ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2007 Справа № 4/129-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді
Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у
відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Приватного підприємця ОСОБА_2
за участі представників сторін:
від позивача -ОСОБА_3 (представника за дорученням),
від відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_4 (представника за
дорученням),
про стягнення 19735 грн,
в с т а н о в и в:
Ухвалою суду від 10 квітня поточного року суддею Ємленіновою
З.I. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 3
травня. В подальшому за розпорядженням голови господарського суду
Херсонської області від 03.05.2007 р. № 55 справа передана на
розгляд судді Закуріну М.К., у зв'язку з чим прийнята до
провадження.
Безпосередньо розгляд справи проведено в судових засіданнях,
котрі відбулися 3, 29 травня та 12 червня поточного року. В судове
засідання, яке відбулося 12 червня представник позивача не прибув,
надіславши клопотання про розгляд справи без його участі, а тому
судове засідання 12 червня проведено без участі представника
позивача. За результатами розгляду справи судом оголошено вступну
та резолютивну частину рішення.
Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги грунтуються на
невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором
позики на придбання товару НОМЕР_1 щодо оплати вартості поставлено
майна, у зв'язку з чим виникла заборгованість у вказаній сумі, яка
складається з 15000 грн суми наданої позики, 2700 грн процентів,
540 грн штрафу, 1495,8 грн процентів.
Відповідачем відзив щодо заявлених позовних вимог не надано,
проте під час судового розгляду ним в усному порядку зазначені
вимоги не визнаються з посиланням на недоведеність посилань
позивача щодо отримання суми позики, оскільки 15000 грн, які ним
отримані за платіжним дорученням НОМЕР_2, не стосуються договору
позики НОМЕР_1. Крім того, оскільки грошові кошти в розмірі 15000
грн він отримав від позивача помилково, то повернув їх платіжним
дорученням НОМЕР_3.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 20 вересня
2006 року між сторонами укладено договір НОМЕР_1 позики на
придбання товару, відповідно до умов якого позивач зобов'язався
надати відповідачу грошові кошти з метою придбання товару, а
останній, в свою чергу, зобов'язався повернути їх, сплативши
проценти за їх користування. За змістом пункту 2.1. договору сума
позики складає 15000 грн, яка підлягає поверненню за пунктом 4.1.
договору не пізніше 20 грудня 2006 року.
За змістом абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
майнові зобов'язання, які виникають між
учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим
Кодексом.
Оскільки укладений між сторонами договір за своєю юридичною
природою є договором позики, правовідносини між сторонами
підлягають регулюванню главою 71 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Зокрема, за статтею 1046 цього Кодексу за договором
позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій
стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути
позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж
кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є
укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених
родовими ознаками. Крім того, відповідно до частини 2 статті 1047
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
на підтвердження укладення договору позики
та його умов може бути представлена розписка позичальника або
інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем
визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В даному випадку, виходячи з дефініції позики, а також
враховуючи положення статті 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач, як позикодавець, зобов'язаний
довести факт надання відповідачу позики в розмірі 15000 грн, як-то
передбачено умовами договору.
В якості доказу надання вказаної суми позики позивач
посилається на платіжне доручення НОМЕР_2, відповідно до якого на
розрахунковий рахунок відповідача у банку ним перераховано 15000
грн, що не оспорюється і самим відповідачем. Проте, в якості
призначення платежу зазначено: "за товар згідно договору НОМЕР_1".
За твердженнями представника позивача вислів: "за товар ..."
вказано помилково, оскільки ніяких взаємних відносин з позивачем,
які б були пов'язані з договором за тим же номером та датою, не
існувало.
Поряд з викладеним судом встановлено, що відповідачем на
рахунок у банку перераховано позивачу платіжним дорученням НОМЕР_3
15000 грн. При цьому в якості призначення платежу вказано: "за
товар, згідно договору б/н від 28.02.2007, без ПДВ". В судовому
засіданні представники відповідача пояснили, що такого договору не
існує, а безпосереднє перерахування коштів здійснено у зв'язку з
помилковістю їх перерахування позивачем. Відповідач також
стверджує про отримання 15000 грн як помилково направлених
позивачем, оскільки ці кошти за договором позики ним не
отримувались.
Згідно до частини 1 статті 1051 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що
грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від
позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено
договором.
Приймаючи до уваги викладене, судом констатується факт
недоведеності тверджень позивача про надання відповідачу позики в
сумі 15000 грн саме за названим вище договором позики, оскільки
ним не підтверджено перерахування названої суми саме за цим
договором.
За змістом статті 20 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
судовому захисту
підлягають лише порушені права позивача. Проте, в даному випадку
позивачем не доведено порушення його прав, а тому в задоволенні
позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються на позивача.
На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями
44, 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
в и р і ш и в :
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -13 червня 2007 року
Суддя М.К. Закурін