РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.05.07 Справа № 16/13(13/347(14/1)).
Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка", м.
Луганськ
до Управління державної автомобільної інспекції, м. Луганськ
про стягнення 7467 грн. 41 коп. збитків
за участю представників сторін:
від позивача -не прибув,
від відповідача -Мангуш О.Г., дов. від 10.01.07. № 11/8,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до правил ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому
засіданні 10.04.07. було оголошено перерву до 03.05.07. для
надання сторонами необхідних документів по справі.
Суть справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з
відповідача збитків у вигляді не отриманого прибутку у сумі
4900грн. та реальних збитків у розмірі 2567,41грн., які, стверджує
позивач, він змушений був витратити у результаті неправомірних дій
відповідача по видачі свідоцтва про державну реєстрацію
автотранспортного засобу.
В позовній заяві позивач вказує про порушення відповідачем
його права на мирне володіння своєю власністю -автомобілем -і на
порушення законних інтересів позивача по отриманню прибутку у сумі
4900грн., що є встановленою договором платою за перевезення
вантажу, у разі належного виконання позивачем своїх обов'язків
перевізника по договору на транспортне обслуговування від
14.12.05. №52/тр, укладеному позивачем зі Спільним підприємством
"Донбаспромзабезпечення"на перевезення вантажу за кордон.
Грошову суму у розмірі 2450грн., яку позивач сплатив СП
"Донбаспромзабезпечення"платіжним дорученням від 21.12.05. №637 як
штрафні санкції у відповідності до умов укладеного договору на
транспортне обслуговування від 14.12.05. №52/тр за відмову від
транспортного обслуговування (п.4.2), позивач вважає спричиненими
відповідачем збитками і просить стягнути вказану суму на свою
користь.
Грошову суму у розмірі 117,41грн. позивач, по його
твердженню, витратив на оплату встановлених законом платежів при
видачі 16.12.05. відповідачем свідоцтва про державну реєстрацію
автомобільного транспорту на вимогу позивача. Позивач вказує в
позовній заяві, що він не зобов'язаний був робити цих витрат при
видачі свідоцтва, оскільки звернення до відповідача з письмовою
заявою від 15.12.05. №171 про заміну техпаспорту зумовлено
допущеною відповідачем помилкою, як вважає позивач, при видачі
свідоцтва від 2003 року.
Позивач 15.12.05. звернувся до відповідача з заявою (а.с.13,
саме заява за вихідним номером позивача 171 мається у відповідача)
про заміну технічного паспорту автомобілю у зв'язку з тим, що, як
стверджує позивач в цій заяві, працівниками відповідача було
припущено помилку при видачі свідоцтва, а у позивача виникла
необхідність виїхати на цьому автомобілі за кордон.
Слід вказати, що заява позивача від 15.12.05. №171 не містить
будь-яких позначень про суть помилки, яку, начебто, припустив
відповідач при оформленні свідоцтва.
Позивач тільки при подачі позову 03.01.06. (в позовній заяві)
охарактеризував по суті припущену відповідачем помилку і вказав,
що помилка полягає в невірно вказаній у свідоцтві про
держреєстрацію автомобіля повної ваги машини.
Відповідач відзивом від 03.05.07. проти позову заперечує і
вказує, що такий реквізит свідоцтва про держреєстрацію
автотранспортного засобу як повна маса машини вказується самим
заявником -при перереєстрації машини, тому відсутня вина
відповідача у необхідності для позивача перереєструвати машину і
отримати свідоцтво з іншими даними по масі машини.
Відповідач надав до матеріалів справи копії письмових заяв
позивача з проханням видати свідоцтво про держреєстрацію
автотранспортного засобу з вказаною вагою машини, з яких
вбачається, що позивач власноручно вказував вагу машини: повна
вага 13000кг, власна вага-7100кг вказано в заяві від 03.09.03.; в
заяві від 15.12.05. позивач вказав повну вагу 20500кг, власну вагу
7100кг.
Згідно з Правилами державної реєстрації та обліку
автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих
на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,
причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою
Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388 ( 1388-98-п ) (1388-98-п)
(далі за текстом -Правила), як стверджує відповідач, в нього
відсутній обов'язок зважувати машину при реєстрації
(перереєстрації) та перевіряти відомості по масі машини, вказані
заявником, адже законом встановлено обов'язок відповідача
перевіряти інші відомості (інформацію, номери вузлів та
агрегатів), які спрямовані, перш за все, на безпечність дорожнього
руху.
