У к р а ї н а
ЗАПОРIЗЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Iменем України
15.08.06 Справа №20/140д/06 ( rs41973 ) (rs41973)
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду
у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. ,
Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
Секретар судового засідання: Соколов А.А.
за участю представників:
позивача: Політаєва С.А., дов. №78/20-19 від 10.01.06;
Семеренко С.О., дов. №58/20-19 від 06.01.06р.
відповідача: Рожков О.I. дов. №4 від 12.05.06р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські
теплові мережі" Комунарського району, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від
13.06.06р. по справі №20/140д/06 ( rs41973 ) (rs41973)
за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії
Концерну "Міські таплові мережі" Комунарського району, м.
Запоріжжя
до Житлово-будівельного кооперативу-314 "Радіоприлад-18", м.
Запоріжжя
про спонукання укласти договір
СУТЬ СПОРУ:
Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну
"Міські теплові мережі" Комунарського району звернувся до
господарського суду Запорізької області з позовом про спонуканим
відповідача - ЖБК-314 "Радіоприлад-18" укласти договір
купівлі-продажу теплової енергії №1156-к від 01.03.06р. на умовах
позивача. Позов обгрунтовує, ст.ст. 179-181, 184, 187, 275 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, положеннями Законів України "Про
теплопостачання" ( 2633-15 ) (2633-15)
, "Про житлово-комунальні послуги",
приписами "Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг
у житловому фонді", затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу
України від 25.04.2005р. №60.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись, зокрема, на те,
що, згідно з Законом України "Про житлово-комунальні послуги"
( 1875-15 ) (1875-15)
, виконавець житлово-комунальних послуг визначається
органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник
(власники) житлових будинків бажають самостійно визначити
виконавця житлово-комунальних послуг. Крім того, відповідач
вказував на те, що ЖБК не є, відповідно до чинного законодавства,
особою, на яку покладено повноваження щодо збирання коштів з
мешканців будинків на користь виконавця послуг.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
13.06.06р. (суддя Гандюкова Л.П.) в задоволенні позову відмовлено,
в обгрунтування прийнятого рішення, господарський суд зазначає, що
укладення запропонованого позивачем договору між цими сторонами у
такій редакції, при наявності договорів з фізичними особами,
суперечить нормам чинного законодавства, порушує права мешканців
житлового будинку, як споживачів теплової енергії.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився та
звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного
господарського суду.
Ухвалою Запорізького господарського суду від 21.07.06р.
апеляційна скарга прийнята до розгляду, судове засідання
призначене на 15.08.06р.
На підставі розпорядження в.о. голови Запорізького
апеляційного господарського суду №2298 від 15.08.2006р. справу
№20/140д/06 ( rs41973 ) (rs41973)
передано для розгляду колегії суддів у
складі: головуючого судді: Шевченко Т.М. (доповідач), суддів -
Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.
Колегією суддів у зазначеному складі справу прийнято до
провадження.
За заявою представників сторін судове засідання проводилось
без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За згодою представників позивача та відповідача оголошено
вступну та резолютивну частини постанови.
Заявник вважає рішення господарського суду необгрунтованим,
яке прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального
права, а висновки такими, що не відповідають обставинам справи.
