Львівський апеляційний господарський суд у в складі колегії:

з участю представників:

від позивача: Працьовитий Ю.В. –представник (довіреність у матеріалах справи)

від відповідача: Сухомлин А.А.–представник (довіреність у матеріалах справи)

Постанову виготовлено в повному обсязі 10 листопада 2006 року.

Присутнім представникам роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.07.2006 року у справі № 11/136 (суддя Грязнов В.В., секретар судового засідання Павлюк І.Ю.) позовні вимоги ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"до Комунального теплопостачаючого підприємства "Комуненергія"задоволено частково. Стягнуто з Комунального теплопостачаючого підприємства "Комуненергія", м.Рівне на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України", м.Київ 7 532 537,30 грн. заборгованості по розрахунках за спожитий природний газ, 542 323,66 грн. 3% річних за період з 11.02.2004 року по 31.03.2006 року, 16 666,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 77,12 грн. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. Застосовано відстрочку виконання рішення до 01.09.2006 року. В частині стягнення 1 674 880,57 грн. пені та 527 277,61 грн. 7% штрафу в позові відмовлено. В частині стягнення 2 076 857,28 грн. інфляційних втрат –позов залишено без розгляду.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підтверджується договором, додатковими угодами, актами передачі-приймання природного газу, доказами часткової оплати, а тому підлягає оплаті. А також, вважає місцевий господарський суд, що є обґрунтованою вимога про стягнення 3% річних за користування коштами позивача, сума яких складає 542 323,66 грн.

В цій частині рішення суду не оскаржується.

Щодо відмови у стягненні 527 277,61 грн. – 7% штрафу та 1 674 880,57 грн. пені місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання по оплаті отриманого згідно договору на поставку газу, відповідач порушив вже в лютому 2004 року, тобто про прострочення виконання оплати спожитого в січні 2004 року газу на суму 2 724828,70 грн. –позивачу стало відомо 10.02.2004 року і з цього моменту виникло право нарахування пені. А тому, прострочення оплати зазначеної суми понад 30 днів, вважає господарський суд, настало 13.03.2004 року. Проте, при обчисленні суми 7% штрафу позивач застосував втричі більшу суму 7 532 537,30 грн., яка є загальною сумою боргу за договором станом на 17.05.2006 року, а позов подав через два роки і два місяці з моменту прострочення оплати.

Щодо стягнення пені, то вважає місцевий господарський суд, пеня нарахована за період з 17.05.2005 року по 17.05.2006 року, хоча поставку природного газу згідно договору закінчено ще в грудні 2004 року. Що нарахування пені проведено виходячи із загальної суми заборгованості за договором 9 666 970,49 грн., яка була станом на 17.05.2005 року, тобто через п'ять місяців з моменту прострочення оплати, а позов подано через півтора року з моменту прострочення оплати.

Щодо стягнення інфляційних витрат, то місцевий господарський суд залишив позов без розгляду так як позивач не надав суду розширеного розрахунку інфляційних витрат та доказів, які обговорюють застосовані позивачем індекс інфляції.

На рішення суду ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені, 7% штрафу і інфляційних нарахувань скасувати і в цій частині позов задоволити. В решті рішення залишити без змін.

Зокрема, посилається скаржник, що відповідно до п.7.5 договору поставки природного газу пеня нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. А тому, вважає скаржник, що він діяв відповідно до ст. 232 ГК України.

А також, посилається скаржник на те, що незрозумілою залишається позиція суду щодо відмови у стягненні 7% штрафу, оскільки в даному випадку сторони при укладені договору п.7.2 передбачили можливість застосування додаткової санкції у вигляді штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів. При цьому, продовжує скаржник, нарахування штрафу на відміну від інших санкцій, проводиться на суму невиконаного зобов'язання незалежно від строку звернення позивача до суду.

Також не погоджується скаржник і щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення інфляційних витрат.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив, що 31.12.2003 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"та КТП "Комуненергія"уклали договір №284/ЗП-06/03-3494ТЕ-28 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення бюджетних установ та організацій і 28.04.2004 року додаткову угоду №1 та 17.05.2004 року додаткову угоду №2, якими продовжили строк дії договору до 31.12.2004 року.

Фактично протягом січня-грудня 2004 року позивач поставив 106 327 904 тис. м куб. природного газу на суму 22 328 859,87 грн., який оплачений відповідачем частково.

На час звернення з позовом заборгованість відповідача складала 7 532 537,30 грн., що сторонами не заперечується.

Місцевим господарським судом стягнуто з відповідача 3% річних за користування коштами позивача, сума, яких складає 542 323,66 грн., що відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п.7.2 договору на постачання природного газу штрафні санкції застосовуються до винної сторони за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів в розмірі 7%.

Відповідно до п.6.1 договору на поставку природного газу відповідач зобов'язаний оплачувати вартість отриманого газу до 10 числа наступного місяця. А тому, про пропущення строку оплати позивачу було відомо кожного 10 числа місяця, починаючи з лютого 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи зобов'язання по оплаті отриманого згідно договору газу відповідач порушив вже в лютому 2004 року, тобто як встановив місцевий господарський суд, про прострочення виконання оплати спожитого в січні 2004 року газу на суму 2 724 828,70 грн. позивачу стало відомо 10.02.2004 року і з цього моменту виникло право на нарахування пені. А тому, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що прострочення оплати зазначеної суми понад 30 днів настало 13.03.2004 року. Однак, при обчисленні суми 7% штрафу позивач застосував втричі більшу суму 7 532 537,30 грн., яка є загальною сумою боргу за договором поставки газу станом на 17.05.2006 року, а з позовом звернувся через два роки і два місяці з моменту прострочення оплати.

Щодо стягнення пені на суму 1 674 880,57 грн. то пеня нарахована за період з 17.05.2005 року по 17.05.2006 року, хоча згідно договору поставку природного газу закінчено в грудні 2004 року. Нарахування пені позивачем проведено із загальної суми заборгованості, яка складає 9 666 970,49 грн. станом на 17.05.2005 року, тобто через п'ять місяців з моменту прострочення оплати, а позов пред'явлено через півтора року з моменту прострочення оплати.

Відповідач просив суд застосувати строки позовної давності при вирішені даного спору. Сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат то апеляційний суд вважає, що позивач не виконав вимог місцевого господарського суду викладених в ухвалі від 21.06.2006 року і не надав суду розшифрованого розрахунку інфляційних втрат та доказів, які обґрунтовують застосовані позивачем індекси інфляції. З поданими позивачем в судовому засіданні 05.07.2006 року поясненнями з обґрунтуванням розрахунку інфляційних втрат, якій міститься в позовній заяві місцевий господарський суд не погодився.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2006 року у справі № 11/136 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України (1798-12) .

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.