804/3730/18 Про визнання протиправними дії службових осіб Державної податкової інспекції міста щодо зупинення реєстрації електронних документів платника податків, зобов`язання Державної податкової інспекції зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні виписані фізичною особою-підприємцем, зобов`язання поновити для платника податків реєстрацію податкових накладних і подачу звітності з дня незаконного блокування - 12.07.2022 Прийняття

розглянув порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №804/3730/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 (суддя Горбалінський В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 (головуючий суддя Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)

Приватне підприємство "Л.Д. Сервіс" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство "Л.Д. Сервіс" звернулось з касаційною скаргою до Верхового Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2018 відкрито касаційне провадження у справі №804/3730/18 за касаційною скаргою позивача.

Ухвалою суду від 11.07.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 12.07.2022.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили процесуальні норми. Як зазначає позивач, дійшовши висновку про неналежність відповідача, суд повинен реалізувати передбачений Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) механізм заміни неналежної сторони, з урахуванням вимог частин третьої та сьомої статті 48 КАС України. При цьому, неналежність відповідача у справі не піддавалась сумніву під час судового розгляду, як судом, так і відповідачем. На думку позивача, суди дійшли неправильного висновку про те, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не є належним відповідачем у справі. Крім того, Порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачає прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування Комісією регіонального рівня. У свою чергу, відповідно до Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, Голови комісій регіонального рівня та їх персональний склад затверджується головним управлінням ДФС в областях, м.Києві та Офісом великих платників податків ДФС. З цих підстав, позивач вважає, що належним відповідачем у справі є Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, яким створено Комісію регіонального рівня. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечив. У відзиві на касаційну скаргу податковий оран посилається на нормативне регулювання реєстрації та відмови у реєстрації податкових накладних. З відзиву слідує, що відповідач вважає визначені у рішенні Комісії підстави для відмови у реєстрації податкових накладних правомірними, а рішення таким, що прийнято на підставі та у межах закону. Відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На піставі положень статті 345 КАС України касаційний суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою здійснення своєї господарської діяльності, 02.10.2017 між ТОВ "Дніпрорембуд 2014" (замовник) та Приватним підприємство "Л.Д. Сервіс" (підрядник) було укладено договір підряду № 56, за умовами якого замовник доручає, а підрядник в межах договірної ціни зобов`язується виконати своїми та/або залученими силами і в межах договірної ціни, повний комплекс внутрішніх оздоблювальних робіт на об`єкті: Автокомплекс - нежитлові приміщення, Блок №1 (літ.В-1-20 по вул. Запорізьке шосе, 25-А в м. Дніпро, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

25.10.2017 між Замовником і Підрядником укладено додаткову угоду №1 до договору №56 від 02.10.2017, яка укладена в зв`язку з збільшенням обсягів робіт комплекс внутрішніх оздоблювальних робіт на об`єкті: Автокомплекс - нежитлові приміщення, Блок №1 (літ.В-1-2) по вул. Запорізьке шосе, 25-А в м. Дніпро, та якою вартість договору викладено у розмірі 260118,00грн. в тому числі ПДВ 20%.

Виконані Підрядником роботи були прийняті Замовником згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №36 за листопад 2017 року від 18.11.2017 по Договору та оплачені відповідно до платіжного доручення №997 від 14.11.2017 на суму 143000,00грн. Оплата підтверджена банківською випискою по разхунку позивача за 14.11.2017.

Приватне підприємство "Л.Д. Сервіс" виписало на адресу ТОВ "Дніпрорембуд 2014" податкову накладну №11 від 14.11.2017 на суму 143000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 23833,33грн.) з номенклатурою товарів/послуг: Повний комплекс внутрішніх оздоблювальних робіт на об`єкті: Автокомплекс-нежитлові приміщення, Блок №1 (літ.В-1-2) по вул. Запорізьке шосе, 25-А в м. Дніпро.

27.11.2017 позивач надіслав електронну податкову накладну №11 від 14.11.2017 до ДФС України через електронну базу "М.Е. Doc" для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно електронної квитанції від 28.11.2017, що надійшла Приватному підприємству "Л.Д. Сервіс", податкову накладну №11 від 14.11.2017 ДФС України прийнято, але реєстрацію було зупинено.

