ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
20.06.07 р. Справа № 6/168
Господарський суд Донецької області у складі головуючого
судді _Подколзіной Л.Д.
При секретарі Шабановой Н.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Донецька залізниця"
м.Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства
"Маріупольського металургійного комбінату ім.Iлліча" м.Маріуполь
третьої особи _______________________________________________
про стягнення 811грн. 20коп.
за участю
прокурора
представників сторін:
від позивача - Ніколаєв О.С. - представник по довіреності від
Н-01/406 від 25.12.2005р.
від відповідача - Сукач Т.В. - представник по довіреності від
05.01.2007р. №09/84
від третьої особи
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця"
м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою про
стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Маріупольського
металургійного комбінату ім. Iлліча" м.Маріуполь штрафу за
невиконання плану перевезень по дорогам призначення у сумі 811грн.
20коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги відхилив
та пояснив, що посилання позивача у своєї позовній заяві на
параграф 6 ст.7 УМВС, як на підставу своїх вимог, згідно із яким
вантажовідправник повинен при оформленні накладної внести
відомості про прикордонні станції переходу, не дає можливості
робити висновок про те, що вихідні прикордонні станції переходу
визначають та являються залізницями призначення, бо ці дані
визначають тільки шлях прямування вагонів. Крім того, вважає, що
позивач, перекручуючи зміст статті 106 Статуту, намагається
стягнути з відповідача штраф за невиконання плану перевезень по
залізницях, які передають вантаж за кордон, що ані Статутом
залізниць України, ані іншими нормативно-правовими актами не
передбачено.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників
сторін, суд -
в с т а н о в и в :
листом від 05.12.2006р. №12/512 відповідач заявив у грудні
2006р. перевозку 39576 тон вантажу у 582 вагонах. Дорога погодила
перевозку у вказаному обсязі.
Згідно п.6.3 Правил планування перевезення вантажів весь
обсяг з 16 вересня до кінця місяця був розбитий на середньодобові
норми вантаження. Облік виконання плану здійснювався по обліковій
картці №12/512 на грудень 2006р. Заповнення облікової картці та
результати перевезення здійснювалися згідно п.6.5.3 Правил, тобто
щодекадно, з урахуванням виконання норм щодобового вантаження.
Як пояснив позивач, відповідач з нарахованим штрафом за
невиконання плану вантажоперевезення в 1 та 2 декадах по дорогам
призначення та в 3-й декаді по загальному плану погодився, однак
штраф, нарахований по дорогам призначення за 3-ю декаду не визнає.
Позивач також вказує на те, що в 3-й декаді припускалося,
перевезти у 246 вагонах 16728тон вантажу. Однак у цій декаді не
був виконаний план по дорогам призначення в кількості 114вагонів,
за що відповідачу нарахований штраф по 20,8 грн. за вагон, а
усього 228,8грн.
Крім того, у цей же місяць відповідач листом №12/513 від
05.12.2006р. заявив до перевезення 21488тон вантажу. Дорога
погодилася з цією пропозицією.
При виконанні плану перевезень у 2-й декаді відповідач
загальне вантаження виконав, а по дорогам призначення план не був
виконаний на 18 вагонах.
Так кінцевим планом по дорогам призначення у 2-й декаді
припускалося перевезення експортних вантажів 121 вагон. Позивач
вказує на те, що відповідач не перевіз жодного вагону, по двом
іншим план був перевиконаний. На 18 вагонів позивач нарахував
відповідачу штраф у сумі 374грн. 4коп.
У 3-й декаді відповідач планував перевезти по дорогам
призначення 134 вагона. Позивач стверджує, що фактично через
станцію Козачья Лопань не було перевезено жодного вагону.
Враховуючи недовантаження по загальному плану 11 вагонів, позивач
нарахував штраф по дорогам призначення за 10 вагонів 208грн.
Таким чином, позивач стверджує, що по двом обліковим карткам
загальна сума нарахованого штрафу складає 811грн. 20коп., яку він
намагається стягнути з Відкритого акціонерного товариства
"Маріупольського металургійного комбінату ім. Iлліча" м.Маріуполь.
Суд вважає вимоги позивача необгрунтованими та не
підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти
здійснюються відповідно до правил дво- та багатосторонніх
міжнародних договорів (транспортних конвенцій), які, відповідно до
ст. 9 Конституції та ст.10 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
є частиною національного законодавства України.
Основним багатостороннім договором серед інших, у яких
Україна бере участь, є зокрема, "Угода про міжнародне залізничне
вантажне сполучення" від 01.11.1951р. (далі УМВС), до якої Україна
приєдналась 05.06.1992р.
Правила даної Угоди мають пріоритет перед нормами
законодавства України, тобто перевезення вантажів у межах
держав-учасниць СНД підпадають під особливий режим правового
регулювання.