При перереєстрації машини 15.12.05.-16.12.05., яку купив
позивач на автомобільній товарній біржі 30.08.03. по угоді №
05/260, відповідач видав свідоцтво про держреєстрацію від
16.12.05. з вказаною самим позивачем у заяві від 15.12.05. вагою
машини: повна вага 20500кг, власна вага 7100кг. Відповідач у
відзиві вказує, що і при реєстрації права власності за позивачем
на придбану машину у 2003 році, вага машини була зазначена у
техпаспорті від 02.12.03. згідно з показниками заяви позивача, про
що надав суду відповідні документи.
Крім того, відповідач вказав про відсутність у позивача права
на міжнародні перевезення, тому, як вважає відповідач, позивач
безпідставно заявив до стягнення збитки у сумі 7350грн. А витрати
у розмірі 117,41грн. позивач здійснив у відповідності до вимог
закону при видачі (перереєстрації) свідоцтва про держреєстрації
машини, яка здійснюється на загальних підставах згідно з Правилами
та за Iнструкцією про проведення державної реєстрації,
перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі
реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення
перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів
державтоінспекції МВС України, затвердженою наказом МВС України
від 10.04.02. №335 ( z0472-02 ) (z0472-02)
(далі -Iнструкція).
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно
дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників
сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до
суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного
окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає
задоволенню за таких підстав.
Відповідно до норми ст.19 Основного Закону
держави -Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок в
Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може
бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або
установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні
інтереси якої порушено. Згідно з ч. 2 цієї статті і відповідно до
ст.22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
збитками є: втрати,
яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а
також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її
право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на
їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
учасник
господарських відносин, який спричинив шкоду своїми діями чи
бездіяльністю майну юридичної особи, повинен відшкодувати завдану
шкоду суб'єкту, права якого порушено, у повному обсязі. Так,
деліктна відповідальність передбачає обов'язкову наявність складу
правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка
заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та поведінкою;
вина.
Позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності
шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду,
причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як
підставу для настання відповідальності, підстави виникнення
обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази
понесених позивачем збитків у заявленому розмірі. Відсутність вини
зобов'язаний довести відповідач.
При розгляді справи судом встановлено, що підстави для
відшкодування відповідачем позивачу збитків відсутні. Відповідач
(його посадові особи) не спричинили позивачу збитків при веденні
своєї діяльності по видачі свідоцтв про держреєстрацію машини
позивача: склад правопорушення відсутній, відсутня вина
відповідача як підстава відповідальності за статтею 1166 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Суд дійшов такого висновку за таких підстав.
Аналізуючи норми Закону України "Про дорожній рух"
( 3353-12 ) (3353-12)
, Закону України "Про автомобільний транспорт"
( 2344-14 ) (2344-14)
, Правил та Iнструкції суд дійшов висновку про
відсутність у відповідача обов'язку перевіряти дані з маси
автомобілю, вказані позивачем у заяві на імя відповідача про
реєстрацію та перереєстрацію машини. З урахуванням цілей і задач,
встановлених вказаними нормами права, реєстрація та облік
автотранспортних засобів в Україні здійснюється повноважними на це
органами Державтоінспекції України з метою контролю за
відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів
встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів,
дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати
податків та інших обов'язкових платежів, використання транспортних
засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для
забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.
Відповідно до п.8 Правил реєстрація машини здійснюється на
підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що
посвідчують його особу, правомірність придбання транспорту, оцінку
його вартості, відповідність конструкції транспортного засобу
встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які
є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Даною
нормою права приведено перелік документів, які заявник (позивач)
зобов'язаний подати органам ДАI (відповідач) для реєстрації
машини, серед яких довідка-рахунок встановленого зразку, договори
на купівлю транспорту або рішення суду чи довідка органу
соцзахисту населення, акт приймання-передачі машини встановленого
додатком до Правил №6 зразку, посвідчення митного органу.
Крім вказаних документів, позивач зобов'язаний був надати
відповідачу (при реєстрації машини у 2003 році після купівлі)
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відміткою про
зняття з обліку.
Таким чином, за інформацію, вказану у перелічених документах,
несе відповідальність заявник (позивач), а повноважний орган
(відповідач) перевіряє тільки ту інформацію, яку необхідно
перевірити згідно з вимогами законодавства. З урахуванням того
правила, що чим більше вага машини, тим більше розмір податку, на
цей показник більше уваги має приділяти власник машини, тому,
законодавець не встановив обов'язку органів ДАI по контролю за
таким показником як вага машини.
