2/654 Про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна та спонукання до вчинення його реєстрації - 04.08.2006 Прийняття

Відкритого акціонерного товариства "Київський радіозавод" Лазоренка А.А. (дов. від26.01.06 №765/214), Чубука Е.А. (дов. від26.01.06 №765/209), представників ліквідатора Державного підприємства "Виробниче об’єднання "Київський радіозавод" Татієнка В.А. – Горової В.А. (дов. вих №128 від 15.06.06) і Мазуренка М.В. (дов.вих №129 від 15.06.06), представника Національного космічного агентства України Горбатенка А.О., представника ФДМ України Уланова І.В. (дов.№602 від 29.12.05),

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київський радіозавод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.04.2006

у справі № 2/654 (Ярмак О.М.)

за позовом ВАТ "Київський радіозавод"

до Виробниче об"єднання "Київський радіозавод"

Приватне підприємство "Світло"

третя особа відповідача Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"

Національне космічне Агенство України

Фонд державного майна України

третя особа позивача

про визнання права власності, витребування майна та спонукання до вчинення дій

Постанову прийнято 04.08.06 після відкладення розгляду справи в судових засіданнях 04.07.06 та 25.07.06 в порядку ст. 77 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, додатково подані учасниками судового процесу документи, апеляційний господарський суд

у липні 2005 року первісно та у серпні 2005 року після усунення недоліків Відкрите акціонерне товариство "Київський радіозавод" (далі-позивач) звернулось у господарський суд міста Києва з позовом до Виробничого об’єднання "Київський радіозавод" /ДП "ВО "КРЗ"/ (далі-відповідач1) та Приватного підприємства "Світло" (далі-відповідач2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" (далі-третя особа1) про визнання права власності за позивачем на об’єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257) /надалі-об’єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257)/, зобов’язання відповідача2 звільнити їх та спонукання третьої особи вчинити державну реєстрацію права власності на вказані об’єкти нерухомості та покладення на відповідачів судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказане майно вибуло з його володіння поза його волею у зв’язку з прийняттям рішення господарського суду міста Києва від 10.07.03 у справі №30/438. У зв’язку з скасуванням постановою Вищим господарським судом України від 16.06.05 у справі №30/438-2/344 цього рішення позивач зазначає, що підстав вважати згадані об’єкти нерухомості власністю відповідачів не має, а тому вони знаходяться у власності відповідачів незаконно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.06 №2/654 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд послався на те, що позивачем не доведено в установленому порядку виникнення у нього права власності на об’єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257) та невизнання акту приймання-передачі майна від 08.08.03 належним доказом, що підтверджує право власності позивача на зазначене у ньому майно, зокрема і об’єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257). Крім того, господарський суд вказав, пославшись на норму ст. 35 ГПК України, що акт приймання-передачі майна від 08.08.03 визнаний постановою Вищого господарського суду України від 16.06.05 у справі №30/248-2/344 таким, що не підтверджує набуття права власності на зазначене у ньому майно, і, зокрема, на об’єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257). Не визнаний також належним доказом підтвердження права власності на ці будівлі і висновок №1029 спеціаліста-експерта від 20.05.05, наданий на лист позивача від 29.04.05 №765 з огляду на те, що він не є правовстановлюючим документом.

Не погоджуючись з цим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, задовольнивши позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.06 №6/654 (головуючий суддя Пінчук А.М., судді Капацин Н.В., Данилова Т.Б.), після усунення недоліків позивачем, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначений на 04.07.06.

Про вступ у справу в господарському суді апеляційної інстанції органи прокуратури суд не повідомляли.

Розпорядженням від №01-23/1/6 від 04.07.06 справу передано для розгляду колегії суддів у складі Пінчук А.М. -головуючий, Гольцова Л.А., Данилова Т.Б.

Державне підприємство "Виробниче об’єднання "Київський радіозавод" в особі арбітражного керуючого Татієнка Володимира Андрійовича ліквідатора ДП "ВО"КРЗ", який діє на підставі ухвали господарського суду міста Києва (далі відповідач-1), скориставшись правом, наданим йому відповідно до ст. 96 ГПК України, подало пояснення на апеляційну скаргу, в якому виклало позицію про відсутність правових підстав у позивача для звернення до господарського суду в зв’язку з відсутністю прав на майно.

ПП "Світло" та КП "Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, правом, наданим їм відповідно до ст. 96 ГПК України, не скористалось, відзиви не надали, своїх повноважних представників у судове засідання не направили, поважних причин неявки суду не повідомили.

В поясненнях, представники третіх осіб2 та 3 підтримали позивача і заперечили проти доводів відповідача-1, зазначивши, що спірне майно було отримане позивачем правомірно, проте вибуло з його володіння незаконно.

Враховуючи зазначене і те, що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином про місце і час судового засідання, колегія суддів розглянула справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст.ст. 75, 99 ГПК України за відсутності представників відповідача2 та третьої особи 1.

