Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
27.03.07 р. Справа № 44/8пд
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого
судді Мєзєнцева Є.I., при секретарі Ткаченко Я.С., розглянувши у
відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
комунального комерційного підприємства Донецької міської ради
"Донецькміськтепломережа" (представник Бугаєнко С.О. довіреність
4100 від 29.12.06 року) до житлово-будівельного кооперативу
"МИР-30" (голова правління Малютіна Н.Г. паспорт ВВ 618494,
представник Iванова Т.Б., довіреність від 26.01.07 року) про
зобов'язання укласти договір на постачання теплової енергії № 2507
від 30.10.06 року,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради
"Донецькміськтепломережа" (далі - Підприємство) звернулося до суду
з позовом до житлово-будівельного кооперативу "МИР-30" (далі -
Кооператив) про зобов'язання Кооперативу укласти договір на
постачання теплової енергії № 2507 від 30.10.06 року (далі -
Договір). Позовні вимоги Підприємства грунтуються на
обов'язковості укладення Договору та протиправному ігноруванні
Кооперативом оферти щодо укладення Договору, внесеної 30.10.06
року.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та висунув
контраргументи проти відзиву Кооперативу, суть яких полягає у тому
що Кооператив слід вважати балансоутримувачем, споживачем та
виконавцем послуг, оскільки саме цей суб'єкт розподіляє теплову
енергію між мешканцями будинку, а Підприємство є виробником
комунальних послуг, тому, згідно законодавства та статуту
Кооперативу, саме на відповідача покладено обов'язок щодо
укладення Договору з Підприємством. Позивач послався на судову
практику по аналогічних справах та висловив думку щодо
відповідності Договору приписам закону.
Представник Кооперативу в судовому засіданні заперечив проти
позову, зазначивши, що не зважаючи на те, що Кооператив дійсно є
балансоутримувачем будинку 16 по бульвару Шевченка в місті
Донецьку, наразі балансоутримувач не є споживачем теплової
енергії, тому Підприємство має укладати правочин, аналогічний
Договору, з мешканцями будинку, як безпосередніми споживачами
комунальної послуги (втім не всі вони є членами Кооперативу та
один має автономне опалення). Крім того, відповідач зазначив, що
Кооператив не вправі виконувати умови пункту 1.2 Договору щодо
прийняття теплової енергії та її розподілення споживачам через
відсутність відповідних фахівців та ліцензії. Відповідач додатково
вказав на те, що позивачем порушено принцип свободи Договору, а
взаємна домовленість сторін на передачу до суду спору щодо
укладення Договору між Кооперативом та Підприємством відсутня,
через що у позові слід відмовити.
Строк розгляду справи продовжувався до 17.04.07 року ухвалою
заступника голови господарського суду Донецької області від
13.03.07 року, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 6 по
13 березня 2007 року.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін,
дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм
внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню
виходячи з наступного.
Приписи статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні
послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
визначають постачання гарячої води та
централізоване опалення як один з видів житлово-комунальних
послуг, виробником яких за матеріалами справи та за законом є
Підприємство.
Статус Кооперативу, як балансоутримувача житлового будинку 16
по бульвару Шевченка в місті Донецьку (який за визначенням має
укладати договір купівлі-продажу теплової енергії з
теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, у тому числі
Підприємством, а також укладати договори на надання
житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами-мешканцями)
випливає зі змісту статті 1 Закону України "Про теплопостачання"
( 2633-15 ) (2633-15)
, а також не заперечується самим відповідачем.
Нормами пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про
житло-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
передбачено, що до
повноважень органів місцевого самоврядування у сфері
житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця
житлово-комунальних послуг. Рішенням Донецької міської ради від
16.01.06 року № 24/30 "Про визначення виконавців
житлово-комунальних послуг житлового фонду місцевих рад міста
Донецька" вирішено, що виконавцем послуг з утримання домів,
прибудинкових територій, централізованому теплопостачанню та інш.
є балансоутримувачі житлового фонду.
З огляду на наведене, у спірних правовідносинах Кооператив
має статус не тільки балансоутримувача, але й виконавця послуг з
централізованого теплопостачання.
Приписи пункту 3 частини 2 статті 21 та пункту 1 частини 2
статті 22 Закону України "Про житло-комунальні послуги"
( 1875-15 ) (1875-15)
передбачають обов'язок виробника Підприємства укласти
Договір з виконавцем Кооперативом та обов'язок виконавця
Кооперативу укласти угоду із кінцевим споживачем (мешканцем
будинку) на надання житлово-комунальних послуг. При цьому норми
пункту 4 частини 1 статті 22 Закону України "Про житло-комунальні
послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
надають право виробникові Підприємству
вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг від
виконавця Кооперативу.
