Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Кропивної Л.В.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" вул. Микулинецька, 40, м.Тернопіль. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 АДРЕСА_2

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, АДРЕСА_3.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_4 довіреність. НОМЕР_1.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 28.04.2007 р.

ОСОБА_5, довіреність від 03.04.2007 р.

третьої особи: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2.

роз'яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін права та обов'язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,

Позивач -ОСОБА_1, м. Тернопіль, звернувся 07.03.2007 р. (вх. № 1162) до господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ "Аско", м. Тернопіль, у якому ставиться вимога про визнання недійсним рішення зборів учасників ТзОВ "Аско" від 10.03.2006 р., посилаючись на те, що у цей день відбулися збори учасників ТзОВ "Аско", на яких було прийнято рішення про відступлення ОСОБА_2 своєї частки в статутному фонді у розмірі 92,517%, на користь ОСОБА_3 та про затвердження нової редакції статуту ТзОВ "Аско".

Згодом, 13.03.2006 р. державним реєстратором виконавого комітету Тернопільської міської ради Опалко Л.В. здійснено державну реєстрацію нової редакції статуту ТзОВ "Аско".

Позивач зазначає, що Тернопільським міськрайонним та Апеляційним судами Тернопільської області розглянуто спір між ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ТзОВ "Аско" та виконавчого комітету Тернопільської міської ради, за результатами розгляду якого прийнято рішення, відповідно, від 19.05.2006 р. від 13.07.2006 р., згідно з якими гр. ОСОБА_1 поновлено у числі учасників ТзОВ "Аско" зі всіма правами та обов'язками, якими він володів на час виключення його за рішенням позачергових загальних зборів учасників ТзОВ "Аско" від 13.03.2005 р., у тому числі у праві щодо набуття часток інших учасників та їх розподілу між рештою учасників.

До того ж було визнано недійсним рішення від 13.03.2005 р. позачергових зборів учасників ТзОВ "Аско" у частині виключення з числа учасників ТзОВ "Аско" гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_1, а також визнано недійсними рішення вищого органу Товарства від 17.02.2005 р., від 13.03.2005 р. та від 19.03.2005 р. в частині переведення на ОСОБА_2 часток вибувших та виключених Товариством учасників та скасовано державну реєстрацію Статуту ТзОВ "Аско" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників Товариства "Аско" 19.03.2005 р. і оформленого протоколом НОМЕР_3 .

Спираючись на судові акти та приписи ст. 61 ЦПК України, Позивач вважає, що станом на 10.03.2006 р. ОСОБА_2 не може вважатися такою, що набула прав на частку у статутному фонді ТзОВ "Аско" і тому не може її відступати на користь ОСОБА_3

З цих підстав Позивач вважає, що рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Аско" від 10.03.2006 р., на яких розглядалося питання про відступлення ОСОБА_2 частки в статутному фонді Товариства у розмірі 92,517% на користь ОСОБА_3, затвердження нової редакції статут Товариства "Аско" та збільшення розміру статутного фонду Товариства є незаконним, через що воно підлягає визнанню недійсним судом.

Відповідач, ТзОВ "Аско", вимоги не визнає і просить відмовити Позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1, з огляду на склад учасників, який міститься у статуті в редакції від 10.03.2006 р., не є учасником ТзОВ "Аско". Також зазначає, що на момент проведення загальних зборів учасників ТзОВ "Аско" 10. 03.2006 р. не існувало судових рішень щодо незаконності попередніх рішень зборів учасників, тому учасники Товариства вправі були приймати будь-які рішення, які не суперечать Закону та статуту Товариства, у тому числі щодо зміни складу учасників та затвердження нової редакції Статуту.

Заперечуючи посилання Позивача на ст. 61 ЦПК України та обставини, встановлені рішеннями судів загальної юрисдикції, Відповідач вказує, що оскільки судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , то посилання Позивача на ст. 61 ЦПК України є безпідставним, у тій же мірі ним заперечуються висновки, зроблені міськрайонним судом та апеляційним судом по відношенню до прав та обов'язків ОСОБА_2, як учасника Товариства, та інших учасників Товариства, які відступили їй свої частки з тих мотивів, що принаймні, ОСОБА_2, не була стороною у спорі, який розглядався судами загальною юрисдикції.

Залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні Відповідача -гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернули увагу суду на наступні обставини.

Відповідно до установчого договору про створення товариства, ОСОБА_2 повністю внесла свою частку до статутного фонду Товариства .

Пунктом 4.1 Статуту Товариства, зареєстрованого Розпорядженням міської адміністрації 25.07.1994 р., передбачалося право виходу учасника в порядку, визначеному Статутом. У свою чергу, Статут наділяв також учасника правом відступити свою частку у Статутному фонді Товариства.

