УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "03" квітня 2007 р. Справа № 2/2234
Господарський суд Житомирської області у складі:
головуючого - суддіТимошенко О.М.
при секретарі Савчук С.В.
за участю представників сторін
від позивача Цюпик О.В. (довіреність від 12.10.06)
від відповідача Кондратюк М.Є (довіреність від 24.04.06)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
справу
за позовом Акціонерного комерційного банку "Мрія" в особі
Житомирська філія АКБ "Мрія" (м.Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод
продовольчих товарів" (м. Житомир)
про стягнення 65999,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму
посилаючись на те, що відповідно до договору поруки відповідач
виступив поручителем по зобов'язаннях ЗАТ "Велкам" перед
позивачем, які виникли з кредитного договору.
Відповідач надав письмові заперечення, в якому позов не
визнав, зазначивши, що договір поруки є нікчемним правочином.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з
тих самих підстав, представник відповідача позов не визнав з
підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи,
господарський суд
ВСТАНОВИВ:
30.07.03 між позивачем та ЗАТ "Велкам" (далі Товариство)
укладено кредитний договір №КЮ100/03, за яким позивач відкриває
Товариству кредитну лінію з лімітом 140000 грн. з погашенням
кредиту до 29.01.05 (далі Кредитний договір).
Додатковою угодою від 27.11.03 до Кредитного договору
збільшено ліміт кредитування до 155000 грн.
26.10.05 між сторонами по справі укладено договір поруки
(далі Договір поруки), за яким відповідач зобов'язався перед
позивачем за виконання Товариством частини зобов'язань за
кредитним договором №КЮ100/03 від 30.07.03 та додатковою угодою
від 27.11.03. Сума зобов'язань Товариства, за якими відповідає
відповідач перед позивачем визначена як 65999 грн.
В зв'язку з тим, що Товариство не виконало зобов'язання перед
позивачем щодо повернення кредиту, позивач, посилаючись на Договір
поруки, просить стягнути 65999 грн. з відповідача як поручителя.
Позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
1. Відповідно до ст. 559 ч.4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порука
припиняється після закінчення строку встановленого в договорі
поруки. Пунктом 9 Договору поруки визначено, що цей договір діє до
повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Відповідно
до ст. 252 ч.1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строк визначається роками,
місяцями, тижнями, днями або годинами. За змістом названої норми а
також норм статей 253 та 254 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
тлумачення
слова "строк" в Цивільному кодексі законодавець пов'язує з
конкретною календарною датою. При цьому виходячи зі змісту ст. 252
ч.2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
поняття "строк" і "термін" не є
тотожними. Вищевказані положення статті 559 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вказують саме на те, що в договорі поруки може бути визначений
строк, а не термін. Таким чином господарський суд приходить до
висновку, що Договором поруки не встановлений строк припинення
договору поруки. Друге речення ст. 559 ч.4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що у разі, якщо в договорі поруки не встановлено строк
припинення поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом
шести місяців від дня настання строку виконання основного
зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя. В даному випадку
строк виконання основного зобов'язання, яким є Кредитний договір,
настав 29.01.05. Таким чином порука припинилась не почавшись.
Пунктом 10 Договору поруки визначено, що строк позовної
встановлюється в три роки. Положення цього пункту не має правового
значення для вирішення даного спору так як законодавець розмежував
поняття строку позовної давності та строку припинення поруки.
2. Відповідно до ст. 546 ч.1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порука є
одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. Відповідно до
ст. 547ч.2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин щодо забезпечення
виконання зобов'язань, вчинений із недодержанням письмової форми,
є нікчемним. Відповідно до ст. 207 ч.2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,
уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом, або іншими актами цивільно законодавства, та скріплюється
печаткою. З Договору поруки вбачається, що від імені позивача він
підписаний громадянином Романюком М.Ф., який діє на підставі
довіреності від 27.07.05, та скріплений печаткою Житомирської
філії АКБ "Мрія", тобто печаткою не юридичної особи. Ухвалою
господарського суду від 16.01.07 позивача зобов'язано надати суду
довіреність громадянина Романюка М.Ф. На виконання вимог суду
представником позивача фотокопія надано довіреності, яка видана
позивачем на ім'я громадянина Романюка М.Ф. З положення про
Житомирську філію АКБ "Мрія" вбачається, що філія в особі
директора філії, який діє на підставі довіреності від імені АКБ
"Мрія", має право вирішувати окремі питання діяльності банку, в
тому числі укладати угоди. Виходячи зі змісту положення про
Житомирську філію АКБ "Мрія", з тексту Договору поруки та тексту
вищевказаної довіреності від 27.07.05, господарський суд приходить
до висновку, що Договір поруки від імені позивача підписаний не
директором Житомирської філії, а громадянином Романюком М.Ф., який
в даному випадку діяв як громадянин, а не як посадова особа
позивача чи його філії. Разом з тим, Договір поруки без належних
на те підстав скріплений печаткою філії, поточне керівництво якою,
за положення, здійснює дирекція. Таким чином, Договір поруки в
порушення ст. 207 ч.2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не скріплений печаткою
юридичної особи, тому не є таким, що укладений в письмовій формі,
тобто є нікчемним, отже, відповідно до ст. 215 ч.2 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, недійсним, і тому відповідно до ст. 216 ч.1 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не створює юридичних наслідків.
3. Відповідно до пункту 6.10 Кредитного договору позивач має
право за письмовою згодою Товариства приймати додаткове
забезпечення, в тому числі приймати забезпечення третіх осіб. На
вимогу суду представити докази, які б свідчили, що Товариство
надавало таку письмову згоду, позивачем представлено договір
поруки від 08.08.03, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання
перед позивачем відповідати за зобов'язаннями Товариства, які
виникають з кредитного договору від 30.07.03. Зазначений договір
поруки підписаний як сторонами, так і Товариством. Підпис
представника Товариства в договорі поруки від 08.08.03 не є
доказом того, що Товариство дало письмову згоду на укладення
Договору поруки від 26.10.05, так як: відповідно до ст. 559 ч.4 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
порука за договором поруки від 08.08.03
припинена на момент укладення Договору поруки від 26.10.05;
договори поруки від 08.08.03 та від 26.10.05 не є тотожними,
відрізняються зокрема сумою, яка забезпечується порукою; пунктом
11 Договору поруки від 26.10.05 визначено, що усі раніше укладені
договори, які забезпечували зобов'язання Товариства, по яким
відповідач виступав стороною (в т.ч. і договір поруки від
08.08.03), вважати припиненими. Iнших доказів, які б свідчили про
письмову згоду Товариства на укладення договору поруки, позивачем
не представлено.
Відповідно до ст. 556 ч.2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до
поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою,
переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні. Таким чином
виконання зобов'язання поручителем фактично призводить до заміни
кредитора, що передбачено нормою ст. 512 ч.1 п.3 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Таким чином норми закону, які регулюють наслідки
виконання договору поруки, кореспондуються з нормами закону, які
регулюють порядок заміни кредитора. Відповідно до ст. 516 ч.1 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється
без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або
законом. В даному випадку законом не визначено обов'язковість
згоди боржника на укладення договору поруки, однак Кредитним
договором від 30.07.03 чітко визначено, що умовою забезпечення
зобов'язання (в т.ч. поруки) є обов'язкова згода Товариства.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що
Договір поруки не відповідає вищевказаним нормам закону, отже не
породжує для відповідача будь-яких обов'язків.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд
ВИРIШИВ:
В позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання 12.04.07.
Суддя Тимошенко О.М.