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 12.02.1999. Згідно з п. 1 цього рішення обласна рада погодила НГВУ "Полтаванафтогаз" погашення заборгованості за втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва шляхом поставки мінеральних добрив. В п. 2 рішення зазначено, що НГВУ "Полтаванафтогаз" може вирішувати питання оплати мінеральними добривами сільськогосподарських втрат за вилучення земельних ділянок, проектно-кошторисна документація по яких в даний час розглянута управлінням земельних ресурсів.

Згідно розпорядження голови обласної державної адміністрації № 73 від 29.02.2000 запропоновано управлінню "Полтаванафтогаз" згідно з рішенням одинадцятої сесії ХХІІІ скликання Полтавської обласної ради від 10.02.2000 здійснити до 01.04.2000 поставку мінеральних добрив на суму 1 млн.грн. (4,6 тисячі тон).

Поставка аміачної селітри здійснювалась в 1999 та 2000 р., всього поставлено мінеральних добрив на суму 2 427 876,76 грн., в тому числі: в 1999 р. поставка здійснена на суму 1 296 912,00 грн., в 2000 році – на суму 1 130 964,76 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.10.2005 у справі № 5/346 ВАТ "Укрнафта" відмовлено в задоволенні позовних вимог про повернення безпідставно набутого майна у зв'язку з тим, що підставою поставки аміачної селітри було рішення сесії Полтавської обласної ради від 12.02.1999, яке не оспорювалось і є чинним, прийняте в межах компетенції Полтавської обласної ради, тому підстава на якій аміачна селітра була набута відповідачами по справі № 5/346 не відпала і існує до цього часу.

Крім того, рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.10.2005 у справі № 5/346 встановлено, що вся вартість поставлених мінеральних добрив була зарахована в рахунок втрат.

Оскільки розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва був складений у 2001 році, і поставка мінеральних добрив відбулась у 1999-2000 р., апеляційний господарський суд вважає, що до спірних відносин необхідно застосовувати положення Земельного кодексу України від 18.12.1990 (561-12) .

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України від 18.12.1990 втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ і організацій, підлягають відшкодуванню Уряду Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським Радам народних депутатів. Ці втрати компенсуються поряд з відшкодуванням збитків відповідно до статті 88 цього Кодексу.

Оскільки Земельний кодекс України від 18.12.1990 (561-12) не встановлював ні строків, ні форми відшкодування втрат, висновок суду першої інстанції про здійснення відшкодування втрат лише у грошовій формі помилковий.

Таким чином, враховуючи вищенаведені факти, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.10.2005 у справі № 5/346, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач відшкодував втрати сільськогосподарського виробництва шляхом поставки аміачної селітри, тому підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2005 у справі № 36/84 - скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 3 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2005 у справі № 36/84 скасувати.

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Матеріали справи № 36/84 повернути до Господарського суду міста Києва.