Спираючись на те, що Цивільним кодексом України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р. запроваджено норму, відповідно до якої учасники Товариства користуються переважним правом лише при купівлі частки (її частині) пропорційно розмірів своїх часток, що означає відсутність переважного права учасників Товариства на придбання частки, яка дарується або передається іншому учаснику за волею того, хто її відступає, ОСОБА_2 зазначає, що учасники Товариства безоплатно відступили належні їм вклади до статутного капіталу ОСОБА_2 шляхом підписання нотаріально засвідчених заяв до Товариства.

Що стосується частки інших учасників товариства, у т. ч. позивача, яких рішенням загальних зборів було виключено з числа учасників, то їх частки були розподілені за рішенням загальних зборів такожОСОБА_2

Твердження Позивача про те, що ОСОБА_2 не набула прав на частку у Статутному фонді ТзОВ "Аско" є невірним, оскільки Апеляційний суд Тернопільської області у своєму рішенні від 06.10.2005 р. при розгляді спору між ОСОБА_6 до ТзОВ "Аско" обрав іншу позицію, на відміну від викладеної у справі за участю Позивача, і відмовив у визнанні недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом від 13.07.2006 р.

Аналогічні пояснення надав суду і ОСОБА_3

У судовому засіданні сторони підтримали свої доводи, а Позивач додатково зазначив, що вважає рішення загальних зборів, на яких ставиться питання про розподіл вкладів учасників Товариства, правочином, який є підставою для виникнення в учасників Товариства цивільних прав та обов'язків.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані суду та витребувані додатково докази, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Вкладом учасника до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено Законом ( ч. 2 ст. 115 ЦК України).

Учасникам господарського товариства належить право, зокрема, на участь в управління Товариством, на участь у розподілі прибутку Товариства та одержанні дивідендів, право на отримання ліквідаційної долі при ліквідації Товариства і право вільного виходу з Товариства без згоди інших учасників та без пояснення причин виходу, що випливає зі факту добровільного об'єднання учасниками Товариства власних капіталів для створення останнього.

Частина 1.ст. 167 ГК України надає визначення корпоративних прав як прав особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, у тому числі права на звернення до суду з позовом про визнання недійсними корпоративних актів, якими зачіпаються права та охоронювані законом інтереси цієї особи як учасника господарської організації .

Норми частини 3 ст. 135 ГК України дають підстави для висновку, що власник на основі належних йому корпоративних прав має право здійснювати організаційно-установчі повноваження відповідно до цього Кодексу (436-15) та інших законів.

Отже, закон пов'язує виникнення комплексу прав та обов'язків учасника Товариства,у тому числі направлених на упорядкування організаційних відносин щодо діяльності утвореного ним товариства, із фактом набуття особою статусу учасника і суб'єкта корпоративних відносин.

Іншими словами, правоздатність індивідуальних суб'єктів корпоративних правовідносин є спеціальною, тому що її наявність пов'язана із специфічними обставинами, наприклад, з участю особи у складеному капіталі господарського товариства. За наявності такої його участі особа набуває статусу учасника.

Водночас, належна учаснику та повністю оплачена ним частка у статутному капіталі, з огляду на положення ч. 1 ст. 147 ЦК України, може бути проданою, або іншими чином відступленою одному чи кільком учасникам товариства, повністю, або у певні частині .

При неповній оплаті частки відступлення можливе лише у тій її частині,яка оплачена.

Більше того, дозволу чи санкціонування на вчинення таких дій зі сторони інших учасників, чи вищого органу управління Товариством, учасник,який відступає свою частку, не потребує.

Такий висновок слід зробити із системного аналізу статей 10, 41, 59 Закону України "Про господарські товариства", якими окреслено компетенцію загальних зборів засновників (учасників ) товариства та права учасників товариства.

Частиною 2 ст. 147 ЦК України передбачено правило, за яким реалізація права учасника на відчуження ним своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

При відступлені своєї частки учасник добровільно вибуває з товариства, а при її частині - його правомочності зменшуються.

Впродовж лютого-березня 2006 р. учасники Товариства, здійснюючі вільно та на власний розсуд свої цивільні права, згідно нотаріально посвідченої заяви безоплатно відступили свої частки одному учаснику Товариства -ОСОБА_2, чим реалізували належне їм право вільно розпоряджатися належною їм частковою у статутному капіталі Товариства ( копії нотаріально посвідчених заяв приєднані до матеріалів справи) .

За загальним правилом, викладеним у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, учасники Товариства, які відступили свої частки у статутному капіталі,про що поставили Товариство до відому, добровільно вибули з нього, що саме по собі не потребувало згоди інших учасників товариства як кожного зокрема, так і усіх разом.

Між тим, припинення прав на частку в учасників, викликало виникнення прав на відступлені частки у ОСОБА_2 у розмірі, що складає сукупну долю прав учасників, які відступили їй свої частки, у статутному капіталі Товариства.

Правочини, правовим наслідком якого є відступлення учасниками на підставі нотаріально посвідченої письмової заяви ОСОБА_2 своїх часток у статутному капіталі Товариства, не були визнані недійсними судом, а тому, в силу ч. 1 ст. 204 ЦК України, їх правомірність презюмується.

