6-28/59-06-1605 Про відшкодування збитків, завданих у зв'язку з поставкою неякісної продукції - Текст документа

У лютому 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (далі - підприємець) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ "Кулевчанський комбінат хлібопродуктів" (далі - Комбінат) про стягнення 106176,40 грн. в рахунок відшкодування збитків завданих поставкою неякісного борошна, виготовленого останнім згідно з договором НОМЕР_1.

Комбінат заперечував проти позову посилаючись на необгрунтованість позовних вимог і належне виконання своїх зобов'язань за договором НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2006 року позов задоволено повністю з мотивів доведеності позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, а в задоволенні позову відмовлено з посиланням на недоведеність завдання позивачеві збитків з вини відповідача, який належним чином виконав свої зобов'язання.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2006 року зазначені рішення господарського суду Одеської області та постанова Одеського апеляційного господарського суду скасовані з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права судом першої інстанції та помилкового застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами нового розгляду даної справи господарським судом Одеської області прийнято рішення від 02.03.2007 року (суддя -Демешин О.А.), яким позов задоволено у повному обсязі з мотивів доведеності позовних вимог.

Комбінат у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду від 02.03.2007 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи. При цьому скаржник посилається на те, що висновок господарського суду першої інстанції про те, що відповідач не несе відповідальності за збереження якісних показників продукції на рівні, встановленому у договорі, протягом 12 місяців з дати виробництва, є помилковим та не базується на положеннях чинного законодавства. На час виготовлення спірної продукції відповідачем був здійснений аналіз виготовленого борошна, згідно якого борошно було належної якості, що підтверджується картками аналізу борошна наявними у справі. Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином, то всі ризики щодо пошкодження товару з моменту поставки несе позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обгрунтованими.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.09.2004 року між підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та Комбінатом (виконавець) було укладено контракт НОМЕР_1 на переробку сировини, згідно умов якого позивач надає відповідачеві пшеницю 3-го та 4-го класу (сировину) у кількості, що визначається у додатках, а останній зобов'язався переробити та виготовити з сировини борошно вищого, 1-го, 2-го гатунку та висівки (продукцію), кількісні та якісні показники виходу якої на одиницю сировини визначаються у додатку № 1 до даного контракту і підтверджуються сертифікатами якості виконавця, та поставити виготовлену продукцію позивачеві на умовах ЕХW -завод виконавця згідно з Iнкотермс -2000 протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки сировини.

На виконання умов контракту позивач в період з 08.09.2004 року по 21.03.2005 року надав відповідачу пшеницю 3-го та 4-го класу загальною масою 1365952 кг, що підтверджується відповідними реєстрами накладних на прийняте зерно наявними в справі, яка була прийнята останнім без будь -яких претензій щодо належної якості та кількості.

Надані відповідачем послуги з переробки сировини були оплачені позивачем в загальній сумі 107 913, 90 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів, актом приймання-передачі висівок та мішків та не заперечується першим.

Виготовлена Комбінатом продукція зберігалася на його складі, а в період з червня по серпень 2005 року була вивезена позивачем та на виконання умов п. 4.2 контракту відповідач видав останньому посвідчення якості борошна IНФОРМАЦIЯ_1, за якими якість поставленого борошна відповідала показникам вказаним у додатку № 1 до контракту.

Маючи на меті продати отриману від відповідача продукцію за її ринковими цінами, позивачем в період з червня по серпень 2005 року були укладені договори купівлі-продажу борошна з третіми особами, за якими позивач зобов'язувався продати борошно першого гатунку, що мало відповідати вимогам ДСТУ 46004-99 по кількості клейковини та білизни.

Так, 16.06.2005року позивачем було укладено договір з ТОВ "Скіф", за умовами якого позивач зобов'язався поставити останньому 28 000 кг борошна першого гатунку за ціною 930 грн. за 1000 кг. борошна. При цьому, очікувана позивачем виручка від продажу борошна мала становити 26040грн.

