620/613/21 Про визнання протиправними дії ГУ ПФУ, вчинені на виконання рішення окружного адміністративного суду щодо обмеження пенсії особи максимальним розміром, зобов`язання ГУ ПФУ перерахувати та виплатити пенсію в розмірі, розрахованому відповідно до нової довідки обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та з врахуванням встановлених законодавством України надбавок без обмеження максимального розміру пенсії - 11.07.2022 Прийняття

зобов`язати ГУ ПФУ з 01.01.2018 здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі, розрахованому відповідно до нової довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.04.2019 № ФЧ51973 та з врахуванням встановлених законодавством України надбавок без обмеження максимального розміру пенсії;

зобов`язати ГУ ПФУ провести розрахунок заборгованості пенсії позивача з 01.01.2018 без її обмеження максимальним розміром відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду суду від 29.04.2020 у справі № 620/1403/19.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач при перерахунку його пенсії на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі № 620/1403/19 протиправно обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, оскільки такі обмеження до його пенсії не застосовуються.

2. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021, задовольнив позовні вимоги.

3. 28.07.2021 ГУ ПФУ звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021, ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 06.10.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.12.2021 №2239/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2021 №15), що унеможливлює його участь у розгляді цієї справи.

6. Протоколом розподілу справи від 10.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

7. Ухвалою судді Верховного Суду від 16.12.2021 прийнято до свого провадження справу №620/613/21 за вищевказаним позовом.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. У справі, яка розглядається суди встановили, що з грудня 2003 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію у по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі № 620/1403/19 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема:

зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок розміру пенсійного забезпечення позивача, починаючи з 01.01.2018 на підставі довідки про його грошове забезпечення від 18.04.2019, надісланої 23.04.2019 Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;

зобов`язано ГУ ПФУ здійснити позивачу перерахунок пенсії з 05.03.2019, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та виплату, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 вказане судове рішення у справі № 620/1403/19 змінено в резолютивній частині та викладено абзаци третій та п`ятий в новій редакції, зокрема:

зобов`язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;

в частині зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок розміру пенсійного забезпечення позивача починаючи з 01.01.2018 на підставі довідки про його грошове забезпечення від 18.04.2019, надісланої 23.04.2019 Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 - залишено без змін.

На виконання вищезазначених рішень судів ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі довідки про грошове забезпечення від 18.04.2019, надісланої 23.04.2019 Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з 05.03.2019 по 03.03.2019 (включно), з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2018. Різниця пенсії на виконання вказаних судових рішень за період з 01.01.2018 по 31.07.2020 складає 129684,12 грн. Частину цієї суми в розмірі 5131,37 грн виплачено позивачу у серпні 2020 року. Різниця пенсії на виконання вищевказаних судових рішень в сумі 124 552,75 грн включена до списків на виплату згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (649-2018-п) .

При цьому, ГУ ПФУ при здійсненні перерахунку пенсію позивача було обмежено максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи свої права щодо обмеження пенсії максимальним розміром порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обмеження максимальним розміром пенсії не застосовується до пенсій, які призначені до набрання чинності Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) (далі - Закон № 3668-VІ (3668-17) ), тобто до 01.10.2011.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Касаційну скаргу ГУ ПФУ мотивувало, зокрема тим, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

12. Позивач у відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ просить, зокрема, залишити останню без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. З урахуванням наведеного та оскільки Верховний Суд розглядає касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, колегія суддів перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, призначеної на підставі Закону № 2262-XII (2262-12) .

15. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-ХІІ (2262-12) .

17. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII (2262-12) , десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI (3668-17) , який набрав законної сили 01.10.2011.

18. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (4495-17) , законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР) , не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

19. Водночас Законом № 3668-VI (3668-17) внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI (3668-17) , а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

20. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 (v007p710-16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

21. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

22. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

23. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII (2262-12) , десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI (3668-17) , яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI (3668-17) .

24. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII (2262-12) ) та є однаковими за змістом.

25. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

26. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII (2262-12) ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

27. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII (2262-12) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 (v007p710-16) та Законом № 3668-VI (3668-17) - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

28. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

29. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

30. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

31. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

33. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

34. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII (2262-12) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 (v007p710-16) , а не норми Закону № 3668-VI (3668-17) .

35. Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

36. Відтак обмеження ГУ ПФУ максимального розміру пенсії ОСОБА_1, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , є протиправним.

37. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог.

38. Разом з цим, оскільки суди попередніх інстанцій вищенаведеного не врахували та помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 2 Закону № 3668-VI, то їх судові рішення підлягають зміні в частині мотивів задоволення позовних вимог.

39. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

40. За таких обставин, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 підлягають зміні в їх мотивувальній частині, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови Верховного Суду. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій - слід залишити без змін.