16631-2007 Про визнання частково недійсним рішення міської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатофункціонального житлово-рекреаційного комплексу - 18.12.2007 Прийняття

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною інспекцію з контролю за використанням і охороною земель АР Крим в ході проведення перевірки дотримання вимог чинного законодавства встановлені суттєві порушення, які виразилися в тому, що Масандрівською селищною радою 28.09.2007 р. було прийнято рішення №16, відповідно до п. 2.6 якого ТОВ "Кримжилспецбуд" був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 5,5 га для будівництва і обслуговування багатофункціонального житлово-рекреаційного комплексу за адресою: смт. Нікіта, в районі вул. Кедрова. Позивач стверджує, що вказана земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів, через що повноваження щодо розпорядження нею належать Раді міністрів АР Крим, позаяк районна державна адміністрації у вказаному регіоні відсутня. Крім того, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель АР Крим зазначила, що рішення про надання згоди на складання проекту землеустрою з відведення земельною ділянки було прийнято Масандрівською селищною радою на підставі неповного комплекту документів. Таким чином, позивач вважає, що Масандрівська селищна рада перевищила надані їй повноваження при прийнятті вищевказаного рішення в оскаржуваній частині, що є підставою для його скасування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримжилспецбуд" проти позову заперечувало та пояснило, що на підставі рішень Кримоблвиконкому №384 і №385 від 27.07.1971 року, а також рішення Масандрівської селищної Ради від 16.10.1991 року, Комісія із земельної реформи Ялтинської міської Ради 26 березня 1992 року вирішила включити до меж смт. Никіта частину землі із землекористування Державного Никітського ботанічного саду, яка разом з планувальною структурою території смт. Никіта є невід'ємною частиною існуючого селища, а саме: території житлової забудови загальною площею 11,29 га, а також житлово-господарську територію загальною площею 2,45 га.

22 травня 1992 року Ялтинська міська Рада затвердила своїм рішенням проект змін і встановлення меж смт. Масандра, Восток, Никіта, Отрадне, згідно якому, вирішено вилучити із землекористування радгоспу "Гурзуф" території площею 19,17 га, а також був затверджений проект встановлення меж смт. Нікіта, згідно якого включено в селищну межу 302,32 га земель, і вирішено і передати вказані землі в розпорядження Масандрівської селищної Ради. Рішенням 19 сесії Ялтинської міської Ради 21-го скликання від 29 грудня 1992 року ряд земельних ділянок, які знаходяться в користуванні радгоспу "Гурзуф", розташованих в смт. Никіта, були включені до земель запасу Масандрівської селищної Ради. 5 квітня 1994 року рішенням 22 сесії 21 скликання Ялтинської міської Ради була вилучена із землекористування радгоспу "Гурзуф" земельна ділянка площею 3,0 га (списаний виноградник), переведена до земель запасу, і включена до меж смт. Нікіта. Крім того, ТОВ "Кримжилспецбуд" зазначає, що вказані вище факти, також підтверджуються і Планом зовнішніх меж землекористування та довідкою Ялтинського міського Управління земельних ресурсів від 19 листопада 2007 року за № 25153-2/10-25, виданою про те, що земельна ділянка площею 5,5000 га, розташована за адресою: АРК, смт. Никіта, у районі вул. Кедрова, дійсно відноситься до земель запасу Масандрівської селищної Ради і розташована у межах смт. Никіта. На підставі викладеного відповідач вважає, що Масандрівська селищна рада при прийнятті рішення №16 від 28.09.2007 р. діяла в межах наданих їй повноважень, оскільки розпорядилася земельною ділянкою, що знаходиться в запасі Масандрівської селищної ради та розташована в межах смт. Нікіта. Так, відповідач стверджує, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду, оскільки Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель АР Крим вимагає визнати недійсним рішення Масандрівської селищної Ради без визнання недійсним раніше прийнятого рішення Ялтинської міської Ради про затвердження Генерального плану розвитку Великої Ялти до 2025 року, а тому Масандрівської селищна Рада при ухваленні рішення, керувалася, Генеральним планом розвитку Великої Ялти, і діяла з метою його виконання. ТОВ "Кримжилспецбуд" також зазначила, що твердження позивача про надання Масандрівською селищною Радою дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки на підставі неповного комплекту документів є хибними, оскільки статтею 123 Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік документів, які необхідно додати до клопотання про відведення земельної ділянки та які, відповідно, були надані Масандрівській селищній Раді.

