ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2007 р. Справа № 14/72/07
м. Миколаїв
За позовом: Управління Державного казначейства у м.
Миколаєві, м. Миколаїв, пр.Леніна,97
До відповідача Відкритого акціонерного товариства
"Миколаївська ТЕЦ", м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз,18
Суддя Цвєткова П.В.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача Савченко I.В. дов. від 10.01.2003 р., Шулежко
Г.Ю. дов від 15.01.2007 р., Тицька Т.Г. дов. від 10.01.07 р.
Від відповідача Ходикін М.М. дов. від 15.01.2007 р.,
В засіданні приймає участь
Суть спору: стягується 15 205 грн. 66 коп. зайва сплаченої
суми за втрати теплової енергії.
В судовому засіданні 27.04.2007 р. перерва до 15.05.2007 р. В
судовому засіданні 15.05.2007 р. оголошена перерва до 05.06.2007
р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення з відповідача 15 205 грн. 66 коп. зайво сплаченої суми
втрат теплової енергії.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що позовна
заява не містить ціни позову, всупереч ст.. 54 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в позовній заяві відсутнє посилання на закон, на
підставі якого подано позов, в описовій частині позовної заяви
позивач посилається на те, що перевіркою встановлено порушення у
частині оплати витрат тепла на суму 14120 грн. 23 коп., однак
просить стягнути 15 120 грн. 23 коп., однак просить стягнути 15
205 грн. 66 коп. Посилання позивача на ч.2 ст. 95 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і Бюджетний Кодекс України ( 2542-14 ) (2542-14)
є
суперечливим, оскільки предмет вимог має господарський характер, а
не публічно-правовий.
Відповідно до укладеного договору № 2762 від 29.12.2003
енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати
відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах,
а споживач зобов'язався її оплачувати. Пунктом 5.1 договору
передбачено, що споживач за 20 днів до початку розрахункового
періоду сплачує позивачеві вартість зазначеної в договорі
кількість теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.
Згідно з п.6.6 договору "Споживачеві"щомісяця позивачем
направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій
воді для підписання. У випадку не підписання акту протягом п'яти
днів без мотивованого заперечення, акт приймання-передачі теплової
енергії вважається прийнятим "Споживачем"і кількість спожитої
теплової енергії визнаного по розрахунках позивача. Відповідно до
п.6.7 договору претензії споживача щодо нарахувань вартості
спожитої теплової енергії розглядаються з моменту звернення і за
попередній періоди задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, господарський суд встановив таке:
При укладанні договору про постачання теплової енергії в
гарячій воді № 2762 від 29 грудня 2003 р. позивачем не підписано
додатки до договору № 1/1, № 2 і № 3.
Додатком № 1/1 визначено обсяги постачання теплової енергії
споживачу і теплові втрати на ділянці трубопроводів та в місцевій
системі Споживача згідно зі схемою .
Додаток № 2 до договору передбачає, що на балансі споживача
знаходиться теплотраса довжиною 210 м., діаметром трубопроводу 133
мм.
Позивач неодноразово звертався до відповідача листами ( №
6-05/132 від 08.02.2004 р., № 06-05/911 від 20.10.2004 р., №
06-05/1016 від 10.12.2004 р.), в яких зазначав, що теплотраса
довжиною 210 м за розпорядженням Кабінету Міністрів України від
13.10.2003 р. № 599-р ( 599-2003-р ) (599-2003-р)
не передавалась на його
баланс, Державне казначейство України та його територіальні органи
не є правонаступниками АК АПБ "Україна", а тому він немає підстав
для оплати витрат пов'язаних з обслуговуванням та експлуатацією
теплотраси за рахунок коштів державного бюджету.
Щомісяця відповідач надсилав позивачеві акт прийому-передачі
теплової енергії в гарячій воді, в якому зазначалась кількість
переданої відповідачем позивачеві теплової енергії в гарячій воді,
в якому зазначалась кількість переданої відповідачем позивачеві
теплової енергії в гарячій воді і нормативний витік теплоносія в
тепловикористовуючому обладнанні і теплових мережах позивача. В
рахунках відповідача вказувалась кількість затрачених на опалення
Гкал, норма витіку в системі і норми втрат через ізоляцію.