Позивач не погоджується з висновками суду щодо можливості
укладання договору безпосередньо з власниками квартир, посилаючись
при цьому на п.1 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні
послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, яка передбачає особливості укладання
договорів у багатоквартирному будинку: договори на надання
житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладаються
між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та
балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, визначаючи при
цьому балансоутримувачем (власником) будинку ЖБК, тобто саме тією
особою, з якою необхідно укладати в даному випадку договір. До
того ж, як зазначає заявник, судом з цього приводу не досліджено
ст. 384 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка передбачає, що будинок,
споруджений або придбаний житлово-будівельним кооперативом, є його
власністю. Позивач вважає, що суд неправильно застосував ст. 9
Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, оскільки відповідач здійснює виконання
житлово-комунальних послуг та передає теплову енергію по
внутрішньобудинковим мережам, а такий вид діяльності ліцензуванню
не підлягає. Позивач не визнає існування договірних відносин з
окремим власниками квартир щодо надання послуг з водо-,
теплопостачання та водовідведення і висновок суду з цього приводу
вважає помилковим, обгрунтовуючи тим, що ці договори втратили
чинність відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, а додані Відповідачем до
матеріалів справи рахунки, виставлені Позивачем власникам квартир,
не є доказом продовження дії договорів, оскільки не містять
посилань на укладені договори. Просить апеляційний суд звернути
увагу, що на сьогоднішній день між Відповідачем та КП "Водоканал"
діє єдиний договір на постачання холодної води, а не з кожним
окремим квартиронаймачем (власником квартири). Тобто ЖБК-314
"Радіоприлад-18" по відношенню до КП "Водоканал" є споживачем і
виконавцем послуг для мешканців квартир, так як відповідно до
Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
саме
відповідач по своїм внутрішньо будинковим мережам передає послугу
з постачання води кожному мешканцю свого житлового будинку. В
судовому засіданні повноважні представники позивача підтримали
доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач заперечив проти апеляційної скарги позивача, свої
доводи навів у письмовому відзиві (додано до апеляційної скарги).
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення
господарського суду - без змін. В судовому засіданні повноважний
представник відповідача, зазначив, що укладання запропонованого
позивачем договору при наявності діючих договорів із
безпосередніми споживачами (власниками квартир) не можливо, тому
що суперечить Закону України "Про житлово-комунальні послуги"
( 1875-15 ) (1875-15)
, Закону України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ) (2633-15)
і
порушує права громадян - мешканців будинку, як споживачів теплової
енергії. Також, зазначив, що діяльність ЖБК пов'язана з
забезпеченням житлом членів кооперативу, із експлуатацією та
ремонтом житлового будинку, а не купівлею теплової енергії для її
реалізації в подальшому безпосереднім споживачам -мешканцям
будинку. Вважають рішення законним, а апеляційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача
зазначив, що не всі мешканці будинку є членами кооперативу, тому
ЖБК, як юридична особа, не може виступати від імені власників
квартир і заключати договір з концерном "МТМ".
У відповідності до ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному
порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний
господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і
перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого
господарського суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення місцевого
господарського суду, дослідивши матеріали справи та апеляційної
скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький
апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга
задоволенню не підлягає, в силу наступного:
Як свідчать матеріали справи, Концерн "Міські теплові мережі"
в особі філії Концерну "Міські таплові мережі" Комунарського
району (позивач) направив Житлово-будівельному кооперативу-314
"Радіоприлад-18" (відповідач) проект договору купівлі-продажу
теплової енергії №1156-к від 01.03.06р. з пропозицією для його
укладання. За умовами даного договору, Концерн "Міські теплові
мережі" (Теплопостачальна організація) бере на себе зобов'язання
відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач
зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими
тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього
договору та додатками до нього, що є невід'ємними частинами.
Відповідач в запропонованому договорі виступає як споживач
теплоенергії.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання"
( 2633-15 ) (2633-15)
споживач теплової енергії - це фізична або юридична
особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з
постачання споживачам теплової енергії. Стаття 1 Закону України
"Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, також, дає
визначення споживача як фізичної чи юридичної особи, яка отримує
або має намір отримати, житлово-комунальну послугу (до яких,
зокрема, відноситься і забезпечення гарячою водою). Отже,
споживачем є особа, яка безпосередньо використовує теплову
енергію, поставлену теплопостачальною організацією. В розумінні
цих статей, ЖБК не може бути споживачем теплової енергії, оскільки
безпосередньо вказану енергію не споживає. Таким чином, за умовами
спірного договору купівлі-продажу теплової енергії відповідач не
може виступати як споживач теплової енергії.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, між Концерном
"МТМ" та власниками квартир будинку №5 по вул. Гаврилова, м.
