Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
31.05.07 р. Справа № 12/140пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук
О.I.
при секретарі судового засідання Здоренко В.В.
за участю пресдтавнкиів сторін
від позивача - Гартенко I.Г.
від першого відповідача - Мельніченко I.В.
від другого відповідача - не з"явився
розглянув у відкритому судвоому засіданні справу за позовом
Дочірнього підприємства "Альфа-Стандарт" відкритого акцоінерного
товраиства "Завод "Стандарт" м.Красний Луч, Луганська область
до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромашпром"
м.Донецьк
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Iндустрія цінних
паперів" м.Донецьк
про визнання договру купівлі-продажу цінних паперів №
БО60407/1 від 06.04.2007 року недійсним
Дочірнє підприємство "Альфа-Стандарт" відкритого акцоінерного
товраиства "Завод "Стандарт" м.Красний Луч, Луганська область звернулося до господарського суду
з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Електромашпром" м.Донецьк, ,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Iндустрія цінних паперів"
м.Донецьк про
визнання договру купівлі-продажу цінних паперів № БО60407/1 від
06.04.2007 року недійсним.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на
невідповідність спірного договору вимогам закону (ч. 1 ст. 203 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
), внаслідок чого останній має бути визнані
судом недійсними на підставі ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як
такий, що фактично вчинений між покупцем та продавцем з приводу
обігу цінних паперів без наявності відповідного дозволу (ліцензії)
у жодної із сторін, а також - такий, що свідчить про вчинення
угоди від імені довірителя повіреним в своїх інтересах, на
положення ст.ст. 16, 17 Закону України "Про цінні папери та
фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
, ст. 4 Закону України "Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, ст.ст.
217, 236, 238, 1000, 1005, 1006 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, Рішення
ДКЦПФР "Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі
цінними паперами як виду професійної діяльності" від 29.10.2002р.
№ 321 ( z0904-02 ) (z0904-02)
, п.п.1, 3.2., 16 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод
недійсними" від 12.03.1999р. № 02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
.
Перший відповідач позов не визнав, посилаючись на присутність
у спірному договорі професійного торговця - ТОВ "Iндустрія цінних
паперів", який має відповідну ліцензію на здійснення операції з
обігу цінних паперів, та відсутність заборони у чинному
законодавстві відносно подвійного представництва у вчинені
правочинів.
Другий відповідачем до матеріалів справи надані заперечення
проти позовних вимог, ( № 38 від 18.05.2007 р.) що грунтуються на
ствердженнях, відповідно до яких за змістом ст.ст. 2, 16, 17
Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
ліцензія, яка видається Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку, є необхідною для здійснення діяльності з обігу
цінних паперів лише як виключної професійної діяльності
господарського товариства, яку у такому статусі не здійснюють
покупець та продавець за спірним договором. Крім того, ТОВ
"Iндустрія цінних паперів" наполягає на належності своєї участі як
професійного торговця у здійснення спірного договору згідно із
вимогами ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
на підставі договору доручення від
06.04.07р. № Б060407 та на відсутності законодавчих заборон на
вчинення декількома представниками правочину від імені сторони,
яку вони представляють.
Другий відповідачем подано клопотання № 39 від 30.05.07р. про
розгляд справи по суті та прийняття рішення з урахуванням позиції
ТОВ "Iндустрія цінних паперів" без участі представника останнього.
Зважаючи на достатність наявних у матеріалів справи доказів
для здійснення належної кваліфікації спірних правовідносин та
прийняття обгрунтованого рішення по суті позовних вимог з
урахуванням позиції усіх учасників провадження, клопотання ТОВ
"Iндустрія цінних паперів" № 39 від 30.05.07р.про розгляд і
вирішення справи без участі його представника підлягає
задоволенню.
Представники позивача та першого відповідача у судовому
засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи
та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд встановив
6 квітня 2007р. між ТОВ "Iндустрія цінних паперів"
(повірений) та ТОВ "Електромашпром" (довіритель) укладений договір
№ Б060407 доручення на продаж цінних паперів. Згідно умов
зазначеного договору повірений зобов'язався від імені, за
дорученням та за рахунок довірителя здійснити продаж 36000 шт.
