ДНIПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2006 Справа № 35/254 ( rs249971 ) (rs249971)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі
колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Головка В.Г., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання Мацекос I. М.
за участю представників сторін:
від позивача: Чабіна М.С. юрисконсульт, довіреність №560 від
06.04.06;
Трусова О.Г. представник, довіреність №741 від 29.08.06;
Романов Д.М. представник, довіреність №14 від 01.01.06;
від відповідача: Гаврилов А.А. представник, довіреність №42
від 06.06.06;
Чернега Н.М. представник, довіреність №37 від 21.04.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний
комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського", м.Дніпродзержинськ на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року
у справі № 35/254 ( rs249971 ) (rs249971)
за позовом Державного підприємства "Придніпровська
залізниця", м. Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства "Дніпровський
металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського", м.Дніпродзержинськ
про стягнення 234 182,16 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м.
Дніпропетровськ звернулось з позовом до відкритого акціонерного
товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е.
Дзержинського", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області про
стягнення 234 182,16 грн. плати за користування вагонами в січні
2006 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
03.10.2006 року по справі № 35/254 ( rs249971 ) (rs249971)
(суддя Широбокова
Л. П.) позовні вимоги задоволені частково: з відповідача стягнуто
118 442,52 грн. плати за користування вагонами.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд послався на те, що
позивачем обгрунтовано нарахована плата за користування вагонами
без застосування знижок 50% відповідно до Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 8 жовтня 2004 року № 706-Р ( 706-2004-р ) (706-2004-р)
"Ставки плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд послався на те,
що сторони повинні керуватися параграфом 16 укладеного між
сторонами договору від 05.04.2000 року № 1/22.
Не погодившись із рішенням, відповідач подав до суду
апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині
стягнення 116 367,48 грн. плати за користування вагонами і в
задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, посилаючись на
те, що позивач, отримавши наказ Міністерства транспорту України
від 14.11.2005 року № 770 ( z1419-05 ) (z1419-05)
про відміну наказу
Міністерства транспорту України № 302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
від 10.06.1999
року, котрим передбачалась знижка 50 % ставки плати за
користування вагонами повинен був вийти з пропозицією про внесення
змін до п. 8.2 умов договору № 1/22 від 05.04.2000 року, а в разі
неприйняття відповідачем змін до договору передати спірне питання
на розгляд господарського суду.
Доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги з таких
підстав.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір №1/22 від
05.04.2000 року на експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ
"Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
строком дії до 25.04.2005 року з протоколом розбіжностей.
Протоколом узгодження розбіжностей від 04.05.2000 року. Сторони
визначили, зокрема, строк дії договору до 15.05.2005 року сторони
уклали додаткові угоди до договору, якими встановили, зокрема,
строк дії договору до 31.03.2006 року (додаткова угода №13 від
05.12.2005 року).
Зазначеним договором сторони визначили порядок експлуатації
під'їзної залізничної колії, подання та прибирання вагонів,
обрахування часу користування вагонами, тощо.
На виконання умов договору в період з 14.01.2006 року по
30.01.2006 року позивач надав відповідачу визначені договором
послуги відповідно до відомостей плати за користування вагонами
№№010192-010198, 010201-010204, 010209-010215, 010217,
010227-010232, 010237-010241, 010247-010251, 010256-010260,
010271-010275, 010278-010282, 010284, 010288-010292,
010294-010300, 010302-010309, 010311, 010325-010330,
010339-010345, 010347, які відповідач підписав із зауваженнями, та
в частині розбіжностей плата за користування вагонами не була
списана залізницею з особового рахунку відповідача.
Згідно п/п а) п. 2 Повноважень центральних органів виконавчої
влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на
окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених Постановою
Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N1548
( 1548-96-п ) (1548-96-п)
"Про встановлення повноважень органів виконавчої
влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін
(тарифів)" Мінтрансзв'язку подає Кабінетові Міністрів України
пропозиції щодо встановлення тарифів на перевезення вантажів
залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними
послуги (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25
грудня 2004 року N1758 ( 1758-2004-п ) (1758-2004-п)
, яка була чинна до внесення
змін Постановою Кабінету Міністрів України N 673 від 16.05.2006
( 673-2006-п ) (673-2006-п)
року), тобто повноваження щодо встановлення тарифів
плати за користування вагонами належали в спірний період Кабінету
Міністрів України. Ставки плати за користування вантажними
вагонами "Укрзалізниці", встановлені Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 8 жовтня 2004р. N 706-р ( 706-2004-р ) (706-2004-р)
"Ставки плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці для
усіх типів вагонів" та не могли встановлюватися за домовленістю
сторін, оскільки є фіксованою ціною, яка встановлюється державою.
Вказане Розпорядження не містить винятків чи знижок при
нарахуванні плати за користування вагонами.
