ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РIВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р I Ш Е Н Н Я
"23" травня 2007 р. Справа № 11/147
За позовом ОСОБА_1 м.Рівне
до відповідачів: 1. ТзОВ-Торгове підприємство
"Гастроном-78"м.Рівне
2. АТЗТ "Атлас"м.Рівне
3. ОСОБА_2 м.Рівне
про визнання недійсними договорів,
Суддя Грязнов В.В.
Представники сторін:
від позивача- ОСОБА_1, учасник; ОСОБА_3, адвокат
(довір.НОМЕР_1 від 04.12.2006р.);
від відповідачів- 1. Хоменко I.В., директор товариства;
Гемберг О.М., представник (довір.24 від 03.09.2006р.);
Iщик Л.В., директор товариства; Кітовський В.Л., представник
(довір.17/04-07 від 17.04.2007р.);
2. Дяченко I.П., директор товариства; ОСОБА_4, адвокат
(довір.24/4-07 від 24.04.2007р.);
3. ОСОБА_2; ОСОБА_4, адвокат (довір.НОМЕР_2 від
24.04.2007р.).
Представники сторін не заявили клопотань про технічну
фіксацію судового процесу. Суддею роз'яснено сторонам статті 20,
22, 91, 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відводу судді не заявлено.
Суть спору: ОСОБА_1 15.03.2007р. звернулась із заявою про
вжиття запобіжних заходів щодо ТзОВ Торгове підприємство
"Гастроном-78". Заяву було надалі розширено. Заявник просила
витребувати у КП "Рівненське бюро технічної інвентаризації" копій
документів, які стосуються відчуження приміщення магазину по
АДРЕСА_1 та накласти арешт на частини приміщення даного магазину,
які належать ТзОВ Тор-гове підприємство "Гастроном-78", АТЗТ
"Атлас"та ОСОБА_2(арк.справи 4, 19).
Ухвалою від 21 березня 2007р. господарський суд наклав арешт
на нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1, які належать ТзОВ Торгове підприємство "Гастроном-78",
громадянину ОСОБА_2 та АТЗТ "Атлас". Крім того, суд наклав арешт
на грошові кошти ТзОВ "Гастроном-78", які знаходяться на всіх
банківських рахунках.(арк.справи 43-44).
Оскільки в десятиденний термін-30.03.2007р. ОСОБА_1 подала
позовну заяву, то з дня винесення ухвали про призначення позовної
заяви до розгляду згідно ч.3 ст.43-3 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
-запобіжні заходи продов-жили дію як заходи
забезпечення позову.(арк.справи 1).
Позивач-ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання
недійсними договори купівлі-про-дажу приміщень магазину за
адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_1 від 17 жовтня 2006р., НОМЕР_2 від 10
листо-пада 2006р. та НОМЕР_3 від 01 грудня 2006р. які укладені
ТзОВ Торгове підприємство "Гастроном-78"з громадя-нином ОСОБА_2 та
з АТЗТ "Атлас", крім того позивач просить визнати недійсним
договір НОМЕР_4 від 13 лютого 2007р., укладений ОСОБА_2 та АТЗТ
"Атлас"та застосувати до вказаних осіб-Відповідачів пра-вило про
приведення сторін недійсних угод до попереднього стану.
ОСОБА_1, обгрунтовуючи звернення з позовом вважає, що спір
випливає з корпоративних відно-син, зокрема зазначила, що
укладення директором товариства Хоменко I.В. оспорюваних угод
здійснено під час дії застережень, з перевищенням повноважень, без
отримання згоди загальних зборів, оскільки було відчу-жено більше
50% майна товариства.(арк.справи 45-47).
В судовому засіданні 25 квітня 2007р. Відповідач-1 ТзОВ
Торгове підприємство "Гастроном-78"подав заяву про часткове зняття
штрафу на суму 8 500 грн., які необхідно сплатити як єдиний
податок з отриманого доходу.(арк.справи 72-73). Клопотання судом
відхилене, оскільки у його обгрунтування Відповідач не надав ні
жодного доказу, ні розрахунку суми податку, що підлягає сплаті.
В судовому засіданні 04 травня 2007р. Позивач підтримала
раніше подану заяву про вжиття заходів за-безпечення позову,
просила заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо поліпшення належних
йому приміщень магазину за адресою: АДРЕСА_1, а також просила
заборонити ТзОВ Торгове підприємство "Гастро-ном-78", громадянину
ОСОБА_2 та АТЗТ "Атлас"обмежувати, обтяжувати речові права на
належні їм при-міщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, а також
укладати щодо приміщень магазину договори про передання у
володіння, користування, розпорядження та управління іншим
особам.(арк.справи 101). Оскіль-ки, заходи забезпечення позову на
зазначене майно вже накладені судом 21.03.2007р. -в додаткових
заборонах суд потреби не вбачає з мотиву їх надуманості.
Відповідач-1 ТзОВ Торгове підприємство "Гастроном-78"відзив
на позов надав, вважає, що оспорю-вані договори вчинені із
дотриманням Статуту та вимог чинного законодавства; укладаючи їх
директор діяла в межах наданої їй компетенції; твердження про
занищену вартість проданого майна безпідставні, що стверд-жується
Актом оцінки майна від 30.04.2006р.; укладення оспорюваних ОСОБА_1
угод не порушує ні її кор-поративних прав, ні чиїх інших;
правомірність укладення договорів купівлі-продажу вже була
предметом судо-вого розгляду у Рівненському міському суді.
Відповідач-1 просить припинити провадження у справі з підстав п.2
ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та скасувати ухвалу про вжиття
заходів забезпечення позову від 23.03.2007р. №1075. (арк.справи
74-76).
Відповідач-2 АТЗТ "Атлас"вважає позов таким, що не підлягає
задоволенню, оскільки ОСОБА_1 відповіідно до чинного законодавства
є власником лише корпоративних прав ТзОВ Торгове підприємство
"Гас-троном-78", але не є власником майна Товариства. Оскаржувані
Позивачем договори купівлі-продажу укладено у відповідності до
повноважень, передбачених установчими документами та у
відповідності до правил, визна-чених статтями 203, 204, 208,209,
657 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Товариство, як власник належного йому
майна розпоряджа-ється цим майном на власний розсуд через свої
органи управління. Просив у позові відмовити та скасувати за-ходи
забезпечення позову.(арк.справи 79).
Відповідач-3 відзиву на позов не подав, однак його
представник в судових засіданнях 25.04.2007р., 04.05.2007р. та
23.05.2007р. проти позову заперечив, зазначаючи, що є фізичною
особою і спір не підлягає вирі-шенню в господарському суді. Просив
провадження у справі припинити та скасувати арешт.
Iщик Л.В. від імені ТзОВ Торгове підприємство
"Гастроном-78"надала 04.05.2007р. заяви про визнан-ня Товариством
позову та про скасування всіх довіреностей, виданих попередніми
керівниками. При цьому Iщик Л.В. ствердила свої повноваження
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців.(арк.справи 127-128, 165).
Представник Відповідача-3 заперечив вказані відомості надав
суду ухвалу Рівненського міського суду від 23.04.2007р. про
зупинення дії змін внесених до Єдиного державного реєстру щодо
особи Iщик Л.В., копія ухвали долучена до матеріалів
справи.(арк.справи 129).
На вимогу ОСОБА_1, господарський суд направив запит Головному
управлінню статистики про надання копій фінансових звітів ТзОВ
Торгове підприємство "Гастроном-78"за 2005 та 2006 роки. Звіти
були подані, оглянуті судом, їх копії було долучено до матеріалів
справи.
З метою витребування доказів за клопотаннями Позивача,
Відповідачів та з ініціативи суду в судових засіданнях
оголошувались перерви.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм
оцінку, господарський суд вважає, що подана заява не підлягає
розгляду в господарських су-дах України і провадження у справі
підлягає припиненню з наступних мотивів.
Заява суперечить ст.12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка встановлює підвідом-чість справ
господарським судам.
Відповідно до статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації мають право звертатися до господарського
суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів.
Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту
цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені
Законом України "Про господарські суди" ( 1142-12 ) (1142-12)
.
Позовні вимоги, викладені у пп.1, 2 прохальної частини
позовної заяви: про визнання недійсним дого-вору НОМЕР_1 від
17.10.2006р. та договору НОМЕР_2 від 10.11.2006р. не підлягають
задоволенню, оскільки факт дійсності договору НОМЕР_1 був
встановлений рішенням суду з цивільної справи, що набрало законної
сили. У зв'язку із цим є дійсним і договір НОМЕР_1.(арк.справи 31,
35, 81-83).
Зазначені позовні вимоги пов'язані, оскільки договір НОМЕР_1
від 17.10.2006р. є договором купівлі-про-дажу частини майна
(об'єкта нерухомості) ТзОВ Торгове підприємство "Гастроном-78"на
користь ОСОБА_2, а договір НОМЕР_2 -договором про поділ частини
цього майна в натурі (виділення із часткової спільної власності
ТзОВ Торгове підприємство "Гастроном-78"у приватну власність
ОСОБА_2).
У визнанні недійсним договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 17
жовтня 2006р. із таких же підстав, яки-ми обгрунтований і цей
позов, вже відмовлялось за безпідставністю позовних вимог іншим
судом -рішенням Рівненського міського суду від 01 грудня 2006 року
по цивільній справі №2-8947/06. Рішення набрало законної
сили.(арк.справи 81-83).
Відповідно до правил ч.4 ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені
судом і мають значення для вирі-шення спору.
Виходячи із вищезазначеного, недійсність оспорюваного
договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 17.10. 2006р. не може бути
предметом зазначеного господарського спору, оскільки договір
НОМЕР_1 визнано дійсним. З огляду на це -укладений на виконання
договору НОМЕР_1 -договір купівлі продажу частини майна НОМЕР_2
про поділ (виділення) купленої частини майна в натурі також є
дійсним.(арк.справи 31).
Позовна вимога, зазначена у п.4 прохальної частини позовної
заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу НОМЕР_4 від
13 лютого 2007р., укладеного ОСОБА_2 та АТЗТ "Атлас"не мае
правового підгрунтя, оскільки стосується договору, укладеного не
між суб'єктами корпоративних прав, а між сторонніми особами і тому
не може бути предметом спору.(арк.справи 40).
Частиною 1 ст.21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
сторонами в судовому процесі -позивачами і відпові-дачами можуть
бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього
Кодексу. А згідно ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та
організації), мають право звертатися до господарського суду згідно
з встановленою підвідомчістю...".
Крім того, статтею 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено,
які саме особи можуть бути представниками сторін і третіх осіб в
господарському суді. Так, справи юридичних осіб ведуть їх органи,
що діють у межах повнова-жень, наданих їм законодавством та
установчими документами, через свого представника...Повноваження
сто-рони або третьої особи від імені юридичної особи може
здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано
установчими або іншими документами.
Громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяльності -
можуть вести свої справи в господарсь-кому суді лише в межах
справи про визнання банкрутом юридичної особи в частині стягнення
заборгованості із заробітної плати та у споріх із захисту своїх
корпоративних прав згідно із Законом України від 15 грудня 2006р.
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
визначення підсудності справ з питань приватизації та з
корпоративних спорів" ( 483-16 ) (483-16)
.
Матеріали справи вказують, що предметом договору
купівлі-продажу НОМЕР_4 від 13 лютого 2007р. є від-чуження (шляхом
продажу) майна, що належить АТЗТ "Атлас"- ОСОБА_2, як фізичній
особі.
Укладенням цього договору жодна з його сторін охоронюваних
законом прав та інтересів Позивача ні-яким чином не порушила, тому
в останнього відсутнє передбачене ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
право на звернення до гос-подарського суду.
Позовна вимога, яка міститься у п.3 прохальної частини
позовної заяви: про визнання недійсним дого-вору купівлі-продажу
НОМЕР_3 від 01 грудня 2006р., укладеного ТзОВ Торгове підприємство
"Гастроном-78"та АТЗТ "Атлас"також не підлягає задоволенню,
оскільки Відповідачами не порушені вимоги чинного законо-давства
при укладенні цього договору.(арк.справи 37).
Відповідно до правил ст.204 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, - правочин
(договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не
встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлені загальні
вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину(договору).
Чинний Статут ТзОВ Торгове підприємство "Гастроном-78"не
містить застережень щодо суми (розмі-ру) угод, які укладаються
директором товариства і не передбачає схвалення угод Загальними
зборами товарис-тва.(арк.справи 116-125, 159-165).
Недійсність зазначеного правочину прямо законом не
передбачена. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для
чинності цього правочину відповідно до вимог ст.203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
додержані.
Вирішючи даний спір, суд виходить з того, що твердження
Позивача, що договір НОМЕР_3 від 01 грудня 2006р. є господарським,
відповідно до вимог ч.3 ст.180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
не містить
умови стосовно строку його дії; предмет договору суперечить
вимогам стст. 179, 181, 182, 356 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(майно є
неподільною річчю, відчу-жено не частину приміщення, а частку у
спільній частковій власності); договір не грунтується на засадах
добро-совісності, розумності та справедливості, оскільки ціна
договору суттєво відрізняється від ринкової -на думку суду є
безпідставними з наступних підстав.
Сторони договору визначили закінчення строку дії договору
НОМЕР_3 від 01 грудня 2006р. пунктом 6 цього договору: "сторони
зобов'язуються підписати акт прийому-передачі 44/100 частин
вказаного приміщення після повного розрахунку", - тобто строк дії
договору НОМЕР_3 пов'язаний з моментом проведення покупцем
пов-ного розрахунку та складання акту приймання-передачі товару,
як документа, що посвідчує подію, яка немину-че має настати.
Визначення строку дії договору часом настання певної події не
суперечить вимогам ч.1 ст.663 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч.1 ст.530
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої "зобов'язання, строк
(термін) виконання якого визна-чений вказівкою на подію, яка
неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події".
Тобто, оспо-рюваний договір не суперечить вимогам ч.3 ст.180 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Статті 179, 181, 182 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, на порушення яких
посилається Позивач містять правила, що визна-чають поняття майна
та його види, а ст.356 цього Кодексу визначає поняття спільної
часткової власності на майно. Самі по собі визначення цих понять
не вказують на порушення Відповідачами правил, які б слугували
підставами недійсності оспорюваного договору. Предмет договору не
є неподільною річчю у значенні ст.183 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки поділ майна на його цільове призначення не впливає, а
право виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності,
передбачене стст.370-372 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Балансова вартість предмету купівлі-продажу складає 37 437
грн. 00 коп, а вартість продажу -131 300 грн. 00 коп., тобто є
ринковою. Доказів, які б спростовували ці обставини Позивач не
надав.
У зв'язку із вищезазначеним, безпідставними є і вимоги пп. 5,
6 прохальної частини позовної заяви про застосування до
Відповідачів правових наслідків недійсності договорів та
покладення на них судових витрат по справі.
Оскільки вимоги Позивача, що викладені у пп. 5 та 6
прохальної частини позовної заяви мають похід-ний характер від
попередніх -вони також не підлягають задоволенню з вищенаведених
мотивів.
Позивач є власником корпоративних прав у товаристві (права
управління товариством). Власником май-на товариства є саме
товариство, яке відчужувало майно без порушення корпоративних прав
Позивача. Суб'єк-тивним правом щодо здійснення повноважень
власника майна товариства учасник товариства не наділений. У
Позивача відсутні підстави звернення до суду за захистом порушених
корпоративних прав, оскільки спір не випливає із корпоративних
відносин.
Господарському суду підвідомчі спори, що випливають з
корпоративних відносин між учасником това-риства та товариством
(п.4 ст.12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Корпоративними відносинами є
відносини, що випливають із корпоративних прав (ч.3 ст.167 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
).
Відповідно до ч.1 ст.167 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
корпоративні
права - це права особи, частка якої визначається у статутному
фонді (майні) господарської організації, що включають
правомочності на участь цієї особи в управ-лінні господарською
організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної
організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до
закону, а також інші правомочності, передбачені законом та
статутними документами.
Відповідно до ст.115 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.12 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
власником майна
господарського товариства є господарське товариство.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається належним йому майном.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
- управління товариством здійснюють його
органи.
Відповідно до ст.116 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, - учасник
товариства є суб'єктом корпоративних прав і суб'єктив-ним правом
щодо здійснення повноважень власника майна товариства не
наділений.
Предметом оспорюваних Позивачем договорів є майно
господарського товариства, що відчужувалось від імені товариства
органом управління (виконавчим органом) в межах його компетенції
(ст.ст.99 145 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), а тому корпоративні права
Позивача, передбачені стст. 98, 116, 145 та 146 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не порушення, оскільки: майно відчужувалось у кожному
із випадків у розмірі, що не перевищує 50% вартості майна
това-риства (вимоги ч.2 ст.98, стст.99, 116, 145 та 146 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не порушено); майно відчужувалось за ціною, що значно
перевищує балансову, а тому таке відчуження тільки збільшило обсяг
майна у вигляді одержаних дохо-дів (п.3 ч.1 ст.115 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
відносить одержані доходи до майна, власником якого є
товариство), що стверд-жується матеріалами справи.(арк.справи
116-117, 159-164, 202-206).
Зазначене свідчить про відсутність порушення Відповідачем-1
при розпорядженні своїм майном кор-поративних прав Позивача, а
суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна
господарсь-кого товариства -учасник товариства згідно з чинним
законодавством не наділений.
Враховуючи вищезазначене в сукупності - даний спір не є
спором між учасником господарського това-риства та товариством,
тобто спором, що випливає із корпоративних відносин, а є майновим
спором, що не сто-сується прав та законних інтересів Позивача.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами дока-зування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.(ст.34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
). Виходячи з правила належності доказів -суд не
приймає поданих Позивачем доказів, зокрема заяв та довіреностей
учасників това-риства, витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження
об'єктів нерухомого майна, висновки судово-бухгалтер-ської
експертизи від 31.01.2005р., копію судового рішення та наказу по
справі №6/269-Д/98, ухвал по справах №14/150 та №14/156 -оскільки
всі вони не мають відношення до спору, що випливає із
корпоративних відно-син.(арк.справи 102-105, 106-108, 137-158,
166-170, 183-190, 194-200).
Керуючись стст. 1, 2, 12, 21, 28, 33, 36, 43, 46-49, 80,
82-84 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд -
В И Р I Ш И В:
1. Провадження у справі припинити, оскільки спір не підлягає
вирішенню в господарських
судах України.
2. Видати позивачу довідку про повернення сплаченого
державного мита.
3. Скасувати заходи забезпечення позову передбачені ухвалою
господарського суду Рівненської області від 21 березня 2007р.
№1075.
Суддя В.В.Грязнов
Рішення підписане суддею "25" травня 2007 р..