РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.07 Справа № 5/285.
Суддя Зюбанова Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства по газифікації та
газопостачанню "Луганськгаз"
до Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго",
м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 5997975 грн. 61 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача -Кузьмін Ю.Л., дов. від 26.12.06 № 591; Мажар
З.В., дов. від 26.12.06 № 592; Лісова О.М., дов. від 19.06.07 №
657;
від відповідача -Набатова В.В., дов. від 03.01.07 № 01-5;
Колотович Д.О., дов. від 16.07.07 № 01-671; Головянко I.М., дов.
від 25.05.07 № 08-535;
в с т а н о в и в:
Суть спору: про стягнення заборгованості за поставлений газ у
сумі 5997975 грн. 61 коп., 2168495 грн. 31 коп. інфляційних
нарахувань, 517901 грн. 20 коп. 3% річних.
За листом від 01.08.07 № 13/1-1055 позивач подав заяву про
зменшення позовних вимог до 5997975 грн. 61 коп. боргу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує
з посиланням на факт списання заявленої у позові заборгованості,
відсутність вини у простроченні сплати боргу.
У додатковому відзиві на позовну заяву відповідач посилається
на те, що між сторонами у справі відбулася домовленість про
припинення зобов"язання за мировою угодою від 14.05.01 через обмін
листами про списання боргу за поставлений газ. Також відповідач
зазначає про припинення додаткових зобов"язань, оскільки мирова
угода є новацією, невжиття позивачем дій по стягненню боргу у
виконавчому провадженні.
Позивач доводи відповідача відхиляє та посилається на
припинення зобов"язання за договором на поставку природного газу
та заміну його новим зобов"язанням за мировою угодою, неможливістю
застосування до спірних відносин положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
на які посилається відповідач, оскільки даний кодекс набрав
чинності з 01.01.04.
У додаткових обгрунтуваннях позовних вимог за листом від
15.08.07 № 13/2-1054 позивач зазначає, що через прийняття рішення
у справі № 19/8 фактично припинені зобов"язання сторін за
договорами від 13.01.97 № 44 та від 01.07.98 № 74 та укладена
сторонами мирова угода є новацією, оскільки за змістом угоди
відбулась зміна предмету вказаних договорів через визначення у ній
заборгованості відповідача перед позивачем як суми балансової
вартості газу в момент його одержання та суми курсової різниці.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін,
суд дійшов до наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням
господарського суду Луганської області від 14.05.01 було
затверджено мирову угоду, укладену 08.05.01 між сторонами у справі
№ 19/8 про стягнення 8108370 грн. 44 коп.
За умовами зазначеної мирової угоди сторони дійшли згоди /з
врахуванням зміни ціни позову/ про стягнення з відповідача 5997975
грн. 61 коп. заборгованості, у тому числі по договору № 44 від
13.01.97 у сумі 1344897 грн. 07 коп. /460213 грн. 72 коп.
балансова вартість та курсова різниця -884683 грн. 35 коп./ та по
договору № 74 від 01.07.98 у сумі 4653078 грн. 54 коп. /також
2909021 грн. 28 коп. балансова вартість та 1744057 грн. 26 коп.
курсова різниця/.
За умовами п. 3 мирової угоди відповідач мав перерахувати
вказану заборгованість до 08.05.04, що ним не було зроблено, тому
позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідач проти позову заперечує з підставі, викладених
вище.
Оцінивши матеріали справи, додатково надані сторонами
пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є
необгрунтованими, з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування
позовних вимог позивач посилається лише на умови мирової угоди та
не надає жодного первинного документу, який би підтверджував
утворення боргу у сумі позову, у тому числі акти
приймання-передачі газу тощо. Даний факт позивач пояснює знищенням
документів через сплив строку зберігання, що підтверджено наявними
у справі актами про виділення до знищення документів, не
підлягаючих зберіганню.
Доводи позивача про те, що відбулася новація зобов"язання,
судом відхиляються з огляду на зміст відповідних норм цивільного
законодавства, що регулювали /регулюють/ даний інститут. Так, що у
відповідності до ст. 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який був чинним на
день укладання мирової угоди, зобов"язання припиняється угодою
сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобов"язання іншим між
тими ж особами. Згідно зі ст. 604 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка
регулює таку підставу припинення зобов"язання, як домовленість
сторін, вказано, що зобов"язання припиняється за домовленістю
сторін про заміну первісного зобов"язання між тими ж сторонами
/новація/. Таким чином, для того, щоб настала новація сторони
повинні спеціально назвати умову щодо припинення зобов"язання, яке
діяло раніше, і замінити його новим зобов"язанням, яке
відрізняється від попереднього своїм змістом /характером прав та
обов"язків/. Зі змісту зобов"язань, прийнятих сторонами за
договорами № 44 від 13.01.97 та № 74 від 01.07.98, та змісту
мирової угоди, затвердженої судом вбачається, що зобов"язання по
сплаті боргу за спожитий газ не трансформувалися в інше
зобов"язання, сторони не вказали про припинення вказаних
зобов"язань, а лише змінили строки їх виконання. Тому суд не
оцінює мирову угоду, затверджену судом, як новацію. Через
невиконання умов мирової угоди позивач звернувся до суду з позовом
про спонукання до виконання мирової угоди на загальних підставах,
а тому має підтвердити існуючу заборгованість первинними
документами.
Щодо застосування судом при розгляді спору ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яка регулює підстави звільнення від доказування, то
суд вважає, що рішення суду від 14.05.01 по справі № 19/8 не
містить преюдиціальних фактів, оскільки у ньому зазначається про
затвердження мирової угоди з певним змістом, а не оцінка первинних
документів під час розгляду справи.
У відповідності до наявних у суді архівних матеріалів справу
№ 19/8 знищено у зв"язку з закінченням п"ятирічного строку
зберігання, що підтверджено довідкою начальника загального відділу
суду та доданими до неї процесуальними документами з вказаної
справи.
За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84,85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після
закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення - 21.08.07.
Суддя Н.М.Зюбанова