ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МIСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Iменем України
РIШЕННЯ
"18" травня 2007 р.
справа № 20-5/048
За позовом: Закритого акціонерного товариства "Паллада"
(99003 м. Севастополь, вул. Токарева, 2)
до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
(01011 м. Київ, вул. Лескова, 9) в особі Севастопольської філії
Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (99011
м. Севастополь, вул. Володарського, 10)
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю
"Виробниче-комерційне підприємство "Кодес" (99003 м. Севастополь,
вул. Токарева, 2)
про визнання договору поруки недійсним
Суддя Євдокимов I.В.
Представники сторін:
Позивач -не з'явився, ЗАТ "Паллада";
Відповідач - Нємцева Надія Володимирівна, представник,
довіреність № 58 від 21.11.06, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі
Севастопольської філії;
Третя особа - Наумович Дмитро Анатолійович, юрисконсульт
юридичного відділу, довіреність № б/н від 29.07.06, ТОВ ПКП
"КОДЕС";
Суть спору:
Позивач, ЗАТ "Паллада", звернувся до суду з позовом до
відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк
Аваль" в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного
товариства "Райффайзен Банк Аваль", про визнання договору поруки №
4/001-03 від 07.04.2004 недійсним, та застосування до сторін
двосторонню реституцію.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний договір не
відповідає вимогам діючого законодавства України.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої
заперечення тим, що спірна угода укладена відповідно до вимог
діючого законодавства України, та не підлягає визнанню недійсною.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх
процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,
вислухавши представників сторін, суд, -
в с т а н о в и в:
07.10.2003 між сторони уклали генеральну кредитну угоду №
4/001-03.
Відповідно до умов вказаної угоди відповідач зобов'язався
надавати позивачу та третьої особі кредитні кошти, в порядку та на
умовах, визначених в договорах, укладених в межах даної угоди, та
яки є невід'ємною частиною угоди.
07.04.2004 між відповідачем (Кредитор) та позивачем
(Поручитель) укладений договір поруки № 4/001-03.
Відповідно до п. 1.2 договору сторони договору встановлюють,
що Поручитель добровільно бере на себе зобов'язання перед
Кредитором відповідати по обов'язкам Боржника - ТОВ ПКП "КОДЕС",
яки виникають із умов генеральної кредитної угоди № 4/001-03 від
07.10.2003 в повному обсязі цих зобов'язань.
Згідно з п. 1.3 договору поруки сторони договору
встановлюють, що зобов'язань Поручителя перед Кредитором є
безумовним, та ніяких інших умов, крім тих, що передбачені цим
договором та вказаних у п. 1.2 генеральної кредитної угоди №
4/001-03 від 07.10.2003, не вимагають.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню
повністю, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника
за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед
кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може
забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному
обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно зі статтями 215, 203 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка
вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної
дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і
відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі,
встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
якщо недійсність правочину прямо не встановлена
законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа
заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий
правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Як вбачається із змісту договору поруки, позивач поручався
перед відповідачем відповідати по зобов'язанням ТОВ ПКП "КОДЕС",
яки витікають із генеральної кредитної угоди № 4/001-03 від
07.10.2003.
З умов генеральної кредитної угоди ТОВ ПКП "КОДЕС" не мало
визначених фінансових зобов'язань перед кредитором, а відповідач
дійсних вимог до позичальника.
Оскільки ТОВ ПКП "КОДЕС" станом на 07.04.2004 не мало перед
відповідачем основного кредитного зобов'язання, договір поруки,
укладений між сторонами не відповідає вимогам діючого
законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім
тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину
кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все,
що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі
неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане
полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій
послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які
існують на момент відшкодування.
Згідно з п. 20 Роз'яснень Вищого господарського суду України
№ 02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
від 12.03.1999 "Про деякі питання
практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"
визнання угоди недійсною не тягне за собою наслідків у вигляді
визнання недійсними договорів, спрямованих на забезпечення
виконання зобов'язання, яке випливає з цієї угоди, якщо вони самі
по собі відповідають вимогам закону. Дія таких договорів (застави,
поруки, гарантії) припиняється: договору застави - на підставі
статті 28 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, договорів
поруки і гарантії - на підставі частини першої статті 194
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
у зв'язку з припиненням забезпечених
відповідно заставою, порукою чи гарантією зобов'язань.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги підлягаючими
задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати на сплату державного мита в сумі 85,00
грн. і інформаційне -технічне забезпечення судового процесу в сумі
118,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 -85,
115, 116 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, -
В И Р I Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір поруки № 4/001-03 від
07.04.2004, укладений між Севастопольською філією Відкритого
акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (99011 м.
Севастополь, вул. Володарського, 10) та Закритим акціонерним
товариством "Паллада" (99003 м. Севастополь, вул. Токарева, 2)
повернув сторони у первісне становище.
Суддя I.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та підписано
23.05.2007
Розсилка:
1. ЗАТ "Паллада" (99003 м. Севастополь, вул. Токарева, 2)
2. ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (01011 м. Київ, вул. Лескова,
9)
3. Севастопольська філія ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (99011
м. Севастополь, вул. Володарського, 10)
4. ТОВ "Виробниче-комерційне підприємство "Кодес" (99003 м.
Севастополь, вул. Токарева, 2)
5. Справа
6. наряд