СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ
 
                        ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
 
                            Постанова
 
                          Iменем України
 
     11 грудня 2006 року
 
     Справа № 2-26/11223-2006
 
     Севастопольський  апеляційний  господарський  суд  у   складі
колегії суддів:
 
     головуючого судді Лисенко В.А.,
 
     суддів Дугаренко О.В.,
 
     Заплави Л.М.,
 
     за участю представників сторін:
 
     позивача: Філонов О.I., довіреність № 1090 від 15.11.2006,
 
     Бережной М.О., довіреність № 909 від 29.09.2006,
 
     відповідача: Даничев Д.О., директор,
 
     розглянувши   апеляційну    скаргу    Виконавчого    комітету
Новосвітської  селищної  Ради  на  рішення   господарського   суду
Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від  09.10.2006  у
справі №2-26/11223-2006
 
     за позовом Виконавчого комітету Новосвітської  селищної  Ради
(вул. Л. Голіцина, 16, с.Новий Світ, місто Судак, 98032)
 
     до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марина "Вей-Макс"
(вул. Леніна, 66а, місто Судак, 98000)
 
     про визнання договору оренди комунального майна неукладеним
 
     ВСТАНОВИВ:
 
     Виконавчий комітет Новосвітської селищної Ради  звернувся  до
господарського  суду  Автономної  Республіки  Крим  з  позовом  до
Товариством з обмеженою відповідальністю  "Марина  "Вей-Макс"  про
визнання неукладеним договору оренди комунального майна. У процесі
розгляду справи сторона змінила позовні вимоги та просить  визнати
недійсним договір оренди, укладений між сторонами від 08.04.2003.
 
     Рішенням господарського суду Автономної Республіки  Крим  від
09.10.2006 (суддя Проніна  О.Л.)  у  справі  №  2-26/11223-2006  у
задоволенні позову відмовлено.
 
     Рішення суду мотивовано тим, що  неможливо  зробити  висновок
про те, що договір оренди від 08.04.2003, укладений між сторонами,
не відповідає нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим  судом
не вбачається підстав для визнання його недійсним у порядку статті
215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         .
 
     Не  погодившись  з  вказаним  рішенням,  Виконавчий   комітет
Новосвітської селищної Ради звернувся  з  апеляційною  скаргою,  в
якій  просить  скасувати  рішення.  Сторона  вважає,  що  місцевим
господарським   судом   надана    неправильна    оцінка    спірних
правовідносин між сторонами при укладенні договору оренди. Апелянт
вважає, що неправильним є висновок суду  про  те,  що  відсутність
умов забезпечення  пожежної  безпеки  щодо  орендованого  майна  є
необов'язковим при укладенні договору оренди. Але  всупереч  цьому
забезпечення протипожежної безпеки є суттєвою умовою при укладенні
договору оренди. Оскільки сторони не домовились щодо істотних умов
договору оренди, він суперечить  статті  10  Закону  України  "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
          №  2269  від
10.04.1992,  а  тому  є  недійсним.  Відповідно  до   статті   203
Цивільного кодексу України  ( 435-15 ) (435-15)
          зміст  правочину  не  може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,  а
також моральним засадам суспільства.
 
     Апелянт вказує, що обставини справи з'ясовані  не  у  повному
обсязі. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що  обов'язок
по  страхуванню  майна,  визначений  статтею  5.5  умов   договору
виконаний стороною після звернення до господарського  суду,  тобто
після більш 3 років з моменту укладення  договору.  Суд  не  надав
правову оцінку несвоєчасності  перерахування  орендної  плати,  що
призводило до завдання шкоди Новосвітській  селищній  Раді.  Більш
детальніше доводи вказані у скарзі.
 
     Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
 
     Повторно,   відповідно   до   статті    101    Господарського
процесуального кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          розглянувши  справу,
судова колегія встановила таке.
 
     08.04.2003 між сторонами: Виконавчим комітетом  Новосвітської
селищної Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Марина
"Вей- Макс" укладено договір оренди комунального майна на підставі
рішення Виконавчого комітету Новосвітської селищної Ради № 26  від
04.04.2003 "Про надання в  оренду  об'єкту  комунальної  власності
будівлі колишньої погранзастави".
 
     На  підставі  цього  договору  відповідачу  було  передано  у
тимчасове платне користування будівлю колишньої погранзастави інв.
№ 10330033, яка знаходиться на балансі селищної  ради.  Зазначений
договір  відповідно  до  пункту  1.2   був   укладеним   з   метою
реконструкції об'єкту оренди та облаштування  в  об'єкт  рекреації
для задоволення потреб мешканців с. Новий  Світ  та  рекреантів  у
забезпеченні спортивно-оздоровчих заходів.
 
     Судова колегія не може погоджуватися  з  висновком  суду  про
відсутність правових підстав для  задоволення  позову  виходячи  з
такого.
 
     Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна"  ( 2269-12 ) (2269-12)
          №  2269  від  10.04.1992  (зі
змінами та доповненнями) істотними умовами оренди є:
 
     об'єкт оренди  (склад  і  вартість  майна  з  урахуванням  її
індексації ;
 
     термін, на який укладається договір оренди;
 
     орендна плата з урахуванням її індексації;
 
     порядок використання амортизаційних відрахувань;
 
     відновлення орендного майна та умови його повернення;
 
     виконання зобов'язань;
 
     відповідальність сторін;
 
     страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
 
     обов'язки   сторін   щодо   забезпечення   пожежної   безпеки
орендованого майна.
 
     Аналізуючи договір оренди, укладений  між  сторонами,  судова
колегія звертає увагу на те, що в тексті спірного договору розділи
1-10  не  містять  повного  переліку  зазначених  істотних   умов,
наявність яких передбачена чинним орендним законодавством, а саме,
відсутні  обов'язки  сторін  щодо  забезпечення  пожежної  безпеки
орендованого майна.
 
     За таких обставин судова колегія приходить  до  висновку,  що
відсутність   в   договорі   істотних   умов   тягне   за    собою
невідповідність  спірного  договору  вимогам   діючого   орендного
законодавства, а тому відповідно до частині 1 статті 203,  частини
1 статті 215 Цивільного кодексу України договір оренди,  укладений
між сторонами, визнається недійсним з моменту його укладення.
 
     Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
         зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим
актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам
суспільства.
 
     Згідно з частиною 1 статті  215  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
         підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною  (сторонами)  вимог,  які  встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою  та  шостою  статті  203  цього
Кодексу.
 
     Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з  порушенням
норм матеріального права, воно підлягає скасуванню.
 
     При  прийнятті  нового  рішення  судова  колегія  задовольняє
позовні вимоги у повному обсязі на підставі вищевказаного.
 
     Таким чином, судова колегія визнає недійсним  договір  оренди
нерухомого майна, укладений 08.04.2003  між  Виконавчим  комітетом
Новосвітовської  селищної  Ради   та   Товариством   з   обмеженою
відповідальністю "Марина "Вей-Макс" стосовно  об'єкту  комунальної
власності будівлі колишньої погранзастави.
 
     Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
         Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім
тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину
кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все,
що  вона  одержала  на  виконання  цього  правочину,  а   в   разі
неможливості  такого  повернення,  зокрема  тоді,  коли   одержане
полягає  у  користуванні   майном,   виконаній   роботі,   наданій
послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які
існують на момент відшкодування.
 
     Відповідно до  частини  2  пункту  5  статті  216  Цивільного
кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
           суд   може   застосувати   наслідки
недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
 
     Тому  судова  колегія  зобов'язує  Товариство   з   обмеженою
відповідальністю "Марина "Вей-Макс" повернути Виконавчому комітету
Новосвітовської селищної Ради об'єкт комунальної власності будівлі
колишньої погранзастави, інв. № 10330033.
 
     Iнші доводи  апеляційної  скарги  до  уваги  не  приймаються,
оскільки несвоєчасне виконання обов'язків по договору оренди не  є
підставою для визнання його недійсним.
 
     Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт  4  частини
1), 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
суд
 
     ПОСТАНОВИВ:
 
     Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Новосвітської селищної
Ради задовольнити частково.
 
     Рішення господарського суду Автономної  Республіки  Крим  від
09.10.2006 у справі № 2-26/11223-2006 скасувати.
 
     Прийняти нове рішення.
 
     Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна,  укладений
08.04.2003 між Виконавчим комітетом Новосвітовської селищної  Ради
та Товариством з  обмеженою  відповідальністю  "Марина  "Вей-Макс"
стосовно   об'єкту   комунальної   власності   будівлі   колишньої
погранзастави.
 
     Зобов'язати Товариство з обмеженою  відповідальністю  "Марина
"Вей-Макс" (вул.Леніна, 66а, місто Судак, 98000, інші реквізити  у
матеріалах  справи  відсутні)   повернути   Виконавчому   комітету
Новосвітовської селищної Ради (вул.Л.Голіцина, 16,  с.Новий  Світ,
місто Судак, 98032, р/р 33217850800032 УДК в Автономній Республіці
Крим  міста  Сімферополя,  МФО  824026,  ОКПО   24041995)   об'єкт
комунальної  власності  будівлі  колишньої  погранзастави  інв.  №
10330033.
 
     Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
     Головуючий суддя В.А. Лисенко
 
     Судді О.В. Дугаренко
 
     Л.М. Заплава