200/7782/20-а Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення особи з органів юстиції, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, визнання протиправною відмови в наданні відпусток та допомоги - 07.07.2022 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи - Професійної спілки "Юстиція Донеччини" - про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, визнання протиправною відмови в наданні відпусток та допомоги,

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), правонаступника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.,

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16 липня 2020 року № 78/1;

- поновити на посаді начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області;

- стягнути заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 18 липня 2020 року по день фактичного поновлення на посаді;

- визнати протиправною відмову в наданні відпустки на підставі заяви від 17 червня 2020 року про надання частини щорічної чергової відпустки тривалістю 14 календарних днів з 6 липня 2020 року, в наданні грошової допомоги до відпустки на підставі заяви від 17 червня 2020 року.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала про те, що наказ відповідача про звільнення є незаконним, виданим з порушенням вимог трудового та законодавства про державну службу. Посилається на те, що відповідач попередив позивачку про наступне звільнення на підставі частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" з посиланням на ліквідацію головного управління. Зазначає, що у тексті попередження про наступне звільнення відсутнє будь-яке посилання на можливість подальшої роботи у відповідача, з огляду на те, що не заміщених посад у правонаступника станом на 15 червня 2020 року більше 400. Пропонування посади іншої категорії та в іншій групі оплати праці вважаються істотними змінами умов проходження державної служби, про що позивачка не була попереджена. Крім того, позивачка зазначає, що 17 червня 2020 року нею до відповідача надіслано заяви про надання частини щорічної основної відпустки та про надання грошової допомоги до відпустки. Листом від 3 липня 2020 року відповідач необґрунтовано відмовив у надані відпустки та грошової допомоги.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про державну службу", який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право, а не обов`язок керівника державної служби пропонувати вакантні посади державної служби та право переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу.

5. Також судом було зазначено про те, що положення частин 1-3 статті 49-2 Кодексу законів по працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), на порушенні якої наполягає позивач, до спірних правовідносин не застосовуються. Ураховуючи положення частини 5 статті 40 КЗпП України, до цих правовідносин мають застосовуватися положення Закону України "Про державну службу", оскільки в зазначеному законі відсутнє посилання, що ці відносини можуть врегульовуватися також і законодавством про працю. Законом України "Про державну службу" в редакції, чинній на час прийняття відповідачем наказу про звільнення позивачки, чітко урегульовано підстави та процедуру припинення державної служби.

6. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року. Прийнято нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16 липня 2020 року № 78/121.07.2020 "Про внесення змін до наказу від 03.07.2020 № 75/1 "Про звільнення ОСОБА_1"; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області з 18 липня 2020 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.07.2020 по 16.03.2021 в сумі 54 497 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто сім ) гривень 20 коп, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється положення КЗпП України (322-08) , а тому відповідачем не виконано обов`язку, передбаченого частиною 3 статті 49-2 КЗпП України, а саме, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Відповідач зобов`язаний був при попередженні позивача про звільнення відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України запропонувати іншу роботу, оскільки відповідне правове регулювання не знайшло свого відображення у змінах, внесених до Закону України "Про державну службу" згідно із Законом України від 19.09.2019 №117-IX (117-20) .

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

10. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції від 14 січня 2020 року, частини 5 статті 40 КЗпП України в редакції від 19 вересня 2019 року та частини 6 статті 49-2 КЗпП України в редакції від 12 грудня 2019 року.

11. У касаційній скарзі відповідач наголошує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку із ліквідацією державного органу можливе лише за умови запропонування державному службовцю всіх вакантних посад. За твердженням скаржника, редакція частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", чинна станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачала право, а не обов`язок, суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби (за наявності).

ІV. Позиція інших учасників справи.

12. Позивачка правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористалась.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Данилевич Н.А., Радишевської О.Р., від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України щодо відсутності висновку Верховного Суду із застосування статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції від 14 січня 2020 року, частини 5 статті 40 КЗпП України в редакції від 19 вересня 2019 року та частини 6 статті 49-2 КЗпП України в редакції від 12 грудня 2019 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року замінено відповідача у справі - Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 07 липня 2022 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

15. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року № 200/1052/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області "Про звільнення ОСОБА_1" від 26 грудня 2019 № 3981/1, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27 грудня 2019 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2020 року № 200/1052/20-а виправлено описку в частині дати поновлення позивачки на посаді з 27 грудня 2019 року на 29 грудня 2019 року.

17. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 6 травня 2020 року № 48/1 "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " позивачку поновлено на посаді начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю з 27 грудня 2019 року. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області внесено зміни до наказу від 6 травня 2020 року № 48/1 "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " в частині дати поновлення на посаді на 29 грудня 2019 року.

18. Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (870-2019-п) вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 Постанови); утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п. 2 Постанови).

19. До переліку територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються, який є додатком № 1 до цієї постанови, включено Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

20. До переліку міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту, що утворюються, який є додатком № 2 до цієї постанови, включено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

21. Пунктом 3 указаної постанови установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

22. Пунктом 3 указаної постанови також визначено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції.

23. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 (870-2019-п) наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1), зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 2), зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

24. У вказаному наказі Головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції наказано, зокрема: забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року; надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції (п.п. 7 та 8 п. 5 наказу).

25. Листом від 19 травня 2020 року № 08.1-21/20, з яким ОСОБА_1 ознайомилась 21 травня 2020 року, відповідач попередив позивачку про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" з посиланням на ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Інша робота за відповідною професією чи спеціальністю позивачці не пропонувалася.

