Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді: Лисенко О.М. (доповідача)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Н.Л. юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №143-4016 від 27.12.06;

від відповідача-2: Держирука В.Г., довіреність №Д-0541 від 01.06.06;

від відповідача-3: Новицька В.Л. юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №7 від 16.01.07;

від відповідача-1 у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м.Дніпропетровск на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.07 року у справі № 22/104-07

за позовом відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь

до

відповідача-1: державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Технологія", м.Дніпропетровськ

відповідача-3: відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м.Дніпропетровськ

про стягнення 1026,0 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь звернулося з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця", товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Технологія", м.Дніпропетровськ, відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськ", м.Дніпропетровськ про стягнення 1026,0 грн. вартості недостачі коксового горішку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.07 року по справі №22/104-07 (суддя Пуппо Л.Д.) позовні вимоги задоволені за рахунок вантажовідправника, оскільки перевезення справне; вантажовідправником невірно зазначена вага вантажу у залізничній накладній.

Відносно відповідача-1 в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з відсутністю вини перевізника в недостачі вантажу.

Відносно відповідача-2 в задоволені позовних вимог відмовлено, оскільки він не є особою, відповідальною за достовірність даних, зазначених у накладній, також не є стороною договору перевезення вантажу.

Не погодившись із рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне.

Залізниця прийняла вантаж від вантажовідправника без зауважень, і тому повинна нести відповідальність за недостачу вантажу.

Договірні відношення між позивачем та відповідачем-3 по поставці продукції відсутні, вина відповідача-3 ніякими документами справи не підтверджена.

Судом першої інстанції безпідставно застосована стаття 1166 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки при зверненні з позовом позивач посилався на статті 526, 610, 614, 618 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" м. Нікополь вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ відзив на апеляційну скаргу не надало.

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Технологія" м. Дніпропетровськ вважає рішення, яке прийняте відносно нього таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, вислухавши пояснення представника позивача та відповідачів-2,3, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ відвантажило на адресу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь по залізничній накладній №45874055 коксовий горішок .

Вантаж отриманий позивачем за договором поставки від 05.01.06 № 1/08-2006/56, укладеним ним з посередником -товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Технологія".

Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України (457-98-п) з перевіркою маси вантажу. При цьому виявлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт від 07.06.06 БН № 746630/111.

Позивачем надані докази оплати продукції.

Розрахунок позову здійснено позивачем відповідно до платіжного доручення, яким оплачена отримана ним продукція.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України (435-15) перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України (435-15) у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (457-98-п) Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту (457-98-п) та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту (457-98-п) залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Як вбачається з комерційного акту від 07.06.06 БН №746630/111, який складений згідно із Правилами складання актів (стаття 129 Статуту (457-98-п) ), затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002р №334 (z0567-02) , зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 08.07.2002р за №567/6855, навантаження у вагонах правильне, рівномірне вище рівня бортів "з шапкою 25 см."( як і зазначено в залізничній накладній). Слідів втрати вантажу не виявлено. Люки та двері щільно зачинені, течі вантажу не виявлено. Маркування відсутнє.

Пунктом 5 Iнструкції П-6 (va006400-65) встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.

Оскільки, відповідно до п.5 Iнструкції П-6 (va006400-65) , комерційний акт складено перевізником, складання акта відповідно до вимог Iнструкції П6 не обов'язкове.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей (зазначених у накладних вантажовідправником), а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаться у накладній.

Отже, залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінки того, чи може залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут (457-98-п) та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, відповідальність за недостачу повинна бути покладена на вантажовідправника.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що перевезення було справним та покладання відповідальності на вантажовідправника за договором перевезення. Підстави для скасування рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України (1798-12) , відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.07 року у справі № 22/104-07 залишити без змін.

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ -без задоволення.