Запоріжжя укладені договори про надання послуг населенню з
водотеплопостачання та водовідведення (а.с. 45-48). Твердження
заявника, що такі договори втратили чинність з 01.01.06р. в силу
Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, а
саме відповідно до прикінцевих положень цього закону, не
відповідає дійсності, тому що частина договорів укладені вже після
01.01.06р. і є дійсними на сьогоднішній момент, доказів про їх
розірвання суду першої і апеляційної інстанції позивачем не
надано. Отже, безпосерніми споживачами теплоенергії є мешканці
будинку, які уклали з теплопостачальною організацією договори і,
на підставі яких, сплачують за споживчу тепло енергію.
Вищенаведене спростовує твердження позивача про те, що відповідач,
відмовившись від укладення договору, фактично користується
теплової енергією без договору. Окрім того, при наявності діючих
договорів з власниками квартир позиція позивача стосовно
необхідності укладання договору купівлі-продажу теплової енергії
саме з ЖБК-314 "Радіоприлад-18" виявляється безпідставною і такою,
що суперечить положенням діючого законодавства, що наведені вище.
Крім того, у запропонованому проекті договору, ЖБК, визначено
ще і як виконавець послуг по забезпеченню теплоенергією
Субспоживачів - п. 3.2.19. В розумінні Законів України "Про
теплопостачання" ( 2633-15 ) (2633-15)
та "Про житлово-комунальні послуги"
виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді, до яких
також належать і послуги постачання гарячої води, може бути
суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання
відповідних житлово-комунальних послуг. В пункті 1.2 Статуту
ЖБК-314 "Радіоприлад-18" зазначено, що кооператив створений з
метою забезпечення житлом членів кооперативу і їх сімей шляхом
будування кооперативного житлового будинку за адресою: м.
Запоріжжя, пр. 40 років Перемоги, 43 (перейменовано на вул.
Гаврилова, 5). Зі змісту Статуту відповідача вбачається, що
основна діяльність ЖБК пов'язана із експлуатацією, ремонтом
житлового будинку та утриманням прибудинкової території. Так як,
надання послуг з теплопостачання не є предметом його діяльності,
він не може надавати такі послуги. Крім того, відповідно до п. 73
ст. 9 Закон України "Про ліцензування певних видів підприємницької
діяльності" виробництво теплової енергії, транспортування її
магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та
постачання теплової енергії є видом діяльності, яке підлягає
ліцензуванню. Відповідач не має ліцензії на здійснення послуг з
теплопостачання населенню, отже у відповідності із законом він не
має права здійснювати даний вид діяльності.
Заявник посилався, зокрема, на те, що саме відповідач, як
балансоутримувач будинку, відповідно до Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
повинен укласти договір на
постачання тепло енергії.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні
послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
балансоутримувачем будинку, споруди,
житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або
юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі
відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу
передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів,
необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного
ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і
несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Власника будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу
будинків і споруд, вищеназвана норма закону визначає як фізичну
або юридичну особу, якій належить зареєстроване у встановленому
порядку право володіння, користування та розпорядження
приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом. В матеріалах
справи відсутні будь-які докази, які підтверджують що ЖБК прийняв
на баланс житловий будинок чи управляє майном власників квартир,
не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При
цьому надання доказів покладається на сторін та інших учасників
господарського процесу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що укладання
запропонованого позивачем договору між Концерном "МТМ" та
Житлово-будівельному кооперативу-314 "Радіоприлад-18" може
порушити права мешканців будинку та взагалі суперечить нормам
діючого законодавства.
Таким чином, господарський суд Запорізької області вірно
застосував норми матеріального і процесуального права і правильно
прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо
спонукання до укладання договору купівлі-продажу.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги -
позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101-105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Запорізький апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" в особі
філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району, м.
Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Запорізької області від 13.06.06р. по справі №20/140д/06
( rs41973 ) (rs41973)
- без змін.
Постанова оформлена відповідно до ст.84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
23.08.06р.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.