акцій, емітованих ВАТ "Облтрансгаз", за ціною 9000 гривень, шляхом
укладання протягом 3-х банківських днів договори на продаж цінних
паперів відповідно до зазначених умов.
6 квітня 2007р. між ТОВ "Електромашпром" (продавець) в особі
Лазарева Д.О., діючого на підстав доручення від 06.04.07р., та ТОВ
"Iндустрія цінних паперів" (торговець) в особі директора Любимової
О.В., діючого на підставі Статуту, з одного боку, і ДП
"Альфа-Стандарт" (покупець), в особі Федорова Ю.В., діючого на
підставі доручення від 06.04.07р. укладено договір купівлі-продажу
цінних паперів № Б060407/1.
Згідно з умовами вказаного договору продавці зобов'язався
передати у власність покупця, а останній зобов'язався прийняти та
оплатити цінні папери - акції ВАТ "Облтраснгаз" у кількості 36000
шт. шляхом перерахування на рахунок продавця 9000 гривень.
Згідно із п. 3.2. договору купівлі-продажу цінних паперів №
Б060407/1 оплата акцій повинна бути здійснена покупцем не пізніше
наступного дня після підписання договору.
Відповідно до п.п.1.3., 2.5. вказаного договору всі дії,
пов'язані зі списанням акцій, зарахуванням акцій, формленням права
власності на акції, передачею та підписанням всіх документів за
договором сторонами здійснюються в офісі ТОВ "Iндустрія цінних
паперів".
10.04.07р. ТОВ "Електромашпром" звернулося до ДП
"Альфа-Стандарт" з вимогою № 1-04/07 про погашення заборгованності
за договром купівлі-продажу цінних паперів № Б060407/1.
12.04.07р. ДП "Альфа-Стандарт" за результатами розгляду
вимоги листом № 21 повідомило про невідповідність укладеного
договору купівлі-продажу цінних паперів вимогам діючого
законодавства та про те, що грошові зобов'язання за таким
договором виконуватися не будуть.
Позивач просить визнати недійсним зазначений договір,
оскільки вважає неналежною участь у ньому другого відповідача, як
професійного торговця цінними паперами та повіреного продавця.
З огляду на наведені сторонами аргументи, надані докази та
норми законодавства, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 204 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин є
правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом
або він не визнаний судом недійсним. У розумінні ст. 11 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
правочин є підставою для виникнення цивільних прав та
обов'язків (зобов'язань). Відповідно до ст. 509 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема -
сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника
виконання обов'язку.
За таких обставин, існування договору купівлі-продажу цінних
паперів № Б060407/1 безпосередньо впливає на майнові інтереси ДП
"Альфа-Стандарт", оскільки зобов'язує його здійснити грошовий
переказ на користь ТОВ "Електромашпром", чого вимагає останній.
Наразі, ДП "Альфа-Стандарт" вважає договір таким, що не
відповідає законодавству, у зв'язку із чим примушення до виконання
його умов розцінює як порушення його майнових прав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має
право на захист свого цивільного права у разі його порушення,
невизнання або оспорювання.
Згідно із ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
захист цивільних прав
здійснюється зокрема судом у тому числі шляхом визнання правочину
недійсним.
Сукупний аналіз зазначених положень чинного законодавства дає
підстави для висновку щодо наявності у позивача права у розумінні
ст.ст. 1, 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ініціювати провадження за
заявленими позовними вимогами.
Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський
суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного
розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими,
що підлягають задоволенню, з огляду на таке:
Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних
паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку
регулюються Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок"
( 3480-15 ) (3480-15)
.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону обігом цінних паперів
визнається вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права
власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком
договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.