З наявного в справі акту вивозу продукції випливає, що 17.06.2005 року зі складу відповідача позивачем було вивезено 28 390 кг. борошна і в цей же день зазначене борошно в кількості 28 000 кг. було прийнято покупцем - ТОВ "Скіф", що підтверджується накладною НОМЕР_2.

Проте, 18.06.2005 року ТОВ "Скіф" претензією НОМЕР_3 повідомило позивача, що не може прийняти борошно першого гатунку в кількості 28000 кг. поставлене 17.06.2005 року згідно з договором № 16/06 від 16.06.2005 року, у зв'язку з його невідповідністю вимогам ДСТУ 46004-99 по кількості клейковини та виклало вимогу забрати це борошно.

За результатами проведеного аналізу даної партії борошна, виробництва Комбінату, Одеською обласною державною хлібною інспекцією видано позивачеві посвідчення № 1 та № 2 від 08.08.2005 року, згідно з якими показник клейковини борошна становить 24% (при встановленій ДСТУ 46004-99 нормі -не менше 25%), а показник білизни - 41,8 од. (при встановленій контрактом нормі - не менше 44 од.)

17.08.2005 року ТОВ "Скіф" надіслало позивачеві листа НОМЕР_4 з вимогою забрати неякісне борошно в кількості 28 000 кг та за видатковою накладною НОМЕР_5 повернуло його останньому.

Також, позивачем були укладені договори купівлі -продажу від 01.07.2005 року з ТОВ "База МТЗ АПК", від 01.08.2005 року з УНСП "Ява, від 08.08.2005 року з ТОВ "АПК ЛТД", відповідно до яких позивач зобов'язувався продати борошно першого гатунку, яке б мало відповідати вимогам ДСТУ 46004-99 по кількості клейковини та білизни борошна, за звичайними ринковими цінами на цю продукцію на момент одержання її від відповідача, проте наявні у справі матеріали свідчать про те, що продане позивачем борошно не відповідало вимогам вищезгаданого ДСТУ по кількості клейковини та білизни, внаслідок чого позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 28753 грн. у зв'язку з поверненням неякісного борошна від контрагентів за вищезазначеними договорами.

Наявні у справі та досліджені судом посвідчення якості продукції, сертифікати та протоколи досліджень борошна видані Одеською та Київською обласними державними хлібними інспекціями, Державним центром сертифікації і експертизи зерна та продуктів його переробки беззаперечно свідчать про те, що відповідачем було виготовлено та поставлено позивачеві борошно, яке за показниками клейковини та білизни не відповідало вимогам встановленим ДСТУ 46004-99 та умовами контракту НОМЕР_1 від 07.092004 року.

Статтею 22 ЦК України (435-15) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з вимогами ст. 224 ЦК України (435-15) , учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 614 ЦК України (435-15) , особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частинами 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України (435-15) передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Укладені з третіми особами та виконані позивачем договори купівлі -продажу виготовленого відповідачем борошна свідчать про вжиття останнім належних заходів для одержання упущеної вигоди, як це передбачено ч. 4 ст. 623 ЦК України (435-15) .

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності причинного зв'язку між затримкою вивезення позивачем виготовленого Комбінатом борошна та можливою втратою ним своєї якості вже після відвантаження зі складу відповідача внаслідок подальшого неналежного зберігання, оскільки гарантійний строк на борошно становить один рік з моменту його виготовлення, а договори купівлі -продажу цього борошна з третіми особами укладалися та виконувалися позивачем протягом червня - серпня 2005 року в межах цього гарантійного строку та в період дії посвідчень якості борошна, виданих відповідачем на виконання умов п. 4.2 контракту.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України (435-15) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Колегія суддів вважає доведеною протиправну поведінку відповідача, що виразилася у неналежному виконанні своїх зобов'язань за контрактом щодо виготовлення та поставки позивачеві борошна неналежної якості та завдання внаслідок цього останньому збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 28785.50 грн. у зв'язку з реалізацією цього неякісного борошна за цінами ніжчими, ніж були встановлені договорами купівлі -продажу укладеними позивачем з третіми особами та відповідно одержанням позивачем доходу меншого, ніж було очікувано.

