15/398н Про визнання недійсним рішення в частині визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції - Текст документа

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01-29/11 від 10,05.2007р. в частині визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ВАТ "Укртелеком"в особі Луганської філії та стягнення штрафів в розмірі 7000 грн. і 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовані зокрема наступним.

- В п.п. 2.1 та 2.3 оскаржуваного рішення не вказано за вчинення яких порушень накладено штрафи; застосовано два штрафи за одне порушення.

- Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не прийнято до уваги наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 17.01.2000р. №4 (z0104-00) .

- Висновок відповідача в нормативно необгрунтованій вимозі Луганської філії ВАТ "Укртелеком"до споживачів відносно переукладення діючих договорів на надання послуг зв'язку та відмові у наданні послуги автоматичного міжнародного телефонного зв'язку з квартирних телефонів абонентів, що уклали договори з Філією на надання послуг зв'язку, є неправильним, оскільки вчинення таких дій передбачено наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.07.1999р. №10 (z0584-99) .

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили та вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 23.07.2007р. (а.с. 40-47), доповненні до відзиву від 30.10.2007р. (а.с. 102-104), запереченні від 01.11.2007р. (а.с 116-119), зокрема вказуючи на наступне:

- Два види дій (порушень) позивача (вимоги споживачам про подання ними заяв на встановлення першої категорії та вимоги по переукладенню діючих договорів, невиконання яких мало наслідком відмову у наданні послуг автоматичного зв'язку з країнами СНД) були кваліфіковані за ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) та відповідно мали наслідком накладення штрафу за два порушення на загальну суму 12 000 грн.

- Виходячи з положень наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 17.01.2000р. №4 (z0104-00) обмеження в наданні послуги може мати місце лише за бажанням абонента обмежити свій доступ до послуг телефонного зв'язку. Але абоненти такого бажання не виявляли, а тому дії позивача по обмеженню в наданні послуг не базувалися на нормативно обгрунтованому порядку.

- В наказі Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.07.1999р. №10 зазначається про запровадження укладення договорів за новим зразком із споживачами, які укладають його вперше, а також про можливість переукладення діючих договорів за зверненням абонентів. Так, у вказаному наказі вказується на можливість переукладення договору, а не про необхідність переукладення раніше укладених договорів, і що відповідно раніше укладені договори є діючими.

В судовому засіданні оголошувалися перерви до 11.10.2007р., 30.10.2007р., 27.11.2007р, 05.12.2007р.

Вислухавши представників сторін, встановивши нижченаведені фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Розпорядженням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 24.10.03 № 07-18.1/42 було розпочато розгляд справи №297 за п.2 ч. 1 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) . Провадження у вказаній справі здійснювалося на підставі звернень абонентів ВАТ "Укртелеком", у зв'язку з наявністю у діях Луганської Дирекції ВАТ "Укртелеком"ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що полягали в наступному.

Абоненти не могли отримати починаючи з жовтня 2002р. до лютого 2003р. та у квітні 2005р., послуги автоматичного телефонного зв'язку з м. Москвою та м. Тулою (Росія).

На звернення споживачів послуг автоматичного телефонного зв'язку до Луганської дирекції ВАТ "Укртелеком"(зокрема від 18.10.2002р. та від 08.01.2003р.) були надані відповіді (зокрема від 14.11.2002р. №17/02-2628 та від 24.01.2003р. №15-0-03), в яких вказувався перелік умов для поновлення послуги автоматичного телефонного зв'язку з Росією, а саме:

- необхідність обов'язкового переукладання діючого договору на надання послуг електрозв'язку та

- обов'язкового (особистого) подання заяви на встановлення I категорії автоматичного визначення номеру абонентських пристроїв АТС.

За результатами розгляду справи №297 адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 10.05.2007р. прийнято рішення №01-29/11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Згідно даного рішення постановлено:

1. Визнати, що ВАТ "Укртелеком"в особі Луганської філії у 2002 році, у I кварталі 2005 року займало монопольне (домінуюче) становище на товарному ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку (для абонентів) у територіальних межах зони дії АТС за допомогою яких надавались зазначені послуги абонентам, телефонні пристрої яких знаходяться на кварталах Якіра, Волкова, Жукова міста Луганська з частками відповідно 99,7% та 98,9%.