Виходячи з того, що предмет договору купівлі-продажу №
Б060407/1 від 06.04.07р. не пов'язаний з розміщенням цінних
паперів та, водночас за своїм змістом (п.1.1. договору) та
правовою природою (ст. 655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) опосередковую
перехід права власності на цінні папери, суд дійшов висновку, що
за своєю суттю підписаний між сторонами договір є договором з
обігу цінних паперів.
Згідно із ч.1 ст. 16 Закону України "Про цінні папери і
фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
діяльність юридичних осіб з надання
фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних
паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами
інституційних інвесторів визнається професійною діяльністю та має
відповідати вимогам, установленим законодавством.
При цьому, за вимогами ч. 3 цієї статті професійна діяльність
на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що
видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст.4 Закону України "Про
державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, ч.2 ст. 17 Закону України "Про цінні папери і
фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
укладання торговцем цінними паперами
цивільно-правових угод щодо цінних паперів від імені, за рахунок
та за дорученням іншої є брокерською діяльністю як видом
професійної діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому
ринку.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про цінні папери і
фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
професійна діяльність з торгівлі
цінними паперами має провадитися торговцями цінними паперами -
господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами
є виключним видом діяльності.
Статтею 8 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
Державній комісії з цінних
паперів та фондового ринку надане право розробляти та
затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові
для виконання нормативні акти.
Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку від 29.10.2002р. №321 ( z0904-02 ) (z0904-02)
встановлено, що до
торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності не
відноситься, зокрема, здійснення суб'єктами господарської
діяльності на підставі договорів комісії або доручення
купівлі-продажу цінних паперів через торговця цінними паперами,
який має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу
цінних паперів, а також на підставі договорів купівлі-продажу або
міни, які укладені безпосередньо з торговцем. Зазначеним рішенням
було підкреслено, що усі інші операції суб'єктів господарської
діяльності, пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів,
вважаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів та
потребують отримання ліцензії на здійснення діяльності по випуску
та обігу цінних паперів.
Ця позиція також підтверджуються листом від 28.12.2004р.
№19/01/16500 Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку, розміщеним в інформаційній мережі "ЛIГА"
Викладене у сукупності із аналізом ч.ч.8 і 9 ст. 17 Закону
"Про цінні папери і фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
, що визначають
перелік операцій, які не вважаються професійною діяльністю з
торгівлі цінними паперами та можуть бути здійснені без торговця
дають підстави для висновку суду, що договір, пов'язаний з обігом
цінних паперів (купівлі-продажу між контрагентами, що не мають
відповідної ліцензії ДКЦПФР), може вважатися таким, що відповідає
вимогам законодавства, за умови, що принаймні одна сторона приймає
участь в укладанні договору виключно через торговця цінними
паперами, що має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та
обігу цінних паперів, який забезпечує інтереси покупця та/або
продавця цінних паперів на підставі відповідного договору комісії
чи договору доручення.
Зважаючи на наведені приписи ч. 1 ст. 17 Закону України "Про
цінні папери і фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
, Рішення Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.10.2002р. №321
( z0904-02 ) (z0904-02)
, суд дійшов висновку про те, що віднесення тієї чи
іншої операції до професійної діяльності діючим законодавством
здійснюється виключно в залежності від виду (природи) операції.
За таких обставин, будь-яка операція, пов'язана з
купівлею-продажем цінних паперів, яка не входить до встановленого
в ч.ч.8 і 9 ст. 17 Закону "Про цінні папери і фондовий ринок"
( 3480-15 ) (3480-15)
та п.1 рішення Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку від 29.10.2002р. №321 ( z0904-02 ) (z0904-02)
переліку, є
професійною діяльністю незалежно від того, яку частку у загальній
діяльності відповідної особи вона становить. В свою чергу,
здійснення такої професійної діяльності є можливим лише на
підставі відповідної ліцензії.
Таким чином, заперечення ТОВ "Iндустрія цінних паперів" щодо
можливості правомірного вчинення спірного договору між ТОВ
"Електромашпром" та ДП "Альфа-Стандарт" без наявності у них
відповідної ліцензії ДКЦПФР через те, що діяльність з
купівлі-продажу цінних паперів не є виключною для згаданих
контрагентів, а відтак - і професійною, відхиляються судом як
такі, що не грунтуються на праві і суперечать сутності державного
регулювання ринку цінних паперів шляхом ліцензування (ст. 3 Закону
України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
), денонсуючи його імперативність.
Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлений принцип господарського
судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести
обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або
заперечень.
Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи
документами, у ДП "Альфа-стандарт" та ТОВ "Електромашпром"
відповідні ліцензії на здійснення операції, пов'язаної з обігом
цінних паперів, були відсутні.
Посилання відповідачів на дотримання сторонами спірного
договору вимог чинного законодавства внаслідок належної участі
професійного торговця - на підставі договору доручення, який, в
свою чергу, має право на проведення операцій, пов'язаних з обігом
цінних паперів, судом відхиляються зважаючи на таке.
Статтею 4 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
передбачено можливість
участі професійного торговця в угоді купівлі-продажу цінних
паперів також на підставі договорів доручень.
Проте, за висновками суду, Торговець (ТОВ "Iндустрія цінних
паперів") не приймав участь у спірному договорі в якості
повіреного як професійного торговця цінними паперами згідно із
ст.4 вказаного закону.
Як вбачається з преамбули спірного договору, продавець і
покупець представлені у договорі двома фізичними особа, що діють
на підставі доручення. Водночас преамбула договору купівлі-продажу
№ Б060407/1 від 06.04.07р. містить вказівку про те, що продавець
(ТОВ "Електромашпром") представлений професійним торговцем - ТОВ
"Iндустрія цінних паперів", діючого на підставі договору
доручення, в особі директора Любімової О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором доручення повірений зобов'язаний вчинити певні юридичні
дії від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя). Сутність
відносин представництва, в тому числі і за змістом ст.237 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, опосередкованих договором доручення, полягає в
наданні довірителю можливості розширити межі його юридичних дій за
рахунок послуг повіреного (зокрема, професійного торговця цінними
паперами), який, здійснюючи в інтересах довірителя юридично
значимі дії, набуває для довірителя права та обов'язки.
Таким чином, договір купівлі-продажу цінних паперів, в якому
приймає участь Торговець цінними паперами на підставі доручення
продавця або покупця, особисто Продавцем або Покупцем не
укладається - ця юридична дія, що становить собою зміст доручення
у розумінні ст. 1003 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, покладається на
торговця цінними паперами, що випливає із вимог ст.ст. 1004, 1005
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, та, до того ж, безпосередньо вбачається із
змісту укладеного між відповідачами договору № Б060407 доручення
від 06.04.07р.
Між тим, за спірним договором купівлі-продажу продавець і
покупець приймають на себе відповідні права та обов'язки за
умовами договору безпосередньо, без участі Торговця цінними
паперами, враховуючи, що цей договір підписаний уповноваженими
представниками сторін, а не виключно Торговцем від імені Продавця
або Покупця, і майновий обіг мав здійснюватися безпосередньо між
зазначеними контрагентами.
З приводу заперечень відповідачів відносно того, що одночасна
участь довірителя і повіреного у підписанні договору не заборонена
чинним законодавством як така, суд зауважує, що у такому випадку
унеможливлюється виконання повіреним своєї функції з укладання
угоди Цей висновок грунтується на тому, що підписання договору є
актом волевиявлення на його укладання, яке має юридичне значення,
оскільки породжує права та обов'язки, встановлені договором, у
відповідної особи. Саме у здійсненні такого акту повіреним від
імені (без участі) довірителя і полягає сутність (завдання)
доручення. Отже, якщо такий акт волевиявлення (юридично значуща
дія), що є цілісною та єдиною дією, був вичинений самим
довірителем, то його повторне або паралельне/часткове вчинення
повіреним є неможливим, або юридично нейтральним, оскільки чинне
законодавство України не передбачає такої процедури.