Рахунки відповідача позивачем оплачувались в повному обсязі.
В подальшому контрольно-ревізійним відділом в м. Миколаєві було
встановлено, що за період 2004-2005 р. згідно з отриманими
розрахунками ВДК сплатило за послуги теплопостачання за видатки по
витоках та втратах через ізоляцію зовнішньої теплотраси, яка йому
не належить, за рахунок коштів державного бюджету 15, 21 тис.
грн., що підтверджується актом перевірки № 01-24/3 від 16 лютого
2006 р. В зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з відповідача зайво сплаченої суми по
рахунках № 2762 за січень 2004 р. -жовтень 2005 р. р.
В судовому засіданні позивач надав письмове пояснення в
порядку ст.. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в якому просить визнати
недійсним право чин в частині додатків до договору по сплаті втрат
по тепломережі і стягнути на його користь 15 205 грн. 66 коп.
зайво сплачених коштів.
Господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає
частковому задоволенню з оглядом на таке:
Відповідно до розпорядження КМУ № 599-р ( 599-2003-р ) (599-2003-р)
від 13
жовтня 2003 р. позивачеві передана будівля дирекції АКБ
"Україна"за адресою м. Миколаїв, проспект Леніна,97 загальною
площею 1316 кв. м., теплотраса довжиною 210 кв. м. не
передавалась.
Рішенням № 2/8 від 23 червня 2006 р. "Про надання згоди на
прийняття об'єктів права державної власності та іншої
власності"Миколаївська міська рада дала згоду на прийняття до
комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва теплової
мережі до житлового будинку по пр.Леніна,97, яка знаходиться на
балансі АКБ "Україна".
Таким чином наведене вище свідчить, що на балансі позивача
спірна теплотраса не передавалась і не перебувала.
При підписанні договору на теплопостачання позивач не
підписав додатки 1/1, № 3 і № 3.
Відповідно до ст.. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на
момент укладання сторонами договору договір вважається укладеним,
якщо між сторонами в відповідній формі досягнуто згоди по всіх
істотних умовах договору. Оскільки відповідачем не підписані
додатки № 1/1 і № 2 до договору, господарський суд вважає, що
сторонами не досягнуто згоди щодо обсягів постачання теплової
енергії і теплових витрат на ділянці трубопроводів та в місцевій
системі споживача, що є істотними умовами договору. В зв'язку з
цим немає підстав визнавати частково недійсним договір.
З 1 січня 2004 р. набрав чинності Господарський Кодекс
України ( 436-15 ) (436-15)
. Статтею 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначено
загальний порядок укладання господарських договорів. Згідно з п.8
вказаної статті у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх
істотних умовах господарського договору, такий договір вважається
неукладеним . Якщо одна із сторін
здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких
дій визначаються нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
В наданих до суду поясненнях позивач цією статтею обгрунтовує
свої позовні вимоги.
Оскільки позивачем підписувались акти приймання-передачі
теплової енергії і приймались до оплати рахунки відповідача,
господарський суд виходить з того, що сторонами на підставі цих
документів вчинялись правочини. Однак в акті приймання-передачі і
рахунку відповідачем включались послуги по обслуговуванню
теплотраси, яка не являлась власністю позивача і не передавалась
йому на баланс.
Згідно з п 6.1.2 Тимчасових правил обліку, відпуску і
споживання теплової енергії, затверджених наказом № 57/112 від
01.07.1996 р. Державного комітету України по Житлово-комунальному
господарству та Міністерством енергетики та електрифікації
України, відповідальність за теплові витрати визначається
балансовою належністю теплових мереж.
Таким чином відповідачем без належних підстав одержано від
позивача 15 205 грн. 66 коп.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідач
повинен повернути позивачеві безпідставно отримані кошти.
За таких умов позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.46,49,82,85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд
ВИРIШИВ:
Позов задовольнити частково .
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська
теплоелектроцентраль", м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз,18, код
30083966 на користь Управління Державного казначейства у м.
Миколаєві, м. Миколаїв, пр.Леніна,97, код 23626096 -15 205 грн. 66
коп. зайво
сплаченої суми за витрати теплової енергії.
В решті позов відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через десять днів після його
прийняття.
Суддя