УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Рішення
14.05.2007 Справа № 2/80
За позовом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській
області, м. Ужгород
До відповідача відкритого акціонерного товариства "Концерн
"Галнафтогаз", м. Львів
Про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,
зокрема, АЗС №13 в с. Яблунівка Хустського району та АЗС №16 в с.
Усть-Чорна Тячівського району шляхом відновлення бухгалтерського
обліку по даному майну та проведення інвентаризації майна, що не
увійшло до статутного фонду товариства під час інвентаризації,
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - Дубовий I.Б. -представник за дорученням №2 від
03.01.07р.
від відповідача - Юзефів Т.К. -предст. За дорученням
№07-43/07-03 від 22.03.07р.
СУТЬ СПОРУ: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні
майном, зокрема, АЗС №13 в с. Яблунівка Хустського району та АЗС
№16 в с. Усть-Чорна Тячівського району шляхом відновлення
бухгалтерського обліку по даному майну та проведення
інвентаризації майна, що не увійшло до статутного фонду товариства
під час інвентаризації.
Представник позивача просить позовні вимоги задоволити в
повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві,
посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи. Зокрема, у
підставу своїх доводів вказує на те, що внаслідок злиття відкритих
акціонерних товариств, зокрема, "Закарпатнафтопродукт-Ужгород",
"Закарпатнафтопродукт-Хуст" та "Iвано-Франківськнафтопродукт" було
створено відкрите акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз",
якому у відповідності до вимог чинного законодавства перейшли
права та обов'язки цих товариств. Водночас, під час приватизації
загаданих акціонерних товариств до статутного фонду новоствореного
товариства не увійшли автозаправні станції, зокрема, АЗС №13 в с.
Яблунівка Хустського району та АЗС №16 в с. Усть-Чорна Тячівського
району, які являються державою власністю та мають статус
державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських
товариств під час приватизації, але знаходиться на їх балансах, що
підтверджується поданими суду матеріалами, зокрема, актом оцінки
вартості майна від 20.07.1995р. та протоколом засідання
інвентаризаційної комісії від 21.10.1997р. Враховуючи те, що
відповідачем повідомлено на відповідні запити позивача про
відсутність перебування на балансі концерну згаданого державного
майна, звернувся з позовом про зобов'язання відповідача усунути
перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, зокрема, АЗС №13
в с.
Яблунівка Хустського району та АЗС №16 в с. Усть-Чорна
Тячівського району шляхом відновлення бухгалтерського обліку по
даному майну та проведення інвентаризації майна, що не увійшло до
статутного фонду товариства під час інвентаризації.
Представник відповідача заперечує з приводу заявлених
позовних вимог та в поданому суду письмовому поясненні вказує на
те, що спірне майно на балансі новоствореного акціонерного
товариства "Концерн Галнафтогаз" внаслідок злиття відповідних
акціонерних товариств не перебуває, про що позивач був
повідомлений ще у 2003 році. Крім того, згадані АЗС на
сьогоднішній день та на день обстеження не були придатними до
використання, що підтверджується поданими позивачем документами, а
самі блок-пункти були передані на зберігання на Хустську нафтобазу
та пожежній частині №8 в м. Тячів. Також просить взяти до уваги
те, що під дані автозаправні блоки (а не автозаправні станції,
оскільки не містять всіх визначених законодавством ознак для
такого твердження) відповідними сільськими радами земельні ділянки
відповідачу не виділялись, про що також було повідомлено позивача
ще в 2003 році.
З огляду на викладене, подав суду відповідну заяву в порядку
частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про
застосування судом до заявлених позовних вимог строку позовної
давності та відмови у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, суд встановив:
Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області
заявлено вимоги до ВАТ "Концерн Галнафтогаз" про усунення перешкод
у користуванні та розпорядженні майном, зокрема, АЗС №13 в с.
Яблунівка Хустського району та АЗС №16 в с. Усть-Чорна Тячівського
району шляхом відновлення бухгалтерського обліку по даному майну
та проведення інвентаризації майна, що не увійшло до статутного
фонду товариства під час інвентаризації, посилаючись на те, що
таке майно в процесі приватизації не увійшло до статутного фонду
останнього, та відповідно до чинного законодавства є державною
власністю, а тому дії, пов'язані з володінням, користуванням та
розпорядженням цим майном повинні здійснюватися виключно з дозволу
органу приватизації. Натомість, відповідач ухиляється від
здійснення інвентаризації майна, що не увійшло до його статутного
фонду під час приватизації, а також надати відповідні матеріали з
цього приводу.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що таке майно в
установленому порядку органом приватизації передано до статутного
фонду товариства, відповідно відповідач, внаслідок злиття
акціонерних товариств, що були у встановленому порядку
приватизовані, набув прав та обов'язків даних осіб (є їх
правонаступником). Планом приватизації товариств, що увійшли до
складу новоутвореного, підтверджено той факт, що спірне майно до
його статутного фонду не ввійшло, хоч і перебуває на його балансі.