Всупереч тверджень відповідача, норми частини 1 та 2 статті
29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
передбачають можливість укладення договору на надання
житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку лише між
власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем (тобто, кінцевим
споживачем) та балансоутримувачем, який також може бути й
виконавцем, на кшталт Кооперативу. Означені норми не передбачають
можливості укладення Договору між виробником Підприємством та
кінцевими споживачами (мешканцями), тому посилання відповідача на
те, що мешканці будинку № 16 по бульвару Шевченка мають бажання та
намір самостійно укладати Договір з Підприємством - не має
законного підгрунтя.
30.10.06 року Підприємство надіслало Кооперативу в порядку
статті 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
примірник Договору, з пропозицією
його підписання та повернення підписаного примірника.
Обов'язковість укладення Договору на підставі закону визначена
приписами частини 3 статті 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 24
Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
,
статей 19 та 24 Закону України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ) (2633-15)
,
які визначають обов'язковість договірного підгрунтя між учасниками
правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг, якими є власник,
споживач, виконавець, виробник, балансоутримувач та управитель.
Вказане спростовує посилання відповідача на норми речення 2
частини 1 статті 187 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
в частині необхідності
наявності угоди між Підприємством та Кооперативом про передачу
спору щодо укладення Договору на розгляд суду.
Доказами надіслання відповідачу примірника Договору слугують
реєстр вихідної кореспонденції за 30.10.06 року зі штампом пошти,
а також квитанція № 3769 від 30.10.06 року та поштове повідомлення
№ 1247112.
Оцінюючи зміст наданого суду примірнику Договору, суд дійшов
висновку, що Договір відповідає вимогам статті 180 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
щодо наявності в Договорі всіх істотних умов. Посилання
відповідача на невідповідність пункту 1.2 Договору приписам закону
через те, що Кооператив не має фахівців та ліцензії на постачання
теплової енергії - не береться судом до уваги, оскільки пункт 1.2
Договору визначає не обов'язок Кооперативу щодо постачання
теплової енергії (що, до речі, є обов'язком саме виробника
Підприємства згідно пункту 1.1 Договору), а зобов'язання щодо
прийняття та розподілення теплової енергії споживачам, що за своєю
суттю не є зобов'язанням енергопостачання в розумінні статті 275
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Наразі, до теперішнього часу відповідач не надав Підприємству
підписаного примірника Договору, а також не надав протоколів
розбіжностей до Договору. Відповідачем не доведено суду існування
підстав, передбачених законами України, які б мали правовим
наслідком можливість відмови Підприємству в укладенні Договору на
умовах, запропонованих в його тексті.
Посилання відповідача не відсутність членства Кооперативу у
деяких мешканців будинку 16 по бульвару Шевченка, а також
наявність в одній квартирі автономного опалення - не має значення
для суті та предмету спору, оскільки обсяги споживання теплової
енергії можуть додатково регулюватися доповненнями до Договору (на
необхідності підписання яких відповідач не посилається).
Решта посилань та тверджень сторін - не обгрунтована з
правової точки зору або не має відношення до предмету спору.
За своїм загальноправовим змістом, позовна вимога
Підприємства щодо зобов'язання Кооперативу укласти Договір є
засобом захисту цивільного права у вигляді примусового виконання
передбаченого статтею 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
обов'язку в
натурі, визначеним статтею 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та статтею 20
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Нормами статті 187 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
врегульоване питання стосовно того, що моментом укладення Договору
є день набрання законної сили рішенням господарського суду
Донецької області у справі № 44/8пд.
Таким чином, причиною виникнення спору є порушення
Кооперативом норм Закону України "Про теплопостачання"
( 2633-15 ) (2633-15)
, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
в
частині процедури укладення договорів на постачання теплової
енергії.
Відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються судом на відповідача.
На підставі ст.16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.20, 179, 180,
181, 187, 275 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.1, 19, 24 Закону
України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ) (2633-15)
, ст.ст.7, 13, 21, 22, 29
Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
,
керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд -
ВИРIШИВ:
Задовольнити позов комунального комерційного підприємства
Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до
житлово-будівельного кооперативу "МИР-30" про зобов'язання укласти
договір на постачання теплової енергії № 2507 від 30.10.06 року.
Зобов'язати житлово-будівельний кооператив "МИР-30" укласти
договір на постачання теплової енергії № 2507 від 30.10.06 року
між комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради
"Донецькміськтепломережа" та житлово-будівельним кооперативом
"МИР-30".
Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "МИР-30" на
користь комунального комерційного підприємства Донецької міської
ради "Донецькміськтепломережа" відшкодування сплаченого державного
мита у розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене
через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку
протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному
порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної
сили.
Суддя Мєзєнцев Є.I.
Надруковано у 3 примірниках:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -господарському суду Донецької області