Слід вказати, що пунктом 8 також вказано про обов'язок
позивача здійснити оплату передбачених законодавством податків та
платежів за огляд, реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку
машини та відшкодувати вартість бланків реєстраційних документів
та номерних знаків.
Пунктом 14 Правил встановлено обов'язок відповідача при
перереєстрації оглянути транспортний засіб з ціллю перевірити
відповідність ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів
обліковим даним перебування в розшуку та вимогам безпеки
дорожнього руху. За результатами огляду в документах, які
подаються на реєстрацію, робиться відмітка.
З огляду на вищевказане, перевіряти в особливому режимі
вказані позивачем дані по масі машини, відповідач не зобов'язаний.
Правилами визначено, що у разі заміни державного номерного
знаку на машині, заміна свідоцтва про держреєстрацію обов'язкова.
З матеріалів справи вбачається, що при реєстрації придбаного
позивачем транспортного засобу у 2003 році, відповідач вказав в
свідоцтві про держреєстрацію машини від 02.12.03. в графі "повна
маса"показники з заяви повноважного представника позивача від
03.09.03. (заява та довіреність представника додана відповідачем
до матеріалів справи). При видачі свідоцтва від 16.12.05.
відповідач заповнив графу "повна вага"з заяви позивача від
15.12.05. (відповідач надав до матеріалів справи), якою він просив
відповідача провести діагностичний огляд, огляд по встановленому
законом обліку з наданням необхідних консультацій у зв'язку з
заміною номерного знаку.
Таким чином, необхідність видачі свідоцтва про держреєстрацію
автомобілю виникла у 2005 році у позивача не у зв'язку з помилкою,
припущеною відповідачем при оформленні свідоцтва у 2003 році, а у
зв'язку з тим, що позивач замінював номерний знак на машині, а у
цьому разі перереєстрація є обов'язковою і необхідні платежі при
вчиненні таких позивач зобов'язаний здійснити. За таких підстав,
позов в часті 117,41грн. задоволенню не підлягає.
Позов в часті стягнення упущеної вигоди та штрафу за відмову
подати транспортний засіб під завантаження у відповідності до умов
укладеного позивачем договору на транспортне обслуговування від
14.12.05. №52/тр зі Спільним підприємством
"Донбаспромзабезпечення"15.12.05. не підлягає до задоволення за
таке.
Вочевидь, що позивач почав готуватися до перевезення вантажу
за кордон у відповідності до умов укладеного ним договору на
транспортне обслуговування від 14.12.05. №52/тр зі Спільним
підприємством "Донбаспромзабезпечення"15.12.05., сподіваючись на
те, що він встигне подати транспортний засіб під завантаження
16.12.05. в 8 годин ранку.
Між тим, докази того, що позивач має право перевозити вантажі
за кордон і це право оформлене у відповідності до ст.ст. 57,67
Закону України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
у позивача
відсутні.
У зв'язку з викладеним у суду відсутні підстави для стягнення
упущеної вигоди, оскільки відсутні підстави для ствердження того,
що позивач взагалі мав право на укладення такого договору, у
зв'язку з чим не можна стверджувати про отримання позивачем
винагороди за надання послуги з перевезення за кордон.
Сплата штрафу у сумі 2450грн., який позивач сплатив
контрагенту за договором на транспортне обслуговування від
14.12.05. №52/тр, не знаходиться у причинному зв'язку з діями
відповідача по видачі свідоцтва від 16.12.05., оскільки згідно з
Iнструкцією відповідач діє в межах Закону України "Про звернення
громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
при зверненні до нього з заявами про заміну
свідоцтва і видавати свідоцтво "день в день"або на слідуючий день
після звернення - не зобов'язаний. Тобто, укладаючи договір з
такими умовами, позивач повинен був не тільки мати необхідні
документи для міжнародного перевезення вантажу, а й повинен був
знати строки та порядок видачі відповідачем свідоцтва про
держреєстрацію машини.
Таким чином, при вирішенні спору встановлено, що підстави для
виникнення обов'язку по відшкодуванню збитків відповідачем
позивачу відсутні.
За таких підстав, і у зв'язку з відсутністю складу
правопорушення і вини відповідача, у позові по стягненню
(відшкодуванню) збитків у сумі 7467,41грн. слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
слід покласти на позивача.
На підстав викладеного, ст.19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.11,22,1166,
1173,1174 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, керуючись ст.ст.
33,34,49,82,84,85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В :
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 04.05.07.
Суддя Р.М. Шеліхіна