26. 29 травня 2020 року Голова ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області листом № 01-17/154 направив до професійної спілки "Юстиція Донеччини" інформацію про наступне звільнення працівників управління у зв`язку з його ліквідацією, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 870 (870-2019-п) та наказ Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5. У зазначеній інформації також зазначено, що через знаходження Головного управління в стані припинення та звільнення всіх працівників, у ліквідаційної комісії відсутня можливість працевлаштування позивачки. У зв`язку з чим, 28 травня 2020 року за вихідним № 01-21/152 Голова ліквідаційної комісії звернулась з листом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо можливості надання позивачці пропозиції з працевлаштування.

27. Листом від 10 червня 2020 року № 15880/36045/20Д/10.1 та листом від 28 травня 2020 року № 01-21/152 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) надало голові ліквідаційної комісії Головного управління перелік вакантних посад державної служби, які можливо пропонувати позивачці для працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків).

28. Листом від 15 червня 2020 року № 6-1 позивачці була надана інформація з приводу переліку вакантних посад для наступного працевлаштування, запропонованих керівником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а саме:

- начальник Кадїївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- начальник Сорокинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- провідний спеціаліст сектору документування у Луганській області відділу організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- головний спеціаліст відділу організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (тимчасова);

- старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (тимчасова);

- державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- старший державний виконавець Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- старший державний виконавець Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (тимчасова);

- державний виконавець Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- провідний спеціаліст Нікольського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- провідний спеціаліст Докучаєвського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

29. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 3 липня 2020 року № 75/1 звільнено ОСОБА_1 начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з займаної посади 8 липня 2020 року у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу, з припиненням державної служби". Підставою визначено попередження від 19 травня 2020 року № 08.1-21/20.

30. Указаним наказом також вирішено виплатити позивачці компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 29 грудня 2019 року по 8 липня 2020 року у кількості 16 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

31. Проте, у зв`язку з надходженням до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області листка непрацездатності про перебування на лікарняному позивачки у період з 7 липня 2020 року по 14 липня 2020 року, відповідачем були внесені зміни до наказу від 3 липня 2020 року № 78/1 "Про звільнення ОСОБА_1" наказом від 16 липня 2020 року № 78/1 та дата звільнення ОСОБА_1 змінена на 17 липня 2020 року.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

32. Конституція України (254к/96-ВР) .

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) )

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) (далі - Закон № 889-VIII (889-19) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (пункт 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII).

Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною 5 статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

Частиною 1 статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

За змістом абзацу першого частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Донецькій області визначено відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 87 Закону України "Про державну службу" у редакції від 14 січня 2020 року, частини 5 статті 40 КЗпП України в редакції від 19 вересня 2019 року та частини 6 статті 49-2 КЗпП України в редакції від 12 грудня 2019 року.

37. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

38. Предметом спору у цій справі є питання правомірності наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16 липня 2020 року № 78/1, яким позивачку звільнено з посади начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

39. Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX (117-20) (далі - Закон № 117-IX (117-20) ) були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII (889-19) , зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX (117-20) , що діє з 25 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади" (1682-18) ; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

40. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX (117-20) ) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

41. Слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції до набрання чинності Законом № 117-IX (117-20) ), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалася законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалося лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

42. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (440-20) (далі - Закон № 440-IX (440-20) ), яким частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

43. Водночас, за змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX (117-20) ), у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

44. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

45. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

46. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

47. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

48. Частиною третьою статті 5 Закону №889-VIII прямо передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

49. Отже, для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, ураховуючи неодноразове внесення змін до Закону №889-VIII (889-19) .

50. Як установлено судами попередніх інстанцій, з попередженням про наступне звільнення позивачка була ознайомлена 21 травня 2020 року на підставі пункту 1-1 частини 1 та абзацу 1 статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

51. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивачки із попередженням про наступне звільнення, так само і на час видання спірного наказу від 16 липня 2020 року № 78/1, у цій справі урегульована положеннями Закону № 889-VIII (889-19) (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX (117-20) та № 440-IX (440-20) ), що виключає застосування КЗпП України (322-08) до спірних правовідносин.

52. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 лютого 2022 року у справі №380/3597/20, від 02 червня 2022 року у справі № 420/3541/20, від 20 квітня 2022 року у справі № 400/2034/21 правовідносини у яких є подібними до цієї справи.

53. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин у частині виконання суб`єктом призначення обов`язку запропонувати всі вакантні посади при попереджені про наступне вивільнення, з урахуванням положень статті 5 Закону № 889-VIII, положення КЗпП України (322-08) застосуванню не підлягають, а до спірних відносин слід застосовувати положення Закону № 889-VIII (889-19) .

54. Після подання цієї касаційної скарги Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX (440-20) ), зокрема, у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі №380/3646/20, які підлягають врахуванню у цьому касаційному провадженні.

55. У наведених постановах у справах № 640/11024/20 та №380/3646/20 Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

56. Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 380/3551/20, де зазначив, що вжите у пункті 2 частині 1 статті 41 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з переведення без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Вирішення питання переведення чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

57. Аналізуючи положення Закону № 889-VIII (889-19) , яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, Верховний Суд у справах № 640/11024/20, №380/3646/20, № 380/3551/20 дійшов висновку, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

58. Зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX (440-20) ) та пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII (у редакції Закону № 117-IX (117-20) ), колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення державної служби позивача за ініціативою суб`єкта призначення (відповідача), що передбачена пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

59. При цьому, як правильно зауважено судом першої інстанції, відповідачем дотримано обов`язок завчасного попередження позивача про наступне вивільнення в межах строків, встановлених законом. Рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

60. Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.