Масандрівська селищна рада проти позову заперечувала з тих підстав, що дану справу необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства, через що провадження у справі підлягає припиненню за п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд

30.10.2007 р. Відділом організації і здійснення державного контролю за використанням і охороною земель Південно-Кримського регіону Держземінспекції Криму була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства Масандрівською селищною Радою, за результатом якої був складений акт від 30.10.2007 р.

В ході проведення перевірки позивачем було встановлено, що рішенням Масандрівської селищної ради №16 від 28.09.2007 р. ТОВ "Ванда", ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", ТОВ "Кримжилспецбуд", ТОВ "Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901", ТОВ "Лендгрін" наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельних ділянок 4,5 га, 5 га, 5,5 га, 5 га, 3,1 га в смт. Никіта, в районі вул. Кедрова. В акті перевірки Держземінспекція зазначила, що Масандрівська селищна рада розпорядилася земельними ділянками, розташованими за межами населеного пункту смт. Никіта, через що вийшла за межі наданих повноважень та порушила ст. 12, 150 Земельного кодексу України. Встановлені перевіркою обставини стали підставою для звернення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим до суду з позовом про визнання недійсним та скасування п. 2.6 рішення Масандрівської селищної ради №16 від 28.09.2007 р.

Оцінивши в сукупності та дослідивши в повній мірі наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Виконуючого обов’язки прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, рішенням виконкому Кримської обласної ради депутатів трудящих №385 від 27.07.1971 р. до категорії селищ міського типу були віднесені наступні населені пункти, підпорядковані селищним радам м. Ялта:

- Отрадне, Ботанічне, Совєтське та Восход Масандрівської селищної ради;

- Санаторне Фороської селищної ради.

26.03.1992 р. Комісією по земельній реформі Ялтинської міської ради було прийнято рішення, яким до меж смт. Никіта була включена частина землекористування Державного Никітського ботанічного саду, яка є невід’ємною частиною існуючого селища, а саме: території житлової забудови загальною площею 11,29 га, а також житлово-господарську територію загальною площею 2,45 га.

22.05.1992 р. Ялтинською міською радою було прийнято рішення "Про затвердження проектів змін та встановлення меж смт. Масандра, Восход, Никіта, Отрадне та Совєтське", яким, зокрема, передбачено:

1. по смт. Масандра:

- вилучити із землекористування радгосп-заводу "Лівадія" територію існуючої житлової забудови загальною площею 19,98 га та передати їх в розпорядження Масандровській селищній раді;

- вилучити із землекористування радгосп-заводу "Гурзуф" 7, 69 га та передати їх в розпорядження Масандровській селищній раді;

- вилучити із землекористування державного заповідника 2,2 га території, покритої кущовою рослинністю, що не має заповідної цінності, та передати в розпорядження Масандровській селищній раді;

- затвердити проект змін меж смт. Масандра, що охоплюють територію загальною площею 178,1 га з додатковим включенням до селищної смуги 119,7 га.

2. По смт. Восход:

- вилучити із землекористування радгосп-заводу "Гурзуф" територію цвинтаря площею 2,11 га та із землекористування Алуштинського ефіроолійного радгосп-заводу 11,95 га території житлової забудови та передати їх в розпорядження Масандровській селищній раді;

- вилучити із землекористування заповідника 3,90 га площі та передати ці площі в розпорядження Масандровській селищній раді;

3. по смт. Никіта:

- вилучити із землекористування радгосп-заводу "Гурзуф" територію житлової забудови площею 19,17 га, ділянку Никітської школи площею 1,46 га, а також 1,94 га земель, передбаченим генпланом під середню школу, та передати їх в розпорядження Масандровській селищній раді;

- затвердити проект встановлення меж смт. Никіта та включити до селищної смуги 302,31 га земель.

4. По смт. Отрадне:

- вилучити із землекористування ОНБ ВНИИВ та ПП "Магарач" 33,33 га території житлової забудови та передати їх в розпорядження Масандровській селищній раді.

