У к р а ї н а
ЗАПОРIЗЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Iменем України
29.09.06 Справа №23/265-18/62
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду
у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. ,
Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
3-ої особи на стороні позивача:
Куратченко I.В., довіреність № 2991/10 від 11.09.2006р.;
3-ої особи на стороні відповідача:
Якушев С.О., довіреність № 3924-П-0 від 01.09.2005р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Брокерська фірма "Восток", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від
22.03.2006 року
у справі № 23/265-18/62
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Брокерська фірма "Восток", м. Запоріжжя
до відповідача Колективного сільськогосподарського
підприємства "Південне",
с. Гасанівка Вільнянського району Запорізької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача
Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція
Запорізької області, м. Вільнянськ Запорізької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача
Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк
"Приватбанк", м. Дніпропетровськ
про визнання договору дійсним
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокерська фірма
"Восток", м. Запоріжжя було подано позов до Колективного
сільськогосподарського підприємства "Південне", с. Гасанівка
Вільнянського району Запорізької області про визнання дійсним
договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 29 від
30.06.2004р., укладеного між позивачем та відповідачем
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької
області своїм рішенням від 22.03.2006 року у справі № 23/265-18/62
(суддя Туркіна Л.П.) в позові відмовив.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у
поданій апеляційній скарзі ТОВ "Брокерська фірма "Восток", позивач
у справі, вказує на те, що судом першої інстанції неправильно
застосовані норми матеріального і процесуального права. Зазначає,
що диспозиція ч.2 ст.220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не містить
будь-якого обмеження в частині застосування даної норми до
договорів, які підлягають як нотаріальному посвідченню, так і
державній реєстрації. За станом на 30.06.2004р. предмет спірного
договору не знаходився під арештом. На даний час право власності
на будівлю може бути передано покупцю. На час укладення спірного
договору, відповідач не мав статусу боржника відповідно до Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а Вільнянська МДПI не мала статусу
кредитора. Просить рішення господарського суду Запорізької області
від 22.03.2006р. у справі № 23/265-18/62 скасувати та прийняти
нове рішення, яким позов задовольнити.
Вільнянська МДПI Запорізької області, третя особа у справі, у
відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що активи КСП
"Південне", починаючи з 11.02.2003р., знаходилися в податковій
заставі. Податковим органом було надано дозвіл на реалізацію
майна. Податкова застава поширилася на активи підприємства,
починаючи з 11.02.2003р., а виконавчою службою арешт на заставне
майно накладено 20.04.2004р., тобто вже після існування податкової
застави. За станом на 30.06.2004р. предмет договору не знаходився
під арештом. Просить апеляційну скаргу задовольнити і визнати
спірний договір дійсним.
ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа у справі, у
відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що попередній договір
від 30.03.2004р. № 16 та договір купівлі-продажу від 30.06.2004р.
№ 29 укладені між позивачем та відповідачем з порушенням вимог
діючого законодавства України. Арешт на все майно КСП "Південне"
існував при укладенні договору купівлі-продажу від 30.06.2004р.
Просить рішення господарського суду Запорізької області від
22.03.2006р. у справі № 23/265-18/62 залишити без змін, а
апеляційну скаргу - без задоволення.
Від КСП "Південне", відповідача у справі, відзиву на
апеляційну скаргу не надходило. В судовому засіданні представник
відповідача вказав на обгрунтованість позовних вимог і вимог
апеляційної скарги.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного
господарського суду № 2050 від 25.07.2006р. справу призначено до
розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів
Радченко О.П., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 26.07.2006р. розгляд апеляційної скарги
було відкладено до 18.08.2006р.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного
господарського суду № 2385 від 17.08.2006р. справу призначено до
розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів
Кричмаржевського В.А., Радченко О.П.
В судовому засіданні 18.08.2006р. розгляд апеляційної скарги
було відкладено до 06.09.2006р.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного
господарського суду № 2489 від 05.09.2006р. справу призначено до
розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів
Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 06.09.2006р. було оголошено перерву до
29.09.2006р.
29.09.2006р. в судовому засіданні за згодою присутніх
учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну
частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи
вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації
судового процесу.
Як випливає з матеріалів справи, згідно витягу з Державного
реєстру застав рухомого майна від 31.05.2003р. за № 726049, всі
активи КСП "Південне" з 11.02.2003р. до 18.02.2005р. (дата
порушення провадження у справі про банкрутство відповідача)
перебували у податковій заставі. Заставодержателем визначена
Вільнянська МДПI.
29.03.2004р. КСП "Південне" звернулось до податкового органу
з проханням надати згоду на відчуження адміністративної будівлі
ін. № 4201000120 літ.А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя,
вул. Центральна, 10.
Податковим органом був наданий дозвіл на реалізацію активів,
які перебувають у податковій заставі, про що свідчить відповідній
лист (а.с. 16, Т.1), погоджений начальником Вільнянської МДПI
05.04.2004р.
30.03.2004р. між КСП "Південне" (продавець) і ТОВ "Брокерська
фірма "Восток" (покупець) був підписаний попередній договір
купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 16, згідно до умов якого
продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти і оплатити
об'єкт нерухомості: адміністративну будівлю за адресою: м.
Запоріжжя, вул. Центральна, 10 (інв. № 420100120).
Покупцем здійснена оплата за адміністративну будівлю на
рахунок УДК у Запорізькій області в повному обсязі в рахунок
погашення податкового боргу КСП "Південне", що підтверджується
реєстром кредитових документів від 31.03.2004р., банківськими
виписками та листом Вільнянської МДПI від 18.01.2005р. за №
130/10/24-017.
30.06.2004р. між КСП "Південне" (продавець) і ТОВ "Брокерська
фірма "Восток" (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу
об'єкту нерухомості № 29, згідно умов якого продавець продає, а
покупець приймає об'єкт нерухомості - адміністративну будівлю за
адресою: м. Запоріжжя, вул. Центральна, 10 (інв. №420100120).
01.07.2004р. вказаними сторонами підписаний акт
приймання-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу №
29 від 30.06.2004р.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що
договір купівлі-продажу № 29 від 30.06.2004р. до цього часу не
пройшов нотаріального посвідчення з причини ухилення КСП
"Південне" від даних дій. Такими діями відповідач порушує інтереси
позивача в частині неможливості державної реєстрації права
власності. У зв'язку з цим, позивач просить визнати дійсним
договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 29 від 30.06.2004р.
Позовна вимога грунтується на приписах ст.ст. 220, 640, 657 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст.11112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є
обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду
справи.
В постанові Вищого господарського суду України від
22.11.2005р. вказано на те, що згідно пункту 2 ст.220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
визнання спірного договору дійсним судом є можливим за
наявності умов, перелічених у вище зазначеній нормі законодавства;
однак зазначення на те, що такий договір суд "може визнати
дійсним" вказує на можливість відмови судом у задоволенні позовних
вимог про визнання договору дійсним, навіть за наявності
встановлених частиною 2 ст.220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
умов з
врахуванням інших обставин, що впливають на правомірність вчинення
сторонами такого договору. При цьому суду, вирішуючи спір,
належало з'ясувати наявність чи відсутність обставин, що впливають
на правомірність вчинення сторонами правочину, на той момент, з
яким ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
пов'язує визнання договору укладеним,
та виникнення, зміну та припинення прав та обов'язків сторін за
даним договором. Натомість судом не досліджено існування обставин,
що впливають на правомірність вчинення спірного договору на
момент, коли договір купівлі-продажу нерухомого майна є укладеним,
а сторони за ним набувають відповідних прав та обов'язків
відповідно до положень статей 334 та 640 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
З урахуванням вказівок суду касаційної інстанції встановлено,
що 26.12.2002р. між ЗАТ КБ "Приватбанк" та КСП "Південне"
(позичальник) був укладений кредитний договір № НЛ0421, за яким
банк надав КСП "Південне" кредитні кошти в сумі 230.000,00 грн.
У зв'язку з невиконанням КСП "Південне" умов кредитного
договору, ЗАТ КБ "Приватбанк" звернулось до господарського суду
Запорізької області з позовом про стягнення з позичальника суми
заборгованості, за наслідками чого судом порушено провадження у
справі № 17/146.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
16.04.2004р. у справі № 17/146 в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення
арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку
КСП "Південне", а також на майно цього підприємства на суму
265.361,40 грн.
На виконання ухвали господарського суду Запорізької області
від 16.04.2004р. у справі № 17/146 Відділом державної виконавчої
служби Вільнянського районного управління юстиції 20.04.2004р.
винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони
на його відчуження. Також, складений акт опису й арешту майна від
20.04.2004р. серії АА № 862184. Державним виконавцем було описано
та арештоване майно, що належало КСП "Південне", у т.ч. і
адміністративна будівля за адресою: м. Запоріжжя, вул. Центральна,
10.
28.08.2004р. господарським судом Запорізької області у справі
№ 17/146 прийнято рішення, яким позовні вимоги ЗАТ КБ "Приватбанк"
задоволені у повному обсязі і з КСП "Південне" на користь банку
стягнута сума заборгованості.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
18.02.2005р. у справі № 19/51(05) було порушено провадження у
справі про банкрутство КСП "Південне". Введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів. Звільнено все рухоме і нерухоме
майно та майнові права боржника з податкової застави (№ 1837-667
від 11.06.2004р.). Зобов'язано Вільнянську МДПI виключити КСП
"Південне" з Державного реєстру застав рухомого майна. Введено
процедуру розпорядження майна.
Постановою господарського суду Запорізької області від
04.07.2005р. у справі № 19/51(05) КСП "Південне" визнано банкрутом
та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором банкрута
призначено Алексєєву Л.О.
Спірний договір є договором купівлі-продажу нерухомості.
У відповідності зі ст.657 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір
купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу,
житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна
укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню
та державній реєстрації.
Частиною 3 ст.640 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній
реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення
або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального
посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної
реєстрації.
Згідно зі ст.220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі недодержання
сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий
договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що
підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або
часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його
нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не
вимагається.
Оскільки спірний договір є договором купівлі-продажу
нерухомості, то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню
та державній реєстрації. Такий договір вважається укладеним з
моменту державної реєстрації. До моменту його державної
реєстрації, навіть у випадку його нотаріального посвідчення,
вказаний договір не може вважатися укладеним, тобто не має
юридичною сили, а отже не може породжувати взаємні права та
обов'язки для сторін за угодою.
Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, правочин
підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених
законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної
реєстрації.
Частинами 3 і 4 ст.334 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному
посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з
моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання
договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній
реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої
реєстрації.
Правило ст.220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дозволяє суду визнати
певний договір дійсним, при наявності на то визначених умов. Разом
з тим, діючим законодавством не передбачено право суду здійснювати
державну реєстрацію договору. Перелік органів, які здійснюють
державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення
відповідних реєстрів встановлюються законом (ч.2 ст.210 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
В постанові суду касаційної інстанції від 22.11.2005р. у
даній справі вказано на те, що суду, вирішуючи спір, належало
з'ясувати наявність чи відсутність обставин, що впливають на
правомірність вчинення сторонами правочину, на той момент, з яким
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
пов'язує визнання договору укладеним, та
виникнення, зміну та припинення прав та обов'язків сторін за даним
договором.
З урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, а також
того, що договір купівлі-продажу нерухомості вважається укладеним
з моменту його державної реєстрації, а право власності у набувача
за договором виникає з моменту державної реєстрації, при вирішенні
даного спору суду не може бути відомо того, коли відбудеться
державна реєстрація договору (момент вчинення правочину), які
фактичні обставини справи будуть існувати на момент державної
реєстрації та які норми законодавства будуть діяти на момент
вчинення правочину, а відповідно, чи буде спірний договір
відповідати вимогам закону на момент його державної реєстрації.
Так, судом першої інстанції цілком обгрунтовано вказано на
те, що при вирішенні питання щодо визнання договору дійсним
господарський суд має упевнитись, чи буде відповідати такий
договір вимогам частин 1-3, 5 ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
на
момент його вчинення, оскільки статтею 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в
момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті
203 цього Кодексу. Суд не може бути обізнаний з моментом вчинення
правочину, а саме, з моментом його державної реєстрації, тобто
фактичним моментом укладення договору та виникнення за таким
договором взаємних прав та обов'язків сторін, а отже, не є
можливим перевірити відповідність договору вимогам закону на
момент його вчинення (укладення).
Місцевим господарським судом також обгрунтовано вказано на
те, що як на момент підписання спірного договору сторонами, так і
на момент розгляду спору в суді, такий договір не можна вважати
таким, що відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, підписання спірного договору відбулось в момент
знаходження майна відповідача під арештом, який застосований
господарським судом в якості заходу до забезпечення позову, що
виключало можливість вільного розпорядження майном та його
відчуження. Таким чином, договір на момент його підписання
суперечив приписам ст.115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст.129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
На момент розгляду справи в суді спірний договір також не
відповідає вимогам Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки продаж майна банкрута за договором здійснено
не у відповідності із вказаним Законом.