Зокрема, частина 2 ст.10 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що якщо у чинному міжнародному договорі
України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться
інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного
законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного
договору України.
Статтею 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. №457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
також передбачено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів,
багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється
відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Посилання Позивача у своєї позовній заяві на параграф 6 ст.7
УМВС, як на підставу своїх вимог, згідно із яким вантажовідправник
повинен при оформленні накладної внести відомості про прикордонні
станції переходу, не дає можливості робити висновок про те, що
вихідні прикордонні станції переходу визначають та являються
залізницями призначення, бо ці дані визначають тільки шлях
прямування вагонів.
Суд вважає, що посилання Позивача на ст. 13, 15 УМВС не мають
відношення до даної справи, так як вони стосуються провізних
платежів, які відповідачем не оспорюються.
В УМВС лише стаття 12 передбачає відповідальність
вантажовідправників у вигляді штрафу (за неправильно внесені
відомості у накладну).
В УМВС взагалі відсутній такий вид відповідальності
відправників, як штраф за невиконання плану перевезень.
Таким чином, термін " залізниця призначення в межах України",
який застосовує Позивач при перевезеннях вантажів у міжнародному
сполученні, є вільним тлумаченням положень УМВС та не може бути
прийнятий судом до уваги при розгляді справи.
Статтею 106 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлено вичерпний перелік умов, за яких на вантажовідправників
покладається відповідальність за невиконання плану перевезень у
вигляді штрафу. Дійсно, частиною шостою статті 106 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачена відповідальність за
невиконання штрафу перевезень по залізницях призначення, але саме
по залізницях призначення, а не по залізницях, які передають V
вантаж за кордон. Висновок про те, що у міжнародному сполученні
залізницею призначення вважаються прикордонні залізниці, які
передають вантажі за кордон, позивач робить, виходячи із своїх
власних міркувань, не посилаючись при цьому на жоден
нормативно-правовий акт, який би ці міркування підтверджував.
Натомість у Додатках 12.1 и 12.2 до параграфу 1 статті 7 в
примірниках накладних УМВС містяться графа 7 ( "Станція переходу")
та графа 8 ("Залізниця та станція призначення"), що є доказом
того, що поняття "станція переходу" та "залізниця та станція
призначення" - поняття не тотожні. При заповненні накладної УМВС
застосовуються відповідні положення УМВС, а саме Пояснення по
заповненню накладної УМВС, які є додатками до ст. ст.. 7, 15 УМВС,
в яких, між іншим, записано:
"Перед нахильною рисою вказується скорочене найменування
залізниці призначення, а після неї друкованими літерами - повне
тарифне найменування станції призначення," тобто кінцевої станції,
куди повинен прибути вантаж, із зазначенням залізниці, на якої ця
станція розташована.
В той же час позивач, перекручуючи зміст статті 106 Статуту
( 457-98-п ) (457-98-п)
, намагається стягнути з Відповідача штраф за
невиконання плану перевезень по залізницях, які передають вантаж
за кордон, що ані Статутом залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, ані
іншими нормативно-правовими актами не передбачено.
Тарифне керівництво №1, затверджене наказом Мінтрансу №551
( z0828-99 ) (z0828-99)
від 15.11.01р., вміщує пояснення щодо застосування
тарифних схем, плати за перевезення (провізної плати), розмір
додаткових зборів, а також видів та розмірів штрафів і т. ін., які
застосовуються на усіх залізницях України, для усіх відправників і
одержувачів вантажу. Згідно із розділом 3 пункту 1.2. Тарифного
керівництва №1 штраф за невиконання плану перевезень стягується
лише по українським залізницям призначення, а на підставі пункту
6.7 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом
Мінтрансу України від 09.12.2002р. №873 ( z1030-02 ) (z1030-02)
та
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, для експортних
вантажів у графах 10-15 облікової картки виконання плану
перевезень вантажів вказуються залізниці, що передають вантажі за
кордон, а не залізниці призначення експортних вантажів, як вказано
позивачем в облікових картках.
Відповідно зі ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності. Оскільки ані Статутом залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, ані Правилами планування перевезень вантажів не
передбачено відповідальності відправників за невиконання плану
перевезень вантажів по закордонним залізницям призначення при
відправленні вантажів за межі території України, позивачу у позові
слід відмовити.
Відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 82, 84, 85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
У задоволенні позову Державного підприємства "Донецька
залізниця" м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства
"Маріупольського металургійного комбінату ім. Iлліча" м. Маріуполь
про стягнення 811грн. 20коп. відмовити.
У судовому засіданні 20.06.2007р. було оголошено вступну та
резолютивну частину рішення.
Повний текст виготовлений та підписаний 22.06.2007р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя