810/840/18 Про прийняття додаткового рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, сплачених у вигляді оплати вартості наданої правової допомоги адвоката - 12.07.2022 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/840/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 (суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 (головуючий суддя Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Сорочко Є.О.),

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням позивачу професійної правничої допомоги, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №810/840/18 за касаційною скаргою позивача.

Ухвалою суду від 11.07.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 12.07.2022.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з підстав порушення норм процесуального права. Як зазначає позивач, витрати, що заявлені до стягнення у сумі 25100грн. є частиною від загальної суми витрат у розмірі 39100грн. за умовами акту приймання-передачі послуг у справі №810/840/18. Відповідно до згаданого Акту грошова сума 14000грн. сплачується у день підписання акту, решта суми у розмірі 25100грн. - протягом 2-ох днів після прийняття судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи на користь клієнта, повністю або частково. Таким чином, факт взаємопов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом справи №810/840/18 підтверджується доказами, у тому числі, рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення на користь позивача.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому податковий орган, посилаючись на нормативне регулювання, що застосовується у правовідносинах щодо стягнення судових витрат, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

На підставі положень статті 345 КАС України касаційний суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування вимоги контролюючого органу від 16.01.2018 №654-52 в частині податкового боргу за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000,00грн. та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 2125,64грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 16.01.2018 №654-52. Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14704грн. 80коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Позивачем подано заяву про прийняття додаткового судового рішення в частині стягнення судових витрат, з урахуванням підписаного з адвокатом Додатку до Акту приймання-передачі наданих послуг та сплаченої позивачем решти суми у розмірі 25100,00грн.

Додатковим судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2018, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, у задоволені заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав, що в задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат слід відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів того, чи пов`язані заявлені до відшкодування витрати з розглядом справи, що позбавляє можливості суд встановити, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 134 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернулась до суду з заявою, в якій повідомляє, що враховуючи рішення суду від 11.05.2018, складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на правничу допомогу, їх обсяг, витрачений адвокатом на це час, 01.06.18 був підписаний Додаток до Акту приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2018 та сплачена позивачем решта суми, визначена пунктом 6 Акту в розмірі 25100,00грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером.

За наслідками розгляду заяви суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів того, чи пов`язані заявлені до відшкодування витрати з розглядом справи, що позбавляє можливості суд встановити, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З матеріалів справи слідує, що у заяві про стягнення судових витрат позивач зазначає, що судом стягнуто 14000грн. витрат на правничу допомогу, які були частиною від загальної суми 39100грн., що згідно умов пункту 6 Акту приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2018 підлягали сплаті протягом двох днів після прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення вимог на користь позивача. При цьому, позивач вказує, що копія Акту міститься в матеріалах справи. Також, позивач стверджував, що 01.06.2018 між сторонами підписано Додаток до Акту приймання-передачі наданих послуг. З урахуванням умов пункту 6 Акту, позивачем сплачено адвокату решту суми від обумовленої, у розмірі 25100грн. До заяви позивачем додано документи в копіях, а саме: Додаток до Акту приймання-передачі наданих послуг, прибутковий ордер, докази надіслання копії заяви відповідачу. Як вбачається з Додатку до Акту від приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2018 до Договору №136/2 про надання правової допомоги від 15.02.2018, що наявний в матеріалах справи, клієнт та адвокат обумовили взаємодію щодо правової допомоги та її оплати у справі №810/840/18 про судове оскарження податкової вимоги від 16.01.2018 №654-52.

Таким чином, висновок судів, що позивачем не надано доказів того, чи пов`язані заявлені до відшкодування витрати з розглядом справи, не знайшов обґрунтованого підтвердження.

У касаційній скарзі позивач посилається на обставини, встановлені судом першої інстанції у справі №810/840/18, які, на думку позивача, судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви про стягнення судових витрат проігноровані. Позивач вважає, що у судовому рішенні від 11.05.2018 встановлені обставини наявності в матеріалах справи належних доказів надання позивачу адвокатом професійної правничої допомоги, на яких грунтуються вимоги позивача про стягнення залишкової частини понесених витрат у розмірі 25100грн. Як зазначає позивач, відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення судових витрат з підстав ненадання належних доказів, суди першої та апеляційної інстанцій порушили приписи статті 78 КАС України, де вказано, що обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Положеннями Закону України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що на час розгляду заяви про стягнення судових витрат, рішення суду першої інстанції від 11.05.2018 у справі№810/840/18 не набрало законної сили.

Касаційний суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відтак, у цій справі, судам необхідно надати оцінку наявним у справі доказам, враховуючи приписи статей 73, 74 КАС України щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, що входить до предмета доказування у справі, витрати повинні бути документально підтверджені та доведені.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 73 КАС України).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, касаційний суд вбачає підстави скасувати оскаржувані судові рішення, а заяву про стягнення судових витрат від 01.06.2018 передати на новий розгляд.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №810/840/18 скасувати. Справу №810/840/18 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.