Додатково слід вказати на наступне.
Договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 29 був
підписаний сторонами на підставі попереднього договору
купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 16 від 30.03.2004р.
У відповідності зі ст.635 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, попереднім є
договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у
певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на
умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку
(терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі
попереднього договору.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для
основного договору, а якщо форма основного договору не
встановлена, - у письмовій формі.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється,
якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін),
встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не
направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Особливості укладення попередніх договорів також визначені
ст.182 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, якою передбачено, що за попереднім
договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк,
але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього
договору, укласти основний господарський договір на умовах,
передбачених попереднім договором.
Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють
визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.
До укладення попередніх договорів не застосовується загальний
порядок укладення господарських договорів.
Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються
Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом.
Як вказувалось вище, 30.03.2004р. між КСП "Південне"
(продавець) і ТОВ "Брокерська фірма "Восток" (покупець) був
підписаний попередній договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості
№ 16, згідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а
покупець - прийняти і оплатити об'єкт нерухомості: адміністративну
будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Центральна, 10 (інв. №
420100120).
Обставини справи свідчать про те, що попередній договір № 16
від 30.03.20004р. мав бути укладений у формі, встановленій для
основного договору № 29 від 30.06.2004р., тобто бути нотаріально
посвідченим та пройти державну реєстрацію.
Проте, попередній договір № 16 від 30.03.2004р. не був
нотаріально посвідчений і не пройшов державну реєстрацію, а отже,
не може вважатися укладеним і не породжує для його сторін взаємні
права та обов'язки. В силу ч.1 ст.220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
попередній договір № 16 від 30.03.20004р. є нікчемним.
З умов попереднього договору № 16 від 30.03.2004р.
вбачається, що продажа (передача) майна продавцем і його приймання
покупцем буде здійснюватися в порядку та на умовах, зазначених в
договорі купівлі-продажу, який сторони зобов'язуються оформити у
встановленому законом порядку у строк не пізніше 30.06.2004р.
(п.1.2 попереднього договору).
Як вказувалось вище, договір № 29 від 30.06.2004р. є
неукладеним. З цього слід дійти до висновку про те, що
зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинилось,
оскільки основний договір не укладений протягом строку (у термін),
встановлений попереднім договором, тобто у строк до 30.06.2004р.,
оскільки на цю дату мало місце лише підписання спірного договору.
Судом першої інстанції також обгрунтовано вказано на
невиконання позивачем зі свого боку умов договору № 29 від
30.06.2004р. і, як наслідок, безпідставність посилання позивача з
цього приводу на ст.220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки згідно з
п.2.1 спірного договору позивач зобов'язався перерахувати суму
вартості будівлі на розрахунковий рахунок відповідача. В той же
час, перерахування коштів відбулось на рахунок УДК у Запорізькій
області, тобто не у в ідповідності з умовами договору.
Підписання сторонами акту приймання-передачі майна від
01.07.2004р. до спірного договору також не може розцінюватися як
часткове виконання договору, оскільки у відповідності зі ст.334 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо договір про відчуження майна підлягає
державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту
такої реєстрації. Таким чином, до позивача не перейшло право
власності (право володіння, користування та розпорядження) на
будівлю, оскільки спірний договір не пройшов державної реєстрації.
Слід також зазначити, що позивачем не було доведено факту
ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного
договору, що в силу ст.220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є передумовою для
визнання договору дійсним. До того ж, в судовому засіданні
представник відповідача вказав на обгрунтованість позовних вимог і
вимог апеляційної скарги. Відповідач не заперечив проти того, що
він не ухилявся від нотаріального посвідчення договору. Таким
чином, між сторонами фактично не існувало спору до моменту
звернення позивача з позовом до суду, що свідчить про
необгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів не вбачає факту порушення будь-якого права
позивача у відповідності до предмету та підстави заявленого
позову.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до
обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються
вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції
на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів.
Порушення або неправильного застосування норм матеріального і
процесуального права не вбачається, підстави для скасування або
зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Запорізький апеляційний господарський
суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Брокерська фірма "Восток", м. Запоріжжя, залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від
22.03.2006р. у справі № 23/265-18/62 - без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.