ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РIВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"20" червня 2007 р. Справа № 15/178
За позовом Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа
ОСОБА_1
до відповідача Підприємство облспоживспілки "Рівненський
заготівельно-виробничо-збутовий комбінат"
про визнання дійсним договору купівлі-продажу № б/н від 30
листопада 2006 року та визнання права власності на будівлю
зерноскладу
Суддя Коломис В.В.
Секретар судового засідання: Михалевська Л.В.
За участю представників: від позивача -ОСОБА_1.-підприємець;
від відповідача- ОСОБА_2. (дов. НОМЕР_1 від 02.02.2007 р.).
Стаття 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
роз'яснена.
В судовому засіданні оголошувалася перерва.
СУТЬ СПОРУ: Позивач-суб'єкт підприємницької
діяльності-фізична особа ОСОБА_1., м. Рівне,- просить суд визнати
дійсним договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за
адресою: АДРЕСА_1, укладений 01 січня 2006 року між Підприємством
облспоживспілки "Рівненський заготівельно-виробничо-збутовий
комбінат" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
При цьому посилається на те, що сторони, уклавши
вищезазначений договір досягли згоди щодо усіх істотних умов
договору, є письмові докази такої домовленості та відбулося
часткове виконання договору, але відповідач ухиляється від його
нотаріального посвідчення.
Відтак, на думку позивача є підстави для визнання правочину,
що всупереч законодавству не посвідчений нотаріально, дійсним в
судовому порядку.
Відповідач позов не визнає в зв'язку з його безпідставністю
та необгрунтованістю. При цьому зазначає, що двічі звертався до
позивача з пропозицією внести зміни до спірного договору оренди з
метою приведення його у відповідність до вимог чинного
законодавства, які в свою чергу останнім були залишені без
належного реагування.
На думку відповідача спірний договір не може бути визнаний
судом дійсним, оскільки при його укладенні були порушені вимоги
Закону України "Про споживчу кооперацію України" ( 2265-12 ) (2265-12)
,
зокрема ч. 2 ст. 10 Закону, щодо відсутності відповідної постанови
правління Рівненської облспоживспілки про передачу основних
засобів I групи (будівлі, споруди) в оперативну оренду та без
дозволу на укладення та підписання спірного договору.
Крім того, зазначає про невідповідність договору п. 4.2
Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої
кооперації України, щодо відсутності попередньої згоди (постанови)
правління облспоживспілки.
А так, просить позов залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі
фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності,
давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку
про обгрунтованість позовних вимог.
При цьому, суд встановив та врахував таке.
01 січня 2006 року між сторонами у справі був укладений
договір оренди нежитлового приміщення (далі за текстом -Договір;
а.с. 4-6), відповідно з яким відповідач зобов'язувався передати
позивачу в строкове платне користування складські приміщення, які
знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
За актом прийому-передачі складських приміщень, що
орендуються згідно договору оренди від 01.01.2006 р., 01 січня
2006 року позивач, як вбачається, прийняв в тимчасове строкове та
платне користування складські приміщення, що знаходяться за
адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 170 кв.м.
Згідно п 3.1 Договору, договір діє з 01 січня 2006 року до 01
січня 2010 року.
Відповідно до ст. 793 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір найму
будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)
укладається в письмовій формі.
При цьому, договір найму будівлі або іншої капітальної
споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає
нотаріальному посвідченню.
Сторонами зазначене при укладенні договору дотримано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, у разі недодержання сторонами вимоги закону про
нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. У разі
ж, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що
підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або
часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його
нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не
вимагається (ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Як з'ясовано судом під час розгляду справи, при укладенні
договору оренди сторонами договору було досягнуто згоди щодо усіх
істотних умов, необхідних і передбачених для договорів оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди,
строк, на який укладається договір оренди, орендна плата, порядок
використання амортизаційних відрахувань відновлення орендованого
майна та умови його повернення або викупу.
Як вбачається з укладеного між сторонами договору оренди, всі
істотні умови, визначені законом, сторони в ньому передбачили і,
відповідно, досягли згоди.
При цьому, як з'ясовано судом, з 01 січня 2006 року -дати
передачі орендованого майна,- позивач використовує останнє у
власній господарській діяльності, відповідно до визначеної в
договорі мети оренди.
Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи
квитанцій (а.с. 41-59) позивач, як орендар, за весь час дії
договору (включно по квітень 2007 року) сплатив орендну плату в
повному обсязі на загальну суму 13.200.000,00 грн. При цьому
відповідач не оспорює той факт, що орендні платежі були ним
прийняті.
Викладене свідчить про відсутність заперечень з боку
орендодавця щодо користування позивачем орендованим майном.
При цьому посилання відповідача на те, що він двічі звертався
до позивача з пропозицією внести зміни до спірного договору оренди
з метою приведення його у відповідність до вимог чинного
законодавства, які в свою чергу були залишені останнім поза
увагою, не заслуговують на увагу суду.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи звернень
відповідача від 01.11.2006 р. та 23.11.2006 р. (а.с. 25, 26), в
основу їх були покладені вимоги щодо необхідності збільшення
орендної плати і лише після нього нотаріального посвідчення
правочину. Більше того, на пропозицію позивача посвідчити спірний
договір нотаріально, викладену в листі від 16.04.2007 р. (а.с. 8),
відповідач у поданій відповіді (а.с. 38) повідомив про те, що
нотаріальне посвідчення договору, укладеного 01.01.2006 р., не
відповідає його господарським інтересам. При цьому, разом з листом
від 23.11.2006 р. за НОМЕР_2 (а.с. 36) відповідач направив
позивачу для підпису два примірники правочину про внесення змін до
договору оренди нежитлового приміщення від 23.11.2006 р. Як
вбачається з останнього (а.с. 37), відповідач змінив до одного
року строк дії договору та збільшив майже в 20 разів розмір
орендної плати.
Викладене спростовує твердження відповідача та, відповідно,
підтверджує факт безпідставного ухилення останнього від
нотаріального посвідчення договору оренди.
При цьому слід зазначити, що порядок зміни господарських
договорів визначено ст. 188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
. Зазначене відповідачем враховано та дотримано не було.
Так само не заслуговують на увагу суду посилання відповідача
на відсутність підстав для визнання спірного договору дійсним, в
зв'язку з його невідповідністю вимогам ч. 2 ст. 10 Закону України
"Про споживчу кооперацію України" ( 2265-12 ) (2265-12)
та Положення про
громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, а
саме відсутності згоди правління на укладення договору, оскільки
зазначені підстави не можуть вплинути на сам факт визнання спірної
угоди дійсною. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, правочин, вчинений представником з
перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права
та обов'язки особи, яку він пред'являє, лише у разі наступного
схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим,
зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що
свідчать про прийняття його до виконання.
Розглядом матеріалів справи підтверджено схвалення укладеного
01.01.2006 р. договору відповідачем. Зазначене, зокрема,
підтверджується прийняттям протягом дії договору оренди від
позивача орендних платежів в сумі 13.200,00 грн. При цьому,
наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює,
змінює і припиняє цивільні права і обов'язки з моменту вчинення
цього правочину (ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
).
Викладене в сукупності спростовує твердження відповідача.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що сторони
досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, є письмові докази
такої домовленості і відбулося часткове виконання умов договору,
але відповідач, як вбачається з наявних в матеріалах справи
доказів, що в свою чергу ним і не оспорюється, ухиляється від його
нотаріального посвідчення.
Відтак суд, зважаючи на наявність вищезазначених обставин,
вважає за можливе визнати договір оренди, укладений 01 січня 2006
року між сторонами у справі, але не посвідчений нотаріально,
дійсним.
Судові витрати, передбачені ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом
порушеного права на підставі ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
покладається на відповідача, оскільки внаслідок його неправильних
дій спір було доведено до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,-
ВИРIШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за
адресою: АДРЕСА_1, укладений 01 січня 2006 року між Підприємством
облспоживспілки "Рівненський заготівельно-виробничо-збутовий
комбінат" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 22а, код ЄДРПОУ
017333288) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,
ідент.номер НОМЕР_3),-визнати дійсним.
3. Стягнути з відповідача- Підприємства облспоживспілки
"Рівненський заготівельно-виробничо-збутовий комбінат" (33024, м.
Рівне, вул. Млинівська, 22а, код ЄДРПОУ 017333288, р/р
26008101013035 в РФ АБ "Укоопспілка" м. Рівне, МФО 333432),-на
користь позивача- фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2,
ідент.номер НОМЕР_3),-203 (двісті три) грн. 00 коп. понесених
судових витрат.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної
сили.
Суддя Коломис В. В.
Повний текст рішення складено в повному обсязі та підписано
"04"липня 2007 року.