ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
                             РIШЕННЯ
 
     11.05.2007 Справа № 16/217
 
     За позовом Відкритого акціонерного  товариства  "Укртелеком",
м. Київ в особі Закарпатської філії, м. Ужгород
 
     до відповідача Акціонерного комерційного банку  "Національний
кредит", м. Київ в особі Закарпатської філії, м. Ужгород
 
     про повернення безпідставно знятих коштів у сумі 1816,57 грн.
     Суддя Л.М. Якимчук
 
     Представники:
 
     від позивача: Кривка  В.I.  -  представник,  довіреність  від
10.01.2007
 
     від відповідача:  Загорович  З.З.  -  головний  юрисконсульт,
довіреність
 
     від 23.04.07
 
     СУТЬ СПОРУ: ВАТ "Укртелеком", м. Київ в  особі  Закарпатської
філії,  м.  Ужгород  звернулось  до  суду   з   позовом   до   АКБ
"Національний кредит", м. Київ в  особі  Закарпатської  філії,  м.
Ужгород, з врахуванням уточнених позовних вимог, про  стягнення  з
останнього збитки, у вигляді упущеної вигоди, у сумі 1816,57 грн.,
завдані  йому  безпідставним  зняттям  комісійної   винагороди   з
проплачених фізичними особами коштів за  період  з  01.01.2006  по
04.07.2006, оскільки договір від 29.04.1999 № 6/1-99 на  приймання
платежів за телефонні переговори розірваний з 31.12.2005.
 
     Відповідач у відзиві  на  позовну  заяву  позовні  вимоги  не
визнав з мотивів викладених у ньому. Зокрема, вказав, що договірні
відносини між ними не були припинені і він виходив з умов договору
від 29.04.1999  №  6/1-99.  Зазначив,  що  розірвання  договору  в
односторонньому порядку не допускається. Банк забезпечує  належний
прийом платежів за що стягує комісію  в  обумовленому  п.п.  2.1.2
договору розмірі, тобто 1% від загальної суми платежу.
 
     У судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.04.2007 до 12
годин 11.05.2007.
 
     Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених
представників сторін, суд
 
     ВСТАНОВИВ:
 
     29.04.1999   між   АКБ   "Національний   кредит"   в    особі
Закарпатської  філії  та  ЦОСПП  "Сервісний  центр"   "Укртелеком"
укладено договір № 6/1-99 на приймання платежів,  у  відповідності
до якого банк зобов'язувався приймати  від  населення  платежі  за
надані  ВАТ  "Укртелеком"  телекомунікаційні  послуги,  а  клієнт,
відповідно,  сплачувати  банку   за   надану   послугу   комісійну
винагороду в розмірі один відсоток від суми платежів.
 
     Пунктом  6.1  згаданого  договору  сторонами  обумовлено,  що
договір укладено на строк до 31.12.1999 і, якщо сторони на  момент
зазначеного терміну не заявлять про наміри розірвати  договір  або
змінити його умови, він вважається пролонгованим на тих же умовах.
 
     Згідно  ст.  153  ЦК  Української  РСР   договір   вважається
укладеним, коли між сторонами  в  потрібній  у  належних  випадках
формі досягнуто згоди по всіх  істотних  умовах.  Iстотними  є  ті
умови договору, які визнані такими за законом  або  необхідні  для
договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких  за  заявою
однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
 
     Як зазначено  вище,  сторонами  за  вказаним  договором  було
обумовлено, що договір між ними укладено на строк з 29.04.1999  по
31.12.1999.
 
     Листами від 09.11.2005 та від  08.02.2006  позивач  попередив
відповідача про припинення договору.
 
     Даючи правову оцінку зазначеному договору суд  вважає,  що  в
силу ст. 48 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         , чинного на  час  його
укладення, він є недійсним з огляду на наступне.
 
     Згідно ст.  23  ЦК  Української  РСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
          юридичними
особами визнаються  організації,  які  мають  відокремлене  майно,
можуть від свого імені набувати майнових  і  особистих  немайнових
прав і нести обов'язки, бути позивачами і  відповідачами  в  суді,
арбітражі або в третейському суді.  Таким  чином,  як  випливає  з
приписів даної правової норми, від свого імені  набувати  майнових
прав та нести  обов'язки  (мати  цивільну  правоздатність)  можуть
юридичні особи.
 
     Загальні вимоги, додержання яких є  необхідним  для  чинності
правочину  встановлені  ст.  203  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  згідно
частини 2 якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний
обсяг цивільної дієздатності.
 
     Як встановлено судом, спірну угоду укладено ЦОСПП  "Сервісний
центр" "Укртелеком", який на час укладення угоди  був  структурним
підрозділом   Закарпатської   дирекції   Українського   державного
підприємства електрозв'язку "Укртелеком".
 
     У п. 1.4 Положення про  Центр  обслуговування  споживачів  та
продажу  послуг  Закарпатської  дирекції  Українського  державного
підприємства електрозв'язку "Укртелеком" зазначено, що Центр не  є
юридичною особою  і  здійснює  свою  діяльність  від  імені  УДПЕЗ
"Укртелеком"  в  межах  повноважень,  наданих  йому  Дирекцією   і
закріплених цим Положенням. Пунктом 4.4 Положення передбачено,  що
начальник Центру діє за довіреністю Дирекції у межах  повноважень,
закріплених  цим  Положенням;  укладає  від   імені   Підприємства
договори і угоди в межах наданих йому повноважень.
 
     Ухвалою суду від 30.03.2007 суд  зобов'язав  позивача  подати
докази про дієздатність ЦОСПП "Сервісний  центр"  "Укртелеком"  на
час укладення угоди. Однак, позивач таких доказів суду не надав, а
його уповноважений представник у судовому  засіданні  пояснив,  що
доручення, яке давало право ЦОСПП "Сервісний  центр"  "Укртелеком"
укласти договір не збереглось.
 
     Суд вважає, що позивач не довів  того,  що  ЦОСПП  "Сервісний
центр""Укртелеком"на час укладення цивільної угоди мав  необхідний
обсяг цивільної дієздатності, а отже і від  свого  імені  набувати
цивільних прав та обов"язків. Таким чином, угода  підписана  ЦОСПП
"Сервісний центр""Укртелеком"не відповідає вимогам закону, а  тому
згідно ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
          є  недійсною  і  відповідно  не
породжує ніяких прав та обов"язків для сторін, які її підписали, у
зв"язку  з  чим  суд,  на  підставі  п.  1  ст.  83  ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , вважає за необхідне  визнати  недійсним  договір  від
29.04.1999 № 6/1-99 повністю.
 
     З огляду на викладене, стягнення банком комісійної винагороди
здійснено безпідставно, тому позов належить задоволити і  кошти  в
сумі 1816,57 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
 
     Керуючись ст. 33, 34, 43,  44,  49,  82,  83  п.  1,  84,  85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
     ВИРIШИВ:
 
     1. Позов задоволити повністю.
 
     2. Визнати недійсним повністю договір від 29.04.1999 № 6/1-99
на приймання платежів за телефонні переговори, укладений  між  АКБ
"Національний  кредит"  в  особі  Закарпатської  філії  та   ЦОСПП
"Сервісний центр" "Укртелеком".
 
     3. Стягнути з Акціонерного комерційного  банку  "Національний
кредит", м. Київ в особі Закарпатської  філії  (м.  Ужгород,  вул.
Генерала Свободи, 9а, код ЄДРПОУ 25441722) на  користь  відкритого
акціонерного   товариства   "Укртелеком",   м.   Київ   в    особі
Закарпатської філії (м. Ужгород, пл.. Кирила та  Мефодія,  4,  код
ЄДРПОУ 25438186) 1816,57 грн. безпідставно знятих коштів, а  також
102 грн. у відшкодування витрат по  оплаті  державного  мита,  118
грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне  забезпечення
судового процесу.
 
     Видати наказ.
 
     4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Суддя Л.М.Якимчук