2. Визнати, що дії ВАТ "Укртелеком"в особі Луганської філії щодо нормативно необгрунтованої вимоги споживачам відносно подання заяви на встановлення 1 категорії автоматичного визначення номера у випадку, коли укладеним договором або відповідною заявою непередбачено обмеження, скорочення послуг, та відмови у наданні послуги автоматичного міжнародного телефонного зв'язку з квартирних телефонів абонентів, що уклали договори з Філією на надання послуг телефонного зв'язку (електрозв'язку) у разі невиконання цієї вимоги є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що кваліфікується за п.2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) як дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

2.1. Відповідно до ч. 1, абз.2 ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) за вчинення порушення накласти на ВАТ "Укртелеком"штраф у розмірі 7 000 грн.

2.2. Припинити дії, які визнані у п.2 рішення порушенням у двадцятиденний строк з дня отримання цього рішення.

3. Визнати, що дії ВАТ "Укртелеком"в особі Луганської філії щодо нормативно необгрунтованої вимоги споживачам відносно переукладання діючого договору на надання послуг електрозв'язку та відмови у наданні послуги автоматичного міжнародного телефонного зв'язку з квартирних телефонів абонентів, що уклали договори з Філією на надання послуг телефонного зв'язку (електрозв'язку) у разі невиконання цієї вимоги є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим)становищем, що кваліфікується за п.2 ст.50, ч. 1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції'як дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

3.1. Відповідно до ч. 1, абз.2 ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) за вчинення порушення накласти на ВАТ "Укртелеком"штраф у розмірі 5 000 грн.

Вказане рішення відповідача прийнято на підставі наступних обставин.

Абонент позивача, на підставі звернення якого до органу Антимонопольного комітету -відповідача у справі останнім розпочато розгляд справи та прийнято оскаржуване рішення, отримував послуги електрозв'язку на підставі договору від 17.02.1994р. У тому числі отримувалися послуги автоматичного телефонного зв'язку з Росією.

В заяві до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вказаний споживач послуг електрозв'язку зазначив, зокрема, що ВАТ "Укртелеком"в односторонньому порядку припинив надання послуг в части АМТС з Росією.

На два звернення абонента до Луганської дирекції ВАТ "Укртелеком"(правонаступником якої є Луганська філія ВАТ "Укртелеком") з проханням забезпечити можливість здійснення з його телефону автоматичного телефонного зв'язку, у т.ч. з країнами СНГ, Луганська дирекція позивача надала відповіді (листи від 14.11.02 №17/02-2628 та від 24.01.2003 №15-0-03) про те, що для поновлення користування автоматичним зв'язком з Росією необхідно звернутися до Сервісного центру Луганської дирекції для укладання договору на надання послуг зв'язку та подати заяву на встановлення 1-ї категорії.

У засобах масової інформації, а саме, у газеті "Луганська правда" Луганською філією позивача було надано, зокрема, інформацію про те, що без зміни категорії користування автоматичним телефонним зв'язком з Росією з 1 жовтня 2002 року буде неможливим.

Так, підтверджується та не заперечується позивачем, що послуга автоматичного телефонного зв'язку з Росією не надавалася абонентам внаслідок невиконання ними вказаних вимог філії позивача щодо переукладення договору на надання послуг та подання заяви на встановлення категорії.

Припинення Луганською філією ВАТ "Укртелеком"в односторонньому порядку надання споживачам послуг користування автоматичним міжнародним телефонним зв'язком з Росією через неподання такими споживачами заяв на встановлення 1-ї категорії (п.2 оскаржуваного рішення) є необгрунтованим з наступних підстав.

Послуга користування автоматичним телефонним зв'язком з Росією надавалася споживачам до її припинення у 2002 році на підставі укладених раніше договорів, зокрема у 1994р. Дана обставина підтверджується поясненнями представників позивача в судових засіданнях.

У договорах з абонентами (зокрема гр. Осичнюком Є.В. від 17.02.1994), які діяли на момент, коли такі абоненти не могли отримати послугу автоматичного з'єднання з Москвою, не було обмежень відносно автоматичного міжнародного з'єднання, а також не було зазначено, що послуги будуть надаватись за категорією "7" (або за будь якою іншою категорією). Договір не містить положень про визначення категорії за якою надаватимуться послуги.

Так, згідно договорів, укладених після того як Росія та Україна стали незалежними державами, абонентам надавалися послуги користування автоматичним міжнародним телефонним зв'язком з Росією.

Державним комітетом зв'язку та інформатизації України 17.01.2000 р. видано наказ №4 "Про затвердження Категорій автоматичного визначення номера абонентських пристроїв АТС, порядку установлення категорій та можливостей при наданні послуг електрозв'язку"(а.с. 20), який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24.02.2000р. за №104/4325 (z0104-00) (далі -наказ №4). З прийняттям даного наказу скасовано попередній наказ від 30.12.1993р. №178.