Рішенням 19 сесії Ялтинської міської Ради 21-го скликання від 29 грудня 1992 року ряд земельних ділянок, які знаходяться в користуванні радгосп-заводу "Гурзуф", розташованих в смт. Никіта, були включені до земель запасу Масандрівської селищної Ради.

Рішенням Ялтинської міської ради від 05.04.1994 р. було вилучено із землекористування радгосп-заводу "Гурзуф" земельну ділянку площею 3,0 га (списаний виноградник), переведено до земель запасу та включено до меж смт. Никіта.

На підставі вказаних рішень на клопотання ТОВ "Кримжилспецбуд" Масандрівською селищною радою 28.09.2007 р. було прийнято рішення №16, п. 2.6 якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримжилспецбуд" був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 5,5000 га для будівництва та обслуговування багатофункціонального житлово-рекреаційного комплексу за адресою: смт. Никіта, в районі вул. Кедрова.

Отже, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про те, що прийнявши спірне рішення Масандрівська селищна рада вийшла за межі наданих їй повноважень та розпорядилася земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту смт. Никіта.

Так, згідно з п. 12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу (2768-14) .

Крім того, підтвердженням того, що запитувана ТОВ "Кримжилспецбуд" земельна ділянка площею 5,5 га знаходиться в межах населеного пункту смт. Никіта, є також містобудівне обґрунтування "Укрндіпроектреставрація" (а. с. 31-32), план зовнішніх меж землекористування (а. с. 26-27). Довідка Ялтинського міського управління земельних ресурсів №20983-2/10-25 від 05.10.2007 р. (а. с. 33) свідчить про те, що вказана земельна ділянка розташована в смт. Никіта та віднесена до категорії земель "землі загального користування".

Крім того, суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що Масандрівською селищною Радою був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки на підставі неповного комплекту документів. Так, з цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов’язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об’єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об’єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. Вибір земельних ділянок для розміщення об’єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов’язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об’єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №427 від 31.03.2004 р. (427-2004-п) був затверджений Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку юридична особа, заінтересована у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки.

До клопотання додаються копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а також у разі наявності - копії матеріалів проектів будівництва об'єктів (типових проектів або проектів повторного застосування), містобудівного обґрунтування розташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови, інших проектних матеріалів щодо умов забудови земельної ділянки

Сільська, селищна, міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п’ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів (далі — комісія), утвореній відповідною радою або держадміністрацією (п. 4 Порядку).

Аналогічні положення містяться в ч. 5-7 ст. 151 Земельного кодексу України.

Ч. 15 ст. 151 ЗК України передбачено, що матеріали погодження місця розташування об’єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об’єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

З наявного в матеріалах справи клопотання (а. с. 29) вбачається, що на виконання вказаних положень ТОВ "Кримжилспецбуд" були додані наступні документи: плановий матеріал з нанесенням меж земельної ділянки, копія свідоцтва про державну реєстрацію та копія статуту. Отже, ТОВ "Кримжилспецбуд" були дотримані усі обов’язкові вимоги чинного земельного законодавства України.

Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Однак, позивач не надав суду доказів неправомірності прийнятого Масандрівською селищною радою рішення №16 від 28.09.2007 р., через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

У той же час, суд не може погодитися з твердженнями Масандрівської селищної ради про те, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, у тому числі, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

П. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб’єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб’єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.

В ч. 4 п. 5.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №04-5/120 від 27.06.2007 р. (va120600-07) зазначено, що якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України (2747-15) ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

П. 5.3 вказаних вище Рекомендацій передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним Кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства.

В п. 15 зазначених Рекомендацій передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Господарським судам підвідомчі спори щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором на користування земельною ділянкою, укладеним суб'єктом господарювання і органом місцевого самоврядування. Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

- спорів про приватизацію державного житлового фонду;

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, зокрема, є: а) участь у спорі суб’єкта господарювання; б) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства; в) відсутність у процесуальному законі норми, що прямо передбачала б розгляд такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи те, що дана справа пов’язана з встановленням правомірності прийнятого Масандрівською селищною радою рішення №16 від 28.09.2007 р. про надання ТОВ "Кримжилспецбуд" дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, суд вважає, що вказана справа підвідомча господарським судам та підлягає розгляду за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , оскільки фактично предметом розгляду справи є надання в користування земельної ділянки, тобто існує спір про право.