6/142/06 Про стягнення заборгованості за договором виконання робіт - 02.08.2006 Прийняття

У березні 2006 року до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріс и Ко", м. Запоріжжя про стягнення з Запорізької торгово-промислової палати заборгованості за договором №4/1006/09/409/03 від 21.11.2003р. у розмірі 12367,74грн., в тому числі 9750грн. основного боргу та 2617,74грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 173 ГК України, ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.05.2006 року у справі №6/142/06 (суддя Місюра Л.С.) у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріс і Ко" - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Договір пов'язує обов'язок оплатити повну вартість виконаних робіт з підписанням сторонами Акту - прийому передачі виконаних робіт та видаткової накладної; позивач не довів факту підписання сторонами зазначеного Акту, тому. на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача не наступив строк оплати, а у позивача не виникло право на стягнення суми заборгованості та, відповідно, нарахування пені.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач у справі - ТОВ "Оріс і Ко", звернувся із апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Зазначає, що передбачені умовами договору роботи ним були виконані, але відповідач сплатив тільки 9750,00 грн., що складає 50 відсотків вартості робіт, Акт виконаних робіт підписувати відмовляється і відмовляється перераховувати позивачу заборгованість, мотивуючи тим, що ТОВ "Оріс і Ко" не виконало своїх зобов'язань зо договором – не отримав дозвіл в Запорізькому міськвиконкомі на установку вивіски. Позивач також вказує в апеляційній скарзі, що згідно з пунктом 1.4 Договору вій прийняв на себе обов'язки по узгодженню пакету документів ("Дозвіл") в Запорізькому міськвиконкомі. Пакет документів від імені відповідача було направлено до міськвиконкому. Докази направлення пакету документів знаходяться у відповідача, але він відмовляється надати їх на розгляду суду, стверджує, що Товариством не виконані зобов'язання в зазначеній частині договору і відмовляється з цих причин підписувати Акт виконаних робіт на сплачувати вартість робіт.

Зазначає, що судом першої інстанції всі ці обставини не були з'ясовані і не була дана їм належна оцінка.

Запорізька торгово-промислова палата у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що заявником не наведено норм матеріального або процесуального права, які міг порушити суд при розгляді справи. Тому відсутні мотиви для зміни або скасування рішення. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріс і Ко" прийнята к провадженню та призначена до розгляду на 30.06.2006 року

Розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1832 від 22.06.2006 справу № 6/142/06 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді: Шевченко Т.М. (доповідач), суддів: Яценко О.М., Л.П., Радченко О.П.

Представники сторін в судовому засіданні 30.06.2006 року відмовились від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

В процесі розгляду справи представник відповідача стверджував, що позивачем не виконані умови договору щодо отримання дозволу на розміщення реклами, не надано доказів направлення Акту прийому-передачи для підписання, тому він вважає, що господарський суд прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивач прийняв всі передбачені законом заходи для отримання дозволу на розміщення реклами, однак, у зв'язку з тим, що пакет документів "Дозвіл" направляється виконавчим комітетом відповідачу, он позбавлений можливості надати суду докази того, що дозвіл на розміщення реклами був отриманий відповідачем, і що підтвердило б виконання позивачем зобов'язань за договором у повному обсязі . Відповідач скриває факт отримання ним пакету документів "Дозвіл" і відмовився надати суду відповідні докази.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, перевірки доводів позивача та заперечень відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність залучити до участі у справі в якості 3 особи виконавчий комітет Запорізької міської ради, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 02.08.2006 року.

Розпорядження в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2132 від 01.08.2006р. справу № 6/142/06 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді: Шевченко Т.М. (доповідач), суддів: Кагітіна Л.П., Радченко О.П.

У даному складі колегії суддів справу прийнято до розгляду.

Судове засідання 02.08.2006 року проводилось з застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник 3-й особи ( виконавчого комітету Запорізької міської ради) пояснив, що всі погодження на розміщення рекламної конструкції на даху будинку №4 по бульвару. Центральному у місті Запоріжжі були отримані Запорізькою торгово-промисловою палатою, тому на засіданні виконкому 22.04.2004 року було прийнято рішення №151/2, яким надано дозвіл на розміщення названої рекламної конструкції ( письмові пояснення та копії відповідних документів третя особа надала апеляційному суду для залучення до справи).