До того ж, як вбачається з рішення Тернопільського міськрайсуду та апеляційного суду Тернопільської області, цими юрисдикційними органами не визнавалися недійсними ці правочини, адже його учасники не були залучені судом до участі у справі.

Існування спору з приводу прав на частки між учасниками Товариства, які вибули з нього, і Товариством, ані Позивач, ані Відповідач та треті особи у даній справі суду не підтвердили.

Більше того, у поданих державним реєстратором відділу державних реєстраторів Тернопільського міськвиконкому копій реєстру карток про підтвердження відомостей про юридичну особу, у тому числі відомостей про засновників Товариства, станом на 13.03.2006 р. та на 20.09.2006 р. не значаться в якості учасників особи як ті, що добровільно відступили свої часткиОСОБА_2, так і ті учасники Товариства, у кількості 39 чоловік, серед яких ОСОБА_1, які були виключені із складу учасників Товариства і сукупна доля часток яких у статутному капіталі Товариства складала 19,61 %.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Між тим, як вбачається з оцінених судом витребуваних у відділу державного реєстратора Тернопільського міськвиконкому реєстраційних карток про підтвердження відомостей про юридичну особу, у т.ч. стосовно засновників ( форма № 6), рішення суду, яким скасовано рішення учасників Товариства про внесення змін до установчих документів останнього від 13.03.2005 р, 19.05.2005р. та від 13.07.05 р., Тернопільський міськрайсуд та апеляційний суд Тернопільсько ї області не направляв.

Станом на день проведення загальних зборів учасників Товариства, які відбувалися 10.03.2006 р., і рішення на яких, на думку Позивача, є незаконними, ОСОБА_1 не був учасником Товариства.

Водночас, відповідно до ст. ст. 1, 2, 54 ГПК України, Позивач не обґрунтував порушення Відповідачем його суб'єктивних прав, не зазначив норм матеріального права, яким суперечить корпоративний акт, яким є рішенням загальних зборів учасників Товариства від 10.03.2006 р.. Усупереч своєму обов'язку, передбаченому ст.ст. 33, 34 ГПК України, Позивач не довів належними та допустимими доказами власного матеріально-правового інтересу щодо вчиненого ОСОБА_2 правочину по відступленню нею належної їй у певному розмірі частки ОСОБА_3

Наведена Позивачем мотивація стосовно того, що ОСОБА_2 не належала частка у розмірі 92,517% статутного капіталу Товариства, не звільняє Позивача від обов'язку довести суду, яким є розмір частки ОСОБА_2, яким чином відступлення нею цієї частки, або в її частині, ОСОБА_3 порушило права чи охоронювані законом інтереси Позивача, і чи таке відступлення вплинуло на характер відносин між Позивачем та Товариством, та на існуючий між ними обсяг права та обов'язків.

Разом з тим, рішенням вищого керівного органу Товариства, прийняте 10.03.2006 р., передбачено збільшення розміру статутного фонду останнього за рахунок додаткових внесків учасників, що у свою чергу покладало на цих учасників Товариства зобов'язань по внесенню ними додаткових вкладів.

Утім, Позивач, вимагаючи визнання недійсним у повному обсязі рішення учасників Товариства від 10.03.2006 р., не зазначив, яким чином прийняте рішення у цій частині порядку денного, впливає на обсяг його прав та обов'язків, або порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Слід також врахувати, що корпоративна норма, яка приймається загальними зборами господарського товариства, характеризується поєднанням в одній особі суб'єкта та об'єкта регулювання., адже загальновизнаним є факт, що нормативні рішення діють певним чином лише у випадку прийняття їх тими, хто зобов'язувався підкорятися ним та хто приймав участь у їх розробці.

У корпоративних відносинах, пов'язаних з управлінням корпорацією, одвічно виключається рівність між учасниками та корпорацією, що є неодмінною умовою зобов'язальних відносин, а принцип панування волі більшості учасників корпорації над меншістю на загальних зборах законодавчо закріплений у ст. ст. 42, 60 Закону України "Про господарські товариства".

Та обставина, що зміни, які відбулися у відомостях про юридичну особу внаслідок прийняття корпоративного акту повноважним органом, потребують державної реєстрації, не зменшує вольового впливу такого акту на поведінку учасників та виконавчих органів Товариства і не змінює характеру відносин між ними, як і правової природи внесків (вкладів), здійснених учасниками товариства на виконання такого акту.

Таким чином, позов як необґрунтовано заявлений до задоволення не підлягає, а судові витрати слід покласти на Позивача.

У судовому засіданні, 21 травня 2007 р., за згодою сторін було оголошено, згідно ст. 85 ГПК України, лише вступну та резолютивну частини рішення.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, АДРЕСА_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско", м. Тернопіль, про визнання недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" від 10.03.2006 р. відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) "25" травня 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.