Протилежна позиція, на правильності якої наполягають
відповідачі, є можливою виключно у разі припущення роздроблення
цивільної дієздатності на вчинення угод між двома особами - самою
стороною угоди та її представником, що є юридично абсурдним та
неприйнятним з огляду на те, що навіть укладання договору
доручення не призводить до обмеження (повного чи часткового) права
довірителя самостійно вчиняти дії, передбачені для повіреного.
Таким чином, особистим підписанням спірного договору
купівлі-продажу, представник ТОВ "Електромашпром" виключив
можливість у подальшому посилатися на укладання цього договору від
його імені ТОВ "Iндустрія цінних паперів" - торговцем цінними
паперами, враховуючи, що одночасне підписання спірного договору і
торговцем, і продавцем повністю виключає можливість виконання
повіреним (Торговцем) своїх зобов'язань за відповідним договором
доручення, внаслідок чого відсутні будь-які юридично значимі дії
"у такій ситуації" повіреного по відношенню до довірителя.
За результатами аналізу змісту спірного договору, суд дійшов
висновку, що у цьому договорі повірений продавця - торговець
цінними паперами - фактично не здійснював функцій його
представника: продавець самостійно здійснив правочин на укладання
договору.
Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлений принцип господарського
судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести
обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або
заперечень.
Всупереч вимогам зазначених статей, ТОВ "Електромашпром" і
ТОВ "Iндустрія цінних паперів" належних доказів, які б
підтверджували виконання другим відповідачем в договорі
купівлі-продажу № Б060407/1 від 06.04.07р. функцій торговця
цінними паперами, до матеріалів справи не надали.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що
другий відповідач хоча й підписував спірний договір
купівлі-продажу від власного імені в якості представника прордавця
за договором, проте, не здійснював юридично значимих дій, та, як
наслідок, функцій такого представника, що дозволяє кваліфікувати
його участь як номінальну.
Згідно із ст.32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються
вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, враховуючи спростування факту участі відповідача
2 у спірному договорі купівлі-продажу як торговця цінними
паперами, приймаючи до уваги відсутність у сторін спірного
договору відповідних ліцензій на проведення операцій, пов'язаних з
обігом цінних паперів, договір купівлі-продажу № Б060407/1 від
06.04.07р. є таким, що не відповідає вимогам ст.ст.16,17 Закону
України "Про цінні папери і фондовий ринок" ( 3480-15 ) (3480-15)
, ст.4
Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
.
За змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір є видом
правочину.
Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент
його вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим
актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу № Б060407/1 від
06.04.07р. суперечить законодавству, з урахуванням ст.ст.203, 215
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
він є недійсним.
За приписом ст.ст. 216, 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсний
правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з
його недійсністю, та вважається недійсним з моменту його вчинення.
Оскільки майновий обіг (перерахування грошей та передача акцій)
між сторонами за спірним договором не відбувся, відновлення
первісного стану шляхом проведення двосторонньої реституції не
здійснюється.
Зважаючи на припипси ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
характер порушення законодавства під час вчинення спірного
договору, останній визнається судом недійсним у повному обсягу.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати підлягають віднесенню в повній сумі на
відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 32-34, 36, 43,
49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд,
ВИРIШИВ:
Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Альфа-Стандарт"
Відкритого акціонерного товариства "Завод "Стандарт", м. Красний
Луч Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Електромашпром", м. Донецьк, Товариства з обмеженою
відповідальністю "Iндустрія цінних паперів", м. Донецьк про
визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №
Б060407/1 від 06.04.2007р. задовольнити у повному обсягу.
Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу
цінних паперів № Б060407/1 від 06.04.2007р., який був підписаний
між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромашпром", м.
Донецьк, ТОВ "Iндустрія цінних паперів", м. Донецьк та Дочірнім
підприємством "Альфа-Стандарт" Відкритого акціонерного товариства
"Завод "Стандарт", м. Красний Луч Луганської області.
Суддя