Даний наказ №4 визначає, зокрема, випадки обмеження в наданні послуги.

Відповідно до п. 2 Наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 17.01.2000 №4 (z0104-00) обмеження надання послуг зонового, міжміського та міжнародного телефонного зв'язку і послуг типу 700,800,900 здійснювати шляхом установлення відповідних категорій АВН абонентським пристроям АТС".

При цьому, у п. 3 даного наказу визначено: "Установити, що обмеження в наданні послуг зонового, міжміського та міжнародного телефонного зв'язку і послуг типу 700,800,900 на телефонній мережі загального користування може бути здійснене за бажанням абонента або за рішенням оператора зв'язку згідно з визначеним порядком". Відповідно до п.4 наказу зміна наданої категорії АВН, за заявою абонента, є основною послугою і сплачується згідно, з затвердженим тарифом.

Так, обмеження у наданні послуг зв'язку може бути здійснено за бажанням абонента.

Проте, такого бажання щодо обмеження у наданні послуг автоматичного телефонного зв'язку з країнами СНД, абоненти (надання послуг яким досліджувалося відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення) не виявляли.

Щодо можливості та правомірності здійснення обмеження за рішенням оператора зв'язку, слід зазначити, що таке можливе лише згідно з визначеним порядком. Проте, відсутній нормативно визначений порядок, який би регламентував можливість вчинення таких дій філією за наявних, спірних обставин. Обмеження могло бути здійснено відповідно до положень чинного на той час договору та п. 50 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.1997р. №385 (385-97-п) , шляхом розірвання договору у разі порушення абонентом обов'язків, передбачених п. 51 Правил, а саме через невиконання абонентом обов'язків по внесенню плати за надані послуги зв'язку. Проте, такі підстави були відсутні, абоненти, які зверталися до органу Антимонопольного комітету відповідача не мали боргу за надані послуги.

Також, висновок щодо неправомірності припинення в односторонньому порядку надання зазначеної послуги підтверджується листом Держкомзв'язку від 18.08.03. №6-04-115, наданого на запит відповідача у справі.

Так, Держкомзв'язок, як орган що видав наказ від 17.01.2000 р. №4, на який посилається позивач в обгрунтування своїх дій по обмеженню в наданні послуг через неподання споживачами заяв на встановлення категорії, надав наступне тлумачення спірної ситуації (лист від 18.08.03 №6-04-64-115).

Припинення надання послуги автоматичного міжнародного зв'язку оператором можливо при несплаті рахунків за надану вже послугу (після попередження) або за заявою абонента про обмеження міжнародного зв'язку. Відповідно до п.50 Правил користування місцевим телефонним зв'язком підприємство зв'язку має право призупиняти користування телефоном або здійснювати розірвання договору у разі порушення абонентом обов'язків, передбачених п.51 цих правил.

Також, Держкомзв'язок в наведеному листі зазначив наступне. Кожному абоненту підприємство при встановленні абонентського пристрою надає право на використання всіх передбачених послуг (перша категорія). Змінити категорію абонентського пристрою, що належить абоненту, оператор може лише за письмовою заявою абонента або при переукладанні договору.

Таким чином, з урахуванням того, що абоненти, на підставі раніше укладених договорів, отримували послуги автоматичного телефонного зв'язку з Росією, позивач не мав права самостійно обмежувати надання таких послуг.

Обмеження надання послуг могло бути здійснено лише за заявою абонента, в якій він просив би здійснити таке обмеження.

У зв'язку з відсутністю заяв абонентів позивач повинен був продовжувати надавати той спектр послуг (у тому числі вихід на Росію), який надавався за чинним договором зі споживачем.

Технічна можливість для цього у філії позивача була, що підтверджується його листом від 28.04.2005р. №15-305 (а.с. 69-70), але він протиправно поставив її реалізацію в залежність від подання абонентом заяви на визначення категорії за новим нормативним актом (наказом №4), що містить перелік таких категорій.

Формат категорії (спектр послуг) з наданням послуг автоматичного телефонного зв'язку з Росією, що була визначена до 1 жовтня 2002р. (зокрема з абонентами які користуються послугами за договорами від 1994р.), містить аналогічну категорію за новим наказом №4.

Так, Луганська філія підприємства позивача мала як технічну можливість та не мала заборони визначеної у нормативно-правовому акті на продовження надання послуг абонентам.

Тому, наведені дії призвели до ущемлення інтересів споживачів, оскільки їх необгрунтовано спонукали подавати заяви на встановлення категорії, коли вони вже раніше користувалися послугами автоматичного телефонного зв'язку і було припинено надання необхідної для них послуги через невиконання даної необгрунтованої вимоги щодо подання заяви.

Вимоги Луганської філії ВАТ "Укртелеком"своїм абонентам про необхідність переукладення чинних договорів для подальшого користування автоматичним телефонним зв'язком з Росією, а також дії позивача в особі філії по припиненню надання вказаних послуг через невиконання споживачами вказаної вимоги (п. 3 рішення), є необгрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до фактичних обставин справи, зазначених вище у даному рішенні, іншою необхідною передумовою поновлення користування автоматичним зв'язком з Росією Луганською філією ВАТ "Укртелеком"була визначена необхідність звернення абонента за переукладанням діючого договору на надання послуг зв'язку.

Питання укладення нового договору при наявності діючого договору (переукладення) регламентовані Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України №10 від 13.07.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.99 №584/3877 (z0584-99) "Про затвердження Типового договору про надання послуг електрозв'язку" (далі - Наказ №10).

За п.3.2. наказу №10 доручено директору підприємства повідомити письмово всіх абонентів про введення в дію Договору нового зразка та можливість переукладання діючого договору на надання послуг телефонного зв'язку.

Відповідно до абз. 1 п.3.3. наказу №10 ухвалено: запровадити укладання Договорів за новим зразком із споживачами, які укла дають його вперше, та забезпечити за зверненнями абонентів переукладання діючих Договорів. В абз. 2 даного пункту наказу №10 (z0584-99) зазначено, що у разі переукладення діючого договору на надання послуг телефонного зв'язку та бажання абонента обмежити автоматичний вихід на міжміський та/або міжнародний зв'язок здійснювати заміну категорії апаратури визначення номера безкоштовно.

Так, Наказом №10 зазначається про можливість переукладання діючого договору, а не про необхідність такого переукладення.

Луганською ж філією ВАТ "Укртелеком"не пропонувалось переукласти договір, а виставлялись умови після виконання яких абоненту буде відновлене користування автоматичним зв'язком з Росією.

Луганською філією ВАТ "Укртелеком"не правильно тлумачилися положення наказу №10 та наказу №4, внаслідок чого вчинено дії по обмеженню в односторонньому порядку користування споживачами послугами автоматичного телефонного зв'язку з Росією, чим незаконно ущемлені інтереси таких споживачів.

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України №10 (z0584-99) від 13.07.1999р., як і наказ №4 від 17.01.2000р. та чинне законодавство взагалі, не містять норм, які б передбачали право підприємства зв'язку в односторонньому порядку припиняти надання послуг автоматичного телефонного зв'язку з Росією за наявності діючих договорів у зв'язку з не переукладенням діючого договору та неподанням заяви про встановлення категорії.

Тому, суд погоджується з висновком Адміністративної колегії відповідача про те, що такі вимоги філії позивача відносно необхідності переукладання договору для подальшого користування послугою не відповідають змісту нормативного документу.

Такі дії призвели до ущемлення інтересів споживачів, оскільки було порушено їх право відносно вибору щодо переукладання чи не переукладання діючих договорів і було відмовлено у наданні необхідної для них послуги при невиконанні вимоги щодо переукладання договору.

Вищенаведені дії ВАТ "Укртелеком"в особі Луганської філії обгрунтовано визнані органом Антимонопольного комітету -відповідачем у справі як зловживання монопольним становищем на ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зайняття ВАТ "Укртелеком"в особі Луганської філії монопольного становища на товарному ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку (для абонентів) обгрунтовано встановлено Антимонопольним органом та мотивовано наведено в оскаржуваному рішенні.

Позивачем не доведено необгрунтованість такого висновку.

Під час розгляду справи в суді представниками відповідача, в судовому засіданні надано пояснення, за якими вони погоджуються з тим, що ВАТ "Укртелеком"в особі Луганської філії займав монопольне становище на зазначеному ринку телефонних послуг. Так, доводи які грунтуються на оспорюванні вказаної обставини позивачем не підтримані в судовому процесі.

Ущемлення інтересів споживачів діями ВАТ "Укртелеком"в особі Луганської філії визначеними у п. 2 та п. 3 оскаржуваного рішення правильно встановлено органом Антимонопольного комітету та мотивовано вище у даному судовому рішенні.

В оскаржуваному рішенні відповідачем правильно визначено та кваліфіковано дії позивача.