При цьому, між неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за контрактом і завданням позивачеві збитків існує прямий причинний зв'язок.

Частиною 2 ст. 614 ЦК України (435-15) встановлено презумпцію вини боржника, яка сформульована слідуючим чином: відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і виниклими збитками. Проте він звільнюється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові. Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів відсутності своєї вини у порушенні взятих на себе за контрактом зобов'язань, то вважається, що він винний.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 28.753 грн. є обгрунтованою та доведеною і підставно була задоволена місцевим господарським судом.

Умовами п. 4.4 контракту НОМЕР_1 встановлено, що у випадку виявлення продукції неналежної якості замовник вправі зменшити суму оплати послуг виконавця з виготовлення продукції на суму, що відповідає вартості неякісної продукції.

Вартість неякісного борошна встановлена договорами укладеними позивачем з третіми особами щодо реалізації виготовленої відповідачем продукції, а тому господарський суд першої інстанції правильно визначив розмір суми оплати послуг, яка підлягає зменшенню, виходячи з обсягів реалізованого позивачем неякісного борошна по зниженим цінам. Розмір вказаної суми складає 77 423, 40 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо необов'язковості застосування до спірних правовідносин вимог ДСТУ 46004-99 не приймаються судом до уваги, оскільки при видачі позивачеві сертифікатів якості виготовленого борошна на виконання умов п. 4.2 контракту, сам відповідач в них зазначив: керівництвом по встановленню якості борошна є ДСТУ 46004-99. Також відповідач був пакувальником виготовленої ним продукції згідно з умовами пунктів 2.2 та 6 контракту і керівництвом при цьому для нього виступали вимоги ДСТУ 46004-99, що прямо зазначено в бирках до мішків з борошном. Отже, при укладенні та виконанні контракту сторони керувалися та виконували вимоги саме ДСТУ 46004-99.

Згідно з п. 8 зазначеного ДСТУ та наявною у справі довідкою Державного центру сертифікації і експертизи зерна і продуктів його переробки НОМЕР_6 гарантійний термін зберігання борошна становить 12 місяців. А тому, оскільки при виробництві спірної партії борошна виробник застосовував ДСТУ 46004-99 відносно якості борошна, то за цими же технічними умовами повинен застосовуватися й гарантійний термін зберігання виготовленого відповідачем борошна.

Таким чином, застосування вимог ДСТУ 46004-99 та, зокрема, встановленого ним положення щодо терміну зберігання виготовленого борошна, до спірних правовідносин є цілком правомірним.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано, що всі контрагенти позивача за договорами купівлі -продажу виготовленого відповідачем борошна встановлювали його неякісність протягом одного -трьох днів після отримання, претензії щодо якості борошна по всім партіям надсилалися ними позивачу протягом одного -трьох днів з моменту отримання борошна, якість даного борошна повторно перевірялася компетентними лабораторіями протягом чотирьох -семи днів після цього та перевірками остаточно було виявлено невідповідність якості виготовленого відповідачем борошна вимогам ДСТУ 46004-99 та показникам, визначеним у додатку № 1 до контракту.

Таким чином, оскільки неякісність виготовленого відповідачем борошна була встановлена відразу після його отримання контрагентами позивача за договорами купівлі -продажу та підтверджена компетентними в цих питаннях установами, а при транспортуванні даного борошна протягом однієї доби після його отримання зі складу відповідача зниження якості борошна відбутися не могло, то є цілком очевидним, що відповідачем в порушення своїх зобов'язань за контрактом поставлялося позивачеві неякісне борошно.

Iнші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених господарським судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.