На підтвердження перебування даного майна у власності держави
посилається на те, що станом на 20.07.1995р. за результатами
підписання Акту оцінки вартості майна Хустського ППЗН ЗООВКФ
"Закарпатнафтопродукт", а також Протоколу засідання
інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації державного
майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ
"Закарпатнафтопродукт-Хуст", створеного в процесі приватизації,
затвердженого РВ ФДМУ 21.10.1997р., підтверджено перебування
даного майна на балансі ВАТ "Закарпатнафтопродукт-Хуст", яке
увійшло внаслідок злиття до ВАТ "Концерн Галнафтогаз".
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області
від 14.05.2007 року по справі №2/80
Аналізуючи аргументи сторін щодо предмету спору, в тому числі
стосовно ухилення відповідача від вчинення відповідних дій,
відсутність на сьогоднішній день на балансі новоутвореного
товариства спірного майна та протидію у здійсненні позивачем
повноважень по управлінню, розпорядженню та здійсненню контролю за
його використанням, суд констатує наступне.
Згідно Плану приватизації майна цілісного майнового комплексу
Закарпатської обласної орендно-виробничої фірми
"Зкарпатнафтопродукт", підписаного членами приватизаційної комісії
та Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу
підприємства, затвердженого ФДМУ 20.07.1995р., відбулось вилучення
із статутного фонду вартості майна, тобто включено до переліку
майна, що не підлягає приватизації, АЗС №13 в с. Яблунівка
Хустського району та АЗС №16 в с. Усть-Чорна Тячівського району.
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке
не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі
приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом
ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999р.
№414/3707 (далі - Положення), функції з управління об'єктами, які
не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі
приватизації, здійснює Фонд державного майна України або його
регіональні відділення за територіальною ознакою.
Позивач подав докази про те, що відповідними листами від
26.05.2005р. №09-10/2000, від 31.08.2005р. №09-10/3355 та від
01.08.2006р. №09-10/3056 його звернення до відповідача з вимогою
проведення інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного
фонду товариства під час приватизації, а також відновити
бухгалтерський облік по даному майну та провести інвентаризацію
майна, що не увійшло до статутного фонду товариства під час
інвентаризації, залишились без відповідного задоволення. Разом з
тим, враховуючи той факт, що вищевказаними матеріалами
підтверджується факт перебування на балансі ВАТ
"Закарпатнафтопродукт-Хуст" даного майна, а відповідачем наявність
такого заперечується, позивач вимагає усунути перешкоди у
користуванні та розпорядженні майном, зокрема, АЗС №13 в с.
Яблунівка Хустського району та АЗС №16 в с. Усть-Чорна Тячівського
району шляхом відновлення бухгалтерського обліку по даному майну
та проведення інвентаризації майна, що не увійшло до статутного
фонду товариства під час інвентаризації.
В ході розгляду справи відповідачем було подано суду
відповідні докази про те, що вже станом на липень 2003 року таке
майно на балансі новоутвореного ВАТ "Концерн Галнафтогаз" не
значилось. Листом №2178 від 28.07.2003р., отримання якого
позивачем не заперечується, відповідач повідомляв позивача про те,
що вищевказане майно внаслідок злиття відповідних акціонерних
товариств до статутного фонду новоутвореного товариства не
увійшло. Крім того, таке майно не використовується відповідачем,
оскільки у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України
від 20.12.1997р. №1442 ( 1442-97-п ) (1442-97-п)
"Про затвердження Правил
роздрібної торгівлі нафтопродуктами" використання контейнерних
АЗС, тобто спірного майна, заборонено.
Вищевикладене дає підстави вважати, що саме з моменту
отримання позивачем даного листа №2178 від 28.07.2003р. (відмітка
про отримання позивачем від 04.08.2003р.), позивачу стало відомо
про відсутність перебування на балансі ВАТ "Концерн Галнафтогаз"
АЗС №13 в с. Яблунівка Хустського району та АЗС №16 в с.
Усть-Чорна Тячівського району та надавало йому підстав для
звернення з відповідними вимогами до відповідача. Таким чином,
позивач про порушення свого права дізнався ще 04.08.2003р.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 01.01.2004р.),
правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до
позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що
діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто,
до даних правовідносин підлягає застосуванню Цивільний кодекс
України в редакції 01.01.2004р.
Статтею 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має
бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної
давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою
сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив
позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у
спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, наявністю відповідної заяви
відповідача про застосування судом наслідків порушення позивачем
строку зі зверненням з відповідним позовом за захистом свого
порушеного права, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
СУД ВИРIШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя О.Ф. Ремецькі