Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.

при секретарі судового засідання Бахрамової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" м. Донецьк

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Міністерство вугільної промисловості України м. Київ про: розірвання договору оренди

За участю представників сторін:

від позивача: Вороніна Є.О за посвідченням №466;

від відповідача: Страшнова С.В. за довіреністю;

від третьої особи : Вороніна Є.О за довіреністю;

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" м. Донецьк, про розірвання договору оренди, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства вугільної промисловості України м. Київ.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір оренди № 2/2006 від 12.07.2006 р., акт приймання-передачі від 12.07.2006 р, розрахунок орендної плати, рішення ГСДО від 31.01.2006 р., постанову ДАГС від 16.03.2006 р., постанову ВГСУ від 08.06.2006 р., постанову ВСУ від 10.10.2006 р., ухвалу ГСДО від 11.12.2006 р., постанову ДВС Донецької області від 07.07.2006 р., лист № 1/210-6п від 10.07.2006 р., лист № 1409 від 20.11.2006 р., лист № 06-02-9897 від 08.11.2006 р., лист № 01/37-15 від 12.10.2005 р.

Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги вважав безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, надала пояснення, згідно яких виявила своє бажання, як власник спірного, повернути об'єкт оренди з договором № 2/2006 від 12.07.2006 р. до державної власності - до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

Строк судового розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України (1798-12) , продовжений за клопотанням сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази суд встановив.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 44/399пд від 31.06.2006 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про спонукання до укладання договору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зобов'язано укласти договір оренди цілісного майнового комплексу Центральної збагачувальної фабрики "Кондратьївська" на умовах, запропонованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачува льна фабрика" у заяві № 1 від 14.09.05 року та додатках до неї.

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 16.03.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2006 р. рішення залишено без змін.

12.07.2006 р., відповідно до вказаного рішення, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" м. Донецьк, укладено договір оренди № 2/2006.

Відповідно до умов вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв в платне строкове користування майно - цілісний майновий комплекс "Центральна збагачувальна фабрика "Кондратівська".

Факт передачі майна підтверджено актом приймання-передачі від 12.07.2006 р.

Згідно п. 11.1 Договір укладено строком на 10 років і діє з 12.07.2006 р. до 12.07.2016 р.

Дослідивши, наданий Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) державного майна, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та статей 759- 786 ЦК України (435-15) , ст. 283 -291 ГК України (436-15) .

Згідно положень частини другої ст. 9 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким зокрема, є Господарський кодекс України (436-15) , який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Підстави припинення договору оренди державного майна визначені ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , яка кореспондується з приписами ст. 291 ГК України (436-15) .

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України (436-15) , у разі відсутності згоди однієї зі сторін щодо розірвання договору, договір оренди може бути достроково розірваний на підставах, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договорів найму.

Відносини, що виникають з приводу оренди майна, регулюються гл. 58 ЦК України (435-15) , підстави щодо розірвання договорів оренди з ініціативи наймодавця, яким і є позивач, викладені в ст. 783 ЦК України (435-15) , згідно якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Позивачем не надано доказів щодо порушення відповідачем жодної з зазначених підстав.

Натомість, як свідчать матеріали справи відповідач є належним орендарем та будь-яких претензій щодо належного виконання покладених на нього згідно Договору обов'язків позивачем не висунуто.

Оскільки норми гл. 58 та гл. 53 ЦК України (435-15) співвідноситься між собою як загальні та спеціальні, тому вирішуючи спір про розірвання договору оренди, слід керуватись спеціальними нормами гл. 58 ЦК України (435-15) .

Водночас, РВ ФДМУ по Донецькій області звернулося до господарського суду Донецької області з вимогою про розірвання договору оренди на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України (435-15) , яка входить до складу гл. 53 ЦК України (435-15) , що врегульовує загальні положення укладання, зміни та розірвання договору.

Посилаючись на ст. 652 ЦК України (435-15) позивач вважає, що скасування Верховним судом України (постанова від 10.10.2006 р.) рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2006 р. по справі № 44/399пд, у відповідності з яким укладено спірний договір оренди, є істотною зміною обставин, тому даний договір повинен бути розірваний за рішенням суду.

При цьому згідно п. 2 ст. 652 ЦК України (435-15) на ініціативну сторону покладається обов'язок довести наявність одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Законодавець в цьому випадку визначив, що зміст прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладанні договору і який виявився порушеним у зв'язку із істотною зміною обставин.

Однією з умов, необхідних для розірвання договору з підстав, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України (435-15) , є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Спірний договір оренди укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавцем) з одного боку та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика", з іншого.

При укладенні спірного договору позивач, як орендар, розраховував на використання даного цілісного майнового комплексу за призначенням та отримання орендної плати, яка згідно п. 3.4 перераховується безпосередньо до державного бюджету, тому скасування рішення по справі № 44/399пд не позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Як зазначає позивач, продовження існування договірних відносин з відповідачем порушує його майнові права, як сторони за договором. Порушення своїх прав, він вбачає у тому, що власник майна Міністерство вугільної промисловості України бажає створити на базі цілісного майнового комплексу Кондратьївська ЦЗФ державне підприємство (протокол судового засідання від 12.06.2007 р.).

Однак дане твердження позивача є безпідставним, оскільки ця обставина не є належним підтвердженням того, що виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін договору і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки Міністерство не є стороною за спірним Договором.

Будь-яких інших доказів на підтвердження викладених обставин позивачем суду не представлено.

Крім того, як зазначає позивач, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Водночас статтею 111-16 ГПК України (1798-12) передбачене право сторін (прокурора) подання касаційної скарги та внесення касаційного подання на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України, тобто сторони знали та могли передбачити можливість касаційного оскарження постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2006 р. та відповідні наслідки за результатами перегляду цієї постанови.

Як свідчать матеріали справи прокурор, позицію якого підтримав і позивач, скористалися наданим їм процесуальним правом на оскарження.

Крім того, у зв'язку з касаційним оскарженням позивач мав право звернутися до суду з клопотанням про зупинення виконання судового рішення на підставі ст. 121-1 ГПК України (1798-12) , однак своїм правом не скористався. Iншого позивачем не доведено.

Таким чином, позивач в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) не довів існування одночасно чотирьох умов, наявність яких є обов'язковою для розірвання договору на підставі п. 2 ст. 652 ЦК України (435-15) .

Iнших підстав для розірвання договору, передбачених ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , гл. 58, ст. 783 ЦК України (435-15) , ст. 291 ГК України (436-15) позивачем не заявлялося.

З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підлягають віднесенню на позивача.

На підставі ст.ст. 11, 509, 652, 759- 786 ЦК України (435-15) , ст.ст. 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , керуючись ст.ст. 22, 24, 27, 33, 34 36, 43, 49 , 82 - 85 ГПК України (1798-12) , суд -

ВИРIШИВ:

В позовних вимогах Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.