ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.07 Справа № 9/24/07
Суддя
За позовом : Приватного сільськогосподарського підприємства
Агрофірма "Росія", Запорізька область Бердянський район с.
Новопетрівка вул. Набережена,14А
до Відкритого акціонерного товариства "ММК ім.. Iлліча, м.
Маріуполь Донецької області.
про стягнення 765 552,81 грн.
Суддя О.М. Нечипуренко
Представники сторін :
Від позивача -Киян М.О., доручення №б/н від 02.02.2007 р.
Від відповідача -Шевелев В.Г., доручення №09/21 від
03.01.2007 р.
СУТЬ СПОРУ :
Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Росія",
(надалі Позивач) звернулось з позовною заявою до господарського
суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного
товариства "ММК ім.. Iлліча", (надалі Відповідач) 698 122,00 грн.
збитків, заподіяних самовільним зайняттям земельних ділянок.
Ухвалою від 15.12.2006 р. порушено провадження у справі №
9/24/07, розгляд якої призначено на 05.02.2007 р.
Судом, ухвалою від 05.02.2007 р. строк розгляду справи було
продовжено на 1 місяць, у судовому засіданні 05.02.2007р., для
надання сторонами додаткових доказів, оголошено перерву до
28.02.2007р.
У засіданні 28.02.2007р. за письмовим клопотанням сторін,
розгляд справи продовжено та оголошено перерву до 27.03.2007р.
19.03.2007р. на адресу господарського суду Запорізької
області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в
якій він зазначив, що " при поданні позову, ПСП Агрофірмою "Росія"
був визначений розмір спричинених збитків тільки в частині не
отриманого доходу, розрахованого у відповідності до положень
Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та
відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам"
( 284-93-п ) (284-93-п)
та постанови Пленуму Верховного Суду України від
16.04.2004р. за № 7 ( va007700-04 ) (va007700-04)
" Про практику застосування
судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".
Враховуючи викладене, ПСП Агрофірма "Росія" вважає за необхідне
збільшити позовні вимоги до відповідача -ВАТ "ММК ім.. Iлліча" в
частині відшкодування і суми прямих збитків у розмірі 67430,81
грн., спричинених самовільним зайняттям земельних ділянок".
Заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст.22
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому судом задоволена.
26.03.2007р. та 27.03.2007 р. до господарського суду надійшли
клопотання від позивача про продовження терміну розгляду справи та
відкладення її до розгляду в Запорізькому апеляційному
господарському суді апеляційної скарги на рішення господарського
суду Запорізької області по справі № 8/14/07 від 18.01.2007р.
Вказане клопотання судом залишене без задоволення, оскільки
28.03.2007р. закінчується передбачений ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
строк для вирішення господарського спору з урахуванням місячного
терміну, на який судом продовжувався термін розгляду справи.
У судовому засіданні 27.03.2007р. судом з'ясовано, що
господарським судом Запорізької області розглянуто позовні вимоги
ПСП Агрофірма "Росія" до ВАТ "ММК ім., Iлліча" про усунення
перешкод у користуванні майном, предметом якого було самовільне
зайняття тих же, що і у даній позовній заяві земельних ділянок
загальною площею 358,714 га.
За результатами розгляду зазначених вимог судом 18.01.2007 р.
винесено рішення у справі № 8/14/07, яким у задоволенні позову
відмовлено, з підстав не встановлення факту самовільного зайняття
спірних земельних ділянок.
Рішення у справі № 8/14/07 оскаржено у апеляційному порядку,
прийняте до провадження Запорізьким апеляційним господарським
судом і призначено до розгляду на 24.04.2007р.
Ухвалою від 27.03.2007р. провадження у справі № 9/24/07 судом
зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 8/14/07 та
набрання чинності рішенням у зазначеній справі.
Ухвалою від 01.06.2007 р. провадження у справі № 9/24/07
судом поновлено, у зв'язку з набранням чинності рішення
господарського суду Запорізької області у справі № 8/14/07.
Справу поновлено та призначено до розгляду на 25.06.2007р.
Судом оголошена перерва до 27.06.2007р. для підготовки та
оголошення повного тексту рішення.
За клопотанням сторін судовий розгляд спору проводився без
застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Повний текст рішення оголошено судом в засіданні 27.06.2007
р.
Позивач підтримав свої позовні вимоги, викладеними ним у
позовній заяві, обгрунтувавши їх нормами ст.ст. 90,95,156,211,212
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та ст.ст. 22,1166,1192
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і "Порядком визначення та
відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам"
затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993
р. № 284 ( 284-93-п ) (284-93-п)
, просить позов задовольнити у повному
обсязі, вказавши наступне :
В червні-липні місяці 2005 року, на підставі договорів оренди
земельних ділянок, укладених між ПСП Агрофірмою "Росія" та
громадянами - власниками земельних ділянок, ПСП Агрофірма "Росія",
вказаними громадянами - власниками землі (орендодавцями по
договору ) передано в оренду 358,714 га землі
сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території
Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької
області.
