Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коваленка В.М.

суддів: Вербицької О.В.

Пантелієнка В.О.

при секретарі: Котелянець О.О.

За участю представників:

від ініціюючого кредитора – Паленок М.В. (дов. від 11.10.2006 року);

від боржника - Малюсько Д.Л. (дов. від 05.12.2006 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва"

на ухвалу попереднього засідання господарського суду м.Києва від 05.10.2006

у справі № 15/532-б (Хоменко М.Г.)

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Ватутінське АТП 2362"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва"

про визнання банкрутом

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 05 жовтня 2006 року, яка прийнята у справі № 15\532-б (суддя – М.Г. Хоменко), за заявою відкритого акціонерного товариства "Ватутінське АТП 2362" (надалі – Кредитор, Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевої фірми "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" (надалі – Боржник, Фірма) про визнання останнього банкрутом, кредитором до Боржника визнано Товариство із вимогами в сумі 923 397 грн. 92 коп., реєстр вимог кредиторів затверджений на означену суму, а не заявлені вимоги кредиторів та заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання визначені такими, що не розглядаються і вважаються погашеними (л.с. 36-37).

Товариство з обмеженою відповідальністю багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу (л.с. 42-43). В судовому засіданні 11.12.2006 року представник Боржника уточнив апеляційні вимоги та просить також передати справу в частині повторного розгляду кредиторських вимог на розгляд господарського суду м. Києва (л.с. 99-100).

Представник відкритого акціонерного товариства "Ватутінське АТП 2362" у судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Боржником в апеляційній скарзі, а тому просить залишити ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 05 жовтня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 11.12.2006 року (л.с. 51-53) та наданих поясненнях.

Київський апеляційний господарський суд частково задовольняє заявлені у судовому засіданні 11.12.2006 року представниками відкритого акціонерного товариства "Ватутінське АТП 2362" до товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевої фірми "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" клопотання від 11.12.2006 року та від "19".12.2006 року про залучення до матеріалів справи додаткових документів, доданих до відзиву Кредитора на апеляційну скаргу та до доповнення Боржника до апеляційної скарги (л.с. 51-100). Між тим, при розгляді апеляційної скарги у даній справі апеляційний суд не враховує, не досліджує та не оцінює додані до відзиву Кредитора на апеляційну скаргу та до доповнення Боржника до апеляційної скарги документи у якості доказів у справі відповідно до ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України у зв'язку з наступним. Частинами 1, 3 ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що нормами означеної статті та будь-якими іншими положеннями ГПК України (1798-12) не передбачено здійснення перегляду в апеляційному провадженні на підставі нових доказів, які не існували на момент прийняття судом першої інстанції відповідного процесуального документу та на прийняття якого такі документи (докази) не могли вплинути ніяким чином, оскільки вони не існували взагалі. З огляду на дату прийняття деяких із доданих документів (постанова про закриття кримінальної справи від 20.11.2006 року – л.с. 55-56), слід вказати, що вказана постанова була винесена після прийняття оскаржуваної ухвали попереднього засідання 05.10.2006 року у даній справі, у зв'язку з чим ніяким чином не спростовує або не підтверджує викладені в такій ухвалі обставини. Крім цього, незважаючи на присутність у судовому засіданні 05.10.2006 року (коли була прийнята оскаржувана ухвала попереднього засідання) як представників Кредитора, так і Боржника, представники останніх під час апеляційного провадження в порушення ч. 1 ст. 101 ГПК України жодним чином не обґрунтували (із доданням відповідних належних згідно ст. 34 ГПК України доказів) неможливість подання згаданих вище документів суду першої інстанції з причин, що не залежали від них. До викладеного також слід додати, що надані Кредитором згідно відзиву процесуальні документи по інших справах про банкрутство у якості "правозастосовуючої практики" також не розглядаються апеляційним судом у якості доказів у справі відповідно до ст.ст. 32- 34 ГПК України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарській суд" (1142-12) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у зв'язку з чим слід зробити висновок про те, що в Україні діє не прецедентне право та застосування окремих випадків (рішень) при вирішенні інших справ протиричить вимогам ст. 4 ГПК України.

Заслухавши усні пояснення представників Кредитора та Боржника в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд

Відкрите акціонерне товариство "Ватутінське АТП 2362" звернулось до господарського суду м. Києва із заявою № 77 від 17.07.2006 року, в якій просило порушити провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевої фірми "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка стягнена згідно рішення господарського суду у справі № 30\401-44\317 (л.с. 3-4).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2006 року було порушено провадження у справі № 15\532-б про банкрутство Фірми за заявою Товариства в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (л.с. 1-2).

03.10.2006 року господарському суду м. Києва розпорядником майна Боржника – арбітражним керуючим Зубцем М.П., був поданий реєстр вимог кредиторів, згідно якого до реєстру включені вимоги Кредитора в сумі 900 919 грн. 03 коп. із віднесенням до четвертої черги задоволення вимог (л.с. 28).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 05 жовтня 2006 року кредитором до Боржника визнано Товариство із вимогами в сумі 923 397 грн. 92 коп., реєстр вимог кредиторів затверджений на означену суму, а не заявлені вимоги кредиторів та заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, визначені такими, що не розглядаються і вважаються погашеними.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог лише вимоги Товариства, оскільки іншими кредиторами відповідних заяв подано не було, а клопотання Боржника про зупинення провадження не підлягає задоволенню, оскільки воно не містить передбачених процесуальним законодавством підстав для зупинення провадження у даній справі, у зв'язку з чим слід закінчити попереднє засідання суду. При цьому, місцевий суд керувався ст.ст. 14, 15 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (л.с. 36-37).

Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід визнати як таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та з неналежним застосуванням норм матеріального права (п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України).

За таких обставин, оскаржувана ухвала попереднього засідання суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне, керуючись, зокрема, ст.ст. 4-1, 106 ГПК України та ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справу № 15\532-б передати господарському суду м. Києва на стадію попереднього засідання.

До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла враховуючи наступне:

Згідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4- 7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально – більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Частиною 1 ст. 38 ГПК України передбачено, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України визначено, що апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Пунктами 9, 10 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі – Закон) передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний, зокрема, розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках, надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника. При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Згідно п. 3 ст. 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 п. 6 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

В порушення вищезазначених норм законодавства суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу попереднього засідання, належним чином не дослідивши правомірність визнання та включення вимог Товариства без урахування всіх обставин справи у сукупності, визнав та включив до реєстру лише вимоги Кредитора, що були включені розпорядником майна Боржника до складеного ним реєстру вимог кредиторів, не дослідивши дії розпорядника майна та їх правомірність щодо порядку та підстав складення реєстру вимог кредиторів Боржника, у зв'язку з чим слід зазначити наступне.

Так, з ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року вбачається, що за заявою Фірми здійснюється та призначене судове засідання з перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 року, на підставі якої виданий наказ про стягнення з Боржника на користь Кредитора суми, що покладена в основу кредиторських вимог останнього у даній справі та визнана згідно оскаржуваної ухвали (л.с. 11-15, 29-30). Вказана ухвала апеляційного суду від 14.09.2006 року була розглянута судом першої інстанції на підставі клопотання Боржника про зупинення провадження у даній справі разом із зазначеним в клопотанні посиланням на порушення кримінальної справи (л.с. 32-33) лише у якості визначеної Фірмою підстави для зупинення провадження у справі. Між тим, в порушення вимог ст.ст. 1, 6, 7, 14 Закону місцевим судом не були досліджені обставини (причини) виконання (невиконання) згаданих постанови апеляційної інстанції від 21.12.2005 року та виданого на її підставі наказу від 16.01.2006 року (л.с. 11-14) щодо погашення Боржником суми стягненої заборгованості перед Кредитором, а відповідно і обґрунтованість згідно ст.ст. 14, 15 Закону кредиторських вимог Товариства, саме як безспірних вимог, які відповідно до означених статей Закону також розглядаються у попередньому засіданні у справі про банкрутство та за результатами їх розгляду визнаються (не визнаються) господарським судом та включаються (не включаються) до реєстру вимог кредиторів боржника. Отже, господарським судом вимоги кредитора були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів Боржника на підставі поданого розпорядником майна Фірми реєстру вимог кредиторів (л.с. 28) без дослідження в порушення положень ст.ст. 4- 7, 86 ГПК України правомірності та обґрунтованості складення такого реєстру.

Також, слід зазначити, що незважаючи на недодання Боржником до свого клопотання про зупинення провадження у справі постанови від 11.07.2006 року Дніпровського РУ ГУ МВС про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 Кримінального кодексу України, яка, на думку Боржника, є пов'язаною із даною справою, судом першої інстанції в порушення ст.ст. 4- 7, 38 ГПК України не було витребувано вказаної постанови для з'ясування наявності обставин щодо пов'язаності вказаної постанови та порушення відповідної кримінальної справи саме із даною справою.

Крім цього, апеляційний суд щодо порядку та дотримання законодавства при складенні реєстру вимог кредиторів зазначає, що згідно наданих скаржником пояснень за даними обліку Боржника останній має майно, що знаходиться у заставі у іншій особи, ніж Кредитор. При цьому, апеляційна інстанція, як вже було зазначено вище, не досліджує та не враховує під час здійснення апеляційного провадження у даній справі, доданих до пояснень скаржника від "19" грудня 2006 року доказів на підтвердження наявності у нього заставного майна та, відповідно, кредитора, вимоги якого забезпечені заставою. У зв'язку з викладеним слід зробити висновок, що розпорядником майна Боржника в порушення вимог ст.ст. 13, 14, 15 Закону не було здійснено дослідження та з'ясування обставин щодо наявності (відсутності) у Фірми майна, що знаходиться в заставі, вимог кредиторів до Боржника, що забезпечені заставою майном Боржника, а судом першої інстанції, в свою чергу, не з'ясовано обставин справи щодо дотримання розпорядником майна Товариства вимог ст.ст. 13, 14, 15 Закону щодо порядку та правомірності складення реєстру вимог кредиторів Боржника, який без жодної оговорки та мотивування був затверджений місцевим судом згідно оскаржуваної ухвали.

Таким чином, вимоги Фірми щодо неправомірності визнання та включення до реєстру вимог кредиторів Боржника лише вимог Товариства, що викладені в апеляційній скарзі, у тому числі з підстав, викладених у даній постанові, обґрунтовані, підтверджуються документами у справі та діючим законодавством, а оскаржувана ухвала попереднього засідання підлягає скасуванню.

Також, у зв'язку з вищевикладеним апеляційний суд вважає за необхідне передати справу місцевому суду на стадію попереднього засідання з урахуванням викладених у даній постанові порушень, обставин та встановлених фактів у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 13, 14, 15 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 4, 4-1, 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 43, 86, 91, 94, 99, 101 – 105, 106 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевої фірми "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" задовольнити.

2. Ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 05 жовтня 2006 року у справі № 15\532-б скасувати.

3. Справу № 15\532-б передати до господарського суду м. Києва на стадію попереднього засідання.

14.12.06 (відправлено)