6/326 Про оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України N 190-р від 13.04.2007 "Про передачу будинку на Контрактовій площі, 4, у м. Києві (Гостинного двору)" - Текст документа

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом акціонерне товариство закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження відповідача N 190-р (190-2007-р) від 13.04.2007 (далі - Розпорядження).

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

Спірним розпорядженням було прийнято пропозицію Державного агентства з питань інвестицій та інновацій (далі - Держінвестиції), погоджену з Фондом державного майна України, щодо передачі будинку на Контрактовій площі, 4, у місті Києві (Гостинний двір) до сфери управління Держінвестицій для розміщення центрального апарату агентства, а також зобов'язано Фонд державного майна України відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України N 5-93 (5-93) від 11.01.93 "Про використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності" забезпечити розірвання договору оренди зазначеного будинку та вивільнення орендарем (позивачем) його приміщень. На думку позивача, спірне розпорядження суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. Зокрема, оскільки позивач є орендарем приміщення, Розпорядження (190-2007-р) спрямовано на односторонню відмову від виконання взятих цивільно-правових зобов'язань, що суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , Господарському кодексу України (436-15) , Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Закону України "Про управління об'єктами державного майна" (185-16) . Крім того, на думку позивача, в порушення вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) передача приміщення не погоджена з центральним органом виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2007 було порушено провадження у справі N 6/326, призначено її розгляд на 05.06.2007 та залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Фонд державного майна України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Державне агентство України з питань інвестицій та інновацій.

Також до участі у справі були залучені як треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суборендарі приміщень у будинку на Контрактовій площі, 4 у м. Києві:

- державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г.Заболотного;

- відкрите акціонерне товариство "Міжнародний комерційний банк";

- українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація";

- спільне українсько-австрійське підприємство "Амоксен-Україна" (товариство з обмеженою відповідальністю);

- театрально-видовищний заклад культури Київський драматичний театр на Подолі;

- спільне українсько-польське підприємство "Укрпольреставрація";

- товариство з обмеженою відповідальністю "Висока мода";

- закрите акціонерне товариство "Аметист";

- товариство з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД";

- громадська організація "Креативний фонд імені Михайла Булгакова".

Треті особи на стороні позивача підтримали позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.05.2007 за клопотанням позивача було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та третім особам на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, вчиняти дії, пов'язані з виконанням спірного розпорядження.

Державне агентство України з питань інвестицій та інновацій звернулося з апеляційною скаргою на вказану ухвалу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2007 було залишено без змін.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, за твердженням відповідача, Розпорядження прийнято в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, оскільки право приймати рішення про розміщення центральних державних органів надано Кабінету Міністрів України Декретом Кабінету Міністрів України N 5 (5-93) від 11.01.93 "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності". Передача будинку не потребує узгодження з відповідним центральним органом в сфері охорони культурної спадщини, оскільки він (будинок) не включений до Переліку пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Треті особи на стороні відповідача проти задоволення позову заперечили.

Оскільки спір пов'язаний з правомірністю реалізації відповідачем як власником правомочностей власника щодо розпорядження майном, які є предметом регулювання цивільного законодавства, тобто спірні правовідносини носять приватноправовий характер, спір, виходячи з вимог ст. ст. 1, 12, 21 ГПК України (1798-12) , підвідомчий господарським судам України.

Розглянувши надані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників їх повноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 190-р (190-2007-р) від 13.04.2007 "Про передачу будинку на Контрактовій площі, 4, у місті Києві (Гостинного двору)" (далі - Розпорядження) прийнято пропозицію Державного агентства України з інвестицій та інновацій, погоджену з Фондом державного майна, щодо передачі будинку на Контрактовій площі, 4, у м. Києві (Гостинного двору) до сфери управління Держінвестицій для розміщення центрального апарату Агентства та зобов'язано Фонд державного майна відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України N 5-93 (5-93) від 11.01.93 "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності" забезпечити розірвання договору оренди зазначеного будинку та вивільнення орендарем його приміщень.

Згаданим Декретом (5-93) визначено, що Кабінет Міністрів України має право приймати рішення про розміщення центральних державних органів, створюваних Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, а також дипломатичних представництв і консульств іноземних держав в Україні в адміністративних будинках і нежитлових приміщеннях, що є у державній власності та належать підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління.

Договори найму (оренди) з користувачами цих будинків і приміщень вважаються розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в них центральних державних органів, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав.

Держінвестиції є центральним органом виконавчої влади, який утворено згідно з Указом Президента України N 1873 (1873/2005) від 30 грудня 2005 року та який діє на підставі Положення про Державне агентство України з інвестицій та інновацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 749 (749-2007-п) від 16 травня 2007 року.

Спірна будівля знаходиться у державній власності, є нежилим приміщенням та на момент видання Розпорядження (190-2007-р) належала на праві оперативного управління Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.

Твердження позивача про те, що оскаржуване Розпорядження (190-2007-р) суперечить вимогам Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , є необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 25 статті 5 згаданого Закону (1805-14) , на який посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, погодження відчуження або передачі пам'яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону (1805-14) , об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Отже, Законом (1805-14) встановлено обов'язкове погодження органом охорони культурної спадщини в разі відчуження, передачі у володіння, користування чи управління об'єкта культурної спадщини, що є пам'яткою, іншій юридичній або фізичній особі.

Проте, оскаржуване Розпорядження (190-2007-р) не передбачає відчуження, передачу у володіння, користування чи управління вищезгаданої будівлі, що є пам'яткою, іншій юридичній чи фізичній особі, оскільки власником цього майна залишається держава, яка, відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України (435-15) , набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.

Оскаржуваним Розпорядженням (190-2007-р) передбачено, що пропозиція Держінвестицій погоджена з Фондом державного майна, який, згідно з підпунктом "й" пункту 2 частини першої Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) , відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Твердження позивача в позовній заяві про невідповідність законодавству положення оскаржуваного Розпорядження, яким Фонд державного майна зобов'язано відповідно до Декрету забезпечити розірвання договору оренди зазначеної будівлі та вивільнення орендарем її приміщень, спростовується наступним. Відповідно до пункту 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , а також пункту 7.4 договору оренди будівлі "Гостинний двір" N 149 від 18 березня 1994 року, на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Декрет Кабінету Міністрів України N 5-93 (5-93) від 11 січня 1993 року "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності", згідно з яким договори найму (оренди) з користувачами адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що є у державній власності та належать підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління, вважаються розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в них центральних державних органів, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав, входить до системи законодавчих актів України.

Законом України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" (2796-12) , Кабінету Міністрів України було тимчасово, до 21 травня 1993 року, делеговано повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України (254к/96-ВР) , щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення. Таким чином, цей Декрет (5-93) видано у сфері законодавчого регулювання.