Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.2006 року задоволено позовні вимоги приватної компанії з обмеженою відповідальністю"Доксіко Лімітед" (DOXYCO LIMITED), Кіпр до Акціонерного банку "Український Бізнес Банк"про спонукання виконати зобов'язання за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку іноземному інвестору № 594і від 18.11.2005р.

Відповідач з винесеним рішенням не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду, та прийняти нове.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на ст. 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якою передбачено, що збір з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1,3 відсотка. Платниками такого збору є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами та фізичні особи, у тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют.

Заявником скарги надано суду клопотання про залучення Національного банку України у якості третьої особи на стороні Акціонерного банку "Український Бізнес Банк". При цьому заявник скарги посилається на лист Національного банку України. В судовому засіданні представником відповідача було надано для огляду непосвідчені копії телеграми та копію електронного листа Національного банку України.

Клопотання судом розглянуто та відхилено з огляду на те, що представник позивача проти вказаного клопотання заперечував, та достатнього обгрунтування необхідності залучення третьої особи відповідачем судовій колегії надано не було.

Згідно з ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодесу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. В зв'язку з цим, судова колегія не вбачає підстав для залучення Національного банку України в якості третьої особи по справі.

Відповідно до положень ст.ст. 81-1, 99 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розпорядженням від 25.07.06р. відповідно до ст.ст. 28, 29 Закону України "Про судоустрій" №3018-ІІІ від 07.02.2002 року була призначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

18.11.2005 року між позивачем та відповідачем були укладені договори № 594і та №594 на відкриття та обслуговування поточного рахунку іноземному інвестору відповідно в іноземній та національній валюті України.

На підставі договору купівлі-продажу № К-20/2006-1 цінних паперів від 18.05.2006р. позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Укринпоекспорт"прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства "Енергоприлад".

На підставі договору купівлі-продажу № К-21/2006-1 цінних паперів від 19.05.2006р. позивач продав Товариству з обмеженою відповідальністю "Викодек" прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства "Енергоприлад".

За рахунок отриманих коштів, з метою повернення інвестицій, позивач мав намір придбати іноземну валюту, для чого звернувся до відповідача з заявкою про купівлю іноземної валюти. При цьому позивач, не надав платіжного доручення про перерахування суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач листом №13034/1820 від 23.05.2006р. відмовив у здійсненні операції з закупівлі іноземної валюти, оскільки, позивачем не було перераховано вказаного збору.

Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Ст.1 вказаного Закону визначено платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу валюти.

При цьому вимоги зазаначеного закону застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який набрав чинності з 01.01.2004р. (п. 15 Прикінцевих положень). Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є складовою частиною страхових внесків і виключно цим законом визначаються платники страхових внесків (ст. 5 Закону).

Статею 14 названого Закону визначено коло платників страхових внесків, до яких належать роботодавці-підприємства, установи, організації, створені згідно законодавства України, філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи підприємств та організацій, створені згідно законодавства України та, які мають самостійний баланс або розташовані на території України. Зі змісту вказаної статті випливає, що юридичні особи -нерезиденти можуть бути платниками страхових внесків тільки у випадку створення на території України та відповідно до вимог діючого законодавства України постійного представництва або іншого відособленого підрозділу.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання відповідача на положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006р (3235-15) .", яким до кола платників збору віднесені юридичні особи - нерезиденти.

Крім того, відповідні зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не вносились.

Міжнародним договором позивачу гарантоване безперешкодне перерахування виручки від продажу інвестицій у вільно конвертованій валюті (і в сумі інвестування); недопущення встановлення інвестором-нерезидентом інвестиційних умов (у тому числі при розпорядженні інвестиціями та доходами за ними) менш сприятливіших, ніж для українських інвесторів.

Ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що в разі, коли міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Внаслідок цього, судова колегія вважає, що підзаконні нормативні акти, котрими є в даному випадку Постанова Кабінета Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740 (1740-98-п) (із змінами та доповненнями) та спільний лист-роз‘яснення НБУ та ПФУ від 07.04.2006 р. не підлягають застосуванню, як про це заявляє апелянт.

Враховуючи обставини справи та надані сторонами докази, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення по справі .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду,

Апеляційну скаргу Акціонерного банку "Український Бізнес Банк" на рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2006р. по справі № 10/200пн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2006р. по справі № 10/200пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.