Спірна знижка була встановлена відповідно до наказу
Міністерства транспорту України №302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
від 10.06.1999
року, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства
транспорту України №770 ( z1419-05 ) (z1419-05)
від 14.11.2005 року та був не
чинним на час виникнення спірних правовідносин (січень 2006 року).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої
інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних
вимог в частині стягнення 116 367,48 грн.(96 972,90 грн. зПДВ
20%).
Щодо решти позовних вимог, слід зазначити наступне.
Параграфом 16 договору №1/22 від 05.04.2000 року, який є
чинним на час виникнення спірних правовідносин, оскільки додаткова
угода № 10 від 29.06.2004 року до договору № 1/22 від 05.04.2000
року, в якій, зокрема, внесена пропозиція про виключення спірного
параграфу 16, визнана судом неукладеною (рішення суду від
11.07.2005 року у справі №35/133, яке набрало чинності),
встановлено, що на відновлення сипучості вантажів, що змерзаються,
в зимовий період з 15.11. по 01.03. встановлюється
нормативно-технологічний час 5 годин на вагон, який виключається
із загального часу знаходження вагонів на під'їзній колії. Факт
надходження вантажу в змерзлому стані оформлюється актом загальної
форми.
Перевезення вказаних вантажів врегульовано в Правилах
перевезення вантажів, які змерзаються, що затверджені наказом
Міністерства транспорту України N644 від 21.11.2000 року, згідно
п. 13 яких у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач
складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті
засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, указуються
заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час,
затрачений на розморожування та вивантаження.
Відповідно до довідки КП "Дніпродзержинська метеостанція"№303
від 03.08.2006 року в спірний період з 11 по 31 січня 2006 року
температура повітря була від - 3,1С до -,1 С.
За всіма випадками прибуття вантажів у змерзлому стані у
спірний період відповідач склав акти загальної форми про те, що
вантажі прибули в змерзлому стані та потрібен їх розігрів (акти №
226 від 11.01.2006 року, № 7 від 12.01.2006 року, № 10 від
13.01.2006 року, № 39 від 17.01.2006 року, № 81 від 25.01.2006
року, і т.д.). Вказані акти представники залізниці підписати
відмовилися, про що в них наявні відмітки, та відповідач направляв
по всіх випадках отримання вантажів в змерзлому стані скарги на
ім'я начальника станції Дніпродзержинськ та Начальника
Дніпропетровської дирекції перевезень, що підтверджується
матеріалами справи (т.т. 2-7).
Таким чином, позивач безпідставно не надав вантажоотримувачу
передбачений параграфом 16 нормативно-технологічний час 5 годин на
вагон для відновлення сипучості вантажів та в цій частині його
вимоги необгрунтовані та в стягненні плати в сумі 96449,70 грн,
ПДВ 20%, всього -115 739,64 грн, слід відмовити.
Відповідно до Правил користування вагонами облік часу
користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за
користування ними провадиться на станції відправлення та
призначення за "Відомістю плати за користування вагонами
(контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток
про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про
затримку вагонів" форми ГУ-23а, "Актів загальної форми ГУ-23". Час
користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі
вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від
вантажовласника.
Згідно п. 4 Правил користування вагонами час подачі і
забирання вагонів вказується у пам'ятці про користування вагонами,
яка заповнюється під час подавання і забирання вагонів та
підписується відповідальними особами станції і вантажовласника.
Відповідно з п. "в" п.16 Правил користування вагонами в разі
затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлені їй до здачі
з причин, що залежать від залізниці, вантажовласник звільняється
від плати за користування вагонами. Час такої затримки
зазначається у пам'ятці користування вагонами та виключається із
загального часу користування вагонами. Всупереч цьому відповідач
пам'ятки про користування вагонами №№184-190, що складені
залізницею, не підписав, зауважень своїх в них не зазначив,
натомість склав свої пам'ятки, які не підписані представниками
залізниці. Відповідачем складено акти затримки вагонів від
18.01.2006 року на 10-00 год та на 15-30 год про неприйняття
вагонів із-за зайнятості колії (відомості плати №010202-010204,
010211, 010212, 010217). Вказані акти не підписані представниками
залізниці, відсутні докази, що ці акти були пред'явлені залізниці
до підписання та остання відмовилася підписати їх, відповідач
також не надав доказів, що повідомляв залізницю про готовність
вагонів до здачі, як це передбачено п.5.4. договору.
Отже, позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають
задоволенню в сумі 1729,20 грн, ПДВ 20%, всього -2 075,04 грн, а
заперечення відповідача безпідставні.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що
підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутні
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі
покладається на скаржника.
Керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського",
м.Дніпродзержинськ на рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 03.10.2006 року у справі № 35/254
( rs249971 ) (rs249971)
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
03.10.2006 року у справі № 35/254 ( rs249971 ) (rs249971)
залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в місячний строк в касаційному
порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О. М. Лисенко
Суддя Л. В. Чоха
Суддя В. Г. Головко