Дослідивши матеріали справи, подану апеляційну скаргу, відзиви на неї, додатково надані учасниками судового процесу документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які з’явились у судові засідання, перевіривши належність застосування норм матеріального та процесуального права, правильність юридичної оцінки встановлених судом обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про те, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріальний закон визначає, у ст. 392 ЦК України, що пред’явлення позову про визнання права власності можливе при умові оспорювання такого права іншими особами або ж в разі втрати документа, що посвідчує його право власності.

Процесуальні норми встановлюють положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України обов’язок сторін у справі довести з допомогою належних засобів доказування обставини, що підтверджують право власності та наявність порушення такого права.

Позов пред’явлений з причин того, що позивач вважає, що об’єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257), вибули з його власності і володіння незаконно, набуті відповідачем1 безпідставно, і як наслідок відчужені ним на користь відповідача2 незаконно, а відтак порушене право власності підлягає відновленню, а майно поверненню позивачу, з подальшою державною реєстрацією.

Об’єкти нерухомості: будівля-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівля-склад (поз.521 Акту, інв.№020257) знаходяться у місті Києві по вул. Бориспільській, 9 і визначені так у акті приймання-передавання нерухомого майна у власність ВАТ, складеного третьою особою2 та позивачем 08.08.03. Учасниками судового процесу роз’яснено і судом перевірено та встановлено, що названі об’єкти нерухомості є корпусом 90, який знаходиться на території заводу.

Як встановлено матеріалами справи та Вищим господарським судом України при розгляді справи №30/438-2/344, Постановою Кабінету Міністрів України Про реорганізацію державного підприємства "Виробниче об’єднання "Київський радіозавод" від 29.05.1996 №569 (569-96-п) , серед іншого визначено:

Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії разом із робочою групою провести в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств згідно з додатком; у тримісячний термін підготувати роздільні баланси новостворених підприємств, розробити їх статути, затвердити керівників цих підприємств та розглянути питання про доцільність створення об’єднань нових підприємств.

Фонду державного майна здійснити приватизацію майна підприємств, зазначених у додатку, визначивши за участю Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії розміри пакетів акцій, що залишаються в державній власності.

Згідно додатку до Постанови № 569 (569-96-п) на базі державного підприємства "Виробниче об’єднання "Київський радіозавод" були створені у місті Києві: Київський радіозавод, Телевізійний завод,Приладобудівний завод "Елміс", Завод швейних машин, Підприємство "Контур", Дослідно-експериментальний завод, Завод "Медінструмент", Деревообробний завод "Явір", Науково-технічний комплекс "Курс", Інструментальний завод, Ремонтно-механічний завод "Модуль", Автотранспортне підприємство "Надія", Підприємство "Енергетик", Проектно-будівельний комплекс "Схід", Торгово-виробнича фірма "Схід", Комбінат харчування, Підприємство "Здоров’я", Підприємство "Перспектива", у смт Катюжанка Київської області Завод телевізійних вузлів, у смт Маньківка Черкаської області Механічний завод, у смт Драбів Черкаської області Приладний завод, у смт Березань Київської області Цегельний завод.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 №987 (987-97-п) Мінмашпромом відповідно до наказу№267 від 09.10.1997 було засновано ДАХК "Київський радіозавод" до складу якої увійшли новоутворені ВАТ.

На виконання наказів №8 та №9 від 24.01.2000 третьої особи 2 було створено ДП "Київський радіозавод" на базі окремих відділів ДАХК, цехів ВГСП "Будсервіс" та НЦТМ.

Державне підприємство "Київський радіозавод" було зареєстроване Дарницькою РДА в м. Києві 18.02.2000 за реєстраційним номером 03507.

Позивач є правонаступником Державного підприємства "Київський радіозавод" на підставі ст.ст. 386, 387, 392, 393 ЦК України, як перетворене з ДП "КРЗ" на виконання наказів №179 від 17.07.02, №113 від 10.06.03 та №170 від 07.08.03 третьої особи 2 і відповідно до Положення, затвердженого постановою КМУ№508 від 05.07.1993 (508-93-п) .

Крім того, наказом №170 третьої особи 2 від 07.08.03 у п.3 визначено, що власність ДП "КРЗ" переходить до ВАТ "КРЗ".

В свою чергу відсутні відомості про припинення відповідача1 як юридичної особи, відповідно до Статуту, зареєстрованого Виконкомом Дарницької райради народних депутатів м. Києва 30.12.1991 і перереєстрованого Дарницькою РДА у м. Києві 17.08.1993 ДП "ВО "КРЗ".

На даний час Державне підприємство "Виробниче об’єднання "Київський радіозавод" перебуває у стадії ліквідації в процедурі банкрутства.

Колегією суддів встановлено, що відносини позивача та відповідача1 щодо майна, в т.ч. і того, що є предметом цього спору були предметом розгляду у господарських судах по справах №24/155, №30/438-2/344, №38/285.

Ознайомившись з кінцевими процесуальними документами у названих справах, копії яких містяться у матеріалах справи, колегія суддів взяла встановлені у них обставини до уваги і застосовує їх в порядку ст. 35 ГПК України.