Згідно п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) до порушень законодавства про захист економічної конкуренції віднесено зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до п. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

Таким чином, оскаржуване рішення органу Антимонопольного комітету відповідача є законним та обгрунтованим.

Доводи позивача про те, що перелік порушень, при наявності яких може бути визнано зловживання монопольним становищем, викладений у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції'є вичерпним, визнаються судом безпідставними.

З конструкції норми ч. 2 ст. 13 вказаного Закону видно, що вона визначає лише приблизний (не вичерпний) перелік деяких дій, що можуть підпадати під поняття "зловживання монопольним становищем на ринку".

Так, у даній нормі "зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: ..."(далі наведено перелік дій).

Застосування слова "зокрема"у нормі означає, що наведений у такій нормі перелік не є вичерпним.

Аналогічна позиція наведена і у Iнформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.04.2007р. №01-8/229 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (v_229600-07) .

Також, господарським судом відхиляються доводи позивача про застосування ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) з посиланням на рішення Жовтневого суду м. Луганська від 03.09.2007р. у справі № 2-222/2004.

Рішенням Жовтневого суду м. Луганська не встановлено факти, на підставі яких оскаржуване рішення органу Антимонопольного комітету підлягає визнанню недійсним, з наступних підстав.

Жовтневим судом м. Луганська розглядався позов гр. Осичнюка Є.В. про визнання протиправною бездіяльності ВАТ "Укртелеком" та стягнення моральної шкоди. Рішенням вказаного загального суду від 03.09.2007р. у задоволенні позову відмовлено.

Оскаржуване у даній справі господарського суду рішення органу Антимонопольного комітету прийнято не лише на підставі обставин щодо взаємовідносин гр. Осичнюка Є.В. та ВАТ "Укртелеком" в особі Луганської філії.

Оскаржуване рішення прийнято на підставі аналізу відносин ВАТ "Укртелеком" в особі Луганської філії також з іншими абонентами.

Навіть, якщо вважати наведене в рішенні загального суду фактами, то вони стосуються лише відносин гр. Осичнюка Є.В. та ВАТ "Укртелеком"та в будь-якому разі не можуть вважатися фактами відносно обставин, які встановлювалися з іншими абонентами.

Рішення Жовтневого суду м. Луганська винесено до прийняття оскаржуваного у даній справі господарського суду рішення органу Антимонопольного комітету.

Резолютивна частина рішення не містить встановлення факту незаконності рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01-29/11 від 10.05.2007р.

Питання порушення антимонопольного законодавства взагалі не були та не могли бути предметом дослідження в загальному суді. Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не було учасником судового процесу в Жовтневому суді.

Щодо речення в мотивувальній частині рішення Жовтневого суду м. Луганська -"Таким чином, суд вважає встановленим факт того, що не підключення позивача, як абонента до міжнародного телефонного автоматичного зв'язку є правомірним", слід зазначити наступне.

Предметом судового розгляду у даній справі Господарського суду Луганської області є визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України № 01-29/11 від 10,05.2007р.

За цим оскаржуваним рішенням відповідача: визнано що ВАТ "Укртелеком" в особі Луганської філії займає монопольне становище на ринку послуг телефонного зв'язку; визнано що дії ВАТ "Укртелеком" в особі Луганської філії відносно вимоги споживачам про подання заяви на встановлення 1 категорії автоматичного визначення номера, та вимоги споживачам відносно переукладання діючого договору на надання послуг електрозв'язку, а також відмови у наданні послуги автоматичного міжнародного телефонного зв'язку з квартирних телефонів абонентів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем; до позивача застосовано штрафні санкції; постановлено припинити вказані дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так, наведене у рішенні загального суду не має ключового значення як факт, при вирішенні вказаного спору в господарському суді.

Відповідно до ч. 5 ст. 35 ГПК України (1798-12) факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Мотивація рішення у цивільній справі, яку розглянуто Жовтневим районним судом міста Луганська, є оцінкою поданих цьому суду доказів, а не фактами, які не потребують доведення у даній справі.

За таких обставин у господарського суду при вирішенні даного спору відсутні правові підстави вважати встановленими фактами відсутність у позивача монопольного становища та правомірність його дій по пред'явленню вимог абонентам та припинення надання їм послуг.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду України в від 16.12.2003 по справі № 112/16-2002 та Вищого господарського суду від 21.01.2006р. по справі № 14/141н.

Таким чином, оскаржуване рішення є законним, прийнятим на підставі достеменного дослідження всіх необхідних обставин, а позовні вимоги визнаються судом необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 47-1, 49 ГПК України (1798-12) судові витрати у складі: 85 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.