Підставою для зупинення реєстрації відповідачем зазначено: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.39 '%REFINE%'. Відповідачем запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 вказаного наказу.

07.12.2017 позивачем направлено таблицю даних платника податку №14 від 07.12.2017, яка того ж дня була доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України та до районного рівня ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Згідно квитанції №2 від 12.12.2017 зазначений документ було прийнято, а інформацію з таблиці даних платника податку - враховано.

02.04.2018 Приватним підприємством "Л.Д. Сервіс" до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра було направлено Повідомлення №1 щодо надання копій документів про підтвердження здійснення операцій по відмовленій ПН/РН по Накладній №11 з поясненнями та сканкопіями документів на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрація якої була зупинена.

04.04.2018 комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №11 від 14.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, підстава відмови "ненадання платником податку копій документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано)".

10.04.2018 Приватне підприємство "Л.Д. Сервіс" подало скаргу на рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 04.04.2018 до Державної фіскальної служби України, копія якої була надіслана на адресу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

03.05.2018 року Комісією з питань розгляду скарг, скаргу позивача було залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.04.2018 №630615/21922502 - без змін.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство звернулося до суду з позовом. В обґрунтування позовних вимог заначив, що відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України складено податкову накладну та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак, згідно отриманої позивачем Квитанції №1 її реєстрацію було зупинено. З метою усунення вказаних у Квитанції №1 виявлених помилок та на виконання підпунктів 15, 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових направлено на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомлення щодо надання копій документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК з поясненнями, документами на підтвердження операцій та таблицю даних платника податку. Відтак, на думку позивача, ним було надано усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій. Однак, рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації відмовлено у реєстрації податкової накладної. Позивач вважає зазначене рішення необґрунтованим, неправомірним та таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства, оскільки, на думку позивача, комісією контролюючого органу не були взяті до уваги пояснення та документи позивача.

З урахуванням викладеного, позивач просив визнати протиправним Рішення №650615/21922502 від 04.04.2018 Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про відмову у реєстрації Податкової накладної №11 від 14.11.2017 Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс"; визнати прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс" №11 від 14.11.2017 датою її фактичного отримання, а саме: 27.11.2017.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що реєстрація податкової накладної була зупинена з підстав відсутності зазначення у акті приймання виконаних робіт кількості чол./год. на виконання робіт вручну та не надано документів, які підтверджують наявність у позивача необхідного обладнання (інструментів) для проведення вказаних робіт, а отже, документи надані позивачем не підтверджують сутність господарських операцій та можливість її виконання з урахуванням наявних трудових та матеріальних ресурсів. Рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної було прийнято через ненадання позивачем копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, рахунки-фактури, інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) тощо.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що для вирішення питань про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних створено систему комісій, до повноважень яких віднесено прийняття відповідних рішень. Вказані комісії наділені відповідними самостійними повноваженнями, які вони повинні використовувати відповідно до вимог законодавства на свій власний розсуд. Суди дійшли висновку, що звертаючи вимоги до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, позивач фактично звернув їх до органу, який не приймав рішень щодо зупинення реєстрації податкової накладної позивача та щодо відмови в реєстрації податкової накладної позивача, а отже не бути належним відповідачем у цій справі. Таким чином, позивачем не доведено та не надано жодних доказів порушення Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області, прав та законних інтересів Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс", а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Підставою для відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції, рішення якого за наслідками апеляційного перегляду залишено без змін, визначив участь у справі неналежного відповідача.

Як унормовано положеннями частин третьої-сьомої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

З аналізу викладеного слідує, що заміна відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.

Колегія суддів враховує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Зазначене правове регулювання відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28.11.2019 у справі №826/12172/18.

Як встановлено, під час розгляду справи суд першої інстанції з`ясувавши, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача, не допустив його заміну, чим порушив норми процесуального законодавства.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності судового рішення.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги можна вважати частково обгрунтованими.

За правилами статті 341 КАС встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.