Однак використати за призначенням передані в оренду земельні
ділянки, ПСП Агрофірма "Росія" не змогла, оскільки це право було
обмежене ВАТ "ММК ім. Iлліча", яке самовільно зайняло передані в
оренду ПСП Агрофірмі "Росія" земельні ділянки і користується ними
без законних на це підстав.
В результаті таких незаконних дій відповідача, ПСП Агрофірмі
"Росія" завдано значної майнової шкоди.
Відповідно до ст.ст.156,211,212 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
та ст.1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
шкода заподіяна самовільним зайняттям земельних ділянок
відшкодовується особами, що її заподіяли у повному обсязі.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене.
Відповідно до "Порядку визначення та відшкодування збитків
власникам землі та землекористувачам" затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. № 284 ( 284-93-п ) (284-93-п)
,
проведений розрахунок збитків, заподіяних самовільним зайняттям
земельних ділянок (розрахунок додається ). Сума заподіяних збитків
становить 698122грн. Крім того, згідно заяви про збільшення
позовних вимог, позивач просить стягнути також з відповідача суму
прямих збитків у розмірі 67430,81 грн., спричинених ним
самовільним зайняттям земельних ділянок. Таким чином, загальна
сума спричинених відповідачем збитків, яка заявлена позивачем
складає 765 552,81 грн.
Окрім цього, позивач зазначив, що на момент вирішення спору,
відповідач в добровільному порядку повернув йому самовільно
зайняті земельні ділянки загальною площею 358,714 га., що є
безспірним підтвердженням того, що відповідач неправомірно зайняв
та тимчасово використовував вказані земельні ділянки, які
знаходяться в оренді у позивача.
Відповідач проти позову заперечує і зазначає наступне :
" Комбінат не допускав самовільного зайняття земель, право на
користування якими належить позивачу. Дійсно, на території
Андрівської сільської ради комбінат також має у користуванні
земельні ділянки, однак межі земельних ділянок, межові знаки не
встановлені до цього часу.
Комбінат самовільне захоплення земельних ділянок приналежних
ПСП Агрофірмі "Росія" не здійснював, що підтверджується рішеннями
суду першої та апеляційної інстанції, вважає, що предмет позову і
спір по даному питанню відсутній.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами в
судовому засіданні докази, вислухавши пояснення представників
сторін, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають
задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного :
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст. 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, кожна особа має
право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений у
зазначених нормах або у інший спосіб, передбачений договором або
законом.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст.152
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Право на захист -це можливість застосування заходів
правоохоронного характеру для відновлення порушеного чи
оскарженого права.
Як зазначає позивач, з відповідачем у нього виникли деліктні
правовідносини, тобто відносини, не засновані на договорі та не
пов'язані будь-якими зобов'язаннями сторін, а викликані
неправомірними діями відповідача.
Способи захисту порушених прав у деліктних правовідносинах
передбачені діючим законодавством, зокрема ст.ст. 95,153, 156, 211
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та ст.ст.22,1166 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а також Постановою Кабінету Міністрів
України про " Порядок визначення та відшкодування збитків
власникам землі та землекористувачам" від 19.04.93р. за № 284
( 284-93-п ) (284-93-п)
, приписами яких, позивач обгрунтовує свої вимоги.
Відповідно до вказаних норм, збитки (шкода ) заподіяні
землекористувачу в т.ч. орендарю самовільним зайняттям належних їм
на праві користування земельних ділянок, відшкодовуються особами,
що її заподіяли у повному обсязі.
У відповідності до п."д" ст. 156 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, підставою відшкодування збитків власникам землі та
землекористувачам є неодержання доходів за час тимчасового
невикористання земельної ділянки.
Вищий арбітражний суд України у своєму листі від 14.01.99р.
за № 01-8/10 ( v8_10800-99 ) (v8_10800-99)
"Про Закон України "Про оренду землі"
вказує, що "вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням збитків
власникам землі і орендарям, слід керуватися постановою Кабінету
Міністрів України від 19.04.93р. № 284 ( 284-93-п ) (284-93-п)
" Порядком
визначення та відшкодування збитків власникам землі та
землекористувачам", що зазначено також і у п.2ст.157 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Відповідно до вказаного Порядку, розмір збитків визначається
комісією, створеною райдержадміністрацією за місцем знаходження
земельних ділянок. Результати роботи комісії оформляються
відповідним актом, який затверджується органом, який створив цю
комісію. Відшкодуванню підлягають не одержані доходи.
