300/3696/21 Про визнання протиправними дії державного виконавця, а також визання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 07.07.2022 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року (прийняту суддею Могила А.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів:Большакової О.О., Качмара В.Я.,)

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2021 року ВП № 65761553 з виконання постанови ВП № 56936995 від 17 лютого 2021 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 65610,61 грн.

ІI. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням у ній інших підстав для поновлення такого строку та надання відповідних доказів.

3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.

4. Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в суді апеляційної інстанції. Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити на продовження розгляду в суд першої інстанції.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 300/3696/21 без змін.

6. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №300/3696/21 стало оскарження судового рішення зазначеного у частині 2 статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

7. Відповідач відзивів на касаційну скаргу не подав, клопотань процесуального характеру від нього також не надходило.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити таке.

9. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

10. У справі, що розглядається, позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2021 року ВП № 65761553 з виконання постанови ВП № 56936995 від 17 лютого 2021 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 65610,61 грн. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

11. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

12. Верховний Суд, погоджується з указаним висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

13. Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

15. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. Водночас слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи розпочинає свій перебіг лише за умови, що остання була реально обізнаною з фактом їх порушення оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

17. Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

18. При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

19. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу дій державної виконавчої служби.

20. Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

21. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

22. Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

23. Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

24. Законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

25. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач оскаржує постанову відповідача від 10 червня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 65761553 з виконання постанови ВП № 56936995 від 17 лютого 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 65610,61 грн.

27. Як зазначає сам позивач, про оскаржувану постанову він дізнався 18 червня 2021 року, отримавши її рекомендованим листом. Із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби позивач звернувся 30 червня 2021 року, а із матеріалами виконавчого провадження ознайомився 09 липня 2021 року.

28. Позивач вказує, що з 14 червня 2021 року по 29 червня 2021 року та з 30 червня 2021 року по 21 липня 2021 року перебував у відрядженні поза межами м. Івано-Франківська.

29. На підтвердження цього позивачем додано примірники наказів від 15 червня 2021 року та 30 червня 2021 року, в яких відсутній термін відрядження, що не заперечується скаржником.

30. Суд касаційної інстанції вважає, що надані позивачем документи на підтвердження часу перебування позивача у відрядженні, не є належними та допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) , оскільки не містять терміну відрядження. Інших доказів, які б належним чином підтверджували перебування позивача у відрядженні позивачем на надавалося. Також не обґрунтовано неможливість звернення з даною позовною заявою у встановлений законом десятиденний строк.

31. Верховний Суд також вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що покликання позивача на перебування у відрядженні є безпідставними, оскільки, як зазначено в заяві про поновлення строку на звернення до суду з матеріалами виконавчого провадження він ознайомився 09 липня 2021 року, приїхавши на один день із відрядження.

32. Таким чином, враховуючи, що позивач мав можливість прибути із відрядження для ознайомлення з матеріалами справи, він не був позбавлений можливості подати своєчасно позов до суду.

33. Отже, в даному конкретному випадку, за відсутності належних та допустимих доказів стосовно перебування позивача у відрядженні із зазначенням конкретного періоду, а також враховуючи дату отримання позивачем оскаржуваної постанови суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказана позивачем підстава пропуску строку не може вважатися поважною причиною, яка є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи, та пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

34. На протязі досить тривалого часу, з якого позивачу стало відомо про існування спірного рішення суб`єкта владних повноважень, і до дня звернення до суду з даним позовом пройшов строк, який в більш ніж три рази перевищує строк, визначений законодавством для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

35. Тобто, на протязі такого достатнього строку позивач міг скористатися правом на правову допомогу, задіяти представника у визначеному законодавством порядку, що сприяло б своєчасному оскарженню постанови державного виконавця.

36. Необхідно зазначити, що десятиденний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

37. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

38. Законодавче обмеження строку, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

39. Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що при реалізації пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

40. Так, Європейський суд з прав людини у п.27 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (Заява № 24402/02) зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

41. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

42. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк звернення до суду.

43. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

44. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для повернення позову, правильно і повно встановили обставини справи та ухвалили судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

45. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІ. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №300/3696/21 залишити без змін.