0640/3507/18 Про визнання протиправними дії УПФУ щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання перерахувати у зв`язку з цим відповідні виплати - 12.07.2022 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні справу як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Управління Державної казначейської служби у Коростишівському районі Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Головне управління Державної фіскальної служби в Житомирській області про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 (суддя - Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 (головуючий суддя - Гнтарук В.М., судді: Біла Л.М., Граб Л.С.) у справі №0640/3507/18.

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо утримання в період з 01.07.2014 по 27.02.2018 податку з доходів фізичних осіб із сум призначеного довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці та стягнути 83386,23 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним зменшенням призначеної соціальної виплати внаслідок протиправного здійснення відрахувань в період з 01.07.2014 по 27.02.2018 прибуткового податку з доходів фізичних осіб із сум довічного щомісячного грошового утримання.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебуває на обліку в Коростишівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує довічне щомісячне грошове утримання судді у відставці. З 01.07.2014, на підставі внесених Верховною радою України доповнень до статті 164 Податкового кодексу України законом №1166 від 27.03.2014, його щомісячне довічне утримання судді у відставці підлягало обов`язковому оподаткуванню. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 (v001p710-18) по справі № 1-6/18 (1-р/18) було визнано незаконним оподаткування пенсій та довічного щомісячного грошового утримання, відповідно норма статті 164 Податкового кодексу України визнана неконституційною та втратила чинність, у зв`язку з чим вважає, що надміру утриманий податок має бути повернутий.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019, позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.04.2018.

В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме - здійснили неправильне тлумачення положень статей 8,56, частини першої статті 126 Конституції України, статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та змісту правової позиції рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 (v001p710-18) №1-рп, викладеної в пунктах 3 та 5 мотивувальної частини, внаслідок чого не застосували положення частини третьої статті 152 Конституції України як норми прямої дії.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, з 01.07.2014 по 28.02.2018 з щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 як судді у відставці проводилось утримання податку з доходів фізичних осіб, що також підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.04.2018 №М-2097, направленого на адресу позивача.

На заяву позивача від 12.03.2018 Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення. Тобто, з 01.03.2018 буде припинено утримання податку з пенсій та щомісячного грошового утримання суддів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України (254к/96-ВР) , складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об`єкта оподаткування щодо доходів.

Згідно пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Законом України від 27.03.2014 №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" статтю 164 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 164.2.19 згідно з яким, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону 1166-VIІ указані зміни набрали чинності з 01.07.2014. Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , який набрав чинності з 01.01.2015, підпункт 164.2.19 Податкового кодексу України (2755-17) викладено в наступній редакції: "суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати".

Згідно статті 7 Закону України № 80 від 28.12.2014 "Про Державний бюджет на 2015 рік" у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн. Відтак, відповідно до положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць.

В подальшому, згідно внесених Законом України від 02.06.2016 № 1411-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" (1411-19) до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України змін, базою оподаткування ПДФО є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 164.3. статті 164 цього Кодексу, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Також, пунктом 16-1 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Тобто, з наведеного випливає, що об`єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.

Обставини справи свідчать, що з 01.07.2014 по 28.02.2018 з щомісячного грошового забезпечення позивача як судді у відставці було здійснено утримання податку з доходу в загальній сумі 83386,23 грн.

27.02.2018 Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі №1-6/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 (v001p710-18) вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, фактичне оподаткування пенсій припинено з 27.02.2018, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №1-6/2018, а отже, на час виникнення спірних правовідносин положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, а отже підлягали застосуванню. Відтак, здійснюючи відповідні відрахування у період з 01.07.2014 по 27.02.2018, пенсійний орган діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства.

Прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 щодо визнання такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не є підставою для скасування судових рішень та визнання протиправними дій відповідача у спірний період, оскільки відповідно до вимог статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" відповідні положення статті 164 ПК України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 27 лютого 2018 року.

Висновок щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах Верховний Суд вже зробив у постановах від 04.09.2018 (справа №161/11627/17), від 20.11.2018 (справа №825/552/18), від 03.12.2019 (справа № 161/8826/15-а), від 16.05.2019 (справа №336/5032/15-а), від 04.02.2020 (справа №686/5520/17).

Таким чином, враховуючи існуюче у спірний період та на момент розгляду справи правове регулювання, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що здійснюючи відповідні відрахування у спірний період, відповідач діяв правомірно.

Слід також зазначити, що згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Власне ж зменшення державою призначених соціальних виплат шляхом внесення відповідних законодавчих змін не суперечить вимогам чинного законодавства та принципам міжнародного права.

Так, у пункті 25 рішення від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України" (заява № 43331/12) Європейський суд з прав людини зауважив, що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

У пункті 26 цього рішення Суд зазначив, що вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар.

У пунктах 27, 28 цього Рішення Суд наголошує на необхідності внесення змін до закону у відповідності із законодавчо визначеною процедурою та зазначає, що "зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю".

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 152 Конституції України, статей 162, 163, 164, 167 Податкового кодексу України, положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів", колегія суддів приходить до висновку, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, ураховуючи чинне на той час правове регулювання, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування відповідних судових рішень, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.