Не одержаний дохід, у відповідності до Порядку - це дохід,
який би міг одержати землекористувач із земельної ділянки і який
він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття іншою особою.
Збитки відшкодовуються орендарям підприємствами, що їх
заподіяли за рахунок власних коштів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від
16.04.04р. за № 7 ( va007700-04 ) (va007700-04)
" Про практику застосування
судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", "
...при самовільному зайнятті ріллі на користь землекористувача
стягується вартість не одержаних сільськогосподарської продукції,
обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності
певної культури в господарстві". Суду позивачем наданий
відповідний Акт про визначення розміру спричинених йому збитків та
відповідні довідки уповноважених органів про врожайність певних
культур у позивача та їх ринкову ціну.
Згідно до вказаної постанови Пленуму Верховного суду України,
"вирішуючи спори про відшкодування власникам землі і
землекористувачам збитків, спричинених самовільним зайняттям чи
забрудненням земельних ділянок і іншими порушеннями земельного
законодавства, суди повинні виходи з того, що відповідно до ст..
156 ЗК, ст.. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
такі збитки
відшкодовуються в повному обсязі".
На підставі п.12 ст.1 Закону України " Про державний контроль
за використанням та охороною земель" ( 963-15 ) (963-15)
від 19.06.2003 р.
№963, самовільне зайняття земельної ділянки -це будь-які дії
особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй
земельної ділянки, чи намір використовувати земельну ділянку до
встановлення її меж у натурі , до одержання
документа, що посвідчує право на неї, та його державної
реєстрації.
У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України
"Про практику застосування судами земельного законодавства при
розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 р. № 7 ( va007700-04 ) (va007700-04)
,
вказується, що " відповідно до ст.125 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, право користування земельною ділянкою виникає після
одержання її власником або землекористувачем документа, що
посвідчує право власності чи право постійного користування або
укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та
встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."
Відповідно до п.2 ст.126 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, документами, що посвідчують право на земельну ділянку
є: - право власності на земельну ділянку посвідчується державним
актом, право оренди землі - оформляється договором, який
реєструється відповідно до закону.
Згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої
вимог і заперечень.
На підставі зазначеної норми права, позивачем, в
підтвердження своїх вимог, суду надані письмові докази, а саме:
- Договори оренди землі, які укладені між ПСП Агрофірмою
"Росія" та громадянами - власниками землі. Всі договори оренди
землі, пройшли державну реєстрацію в установленому законодавством
порядку і є чинними на момент прийняття рішення по даній справі.
- Акт правомірності використання земельних ділянок ПСП
Агрофірмою "Росія" та ВАТ "ММК ім. Iлліча" від 23.05.23006 року,
затверджений Бердянською райдержадміністрацією.
- Акт визначення розміру збитків, заподіяних ПСП Агрофірма
"Росія" самовільним зайняттям земельних ділянок від 14.07.2006
року затверджений Бердянською райдержадміністрацією.
- Лист Бердянського районного відділу ДП "Центр ДЗК при
Держкомземі України" від 29.01.2007 року за № 26/001
- Лист Бердянського міжрайонного відділу Управління державної
інспекції по контролю за використанням і охороною земель від
23.01.2007 року № 14
- Листи ПСП Агрофірма "Росія" до ВАТ "ММК ім. Iлліча" від
03.04.2006 року, 04.05.2006 року,22.07.2006 року з вимогою про
добровільне звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.
- Довідка виконавчого комітету Андрівської сільської ради від
26.02.2007 року № 66
У відповідності до норм п.2 ст. 125 та п.2 ст.126 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, зазначені документи у повному обсязі
підтверджують факт виникнення у позивача права користування на
умовах оренди спірними земельними ділянками.
З боку відповідача до суду не надано належних доказів, які б
свідчили про правомірність зайняття та тимчасового використання
ним спірних земельних ділянок. У відзиві на позов, відповідач
зазначає, що вказані земельні ділянки, він зайняв і використовував
без будь-яких право встановлювальних документів.