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, додатково подані документи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив:

Між Запорізькою торгово-промисловою палатою (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріс і Ко" (Виконавець) був укладений договір від 21.11.2003р. №4/1006/09/409/03 ( надалі за текстом –Договір, а.с.12-13).

За умовами вказаного Договору ( пункті 1.1 .- 1.3) Виконавець зобов'язався виготовити вивіску, згідно додатку №1 до договору та виконати монтаж вивіски, згідно додатку №2 до Договору.

Відповідно до п.1.4 Договору, Виконавець також прийняв на себе зобов'язання щодо узгодження пакету документів ("Дозвіл").

Позивач стверджує, що ним виконано всі зобов'язання, передбачені за договором, натомість відповідач відмовився від підписання Акту приймання-передачі, мотивуючи тим, що позивачем не виконано своїх зобов'язань щодо отримання дозволу, та у зв'язку з тим, що роботи по монтажу набагато перевищили термін виконання замовлення. У відповідача існує заборгованість за Договором робіт у сумі 9750грн. На вказану суму позивачем нарахована пеня, згідно п.5.2 Договору, у розмірі 2617,74грн.

Стягнення з відповідача вказаної суми боргу та пені і стало предметом спору.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні господарським судом оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

Предметом укладеного договору між сторонами є виготовлення та монтаж рекламної вивіски. Додатками №1 та №2 до договору встановлено кількісні та якісні показники продукції.

У розділі 3 Договору сторони узгодили вартість робіт та порядок розрахунків.

Відповідно до пунктів 3.1 – 3.3 Договору, вартість вивіски складає 18100грн., в тому числі ПДВ та податок на рекламу; вартість монтажу складає 1400,00 грн. Загальна вартість робіт складає 19500,00 грн.

На виконання п.3.4 Договору, виконавець на протязі 3-х банківських днів після підписання Договору виставив рахунок на повну вартість робіт, що підтверджується копією рахунку №112102 від 21.11.2003р. (а.с.36). Замовник, як це передбачено умовами Договору, оплатив 50% вищезазначеної суми у розмірі 9750грн. протягом 3 банківських днів після виставлення рахунку, що підтверджується банківською випискою від 21.11.2003р. та не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до пунктів 4.9, 4.10 Договору, виконані роботи по монтажу оформлюються Актом сдачи-приймання виконаних робіт. Рекламна вивіска передається Замовнику за видатковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов Договору, Виконавець (позивач) виконав та передав, а замовник ( відповідач) прийняв рекламну вивіску, що підтверджується видатковою накладною від 02.07.2004р. №РН – 190103, скріпленою печатками підприємств, та довіреністю, виданою відповідачем у справі ЯЗМ №.895944 на отримання результату виконаних за Договором робіт (а.с. 18-19).

Надані 3 особою та позивачем документи свідчать, що виконавчим комітетом Запорізької міської ради, відповідно до приписів закону, надано дозвіл на розміщення зазначеної рекламної вивіски, вивіска розміщена і функціонує.

Разом з тим, з матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засіданні вбачається, що відповідач відмовляється сплатити позивачу 9750 грн вартості робіт, як це обумовлено сторонами у пункті 3.6 Договору.

Відмова від виконання зобов'язань за Договором по сплати вартості виконаних робіт у повному обсязі відповідач обґрунтовує відсутністю підписаного Акту прийому-здачі виконаних робіт, який, за твердженням відповідача, не направлений йому позивачем і який є правовою підставою для сплати позивачу останніх 50 відсотків вартості виконаних ним робіт.

Колегія суддів, проаналізувавши умови спірного Договору, норми чинного законодавства, вважає безпідставним твердження відповідача щодо відсутності у нього обов'язку здійснити оплату виконаних робіт за Договором, з огляду на наступне.

Так, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, тому правовідносини сторін мають регулюватися положеннями глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) , п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , щодо господарських та, відповідно, цивільних відносин, які виникли до набрання ними чинності, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності. Враховуючи викладене, до прав і обов'язків сторін у справі слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) , що набули чинності з 01.01.2004р.

Так, згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В процесі розгляду справи підтверджено, що позивач виконав роботу, передбачену умовами договору і здав її за видатковою накладною відповідачу, а відповідач прийняв роботу, тому повинен оплатити її. Обов'язок оплатити виконані підрядником роботи випливає з приписів ст.. 837 ЦК України (435-15) , вимог ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України щодо належного виконання зобов'язань.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідач не спростував факт виконання відповідачем передбачених Договором робіт щодо виготовлення та монтажу рекламної вивіски.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що оскільки акт прийому передачі виконаних робіт не був підписаний, відповідно, у відповідача не наступив строк оплати, а у позивача не виникло право на стягнення суми заборгованості .

Колегія суддів не може погодиться із таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, підписавши видаткову накладну №РН-190103, замовник тим самим прийняв виконану позивачем роботу і повинен її оплатити.

Крім того, позивач стверджує, що він неодноразово передавав відповідачу Акти виконаних робіт для їх підписання, але відповідач підписувати Акт безмотивно відмовлявся, та в судовому засіданні представник позивача пояснив, що надати суду документальне підтвердження направлення відповідачу зазначених Актів не має можливості, так як в силу правової несвідомості позивач не залишав у себе доказів передачі відповідачу зазначених Актів.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріс і Ко" вих. №40/0831/02 від 31.08.2005 року, адресований президенту Запорізької ТПП ( відповідачу у справі), в якому позивач нагадує про обов'язок позивача виконати умову Договору від 21.11.2003 року та сплатити суму заборгованості по названому договору за виконані роботи по виготовленню та монтажу рекламної вивіски.

На листі є відмітка позивача в її отриманні. Факт отримання названого листа не заперечувався представником позивача в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів повної сплати заборгованості за договором №4/1006/09/409/03 ані в суд першої інстанції, ані в апеляційний суд не надав. Існування заборгованості Замовника перед Підрядником у сумі 9750,00 грн. підтверджується наявними у справі документами.

Не підписання відповідачем акту прийому-передачі не може спростовувати виконання позивачем робіт за Договором та зобов'язання його оплати відповідачем. До того ж, згідно п.4.10 договору рекламна вивіска передається замовнику саме за видатковою накладною, що сторонами було виконане.

Посилання відповідача на неотримання Виконавцем дозволу на розміщення вивіски, що є предмету договору, спростовується рішенням №151/2 Виконавчого комітету Запорізької міської ради "Про надання дозволу Запорізькій ТПП на розміщення рекламної конструкції на даху будинку №4 по бул. Центральному", листом головного архітектору міста №15246/05-38 та поясненнями представника виконавчого комітету Запорізької міської ради. Тобто, виконавець повністю виконав зобов'язання, передбачені п.1.4 договору.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 615 ЦК України, "у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.".

В силу Закону, зокрема ч.2 ст. 852 ЦК України "за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.". Таких вимог замовником, як розірвання договору та стягнення збитків не заявлено

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за Договором у розмірі 9750,00 грн.

В частині заявленої до стягнення суми пені колегія суддів вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, сторони за Договором є суб'єктами господарювання., тому до правовідносин, що виникли між зазначеними учасниками спору, застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) .

В пункті 5.2 Договору сторони обумовили відповідальність за порушення умов договору у вигляді нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені, за прострочення оплати виконаних робіт, у розмірі 2 617,74 грн., які нараховані за період з 05.07.2004 року по 15.03.2006 року, тобто, майже за 2 роки.

В той же час, відповідно до приписів п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, обов'язок оплатити повну вартість робіт у відповідача виник після прийняття виконаних робіт та підписання видаткової накладної, протягом 3 банківських днів. Видаткова накладна оформлена та підписана сторонами 02 липня 2004 року.

Враховуючи положення ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, позовна давність для стягнення з відповідача пені сплила, що є підставою для відмові у позові в частині стягнення пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі та по апеляційній скарзі відносяться на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101, п.2ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріс і Ко", м. Запоріжжя

задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.05.2006р. у справі №6/142/06 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Запорізької торгово-промислової палати (69000 м. Запоріжжя бул. Центральний, 4 р/р 26006300116448 в ЗОФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 313010, ЄДРПОУ 02944840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріс і Ко" (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка 27, к.22) 97, 50 грн. держмита за позовом, 48,75 грн. держмита за апеляційною скаргою та 93,02грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.