Колегії суддів вбачається суперечливими посилання позивача та відповідача1 на Постанову Вищого господарського суду України від 16.06.05 у справі №30/438-2/344. Трактують її учасники судового процесу кожний на свою користь, так, позивач зазначає що відсутні підстави вважати майно, яке знаходиться на балансі "ВО "КРЗ" таким, що передане йому у господарське відання, тоді як відповідач1 вказує, на те, що акт приймання-передачі майна від 08.08.03 від НКАУ до ВАТ "КРЗ" визнаний господарським судом касаційної інстанції таким, що не підтверджує набуття ВАТ прав власності на зазначене у ньому майно.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що вказані об’єкти нерухомості не були передані новоствореним підприємствам в процесі реорганізації державного підприємства "Виробниче об’єднання "Київський радіозавод" і залишились у переліку його основних засобів.

З протоколу №6 засідання міжгалузевої комісії Мінмашпрому з питань санації, реструктуризації і банкрутства підприємств від 27.03.97, передавального балансу за станом на 30.09.2002 та акту передачі майна ДП "КРЗ" у власність ВАТ "КРЗ", на які є посилання позивача та третіх осіб2 та 3, не вбачається, що об’єкти нерухомості: будівля-склад (поз.520 Акту, інв.№020256) та будівля-склад (поз.521 Акту, інв.№020257), які знаходяться у місті Києві по вул. Бориспільській, 9 були передані ВАТ "КРЗ" на баланс і перейшли у його власність.

Здійснюючи аналіз актів державних органів, суд, з урахуванням положень наказу № 129Д Мінмашпрому від 04.07.1996, наказу №18 ВО "КРЗ"від 13.02.1997 дійшов висновку про те, що об’єкти нерухомості будівля-склад (поз.520 Акту, інв.№020256) та будівля-склад (поз.521 Акту, інв.№020257) залишились у володінні відповідача1.

Доводи позивача в цілому зводяться до того, що право власності на об’єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257), які знаходяться у місті Києві по вул. Бориспільській, 9 було визнане за відповідачем1 на підставі судових рішень. На даний час ці судові рішення скасовані і тому право власності за позивачем підлягає визнанню на підставі ст. 392 ЦК України (т.1а.с.140).

Також, позивач звертаючись до господарського суду про проведення судової експертизи зазначив, що визнання права власності на об’єкти щодо предмету спору у цій справі базується на бухгалтерських, нормативних і керівних документах та вираховується на підставі розподільчих балансів, актів, наказів та розпоряджень і інших документів.(т.2а.с.5).

Оцінюючи висновок №1029 спеціаліста-експерта, наданий на лист позивача від 29.04.05 колегія суддів, погоджуючись з позицією місцевого господарського суду, вважає за необхідне додатково зазначити, що при наданні висновку взагалі не було проведено дослідження по визначенню статусу ДП "ВО "КРЗ" – відповідача1 та не здійснено аналіз майнового стану ДП "ВО "КРЗ" на весь період.

Порівнюючи бухгалтерські документи, судом встановлено суттєву різницю в оцінці об’єктів нерухомості, так у акті від 08.08.03, складеному третьою особою2 та позивачем визначено вартість інв.№020256 1’126,00грн. і інв.№020257 2’023,00грн. (т.1а.с.26) в той час як за даними відповідачів вартість становить 866’338,00грн.

У зв’язку з такою позицією позивача колегія суддів зазначає, що він не може достовірно довести свого права власності на об’єкти нерухомості, проте в силу процесуального закону саме він повинен довести обставини (обґрунтувати свої доводи про право власності), на які він посилається як на підставу свої вимог(ст. 33 ГПК України) і підтвердити ці обставини належними доказами (ст. 34 ГПК України).

Позовна вимога до відповідача2 про звільнення об’єктів нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257) не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідач2 є власником цих об’єктів нерухомості на підставі договорів, що є чинними на час вирішення даного спору, а саме: договір купівлі-продажу складу реагентів корпусу №90 складу №507 (металевий) на аукціоні від 12.12.03, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. та зареєстрованого 27.02.04 в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна на праві приватної власності за реєстровим №5478п у реєстровій книзі 65п-146 та договір купівлі-продажу складу нежилого приміщення на аукціоні від 20.08.03, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. та зареєстрованого 15.10.03 в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна на праві приватної власності за реєстровим №5478п у реєстровій книзі 65п-141.

Доводи третіх осіб 2та 3 ідентичні позиції позивача, а тому не можуть висвітлити інші обставини чи докази, за допомогою яких можливо було б підтвердити чи хоча б визнати ймовірним право власності позивача на об’єкти нерухомості: будівлю-склад (поз.520 Акту, інв.№020256), будівлю-склад (поз.521 Акту, інв.№020257).

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість прийнятого рішення, правильність застосування норм матеріального, процесуального права та судової практики господарським судом міста Києва. Доводи апеляційної скарги визнані безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .