300/1919/21 Про визнання нечинним та скасування наказу Міністерства юстиції України в частині анулювання свідоцтва про право на заняття особи нотаріальною діяльністю - 12.07.2022 Прийняття

за позовом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування наказів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року (головуючий суддя Шевчук С. М. судді: Кухтей Р. В., Шинкар Т. І.)

І. Суть спору

У квітні 2021 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач, приватний нотаріус ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 05 квітня 2021 року № 2 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

- визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15 квітня 2021 року № 85/4 "Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1";

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 14 квітня 2021 року № 1358 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України та накази Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції України грубо порушують права позивача та є очевидно протиправними.

ІІ. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення.

05 квітня 2021 року Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України прийнято рішення № 2, яким анулювано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватним нотаріусом ОСОБА_1

14 квітня 2021 року Міністерством юстиції України видано наказ № 1358 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1".

Наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15 квітня 2021 року № 85/4 припинена нотаріальна діяльность приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Вказані вище рішення та накази були прийняті за наслідком проведення позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

Уважаючи протиправними такі рішення та накази, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Крім того, ОСОБА_1 разом з позовом було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних рішення та наказів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року забезпечено позов приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказів; зупинено дію рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 05 квітня 2021 року № 2; зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 14 квітня 2021 року № 1358; зупинено дію наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) від 15 квітня 2021 року № 85/4.

Не погодившись із прийнятою ухвалою Міністерство юстиції України оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без руху, встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надіслання до суду оригіналу документа про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року про забезпечення позову у справі № 300/1919/21 повернуто скаржнику.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що судовий збір у даній справі сплачено юридичною особою Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43316386), яка не є особою, яка подала апеляційну скаргу у даній справі, та не є у встановленому порядку уповноваженим представником на представництво інтересів юридичної особи Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) в суді України. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у встановлений судом строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не сплатила судовий збір та не довела належними доказами наявності доручення Міністерства юстиції України на представництво його інтересів в суді Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України. При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що представництво інтересів Міністерства юстиції України в суді доручено лише громадянину ОСОБА_2 як фізичній особі (без будь-якої ідентифікації вказаної фізичної особи у якості посадової особи іншого органу).

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

20 липня 2021 року Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 804/16363/15. Так, у даній справі Верховним Судом зроблено висновок, що Міністерство юстиції України здійснює самопредставництво через свої територіальні органи, яким, зокрема, є Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України та є належним суб`єктом для сплати судового збору за подання апеляційної скарги в інтересах Міністерства юстиції України.

Іншими учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Право на перегляд справи та оскарження судового рішення є конституційним. Вказаний принцип має на меті забезпечення законності та обґрунтованості судових рішень.

Так, пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

За приписами п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України установлено, що до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).

Частинами 7, 8 ст. 169 КАС України окрім іншого встановлено, що ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги Міністерством юстиції України додано платіжне доручення від 17 травня 2021 року про сплату судового збору. У назві реквізиту "призначення платежу" зазначено: "Судовий збір за под. апел. скарги на ухвалу Ів.-Фр. окружного адмін. суду від 07.05.2021 у справі № 300/1919/21, Восьмий апел. адмін. суд". При цьому, апеляційна скарга подана Міністерством через особу, яка діє від імені та в інтересах Міністерства юстиції України - начальника відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_2

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (870-2019-п) зазначено про утворення як юридичних осіб публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Пунктом 1 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5 (далі - Положення № 1707/5), установлено, що міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.

Згідно з п. 4.51 Положення № 1707/5 міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань за дорученням Мін`юсту представляє інтереси Кабінету Міністрів України, Мін`юсту під час розгляду справ у судах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, готує матеріали до розгляду цих справ.

При цьому, за приписами підп. 3-3 п. 5 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (228-2014-п) , передбачено, що Мін`юст з метою організації своєї діяльності забезпечує представництво, самопредставництво інтересів Мін`юста в судах України, зокрема через територіальні органи Мін`юсту.

У підп. 2.4 п. 4 Положення про відділ, одним з основних завдань відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) є забезпечення самопредставництва без окремого доручення керівника інтересів Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб в судах України.

Відповідно до наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 26 грудня 2019 року № 83/03 ОСОБА_2 з 28 грудня 2019 року призначено на посаду начальника відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Таким чином, Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), як територіальним органом Міністерства юстиції України, через який забезпечується самопредставництво Міністерства юстиції України, було сплачено судовий збір за подання Міністерством юстиції України апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року.

Наведене виключає сумніви у тому, що судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі було сплачено належним суб`єктом - заявником апеляційної скарги, та на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 804/16363/15.

Більш того, за правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 752/4567/19, убачається, що суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості прийняття квитанції як доказ сплати судового збору у зв`язку із зазначенням у ній платником іншої особи, а не учасника справи чи представника, а відтак і застосування наслідків невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є обмеженням особи в доступі до суду, передбаченим статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у доданій квитанції про сплату судового збору у необхідному розмірі у назві реквізиту "Призначення платежу", зазначено, зокрема, номер справи, оскаржене рішення та особу, в інтересах якої подано скаргу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що недоліки апеляційної скарги заявником не усунуто, а відтак, не мав підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 298, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України та повернення апеляційної скарги.

Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що 12 липня 2021 року Міністерство юстиції України повторно звернулося до суду з аналогічною апеляційною скаргою.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року у справі № 300/1919/21.

Більш того, 19 жовтня 2021 року Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 07 травня 2021 року у справі № 300/1919/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Крім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 300/1919/21 - без змін.

Водночас, з урахуванням встановлення колегією суддів порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, вищезазначені обставини щодо розгляду повторно поданої апеляційної скарги Міністерством юстиції України не надають підстав суду касаційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 353 КАС України).

На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.