Ствердження відповідача відносно того, що межі спірних
земельних ділянок, які він зайняв та використовував, не
встановлені, межові знаки відсутні, а відтак, він не знав, що
зайняті ним земельні ділянки знаходяться в оренді позивача,
повністю спростовується Актами встановлення меж земельної ділянки
в натурі (на місцевості), які додані до кожного з договорів оренди
землі, укладених громадянами-власниками землі з позивачем, Листом
Бердянського районного відділу Державне підприємство " Центр
державного земельного кадастру при Держкомземі України" від
29.01.2007 року за № 26/001, в якому зазначається, що " земельні
ділянки, передані в оренду ПСП Агрофірмі "Росія"
громадянами-власниками цієї землі, виділені в натурі (на
місцевості) з встановленням меж кожної земельної ділянки як
окремо, так і межах землекористування колишнього КСП "Дружба" та в
межах конкретної ділянки поділу", Листом Андрівської сільської
ради, в якому вказується, що " місце розташування земельних
ділянок, які використовує ВАТ "ММК ім.. Iлліча" на умовах оренди
на законних підставах і місце розташування земельних ділянок,
загальною площею 358,714га, які передані в оренду ПСП Агрофірмі
"Росія", але які самовільно зайняло і використовує не законно ВАТ
"ММК ім.. Iлліча" - різне" та іншими вищезазначеними документами,
наданими позивачем, в їх сукупності.
Факт незаконного зайняття та тимчасового використання
відповідачем земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача,
підтверджується договорами оренди землі, укладеними позивачем з
власниками землі, Актом правомірності використання земельних
ділянок затвердженого Бердянською райдержадміністрацією, Актом
визначення розміру збитків, заподіяних позивачу затвердженого
Бердянською райдержадміністрацією.
Як вказує позивач та про що зазначено у постанові
Запорізького апеляційного господарського суду по справі № 8/14/07
зі спору між тими ж сторонами про зобов'язання відповідача
звільнити та повернути самовільно зайняті земельні ділянки, після
звернення його до суду, але до винесення рішення по справі,
відповідач в добровільному порядку звільнив спірні земельні
ділянки.
Вказані дії відповідача свідчать про умисне зайняття та
тимчасове використання ним не належних йому земельних ділянок.
Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що оскільки
предметом даного спору є відшкодування завданої майнової шкоди, на
підставі наданих позивачем доказів протиправності дій відповідача,
його вини у заподіянні шкоди та наявності причинного зв'язку між
такими діями і виною - дії відповідача по зайняттю та тимчасовому
використанню спірних земельних ділянок, які знаходяться у
користуванні позивача на умовах оренди, є умисними і
неправомірними.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
майнова шкода, завдана неправомірними діями відповідача особистим
немайновим правам юридичної особи, якою є позивач, відшкодовується
в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у
справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський
суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи
відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
При перевірці судом наданих позивачем розрахунків завданих
збитків встановлено, що, відповідно з Додатком № 1 до Акту
визначення розміру збитків, заподіяних ПСП Агрофірмі "Росія"
самовільним зайняттям орендованих ним земельних ділянок, загальна
площа тимчасово зайнятих відповідачем земель становить 358,714 га,
що відповідає 62 договорам оренди землі, укладених з
громадянами-власниками землі.
До суду ним надано тільки 52 таких договори оренди землі, що
становить площу землі розміром 289,3665 га. яку незаконно
використовує відповідач Iнші договори оренди ще проходять державну
реєстрацію і тому не можуть бути надані суду. Відповідно і розмір
спричинених збитків, підлягає зменшенню.
Враховуючи викладене, суд приймає до уваги тільки площу землі
розміром 289,3665 га, правомірність використання якої
підтверджується укладеними та зареєстрованими в установленому
порядку договорами оренди землі.
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем з урахуванням
даних обставин, розмір збитків зменшений і становить 540807,85
грн. які він просить стягнути з відповідача.
На підставі ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори ) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
При винесенні вказаного рішення суд приймає до уваги висновки
викладені судом у рішенні по справі № 8/14/07 від18.01.2007 р. в
тій частині, що при розгляді справи позивачем до суду не були
надані належні докази самовільного зайняття земельної ділянки а
тому суд був позбавлений можливості ознайомитись з ними та надати
представленим доказам належну правову оцінку при винесенні
відповідного рішення.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь
встановленої сили.
Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, суд
дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що
підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним
позивним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 35, 49,82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд,
ВИРIШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача -Відкритого акціонерного товариства
"ММК ім.. Iлліча"(87504, м. Маріуполь Донецької області, вул.
Левченко, буд.1, р/р 26008301510048 у філії "Iллічевське головне
відділення Промінвестбанку " м. Маріуполь, МФО 334442, код ЕДРПОУ
001911205195, № свідоцтва 06519166) на користь
позивача -Приватного сільськогосподарського підприємства "Росія"
(71162 вул. Набережна,14а, с. Новопетрівка Бердянського району
Запорізької області, р/р 26000301161821 у філії "Відділення
Промінвестбанку" м. Бердянська, МФО 313117, код ЕДРПОУ 25223209)
грошові кошти в сумі 540 807,85 грн. -заподіяних збитків, 4868,51
грн. -. державного мита, 83,36 грн. - витрат на
інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати
наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О. М. Нечипуренко